Реєстр податкових накладних: 10 відповідей на наболіле

Реєстр податкових накладних: 10 відповідей на наболіле

Максим Нестеренко, податковий експерт

Нещодавно у зв’язку із затвердженням нового порядку ведення Реєстру ми вже присвячували йому тематичний номер («Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 47). Однак питання щодо заповнення Реєстру знов і знов викликають запитання у наших читачів. Що ж, ми завжди раді на них відповісти!

З порядку заповнення Реєстру випливає, що інформація про операції, які не є об’єктом обкладення ПДВ згідно зі ст. 196 ПКУ, також має бути відображена в Реєстрі (п. 5 розд. I Порядку № 1340). Водночас на необ’єктні постачання податкові накладні не виписуються, до Реєстру продавця (розділ I) вони потрапляють на підставі документів бухгалтерського обліку (п.п. 1.4 розд. III Порядку № 1340). При цьому у графі 4 розділу I Реєстру проставляється скорочене позначення «БО» (п.п. 2.4 розд. III Порядку № 1340). Відповідно, у покупця дані бухгалтерських документів відображаються в розділі II Реєстру, оскільки саме вони засвідчують факт необ’єктного придбання товарів/послуг.

Особливості відображення у Реєстрі продавця і покупця необ’єктних постачань для більшої зручності наведемо у таблиці.

Саме такий порядок відображення необ’єктних постачань рекомендують застосовувати податкові органи (див. консультацію у ЄБПЗ, розд. 101.21).

Одразу зауважимо: у Реєстрі відображаються лише ті «необ’єктні» операції, які відповідають поняттям «постачання товарів» та «постачання послуг» (пп. 14.1.191, 14.1.185 ПКУ). Пам’ятаючи про цей принцип, звернемось до деяких конкретних «необ’єктних» операцій, про які ви нас запитуєте. Для того щоб вам було зручніше, ми вирішили згрупувати ці запитання за однотипністю відповідей.

Послуги з надання позики належать до ПДВ-«необ’єктних» операцій (п.п. 196.1.5 ПКУ). Банківський кредит підпадає під визначення фінансового кредиту, характерною його особливістю є платність (п.п. 14.1.258 ПКУ; п.п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону про фінпослуги). Водночас проценти класифікуються як плата за надання послуги з тимчасового користування грошовими коштами (ст. 1048 ЦКУ; п.п. 6 ст. 4 Закону про фінпослуги). Отже, надаючи послуги з кредитування, банк здійснює постачання послуг у розумінні п.п. 14.1.185 ПКУ.

Таким чином, при виплаті процентів банку за кредитом має місце придбання фінансової послуги, а це означає, що така операція має відображатися банком у розділі I Реєстру.

Такої ж думки дотримуються і податківці у своїй консультації з ЄБПЗ, розд. 101.21. При цьому у графі 6 «індивідуальний податковий номер», на нашу думку, зазначається IПН клієнта.

Водночас зауважимо: у тій самій консультації в ЄБПЗ, розд. 101.21 податківці стверджують, що клієнт банку — платник ПДВ, який сплачує банку проценти за договорами кредитування, цю операцію в Реєстрі не відображає. Чим така позиція обґрунтована — ми зрозуміти не можемо. Адже наявний факт постачання послуг, і це постачання має бути відображене у Реєстрі як постачальника (банку), так і придбавача (клієнта). Отже, рекомендуємо позичальникам у разі сплати процентів за кредитом все ж відображати цю операцію у розділі II свого Реєстру як необ’єктне постачання. При цьому у графі 7 «індивідуальний податковий номер» слід відображати IПН банку.

Щодо овердрафту, то наразі чинного нормативного документа, що визначав би цей термін, у вітчизняному законодавстві немає. Проте існують визначення Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління НБУ від 21.11.1997 р. № 388, і Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою Правління НБУ від 19.04.2005 р. № 137. Обидва ці документи наразі втратили чинність, але для нас важливо, що в обох із них овердрафт було визначено як різновид кредитування.

Ба, більше: в загальноприйнятному розумінні овердрафтом (англ. overdraft — перевищення ліміту, перевитрата) називають кредитування банком розрахункового рахунка клієнта для оплати ним розрахункових документів в умовах недостачі або відсутності на розрахунковому рахунку клієнта-позичальника коштів. У такому випадку банк списує кошти з рахунка клієнта в повному обсязі, тобто автоматично надає клієнту кредит на суму, що перевищує залишок коштів.

Ураховуючи це, плата за користування овердрафтом є платою за надання фінансової послуги (п.п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону про фінпослуги). Отже, отримання плати за придбання послуги з користування овердрафтом (за аналогією зі звичайним кредитом) також має відображатися у розділі I Реєстру банку і розділі II Реєстру клієнта.

Як ви вже знаєте, не є об’єктом оподаткування ПДВ, але відображаються у Реєстрі операції з розрахунково-касового обслуговування (п.п. 196.1.5 ПКУ). Перелік типових операцій з розрахунково-касового обслуговування затверджено постановою Правління Національного банку України від 15.11.2011 р. № 400 (див. також консультацію у ЄБПЗ, розд. 101.02).

Якщо ми поглянемо на цей перелік, то побачимо, що різноманітні комісійні платежі банку за міжнародний переказ цілком підпадають під п. 3.5 («виконання операцій з переказу коштів за допомогою систем дистанційного обслуговування») або під п. 5.3 («приймання від фізичних та юридичних осіб готівки національної та іноземних валют для переказу і виплати отримувачу суми переказу в готівковій формі»).

Таким чином, оскільки комісійні платежі банку за міжнародний переказ підпадають під визначення розрахунково-касового обслуговування, вони повинні відображатися у розділі II Реєстру клієнта.

Порядок відображення таких операцій є стандартним для всіх «необ’єктних» операцій, до того ж ви нещодавно мали можливість конкретно з ним ознайомитися (читайте відповідь на запитання у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 50, с. 44). Тут лише зауважимо, що у графі 7 розділу II Реєстру, на нашу думку, слід проставляти не «0» (як рекомендують податківці), а IПН банку.

Ще раз нагадаємо, що в Реєстрі відображаються виключно ті операції, які є постачанням товарів чи послуг (пп. 14.1.191, 14.1.185 ПКУ). Оскільки про постачання товарів тут ітися не може апріорі, згадаємо, що під постачанням послуг мають на увазі будь-яку операцію, що не є постачанням товарів, або іншу операцію з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються у процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Зрозуміло, що виплата процентів за депозитом не відповідає визначенню постачання послуг, а отже, не відображається ані у Реєстрі банку, ані у Реєстрі клієнта. Згодні з таким підходом і податкові органи (див. консультацію в ЄБПЗ, розд. 101.21).

Справа в тому, що і ст. 198, і ст. 201 ПКУ передбачають, що податковий кредит можливий лише у разі отримання належним чином оформленої податкової накладної. Єдиний випадок, передбачений ПКУ, коли можна відобразити податковий кредит за ненаданою податковою накладною, — це скарга на постачальника (п. 201.10 ПКУ). Докладно про це ви можете прочитати у тематичному номері, присвяченому декларації з ПДВ («Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 77, с. 46).

У розділі II Реєстру податкова накладна відобра­жається лише за датою фактичного отримання (п. 2.1 розд. IV Порядку № 1340). Тому податкова накладна відображається у Реєстрі в тому періоді, в якому вона була отримана. Отже, допоки немає отриманої податкової накладної — немає і запису в розділі II Реєстру.

Iнша справа, що до розділу II Реєстру вноситься інформація про скаргу на постачальника. У цьому випадку слід знати, що:

— у графі 5 робиться відмітка «ЗП» (п.п. 2.4 розд. IV Порядку № 1340);

— у графах 6, 7 зазначаються реквізити постачальника (найменування, IПН), на якого подається скарга.

Iнші графи заповнюються без особливостей.

Як ви вже могли помітити з попереднього запитання, період відображення отриманої податкової накладної у Реєстрі не обов’язково співпадає з періодом, у якому виникає право на податковий кредит. За загальним правилом, у Реєстрі податкова накладна відображається у періоді фактичного отримання, незалежно від періоду, в якому виникає право на податковий кредит.

Причому платник ПДВ — «місячник» може не перейматися, що право на податковий кредит у нього виникло в серпні, а він скористався ним у вересні. Адже право на податковий кредит зберігається за покупцем протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної (п. 198.6 ПКУ).

Що ж до «квартальника», то слід пам’ятати, що він складає та подає Реєстр у загальному порядку, тобто щомісяця (п. 201.15 ПКУ). Отже, для нього ніяких особливостей відображення цієї операції у Реєстрі не буде. Тобто до Реєстру податкова накладна так само потрапить у вересні.

У випадку, коли податкову накладну виписано, але не відображено у Реєстрі та декларації, відображення її у Реєстрі здійснюється у порядку виправлення помилок. Отже, у Реєстрі такі накладні знайдуть своє відображення саме у серпні — в тому періоді, коли було подано уточнюючий розрахунок. Відображати ці податкові накладні в «липневому» Реєстрі — в порядку уточнення — не потрібно.

Справа в тому, що Реєстр має суттєву особливість, яка принципово відрізняє його від інших компонентів ПДВ-звітності. А саме: якщо в Реєстрі виправляються помилки, допущені при заповненні Реєстру за попередні звітні (податкові) періоди, то це не спричинює необхідності формування уточнюючих Реєстрів. Крім того, як роз’яснюють податківці, платнику не потрібно подавати копії Реєстрів разом з уточнюючим розрахунком, оскільки копії Реєстрів, що подаються ним разом із декларацією з ПДВ за відповідний звітний період, у підсумках щоденно зареєстрованих операцій містять у тому числі показники, уключені до уточнюючих роз­рахунків (див. ЄБПЗ, розд. 101.21).

Саме з метою уникнення подання уточнюючих розрахунків до Реєстрів форма Реєстру (як розділ I, так і розділ II) містить окремий підсумковий рядок «З них включено до уточнюючих розрахунків за звітний період», а в п. 1 розд. V Порядку № 1340 передбачено: платники при визначенні підсумків щоденно зареєстрованих операцій окремо визначають підсумки для уточнюючих розрахунків за кожним розділом.

Таким чином, податкові накладні, які не включені до Реєстрів минулих податкових періодів, знаходять своє відображення в Реєстрі того періоду, в якому складені уточнюючі розрахунки.

Тобто в нашому випадку це «серпневий» Реєстр. Причому, оскільки виправлення помилки вплинуло на показники декларації, у «серпневому» Реєстрі до позначення податкових накладних додається буква «У» (наприклад, ПНПУ — у разі уточнення паперової податкової накладної або ПНЕУ — у разі уточнення електронної накладної).

Більш детально про порядок виправлення помилок у Реєстрі ви можете дізнатися з тематичного номера «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 47. В цьому номері питанню виправлення помилок присвячено окрему статтю.

Особливості ПДВ-обліку при поверненнях визначає спеціальна ст. 192 ПКУ, що передбачає можливість проведення коригування податкового кредиту при поверненні товару, передоплати. Підставою для проведення коригування є розрахунок коригування (додаток 2 до податкової накладної), який покупець повинен отримати від постачальника та підписати. Дані такого розрахунку відображаються в розділі II Реєстру таким чином:

— у графі 1 проставляється номер запису розрахунку;

— у графі 2 вказується дата отримання роз­рахунку;

— у графи 3 і 4 переносяться відповідні реквізити розрахунку;

— у графі 5 вказується вид документа — «РКП» (до податкової накладної, складеної на паперових носіях) або «РКЕ» (до податкової накладної, складеної в електронному вигляді);

— у графах 6 і 7 зазначаються, відповідно, найменування (прізвище, ім’я, по батькові — для фізособи-підприємця) постачальника та його IПН;

— у графі 8 указується загальна сума, уключаючи ПДВ, зі знаком «-»;

— у графі 9 — вартість придбання без ПДВ зі знаком «-»;

— у графі 10 проставляється сума ПДВ зі знаком «-».

На прикладі коригування податкової накладної на придбання товарів ми визначили загальний порядок відображення в Реєстрі розрахунку коригування. Звернемося тепер до більш специфічної ситуації.

З попередніх запитань цієї статті ви вже знаєте, що документ (у цьому випадку — розрахунок коригування) вноситься до розділу II Реєстру за датою фактичного отримання (п. 2.1 розд. IV Порядку № 1340). Тобто було б логічним уключати отриманий розрахунок коригування до Реєстру за той місяць, у якому його було отримано. Однак податківці в деяких своїх консультаціях наполягають, що податкова накладна має відображатися у Реєстрах продавця і покупця одночасно (див. ЄБПЗ, розд. 101.21).

Тому краще буде все ж таки відобразити цей розрахунок коригування у Реєстрі того місяця, коли його було виписано мобільним оператором. Тим більше зробити це нескладно, оскільки в Реєстрі цей розрахунок буде відображено останнім числом місяця, а на момент отримання такого розрахунку граничний строк подання податкової звітності, як правило, ще не сплив.

До того ж такий підхід дозволить усунути розбіжність між відображенням розрахунку в Реєстрі та його відображенням у декларації. Адже податківці роз’яснюють, що зменшення податкового кредиту здійснюється незалежно від факту отримання розрахунку коригування (див. консультацію у ЄБПЗ, розд. 101.07). Тобто податковий кредит у будь-якому випадку має бути зменшено в тому місяці, в якому мобільний оператор виписує розрахунок коригування.

Тепер щодо пенсійного збору, включеного до вартості послуг мобільного зв’язку. Стосовно відображення цієї суми у Реєстрі конкретні роз’яснення податкових органів наразі відсутні. Однак, керуючись вищенаведеною логікою податківців (див. питання № 4 щодо депозиту), ми можемо впевнено сказати, що сплата пенсійного збору як обов’язкового платежу не є постачанням послуг. Отже, і в Реєстрі цю суму відображати не потрібно ані мобільному оператору, ані його клієнтам.

Навіщо ж тоді пенсійний збір зазначено окремою сумою у податковій накладній? Пояснюється це дуже просто: сума пенсійного збору за послуги мобільного зв’язку не включається до бази оподаткування ПДВ (п. 188.1 ПКУ). А отже, якщо суму пенсійного збору не буде виділено окремо, вона більше ніде не фігуруватиме, і її не буде враховано у загальній сумі до сплати.

Для початку з’ясуємо, яку позицію наразі зай­мають податківці щодо коригування податкового кредиту на підставі аркуша коригування*. Раніше податківці, хоч і не прямо, але визнавали право платника збільшувати податковий кредит у разі донарахування ПДВ митним органом (див., наприклад, лист ДПСУ від 30.11.2011 р. № 6445/6/15-3415-26). Наразі ж позиція податкових органів у цьому питанні стала значно жорсткішою. Так, у свіжій консультації в ЄБПЗ, розд. 101.10 податківці стверджують: висновок щодо обґрунтованого права сформувати податковий кредит за рахунок донарахованих контролюючим органом податкових зобов’язань можливо зробити у разі подання до такого органу належним чином оформлених вантажних митних декларацій. Тобто, за логікою цього роз’яснення, власне факт донарахування податкових зобов’язань автоматично права на збільшення податкового кредиту не дає.

Ба, більше: відповідаючи на запитання щодо права на податковий кредит за рахунок донарахованих митними органами податкових зобов’язань, фахівці Міндоходів узагалі висловлюються проти цього (див. запитання 1 «Гарячої лінії», проведеної фахівцями Міндоходів на тему «Обчислення та сплата податку на додану вартість»)**. Мотивується така категоричність тим, що такий податковий кредит нібито не підтверджено жодним передбаченим законодавством документом. Однак погодитися з такою логікою не можна, оскільки аркуш коригування (у разі його оформлення) стає невід’ємною частиною митної декларації.

Що стосується внесення відповідної інформації до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, то, враховуючи Порядок № 1340, а також зважаючи на «старі» роз’яснення податківців щодо включення митних декларацій при імпорті товарів до колишньої форми Реєстру, розділ II нового Реєстру в цій ситуації можна заповнити таким чином:

— у графі 1 проставити номер запису, який переноситься на аркуш коригування;

— у графі 2 навести дату отримання аркуша коригування;

— у графі 3 вказати дату оформлення аркуша коригування;

— у графі 4, оскільки аркуш коригування є невід’ємною частиною митної декларації, зафіксувати номер такої митної декларації, зокрема, останні шість знаків її порядкового номера;

— у графі 5 навести позначення «МДП» (якщо митна декларація була складена на паперовому носії) або «МДЕ» (якщо була оформлена електронна митна декларація);

— у графі 6 проставити країну нерезидента та найменування (прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) — для фізичної особи) нерезидента;

— у графі 7 вказати умовний індивідуальний податковий номер «300000000000». Якщо товари, придбані в нерезидента, не призначалися для використання в госпдіяльності або були придбані з метою їх використання для постачання послуг за межами митної території України або послуг, місце постачання яких визначається відповідно до п. 186.3 ПКУ, у цій графі наводиться умовний індивідуальний податковий номер «200000000000»;

— у графі 8 зі знаком «+» навести загальну суму коригування вартості товарів, уключаючи ПДВ;

— у графі 9 зі знаком «+» зазначити суму коригування вартості товарів без ПДВ;

— у графі 10 зі знаком «+» проставити суму ПДВ, визначену виходячи із суми коригування вартості товарів, наведеної у графі 9, тобто суму доплати, зазначену в колонці «Сума» розділу III аркуша коригування.

Втім, оскільки цей порядок не є нормативно визначеним, цілком можливо, що податкові органи будуть наполягати на іншому порядку заповнення деяких граф. Тому сподіваємося нарешті отримати від них роз’яснення щодо внесення аркуша коригування до Реєстру.

На цьому завершуємо наші відповіді на ваші найбільш популярні запитання щодо Реєстру податкових накладних. Бажаємо вам успіхів у його заповненні!

	висновки
	У разі відображення у Реєстрі «необ’єктних» постачань у графах Реєстру, призначених для IПН контрагента, слід вказувати саме цей IПН, а не проставляти нуль, як рекомендують податківці. У Реєстрі відображаються документи лише за тими «необ’єктними» операціями, що відповідають визначенням постачання товарів і послуг (пп. 14.1.185, 14.1.191 ПКУ). Податкова накладна у загальному випадку відображається у Реєстрі за датою фактичного надходження. Проте податківці інколи наполягають, щоб продавець і покупець відображали податкову накладну у своїх Реєстрах одночасно. У разі уточнення декларації за минулий період Реєстр такого минулого періоду не уточнюється, а інформація про таке уточнення потрапляє до Реєстру звітного періоду. Податківці схиляються до того, що платник не має права збільшувати «імпортний» податковий кредит у разі донарахування «імпортного» ПДВ. Роз’яснень щодо відображення у Реєстрі аркуша коригування до митної декларації наразі немає.

Документи статті

1. ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

2. ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

3. Порядок № 1340 — Порядок ведення Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 р. № 1340.

4. Закон про фінпослуги — Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. № 2664-III.