 | документи від ФОП |  |
Покупки у фізичної особи — підприємця*
У чудовому комедійному фільмі «Іван Васильович змінює професію» є цікавий епізод. Згадайте, коли геніальному винахіднику Шурику терміново знадобилися транзистори, а магазини саме зачинили на обідню перерву. Врятував Шурика поодинокий «підприємець», який працював без перерви, а також «на свій страх і ризик».
У сучасній Україні підприємства також часто надають перевагу роботі з фізичними особами — підприємцями. Щоправда, мотиви у них зазвичай інші, ніж були у винахідника Шурика. Тож закономірно, що питання про облік операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємців викликає інтерес. Запрошуємо вас ознайомитися з його вирішенням!
Максим Нестеренко, податковий експерт
* Див. також матеріал на с. 35.
Підприємці, як відомо, можуть бути «спрощенцями» (платниками єдиного податку) і «загальносистемниками» (платниками податку на доходи фізичних осіб). Зазвичай при роботі з фізичними особами — підприємцями запитання виникають з утримання чи неутримання податку на доходи фізичних осіб (надалі — ПДФО) і єдиного соціального внеску (надалі — ЄСВ), а також відображення виплат фізособі у Податковому розрахунку за формою № 1ДФ. Окрім цього, якщо підприємець є платником єдиного податку, у певних ситуаціях можуть виникати сумніви з відображенням «податкових» витрат. Розглянемо ці проблеми по черзі.
Податок на доходи фізичних осіб
Якщо контрагент — «спрощенець». Відповідно до п.п. 165.1.36 ПКУ до оподатковуваного доходу не включається дохід фізичної особи — підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно зі спрощеною системою оподаткування відповідно до ПКУ. Для того щоб ви мали змогу визначитися з порядком оподаткування доходу, який виплачується підприємцю-єдиноподатнику, достатньо отримати від нього лише копію виписки або витягу з Держреєстру (що він зареєстрований суб’єктом підприємницької діяльності). Щоправда, податківці рекомендують отримувати також копію Свідоцтва про сплату єдиного податку, де зазначено види діяльності, з яких сплачується єдиний податок (див. консультацію у ЄБПЗ, розд. 107.12).
Однак наразі немає підстави зіставляти отриманий дохід з певними видами підприємницької діяльності. Важливо те, що з цих доходів підприємець у будь-якому випадку сплатить єдиний податок (за основною чи підвищеною ставкою). А отже, для того, щоб не утримувати у нього ПДФО, достатньо мати підтвердження, що він є підприємцем.
У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ дохід єдиноподатника відображається з ознакою «157».
Якщо контрагент — «загальносистемник». Умови, за яких не оподатковуються ПДФО доходи фізособи-підприємця, який є «загальносистемником», наведені в п. 177.8 ПКУ. Цим пунктом передбачено, що з цією метою від такого контрагента достатньо отримати копію документа, який підтверджує його держреєстрацію як підприємця. Це правило не діє у тому випадку, якщо податківці доведуть, що при виконанні робіт/наданні послуг фактично мали місце трудові відносини. Зверніть увагу: якщо підприємець не надасть такі документи, унаслідок чого його дохід буде обкладено ПДФО, виправити ситуацію, на думку податківців, буде неможливо (див. ЄБПЗ, розд. 103.07).
Отже, документом, якого достатньо, щоб не утримувати ПДФО, може бути як копія витягу, так і копія виписки з Єдиного державного реєстру (в останній, нагадаємо, види діяльності не вказуються). Із цією метою підходить звичайна копія, тому, наприклад, посвідчувати її нотаріально не потрібно, із чим погоджуються і податківці (див. «Вісник податкової служби України», 2011, № 35, с. 21 — 22).
І, нарешті, ще один нюанс. Стосується він ситуації, коли підприємство компенсує витрати свого працівника, який у відрядженні придбав у підприємця послуги з перевезення у маршрутному таксі. На думку податківців, підприємство працівника не є для такого підприємця податковим агентом. А отже, ця виплата не відображається у розрахунку за ф. № 1ДФ (див. консультацію в ЄБПЗ, розд. 103.25).
Хоча, якщо бути точним, такий підхід не є послідовним, адже врешті-решт витрати все одно несе підприємство. Однак, ураховуючи ліберальну позицію податківців, що полегшує життя платникам, погоджуємося із нею. З іншого боку, незрозуміло, як у вказаній ситуації вирішується питання щодо ЄСВ. Адже для того, щоб його не утримувати у підприємця, ми маємо дізнатися про його види діяльності. Тому обережним платникам рекомендуємо уточнити це питання у податківців в індивідуальному порядку.
Також на сьогодні доволі актуальним є запитання: чи можливо підтвердити підприємницький статус контрагента в електронній формі? У зв’язку з цим нагадаємо, що сьогодні доступ до відомостей з Єдиного держреєстру забезпечується, зокрема, за допомогою відповідного веб-сайту: http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html. Правові підстави для цього, як і перелік наведених відомостей, прописано в розд. VIII Порядку № 1846. Водночас використовувати його, щоб уникнути подвійного обкладення ПДФО, не можна.
Річ у тім, що п. 177.8 ПКУ передбачено обов’язкове отримання копії документа, який підтверджує держреєстрацію. Тому лише перевіркою підприємницького статусу контрагента за допомогою веб-сайту обійтися не вийде. Необхідно також зазначити, що в найближчому майбутньому інформацію з Єдиного держреєстру можна буде отримувати і в електронній формі (після направлення запиту та внесення відповідної плати). Проте говорити про можливість її використання в цілях п. 177.8 ПКУ можна буде лише після того, як цей сервіс повноцінно запрацює. Правила, за якими отримуватиметься інформація в такій формі, прописані в розд. IX Порядку № 1846, але вони наберуть чинності лише після того, як на законодавчому рівні врегулюють питання про оплату.
Підбиваючи підсумок у частині ПДФО, зауважимо, що п. 177.8 ПКУ звільняє лише від обов’язку утримувати ПДФО у разі отримання від підприємця вищезазначених документів.
А ось заповнити та подати Податковий розрахунок за формою № 1ДФ, відобразивши дохід підприємця з ознакою «157», у такому разі все одно доведеться.
Єдиний соціальний внесок
До бази обкладення ЄСВ уключаються, зокрема, суми винагороди фізособам за виконання робіт/надання послуг за цивільно-правовими договорами (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464). Договорів, що не передбачають виконання робіт/надання послуг, зокрема купівлі/продажу, міни, оренди, це не стосується.
Водночас це правило не діє і ЄСВ не справляється, якщо (1) зазначені виплати здійснюються на користь підприємця (загальносистемника або єдиноподатника), а (2) роботи, що виконуються/послуги, що надаються, відповідають видам діяльності, унесеним до Єдиного держреєстру (це положення діє з 01.01.2013 р.).
З урахуванням викладеного, дохід підприємця за договорами виконання робіт/надання послуг можна не обкладати ЄСВ лише за умови, що види діяльності, у межах яких виплачується такий дохід, відповідають указаним у витягу з Єдиного держреєстру
При цьому на сьогодні Закон № 2464 не вимагає отримувати з цією метою оригінал/копію витягу (достатньо лише перевірити відповідність видів діяльності). Але незважаючи на це, копію витягу отримати все одно доведеться: по-перше, з метою необкладення ПДФО (див. вище), по-друге, наразі на сайті розпорядника Єдиного держреєстру не розміщуються відомості про види діяльності підприємців (п.п. 8.3.3 розд. VIII Порядку № 1846). Користуючись нагодою, нагадаємо, що із 20.10.2013 р. цей підпункт буде викладено в новій редакції, яка передбачатиме, у тому числі і зазначення видів діяльності.
Що стосується виписки, то оскільки в ній згідно з п. 2.5 розд. ІІ Порядку № 1846 не вказуються види діяльності підприємців (на відміну від юросіб), для цілей необкладення доходу ЄСВ цей документ не підходить.
Тепер, коли ми розібралися із ПДФО і ЄСВ, перейдемо до іншої, більш «екзотичної» теми: чи є наразі особливості у відображенні «податкових» витрат, якщо підприємство — платник податку на прибуток придбаває товари (роботи, послуги) у фізичних осіб — підприємців.
Проблемні «податкові» витрати
Перед тим, як перейти безпосередньо до розгляду питання, зауважимо одну суттєву деталь. Нижченаведена інформація буде цікавою перш за все для тих підприємств, які працюють з підприємцями- «спрощенцями». З підприємцями-«загальносистемниками» запитань з «податковими» витратами зазвичай не виникає. Порядок формування таких витрат в цілому є стандартним. Тому й вимоги для відображення «податкових» витрат цілком стандартні — наявність підтверджуючих документів і зв’язок з господарською діяльністю.
Стосовно ж підприємців — платників єдиного податку завжди виникали певні сумніви. Адже саме їх у минулому стосувалася одіозна норма п.п. 139.1.12 ПКУ, відповідно до якого витрати на придбання товарів (робіт, послуг) взагалі не можна було включати до «податкових». Як відомо, з 01.01.2012 р. цю норму із ПКУ було вилучено, але у платників податку на прибуток, швидше за все, залишився певний «осад». Тому у них доволі часто виникає запитання: чи не містить ПКУ якихось інших обмежень щодо відображення «податкових» витрат у разі роботи з підприємцями-«єдиноподатниками»?
Зокрема, найчастіше «витратні» сумніви пов’язані з тими обмеженнями, які ПКУ накладає на діяльність підприємця-єдиноподатника. Як ви вже знаєте, підприємцям, які обирають спрощену систему оподаткування, заборонено здійснювати види діяльності, наведені у п. 291.5 ПКУ. Окрім цього, платникам єдиного податку другої групи заборонено надавати послуги платникам податку на прибуток (п.п. 2 п. 291.4 ПКУ). Ну а платники єдиного податку першої групи взагалі можуть «перетнутися» з платниками податку на прибуток хіба що у разі придбання підзвітною особою товару на ринку (п.п. 1 п. 291.4 ПКУ).
Причому порушення цих правил загрожує підприємцю-єдиноподатнику не лише оподаткуванням отриманого доходу за ставкою 15 % (п.п. 4 п. 293.4 ПКУ), а й анулюванням свідоцтва платника єдиного податку (п.п. 4 п. 299.15 ПКУ). Підтверджують це також і податківці (див. консультацію у ЄБПЗ, розд. 107.12).
Виникає запитання: якщо підприємець-єдиноподатник отримав дохід від забороненої йому діяльності, чи не втратить покупець право на «податкові» витрати? Якщо йдеться про заборонену взаємодію із єдиноподатником першої чи другої групи (наприклад, отримання послуг від такого єдиноподатника), ці побоювання однозначно безпідставні. Адже ПКУ не встановлено жодних обмежень щодо відображення «податкових» витрат, понесених платниками податку на прибуток у зв’язку з оплатою послуг, які було надано єдиноподатником залежно від його групи*.
* Докладно про це див. статтю «Наслідки порушення критеріїв перебування на єдиному податку» («Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 4, с. 53).
Підтверджує це також Узагальнююча податкова консультація з питання формування витрат за операціями з фізичними особами — підприємцями, які застосовують спрощену систему оподаткування, затверджена наказом ДПСУ від 15.02.2012 р. № 121 // «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 17, с. 7. Відповідно до неї платники податку на прибуток при визначенні об’єкта оподаткування можуть включати до складу витрат витрати з придбання товарів (робіт, послуг) підприємця-єдиноподатника незалежно від групи, до якої віднесено такого підприємця. Стосовно цього питання читайте також матеріал у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 88, с. 34.
Отже, якщо єдиноподатник здійснює діяльність, заборонену для його групи, платник податку на прибуток має право на витрати
Якщо ж ідеться про діяльність, яка взагалі є несумісною з перебуванням на спрощеній системі (наприклад, реалізація корисних копалин загальнодержавного значення), то ситуацію наразі прямо не роз’яснено. Маємо хіба що консультацію в ЄБПЗ, розд. 102.07.20, де податкові органи визнають, що наразі ПКУ не містить норми, яка передбачає визначати статус продавця в цілях відображення витрат. Однак слід урахувати той факт, що податківці розглядають отримання доходів від видів діяльності, заборонених «спрощенцям» відповідно до 291.5 ПКУ як порушення, аналогічне порушенню правил взаємодії із «загальносистемниками» для єдиноподатників першої та другої груп (див. консультацію в ЄБПЗ, розд. 107.12, про яку ми вже згадували у цій статті).
До того ж у деяких ситуаціях просто неможливо прослідкувати за тим, чи виконує контрагент-єдиноподатник правила перебування спрощеної системи. Наприклад, якщо підприємець здав у оренду платнику податку на прибуток приміщення в межах дозволених 300 кв. м і паралельно надав додаткові приміщення в оренду іншим орендарям. Оскільки підприємець-орендодавець не зобов’язаний повідомляти орендаря про всі свої договори, орендар не може знати, що орендодавець порушує правила спрощеної системи. Однак витрати на сплату йому за оренду за орендарем в цьому випадку зберігаються. Більш детально наші аргументи читайте в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 4, с. 60.
Тобто і в першому, і в другому випадку має місце здійснення видів діяльності, які не надають права застосовувати спрощену систему оподаткування. А отже, якщо податківці не заперечують проти «податкових» витрат у разі здійснення «спрощенцями» діяльності, забороненої певним групам, вони, за логікою, мають не заперечувати і проти витрат за видами діяльності, забороненої усім «спрощенцям». Хоча обережним платникам рекомендуємо додатково з’ясувати це питання в індивідуальному порядку.
На цьому завершуємо наш огляд питань, пов’язаних з придбаннями у підприємців у рамках звичайних торговельних відносин і переходимо до торгівлі комісійної.
| висновки |  | |
|
