ПДВ при постачанні періодичних видань

право на пільгу

ПДВ при постачанні періодичних видань

Лист Міністерства доходів і зборів України від 17.07.2013 р. № 12227/7/99-99-19-04-02-17

Міністерство доходів і зборів України розглянуло звернення <…> щодо застосування терміна «вітчизняне виробництво» з метою застосування пільги з оподаткування податком на додану вартість, встановленої підпунктом 197.1.25 пункту 197.1 статті 197 розділу V Податкового кодексу України, до операцій з постачання на митній території України журналів, зареєстрованих як періодичні видання Російської Федерації, і повідомляє.

Згідно з підпунктом 197.1.25 пункту 197.1 статті 197 Кодексу звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання (передплати) періодичних видань друкованих засобів масової інформації та книжок (крім видань еротичного характеру), учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників вітчизняного виробництва, словників українсько-іноземної або іноземно-української мови, доставки таких періодичних видань друкованих засобів масової інформації на митній території України.

Звільнення від оподаткування товарів, передбачене пунктом 197.1 цієї статті, поширюється на операції із ввезення на митну територію України (пункт 197.4 статті 197 Кодексу).

Тобто операції з постачання періодичних видань друкованих засобів масової інформації та книжок (крім видань еротичного характеру), учнівських зоши­тів, підручників та навчальних посібників звільняються від оподаткування податком на додану вартість лише у випадку, якщо ці видання мають статус товарів вітчизняного виробництва.

Під друкованими засобами масової інформації (пресою) в Україні відповідно до Закону України від 16.11.92 р. № 2782-XII «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» (далі — Закон № 2782) розуміються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію (стаття 1 Закону № 2782).

Частиною другою статті 11 Закону № 2782 визначено, що усі друковані засоби масової інформації, що видаються на території України, незалежно від сфери розповсюдження, тиражу і способу їх виготовлення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05.06.97 р. № 318/97-ВР «Про видавничу справу» (далі — Закон № 318) видання — твір (документ), який пройшов редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом, містить інформацію, призначену для поширення, і відповідає вимогам державних стандартів, інших нормативно-правових актів щодо видавничого оформлення, поліграфічного і технічного виконання.

Статус видання визначено підпунктом 2.2 пункту 2 Положення про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації в Україні, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 21.02.2006 р. № 12/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.02.2006 р. за № 173/12047 (далі — Положення № 12/5), згідно з яким:

• вітчизняне видання — друкований засіб масової інформації, у якого засновником виступають українська(і) юридична(і) та/або фізична(і) особа(и);

• спільне видання — друкований засіб масової інформації, створений за участю іноземної(их)/юридичної(их) та/або фізичної(их) особи (осіб).

При цьому відповідно до статті 27 Закону № 318 всі без винятку видання, випущені в Україні, мають бути внесені до Державного бібліографічного реєстру, який веде Книжкова палата України.

Крім того, відомості про зареєстровані (перереєстровані) друковані засоби масової інформації вносяться до Державного реєстру друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб’єктів інформаційної діяльності в порядку, установленому Положенням про цей реєстр (пункт 6.10 Положення № 12/5).

Замовлення на виготовлення видавничої продукції її виготовлювач приймає за умови наявності у замовника документа про внесення його до Державного реєстру України видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції як суб’єкта видавничої справи (стаття 21 Закону № 318).

Для розповсюдження зарубіжного друкованого засобу масової інформації в Україні необхідно одержати дозвіл відповідного державного органу, якщо порядок розповсюдження не встановлено міжнародним договором (стаття 39 Закону № 318).

Таким чином, з урахуванням викладеного під терміном «видання вітчизняного виробництва» слід розуміти періодичні видання друкованих засобів масової інформації, книги, учнівські зошити, підручники та навчальні посібники (вказані в підпункті 197.1.25 пункту 197.1 статті 197 Кодексу), які були надруковані на виробничих потужностях, розміщених на митній території України, і стосовно яких виконуються наступні умови:

• видання у встановлених діючим законодавством випадках внесені до Державного бібліографічного реєстру, який веде Книжкова палата України, та до Державного реєстру друкованих засобів масової інформації;

• замовники та виготовлювачі таких видань внесені до Державного реєстру України видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції як суб’єкти видавничої справи.

Заступник Міністра А. Ігнатов

коментар редакції

Поради — щоб їх не дотримуватися, а пільги — щоб їх не застосовувати

Податківці спочатку «продавили» фіскальний «статус кво» у питанні про застосування пільги з ПДВ, передбаченої в п.п. 197.1.25 ПКУ, дозволивши її тільки для продукції віт­чизняного виробництва*. Не забули нагадати про це і в листі, що коментується, — див. 4-й абзац.

Наразі ж вони продовжують фіскально «затискати» застосування цієї пільги, знов звернувшись до трактування використаного в цій нормі терміна «вітчизняне виробництво» і висунувши у зв’язку з цим додаткові бюрократичні вимоги.

Нагадаємо, що оскільки цей термін чітко законодавчо не визначено, то спочатку з ним спробували «розібратися» митники. Вони в листі ДМСУ від 03.02.2012 р. № 11.1/1.2-15.1/986 роз’яснили: під терміном «вітчизняне виробництво» слід розуміти, що періодичні видання друкованих засобів масової інформації, книги, учнівські зошити, підручники та навчальні посібники, зазначені в п.п. 197.1.25 ПКУ, вироблені в Україні. Тим самим з-під цієї пільги були остаточно виведені друковані продукти, виготовлені повністю (і навіть — частково) за межами України.

Для цього висновку автори листа використовували визначення термінів «виробництво (виготовлення)» (із Закону від 01.06.2000 р. № 1775-III «Про ліцензування певних видів господарської діяльності») і «вітчизняний» (з тлумачного словника). Висновок митників підтримав і Держкомітет телебачення та радіомовлення України в листі від 07.11.2012 р. № 5860/35/4. При цьому комітет фіскально уточнив, що на території України мають здійснюватися і підготовка, і випуск видавничої продукції. І, крім того, нагадав висновки листа Мін’юсту від 24.11.2011 р. № 711-0-2-11/8.2 щодо використання «неузаконеного» в Україні терміна «товари вітчизняного виробництва», які збігалися з висновками ДМСУ.

Стосовно ж листа Міндоходів, що коментується, ми вже зазначили, що його автори цю проблему розвинули «бюрократично-фіскально». Вони вдалися до «видавничих» нормативів, щоб посилити документальні вимоги для підтвердження платниками права на цю ПДВшну пільгу.

Отже, у світлі висновків міндохівського листа, фіскали при відстоюванні платником права на пільгу, крім доведення їм того факту, що продукція виготовлена на митній території України, ще й вимагатимуть підтвердження того, що:

— пільгована продукція була внесена до Державного бібліографічного реєстру, який веде Книжкова палата України, або до Державного реєстру друкованих засобів масової інформації;

— замовники та виробники таких видань внесені до Державного реєстру України видавців, виробників та розповсюджувачів видавничої продукції як суб’єкти видавничої справи.

Одразу зауважимо, що ці вимоги (у тому числі, і друга з них) не повинні поширюватися на учнівські зошити*.

Нагадаємо, що стосовно книг вимога (для цілей отримання права на пільгу) про включення їх до Державного бібліографічного реєстру вже висувалася податківцями в листі ДПСУ від 01.03.2013 р. № 1232/А/15-3114 (див. цей лист і наш коментар у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 34, с. 9). Крім того, у цьому листі податківці незаконно вимагали, що для цілей застосування пільги друкована продукція має бути вироблена підприємствами, засновником(ами) якої(их) виступають українська(-і) юридична(-і) і фізична(-і) особа(-и).

Зауважимо, що ПКУ всіх зазначених вимог не висуває.

Водночас, якщо друкована продукція вироб­лена в Україні, але при цьому не включена до відповідного Держреєстру, або її замовники та виробники не внесені до «свого» Держреєстру, то застосовувати щодо такої продукції зазначену ПДВшну пільгу навряд чи буде законно.

Звісно, що друга умова (про підтвердження включення до Державного реєстру України видавців, виробників та розповсюджувачів видавничої продукції як суб’єктів видавничої справи) стосується тільки замовників і виробників друкованої продукції. Тобто вона не стосується продавців такої продукції. Скажімо, для СПД, який реалізує друковану вітчизняну продукцію оптом або у роздріб (через магазин, кіоск, лоток тощо), включення до зазначеного Реєстру для цілей підтвердження права на пільгу не потрібне.

Зауважимо також, що оскільки Міндоходів тепер включає і митні органи, то лист, що коментується, фактично доповнює лист ДМСУ від 03.02.2012 р., і останній без урахування нових вимог листа Міндоходів, що коментується, застосовуватися не повинен.

Зважаючи на той факт, що лист Міндоходів просто роз’яснює, як повинна була застосовуватися пільга, норми листа можуть діяти заднім числом, тобто «реєстрові» підтвердження тепер можуть зажадати у платників за всі попередні періоди користування цієї пільгою — тобто з моменту її «появи на світ» (01.01.2011 р.).

Загалом, ситуація із застосуванням цієї ПДВшної пільги складається, як у казці: «чим далі, тим страшніше…»

Олексій Павленко