Податковий спір підприємства в суді. Імпорту друкованої продукції без сплати ввізного ПДВ — фіскальне «ні» від ВСУ

пільги

Імпорту друкованої продукції без сплати ввізного ПДВ — фіскальне «ні» від ВСУ

Товариство імпортувало в Україну книжкову продукцію іноземного виробництва. Митні органи вимагали при її розмитненні сплатити ввізний ПДВ, відмовившись при цьому надати товариству пільгу з цього податку, передбачену п.п. 197.1.25 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ).

Товариство вирішило, що такі дії митників є незаконними, і звернулося до суду з адміністративним позовом про захист свого права на застосування зазначеної пільги з імпортного ПДВ.

Спочатку окружний адміністративний суд виніс рішення на користь позивача (Товариства). З висновками суду першої інстанції погодився й апеляційний суд.

Проте згодом Вищий адміністративний суд України (ВАСУ) скасував зазначені судові рішення та ухвалив нове рішення, у якому став на бік митниці та у задоволенні позову відмовив.

Товариство спробувало відстояти свої інтереси у Верховному Суді України (ВСУ). Ви, безумовно, пам’ятаєте, що ВСУ наділений правом перегляду судових рішень у зв’язку з неоднаковим застосуванням судом (судами) касаційної інстанції (тобто в цьому випадку ВАСУ) одних і тих самих норм матеріального права, якщо це спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Таке право передбачено п. 1 ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV (далі — КАСУ).

Як видно з наведеної нижче постанови, фіскальний підхід ВАСУ був схвалений і суддями ВСУ. На їх думку, пільга, установлена п.п. 197.1.25 ПКУ, спрямована на звільнення від оподаткування операцій з постачання друкованої продукції вітчизняного виробництва. Тому висновок судів першої і апеляційної інстанцій про неправомірне нарахування митним органом імпортного ПДВ при ввезенні книг іноземного виробництва слід вважати помилковим.

Нам дуже шкода, але ВСУ остаточно розвіяв сподівання імпортерів на те, що можна відсудити право не сплачувати ПДВ при ввезенні друкованої продукції зарубіжного виробництва на митну територію України. Висновки ВСУ поширюються також на постачання іншої «нерезидентської» друкованої продукції на території України. Така дискримінація чужого «друкованого слова» не стосується тільки ввезення (й постачання в Україні) українсько-іноземних та іноземно-українських словників.

Нагадаємо, що для обґрунтування несплати податку при ввезенні імпортери зазвичай намагалися використовувати норми п.п. 197.1.25 у комплекті з п. 197.4 ПКУ. Вони вдавалися при цьому до ретроспективного прочитання п.п. 197.1.25 ПКУ, що ґрунтувалося на практиці застосування подібної пільги, яка фігурувала в п.п. 5.1.2 Закону «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.

Цю проблему, звісно, породили (точніше — перетягнули із Закону про ПДВ) законодавці. Усе — з причини невдалого формулювання цієї пільги, через яке й виникали різні підходи до прочитання норми та розуміння того, яких перелічених у п.п. 197.1.25 ПКУ товарів стосуються слова «віт­чизняного виробництва».

«Видавничу» пільгу з п.п. 197.1.25 ПКУ можна було б трактувати широко, тобто застосовувати її й щодо постачання (передплати), а також ввезення в Україну «періодичних видань друкованих засобів масової інформації та книг (крім видань еротичного характеру), учнівських зошитів» не тільки вітчизняного, а й іноземного виробництва (аргументи див. у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 75, с. 29).

Проте головні податківці в компанії з митниками в цьому питанні неухильно гнули фіскальну лінію. Спочатку платників «бомбили» звичайними роз’ясненнями про те, що до переліченої вище друкованої продукції неукраїнського виробництва (крім «укр-ін» та «ін-укр» словників) норма п.п. 197.1.25 ПКУ ані при ввезенні, ані при постачанні її всередині України не застосовується (див. листи ДПАУ від 29.08.2011 р. № 23177/7/15-3417-26 // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 75 та від 15.07.2011 р. № 19192/7/16-1517-05, а також лист ДМСУ від 30.08.2011 р. № 15.1/1269 // «Податки та бухгалтерський облік, 2011 № 83).

Потім в іншому своєму листі від 03.02.2012 р. № 11.1/1.2-15.1/986 ДМСУ роз’яснила: під терміном «вітчизняне виробництво» слід розуміти, що періодичні видання друкованих засобів масової інформації, книги, учнівські зошити, підручники та навчальні посібники, зазначені в п.п. 197.1.25 ПКУ, вироблені в Україні. На жаль, питання, з яких критеріїв при цьому слід виходити, щоб з повним правом присвоїти видавничій продукції «вітчизняний» статус, так і не було до кінця з’ясовано*…

Урешті-решт податківці оформили свої фіскальні висновки вже у вигляді Узагальнюючої податкової консультації щодо порядку оподаткування операцій, перелічених у підпункті 197.1.25 пункту 197.1 статті 197 розділу V Податкового кодексу України, затвердженої наказом ДПСУ від 06.07.2012 р. № 589 (див. «Податки та бухгалтерський облік» 2012, № 59, с. 8). Мотиви, якими керувалися при цьому контролери, для нас очевидні: уся справа в п. 197.4 ПКУ. Адже на відміну від «докодексних» часів тепер звільнення від оподаткування пільгованих товарів поширюється й на операції з їх ввезення на митну територію України. А це не могло не позначитися на надходженні «митного» ПДВ до бюджету за операціями ввезення таких товарів, у тому числі видавничої продукції.

Доводиться вдруге шкодувати, що фіскальний підхід податкових та митних органів фактично схвалив-закріпив ВСУ в постанові, що публікується. Унаслідок чого шанси виграти в суді справу про несплату зі згаданих операцій ПДВ для імпортерів та торговців друкованою продукцією зведені до нуля. Адже згідно з ч. 1 ст. 244² КАСУ рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права. Більше того, суди зобов’язані привести свою судову практику у відповідність до рішення ВСУ.

Тож, панове, купуйте та читайте українське!

　Матеріал підготував Олексій Павленко, податковий експерт

Щодо оподаткування ПДВ при ввезенні на територію України книжок

Постанова Верховного Суду України від 11 червня 2013 року

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України <…> розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Т» (далі — Товариство) до Київської регіональної митниці (далі — Митниця), Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про визнання протиправними дій та стягнення коштів, встановила:

У вересні 2012 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог, просило: визнати протиправними дії Митниці щодо відмови у митному оформленні без сплати податку на додану вартість (далі — ПДВ) операції з ввезення на митну територію України книжок, яка оформлена карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 15 вересня 2011 року № <…>, скасувати зазначену картку відмови; визнати незаконною бездіяльність Митниці щодо відмови повернути зайво сплачені Товариством кошти та стягнути з Головного управління Державного казначейства України в м. Києві кошти в розмірі <…> грн. <…> коп.

На обґрунтування позову Товариство послалося на те, що між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Д» (Росія) та товариством з обмеженою відповідальністю «И» (Росія) було укладено контракти (№№ <…> від 22 листопада 2010 року та 3 травня 2011 року відповідно), на підставі яких у період із січня по жовтень 2011 року на митну територію України було здійснено поставки книжкової продукції.

Під час здійснення митних оформлень зазначеної продукції Товариство сплатило ПДВ у розмірі <…> грн. <…> коп.

У липні 2011 року Товариство звернулося до Митниці з проханням повернути зайво сплачені ним кошти в сумі <…> грн. <…> коп.

Митниця листом від 15 серпня 2011 року відмовила у поверненні цих коштів.

У подальшому, 15 вересня 2011 року, Митниця відмовила у митному оформленні без сплати ПДВ операцій з ввезення на митну територію України книжок — художньої та навчальної літератури, у зв’язку з невиконанням Товариством вимог статті 90 Митного кодексу України.

Товариство вважало ці дії протиправними.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 31 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2012 року, позов задовольнив. При цьому суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що відповідно до підпункту 197.1.25 пункту 197.1 статті 197, пункту 197.4 статті 197 Податкового кодексу України (далі — ПК) операції з постачання (передплати) періодичних видань друкованих засобів масової інформації та книжок (крім видань еротичного характеру) незалежно від країни — виробника цієї продукції звільняються від оподаткування. Таке правило на підставі пункту 197.4 статті 197 ПК щодо звільнення від оподаткування товарів поширюється і на операції із ввезення на митну територію України.

Вищий адміністративний суд України постановою від 8 листопада 2012 року скасував зазначені судові рішення та прийняв нове, яким відмовив у задоволенні позову.

При цьому касаційний суд виходив із того, що тлумачення судами попередніх інстанцій положень підпункту 197.1.25 пункту 197.1 статті 197 ПК не відповідає змісту зазначеної норми, яка направлена на звільнення від оподаткування операцій з постачання товарів вітчизняного виробництва або ж словників українсько-іноземної чи іноземно-української мови. Тому висновок про звільнення від оподаткування операцій із ввезення вказаного товару на митну територію України та задоволення позову з цієї підстави суд касаційної інстанції вважав помилковим.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України Товариство, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом підпункту 5.1.2 пункту 5.1 статті 5 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі — Закон № 168/97-ВР) та підпункту 197.1.25 пункту 197.1 статті 197 ПК, просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 8 листопада 2012 року.

На обґрунтування заяви додано ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 квітня 2008 року та 12 липня 2012 року, які, на думку Товариства, підтверджують неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява Товариства про перегляд оскаржуваного рішення Вищого адміністративного суду України не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та приймаючи нове — про відмову у задоволенні позову, виходив із того, що Митниця обґрунтовано відмовила Товариству у митному оформленні без сплати ПДВ книжок — художньої та навчальної літератури, оскільки відповідно до підпункту 197.1.25 пункту 197.1 статті 197 ПК операції з постачання (передплати) періодичних видань друкованих засобів та книжок іноземного виробництва не звільняються від оподаткування.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15 квітня 2008 року, яка надана заявником на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, суд касаційної інстанції вказав на безпідставність донарахування податковим органом зобов’язання з ПДВ за завищення податкового кредиту з ПДВ унаслідок реалізації друкованої реклами за цінами, нижчими від собівартості.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2012 року (справа № К-21303/10-С), копію якої також надано для порівняння, суд касаційної інстанції вказав на протиправність рішення податкового органу, яким визначено зобов’язання з ПДВ, у зв’язку із неправомірним віднесенням до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні послуг.

Аналіз зазначених судових рішень дає підстави вважати, що правовідносини, які виникли між сторонами у цих спорах, не подібні спірним відносинам у справі, що розглядається, оскільки ці рішення ухвалені за інших фактичних обставин справ, установлених судами.

Крім того, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2012 року (справа № К-21303/10-С) касаційний суд, посилаючись на підпункт 5.1.2 пункту 5.1 статті 5 Закону № 168/97-ВР, іншої, відмінної від правової позиції, зазначеної у справі, що розглядається, не висловлював.

За таких обставин немає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судами норм матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Т» відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.