Зима не застане зненацька: замінюємо шини та акумулятори на автомобілі

азбука обліку

Зима не застукає зненацька: замінюємо шини та акумулятори на автомобілі

Наталя Білова, податковий експерт

Щоб бухгалтер підприємства міг грамотно врахувати витрати на заміну шин та акумуляторних батарей, він насамперед повинен правильно класифікувати такі операції. Тобто йому потрібно визначити, до якої категорії заходів вони належать — до технічного обслуговування транспортного засобу чи до його ремонту. У пригоді тут стає Положення № 102. Давайте поглянемо, що в ньому з цього приводу зазначено.

Операції із заміни на дорожньому транспортному засобі шин і акумуляторних батарей не належать до його реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення. На це прямо вказує п. 3.19 Положення № 102.

Не знайдемо ми цих заходів і в додатках А, Б і В до Положення № 102, що містять примірний перелік операцій, які належать до технічного обслуговування. Проте ці переліки не є вичерпними. І це дуже добре. Отже, за певних обставин їх можна доповнити операціями із заміни шин та акумуляторних батарей.

Сезонну заміну шин, на наш погляд, цілком можна віднести до технічного обслуговування автомобіля, а точніше до сезонного технічного обслуговування

Адже п. 1.3 Положення № 102 під сезонним технічним обслуговуванням розуміє якраз технічне обслуговування, що виконується для підготовки виробу до використання в осінньо-зимових або весняно-літніх умовах. Отже, фактично це операція з підтримки роботоздатності транспортного засобу в дорожніх умовах, що змінилися.

До технічного обслуговування автомобіля фахівці Міндоходів схильні відносити й заміну акумуляторної батареї, що відпрацювала певний строк, установлений Нормами № 489, і непридатна для подальшої експлуатації (див. консультацію, розміщену в розділі 102.07.20 ЄБПЗ).

Тут теж усе просто.

Почнемо із шин. Після установки на автомобіль пневматичні шини мають виробити певний ресурс. Під ним розуміють сумарний пробіг (напрацювання) пневматичної шини. Цей показник розраховують з початку експлуатації шини до переходу у граничний стан з урахуванням відновлення пробігу після ремонту пошкоджень і/чи поглиблення рисунка протектора, якщо це допускає виробник (п. 5 розд. I Правил № 549, п. 2 Норм № 488).

А граничний стан шини — це стан, за якого:

— або середнє значення висоти рисунка протектора менше мінімально допустимої висоти, установленої законодавством;

— або вичерпано призначений ресурс шини, визначений виробником самої шини чи транспортного засобу або Правилами № 549.

Цілком можливо, що виробник шин або транспортного засобу встановив (наприклад, у договорі купівлі-продажу або в експлуатаційній документації) інші норми середнього ресурсу шин, ніж визначені Нормами № 488 та Правилами № 549. У такому разі підприємство має орієнтуватися саме на показники заводу-виробника. Це випливає з п. 3.8 Норм № 488 і п. 44 розд. V Правил № 549.

Шини, що виробили призначений ресурс, можуть бути замінені

Така заміна належить до технічного обслуговування транспортного засобу.

Дані про фактичний пробіг (наробіток) шин фіксуються у картці обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини. Така картка заводиться на кожну шину (нову, відновлену, запасну), установлену на автомобіль. Її форму наведено в додатку 5 до п. 7.1 Норм № 488. Цю картку ведуть до списання шини (п. 2. розд. XII Правил № 549). Вона ж виконує роль акта списання шини.

Найчастіше шини списують, коли їх фактичний пробіг досяг установлених норм. Проте це не обов’язкова та не єдина умова списання. У гуми і до досягнення граничного пробігу можуть виявитися виробничі або експлуатаційні дефекти, що не підлягають усуненню або ремонт яких економічно недоцільний. За умови виявлення цих дефектів шини списують незалежно від їх пробігу (п. 3.2 Норм № 488).

Операція із заміни шин у цьому випадку, імовірно, також повинна належати до техобслуговування автомобіля. Проте фахівці Міндоходів (див. консультацію в розділі 102.07.20 ЄБПЗ, про що ми скажемо нижче) розглядають це як ремонт (поліпшення) транспортного засобу з усіма податковими наслідками, що з цього випливають. Із цим у принципі можна погодитися.

Тепер про те, як ідуть справи із заміною акумуляторних батарей. Вони, як і шини, після встановлення на автомобіль мають виробити свій ресурс. Він визначений Нормами № 489 з орієнтиром на календарні місяці використання акумуляторної батареї (п. 3.10 Норм № 489).

Коли такий ресурс досягає встановленої норми, батарею списують. Але майте на увазі: зробити це можна тільки за умови, що батарея досягла граничного стану. Саме цей факт є вирішальним для її списання (див. п. 3.12 Норм № 489).

І тут важливо знати, що вважається граничним станом акумуляторної батареї. Згодні? Підказку знаходимо в розд. 2 Норм № 489. Там зазначено, що це стан, у разі досягнення якого подальша експлуатація акумуляторної батареї неприпустима чи недоцільна через зменшення ємності нижче 40 % від номінальної або відновлення її справності неможливе чи недоцільне.

Дані обліку та обороту кожної акумуляторної батареї відображаються в картці обліку наробітку та відстеження обороту акумуляторної батареї, форму якої наведено в додатку 12 до Правил № 795.

Виходить, що акумуляторну батарею, яка відслужила встановлений строк, але при цьому цілком працездатна, замінювати ще зарано. А от якщо і встановлений строк її використання минув, і робочий стан досяг допустимої межі, то замінити її можна без проблем. Така заміна — не що інше, як технічне обслуговування автомобіля.

«Рідні» шини автомобіля, як правило, — літні або всесезонні. Останні маркуються індексами «AS» (All Seasons — «Усі сезони») або «AW» (Any Weather — «Будь-яка погода»). Проте в зимовий період на тих та інших краще не пересуватися.

Для зими призначені шини з маркуваннями «M+S», «M&S», «M.S», «MS» (Mud + Snow — «Бруд + Сніг»), «Winter» або «W» («Зима») або «DP» (Dual Purpose — подвійного призначення). Ці написи інколи супроводжуються піктограмами у вигляді сніжинки, гори або хмаринки.

Шини із зимовим малюнком протектора автомобілістам доводиться придбавати окремо.

«Рідні» шини (тобто ті, які є на колесах автомобіля при купівлі), окремо в обліку підприємства не відображаються. Це саме стосується і «запаски»

Пов’язано це з тим, що вони входять у вартість придбаного автомобіля і враховуються разом із ним у складі основних засобів. За ними ведеться тільки аналітичний облік.

А от окремо куплені шини в обліку підприємства відображаються. При цьому в бухгалтерському обліку можливі два варіанти.

Варіант I. Новопридбані шини підприємство відносить до складу запасів і обліковує на субрахунку 207 «Запасні частини». При передачі шин зі складу для встановлення на автомобіль їх вартість списують на витрати звітного періоду як витрати, пов’язані з підтримкою об’єкта основних засобів у робочому стані (п. 15 П(С)БО 7). Надалі за такими запасами ведеться аналітичний облік за місцями їх зберігання та в розрізі матеріально відповідальних осіб.

Варіант II. Куплені шини також зараховуються до складу запасів і обліковуються на субрахунку 207 «Запасні частини» до моменту їх списання, зважаючи на непридатність. І тільки тоді вартість шин потрапить до витрат, а не в момент установлення на автомобіль. Прихильники цього варіанта вважають, що згідно з Інструкцією № 291 на субрахунку 207 ведеться облік, зокрема, автомобільних шин у запасі та обороті. Тому для обліку шин у запасі та обороті (на автомобілі в експлуатації) до субрахунку 207 мають відкриватися окремі субрахунки третього та четвертого порядку або аналітичні рахунки, наприклад, відповідно 2071 «Запасні частини на складі та інших місцях зберігання» і 2072 «Запасні частини в обороті».

Перший варіант здається нам більш логічним. Хоча в цілях відповідності бухгалтерських витрат податковим більше підходить другий варіант. І ось чому.

Співробітники Міндоходів для відображення в податковому обліку витрат на придбання шин орієнтують платників на норми експлуатаційного пробігу. Так, якщо шини «відбігали» установлену норму, їх заміну контролери розглядають як технічне обслуговування транспортного засобу. Витрати на придбання таких шин вони пропонують відносити до витрат на утримання основних засобів (див. консультацію, розміщену в розділі 102.07.20 ЄБПЗ). Ці витрати залежно від напряму використання транспортного засобу підприємство може обліковувати у складі:

— або загальновиробничих витрат (п.п. «г» п.п. 138.8.5 ПКУ),

— або адміністративних витрат (п.п. «в» п.п. 138.10.2 ПКУ),

— або витрат на збут (п.п. «д» п.п. 138.10.3 ПКУ).

Зрозуміло, що до податкових витрат такі витрати потрапляють не одразу при купівлі гуми, а на дату її списання у зв’язку з непридатністю (з урахуванням розподілу загальновиробничих витрат, передбаченого п. 16 П(С)БО 16).

Інакше кажучи, вартість придбаних шин ані в момент оприбутковування, ані в момент передачі зі складу для встановлення на автомобіль у податковому обліку підприємство не відображає. І тільки коли стане відомо, що шини, установлені на автомобіль, виробили призначений ресурс, витрати на їх придбання потраплять до податкових витрат.

Почерпнути ж інформацію про фактичний пробіг (наробіток) шини підприємство може з відповідної картки обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини.

Такий підхід, що пропонується контролюючим відомством, якраз відповідає бухобліковому варіанту II відображення витрат на заміну шин. Хоча нам, повторимо, ближчий варіант I, коли вартість гуми відноситься до витрат уже на дату передачі її зі складу для встановлення на автомобіль.

Приємно, що з ПДВ усе набагато простіше. Якщо підприємство використовує автівку в оподатковуваних операціях у межах госпдіяльності, то суми «вхідного» ПДВ при заміні шин воно включає до складу свого податкового кредиту на підставі ст. 198 ПКУ. Відбувається це на дату першої з подій:

— або на дату перерахування коштів на оплату шин,

— або на дату отримання шин, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ПКУ).

Особливо тішить, що право на податковий кредит виникає незалежно від того, передані шини в експлуатацію чи ні

Проте майте на увазі: якщо надалі шини ви використовуватимете в операціях, що не обкладаються ПДВ, або взагалі не використовуватимете в госпдіяльності, то вам доведеться нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ виходячи з вартості придбання шин (пп. 189.1 і 198.5 ПКУ).

Приклад 1. Щоб підготувати автомобіль до зими, підприємство купило комплект зимових шин вартістю 3600 грн. (без ПДВ — 3000 грн.; ПДВ 20 % — 600 грн.). Цей автомобіль використовує служба збуту.

Припустимо, що підприємство для відображення в бухобліку придбаних шин використовує варіант II.

Для заміни шин підприємство скористалося послугами СТО, яка не є платником ПДВ. Вартість таких послуг — 160 грн.

Таблиця 1. Порядок обліку придбання автомобільних шин

На ситуацію із заміною шин, що не пройшли встановлену норму пробігу, Міндоходів дивиться так. На його думку (див. консультацію в розділі 102.07.20 ЄБПЗ, про яку ми зазначали вище), така заміна — це вже не технічне обслуговування транспортного засобу, а його ремонт (поліпшення). Відповідно витрати на придбання цих шин мають відображатися в підприємства за ремонтними правилами.

Тобто сума здійснених витрат у межах 10 % ремонтного ліміту потрапить до податкових витрат (п. 146.12 ПКУ). При цьому:

— витрати на придбання шин для автомобіля загальновиробничого призначення, що потрапляють до виробничої собівартості, уключаються до податкових витрат одночасно з визнанням доходу від реалізації виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ПКУ);

— витрати на придбання шин для автомобіля адміністративного або збутового призначення включаються до податкових витрат у періоді їх здійснення згідно з правилами ведення бухобліку (п. 138.5 ПКУ).

Детальніше з порядком відображення ремонтних витрат у складі податкових витрат ви можете ознайомитися в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 73, с. 16).

Витрати ж, що перевищують зазначений 10 % ліміт, збільшать первісну вартість транспортного засобу (п. 146.11 ПКУ).

Подальша доля літніх шин залежить від ступеня їх зношеності. Шини, придатні для подальшої експлуатації, потрібно повернути на склад, щоб вони дочекалися наступного сезону. Непридатна для подальшого використання гума підлягає списанню в описаному вище порядку — з урахуванням двох варіантів.

Повернення літніх шин на склад податкового обліку не торкається. А ось у бухгалтерському обліку він відображається так:

— при варіанті I обліку автомобільних шин — тільки в аналітичному обліку із зазначенням інформації в картці обліку пробігу (наробітку) пнев­матичної шини;

— при варіанті II обліку автомобільних шин — за допомогою бухгалтерського запису: Дт 2071 — Кт 2072.

Коли навесні літні шини ви знову встановлюватимете на автівку, така процедура знову ж таки податкового обліку не торкнеться. А в бухобліку при використанні варіанта II ви зробите запис: Дт 2072 — Кт 2071.

Приклад 2. Підприємство під час підготовки автомобіля до зими, замінило літні шини на зимові. Літні шини вирішено списати, оскільки до цього моменту вони виробили призначений ресурс і більше не придатні для використання. Ці шини раніше підприємство придбало окремо. Їх балансова вартість умовно — 1000 грн.

Припустимо, що підприємство застосовує варіант II обліку шин.

Таблиця 2. Порядок обліку списання автомобільних шин

Вище ми зазначили, що заміна акумуляторних батарей не належить до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення транспортних засобів. Це встановлено п. 3.19 Положення № 102.

Крім того, операції із заміни акумуляторів не включено до переліку операцій, що належать до технічного обслуговування, — їх немає в додатках А, Б і В до Положення № 102.

Не є акумуляторні батареї і базовими агрегатами, тому їх заміна не може вважатися ремонтом (поліпшенням) транспортних засобів.

Виходить, що в податковому обліку витрати на заміну акумуляторних батарей — це не витрати, пов’язані з поліпшенням основних засобів або техобслуговуванням автотранспорту.

На наш погляд, це витрати на підтримку автомобіля в роботоздатному стані.

А що вважають із цього приводу фахівці Міндоходів? На їх думку (див. ту саму консультацію, розміщену в розділі 102.07.20 ЄБПЗ), заміна акумуляторних батарей, що відпрацювали певний строк, установлений Нормами № 489, і непридатні до подальшої експлуатації, — це технічне обслуговування автомобіля. Такий самий висновок зроблено і в консультації, опублікованій у журналі «Вісник податкової служби України», 2012, № 37, с. 5.

Витрати на заміну акумуляторів у цьому випадку контролери дозволяють уключати до податкових витрат у тому самому порядку, що і при заміні шин. Тобто залежно від напряму використання автомобіля вони належать до загальновиробничих, адміністративних витрат чи витрат на збут.

Повна аналогія тут і в частині ПДВ — при використанні машини в госпдіяльності підприємства право на податковий кредит на суми «вхідного» ПДВ за такою операцією йому забезпечено.

У бухгалтерському обліку витрати на заміну акумуляторів також належать до витрат відповідної групи. Установлення акумулятора на автомобіль відображається записами: Дт 91, 92, 93 — Кт 207.

І ще один важливий момент. Шини та акумулятори, що вичерпали свій ресурс, з точки зору ст. 1 Закону про відходи, підпадають під визначення відходів. А загальна вимога щодо відходів така — вони мають бути передані на утилізацію спеціалізованому підприємству на підставі відповідного договору.

Маючи на руках такий договір, списані шини та акумулятори підприємство може потримати у себе, доки не передасть їх на утилізацію в зазначені в цьому договорі строки, без сплати екологічного податку за розміщення відходів.

Якщо ж договору зі спецпідприємством немає, то сплати екоподатку не уникнути. Так стверджують фахівці Міндоходів у консультації, розміщеній у розділі 120.01 ЄБПЗ.

Детальніше про те, хто і в яких саме випадках є платником екологічного податку, ви зможете дізнатися в найближчий час. Номер газети на цю тему вже готується.

А поки що бажаємо успішної підготовки автомобіля до зимового сезону. Любіть і бережіть свою машину! Адже, як свідчить народна мудрість, машина любить ласку, догляд, чищення та змащення. Така турбота, будьте впевнені, повернеться у стократ.

	висновки
	Щодо норм середнього ресурсу шин орієнтуйтеся перш за все на показники, визначені виробником шин або колісного транспортного засобу. Для заміни акумуляторної батареї дотримуємося двох умов: (1) установлений строк її використання минув, (2) робочий стан досяг допустимої межі. Для відображення окремо куплених шин у бухгалтерському обліку існують два варіанти. На думку фахівців Міндоходів, витрати на придбання шин, установлених на автомобіль, потраплять до податкових витрат тільки коли стане відомо, що вони виробили призначений ресурс. Заміну шин, що не пройшли встановлену норму пробігу, контролери вважають ремонтом (поліпшенням) транспортного засобу.

Документи статті

1. ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

2. Закон про відходи — Закон України «Про відходи» від 05.03.98 р. № 187/98-ВР.

3. Положення № 102 — Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затверджене наказом Міністерства транспорту України від 30.03.98 р. № 102.

4. Правила № 549 — Правила технічної експлуатації коліс та пневматичних шин колісних транспортних засобів категорій L, M, N, O та спеціальних машин, виконаних на їх шасі, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 26.07.2013 р. № 549.

5. Норми № 488 — Експлуатаційні норми середнього ресурсу пневматичних шин колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі, затверджені наказом Міністерства транспорту і зв’язку України від 20.05.2006 р. № 488.

6. Норми № 489 — Експлуатаційні норми середнього ресурсу акумуляторних свинцевих батарей стартерів колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 20.05.2006 р. № 489.

7. Правила № 795 — Правила експлуатації акумуляторних свинцевих батарей стартерів колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 02.07.2008 р. № 795.

8. Інструкція № 291 — Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291.

9. П(С)БО 7 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92.

10. П(С)БО 16 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318.