Теми статей
Обрати теми

Поради досвідченого бухгалтера. Якщо «наліво» — на службовій автівці...

Редакція ПБО
Стаття

Якщо «наліво» — на службовій автівці…

У бухгалтера завжди багато турбот ... А тут ще начальство норовить прокотитися на службовому авто в особистих цілях. Як оформити таку поїздку? Що буде з податковим обліком? Якому варіанту віддати перевагу? Відповіді на ці запитання ви знайдете нижче ...

Дмитро Костюк, заступник головного редактора,

Олексій Павленко, податковий експерт

 

Одразу зауважимо, торкатися випадків, коли працівник використовує службовий автомобіль без санкції адміністрації, ми не будемо. Нас цікавлять тільки ситуації, коли з дозволу керівництва службовий автомобіль використовується в особистих цілях працівника (директора чи іншої наділеної «владними» повноваженнями особи).

Давайте подивимося, як на практиці «розрулюють» такі ситуації, щоб згодом з ними було менше проблем під час перевірок.

«Нічого не бачу, нічого не знаю…»

Найпростіший варіант — це повний камуфляж поїздок в особистих цілях під госпдіяльність. Начальство, як правило, працює наднормово і цілком може регулярно здійснювати в неробочий час поїздки з виробничих питань (на руку тут грає і скасування подорожніх листів для легкових автомобілів).

Отже, не дивно, що навіть у разі таких поїздок автомобіль «використовується» виключно для службових поїздок. Зрозуміло, це чітко закріплено відповідним наказом (розпорядженням) по підприємству.

А якщо керівництву потрібно здійснити тривалу поїздку, то оформляється службове відрядження, господарність якого підтверджується відповідними документами (хоч би протоколами про наміри).

ПММ, звісно, повністю списується у витрати, як витрачені у господарській діяльності підприємства.

Цей перший варіант, звичайно, непоганий, але далеко не всі люблять у житті хитрувати, а хтось, може, просто побоюється пильного ока перевіряючого (або «Кості Перестукіна», тобто чужої людини у своїй команді). Тому розглянемо варіанти з «узаконенням» поїздок «наліво» на службовому транспорті.

Соцпакет

При цьому варіанті все оформляється в руслі трудових відносин. Можливість використання в неробочий час службового автомобіля в особистих цілях працівника фіксується у трудовому (колективному) договорі. А щоб додатково не ускладнювати ситуацію, краще обумовити, що всі витрати, пов’язані з таким використанням (заправка авто ПММ, його техобслуговування) здійснюються працівником за рахунок його власних коштів. Зробити це можна наприклад, зазначивши таке: «Під час використання автомобіля для особистих поїздок заправка його ПММ, проведення необхідного техобслуговування здійснюється працівником за рахунок його власних коштів. При цьому на початок робочого дня автомобіль має бути у справному стані й мати кількість ПММ не менше, ніж на кінець попереднього робочого дня. Позитивна різниця в кількості ПММ, що утворилася на початок дня, використовується працівником при подальших поїздках з особистих питань».

У такому разі, по суті, маємо справу з «натуральною» оплатою праці. Головне, що ніякого передання автомобіля в безоплатне користування тут немає

Проте з оподаткуванням цього соцпакету не все просто. І тут можна виділити два варіанти: один для обережних, другий — для тих, кому під силу відстоювати свою позицію.

 

1. Варіант для обережних

Податок на прибуток. Оскільки таке використання авто оформляється як натуральна виплата працівнику, це знімає питання про використання автомобіля не в господарській діяльності підприємства. Тобто амортизація такого автомобіля як виробничого ОЗ нараховуватиметься в загальному порядку.

Проте оскільки таке користування автомобіля не є безоплатним, то для визначення суми, що підлягає включенню до податкового доходу, використовується норма п. 153.10 ПКУ («договірна ціна» такого використання, «але не нижче звичайних цін»). У світлі чого доходимо висновку, що до доходу з податку на прибуток логічно включати нараховану працівнику суму доходу (як вона розраховується — див. нижче). А оскільки таку «виплату» передбачено у трудовому договорі, то на загальну суму заробітної плати працівника (що включає і натуроплату) слід збільшити витрати на підставі п.п. 142.1 ПКУ.

ПДФО і ЄСВ. Оподаткування такої суми «премії» ПДФО має здійснюватися із застосуванням норми п. 164.5 ПКУ, що передбачає не тільки коефіцієнт підвищення, а й звичайні ціни. Безумовно, використання звичайних цін передбачене, по-перше, для підконтрольних згідно зі ст. 39 ПКУ операцій, а по-друге, тільки з податку на прибуток і ПДВ. Проте в цьому випадку ми б не рекомендували йти «на принцип». Краще визначати звичайні ціни, використовуючи методи, наведені в п. 39.3 ст. 39 ПКУ (як ми пропонували робити в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 69, на с. 15), наприклад, виходячи з вартості оренди аналогічного авто.

Ну і звичайно ж, ця негрошова виплата як складова ФОП підлягає обкладенню ЄСВ.

ПДВ. При такому варіанті навряд чи доречно говорити про відсутність податкових зобов’язань. Так, звичайні ціни щодо ПДВ у цьому випадку застосовуватися не повинні, але нарахований дохід працівника говорить про те, що договірна вартість все ж таки існує. Як базу оподаткування (у світлі чинної редакції 188.1 ПКУ) тут теж логічно прийняти нараховану працівнику суму доходу (премії). При цьому не виключаємо, що податківці вимагатимуть крутити на цю суму ПДВ «зверху».

 

2. Варіант для сміливих

Як ми зазначали вище, неоднозначність в оподаткуванні цієї натуроплати існує. Річ у тім, що, відверто кажучи, вона не зазначена в Інструкції № 5 як складова ФОП. Пункт 2.3.4 цього документа наводить вичерпний перелік подібних виплат, і користування автомобілем там немає. Крім того, існує ще й п.п. 164.2.17 ПКУ, яким за бажання можна взагалі звільнити цю натуроплату від ПДФО. Але про все по черзі.

ПДФО та ЄСВ. Згідно з абз. «а» п.п. 164.2.17 ПКУ до оподатковуваного доходу, отриманого платником податків як додаткове благо, включається, зокрема, вартість використання об’єктів матеріального майна, належних роботодавцю і наданих платнику податків у безоплатне користування, крім випадків, коли таке надання зумовлене виконанням трудової функції відповідно до трудового договору або передбачене нормами колективного договору.

У цьому випадку надання автомобіля «передбачене нормами колективного договору», а цього вже достатньо для неоподаткування такої суми згідно з цією нормою ПКУ

Однак податківці можуть з цим і не погодитися (особливо у світлі того, що вони призупинили в ЄБПЗ дію своєї нефіскальної консультації щодо застосування цієї норми). Проблема в тому, що ця норма сформульована вкрай невдало, адже згідно з визначенням додаткове благо не може бути пов’язане з виконанням обов’язків трудового найму. І, незважаючи на таке визначення, законодавець прямо називає виплату, передбачену трудовим (колективним) договором, додатковим благом, що саме по собі є неправильним.

Що стосується ЄСВ, то, як ми вже зазначали, п. 2.3.4 Інструкції № 5 дає підстави сміливим платникам податків стверджувати, що така виплата не включається до ФОП, а отже, і не обкладається ЄСВ. Якщо ж перевіряючі тлумачитимуть його розширювально (вважаючи, що в ньому наведено не вичерпний перелік), то можна пробувати відбиватися від ЄСВ посиланням на «неФОПівський» п. 3.21 тієї ж Інструкції, в якому зазначені витрати на перевезення працівників до місця роботи як власним, так і орендованим транспортом (крім оплати праці водіїв). Мовляв, в особистих цілях каталися тільки на роботу.

Податок на прибуток. Тут податкові наслідки такі самі, як і в першому варіанті.

З тією тільки різницею, що до витрат ця натуральна виплата потрапить не як складова ФОП, а як «будь-яка інша оплата у грошовій чи натуральній формі, установлена за домовленістю сторін», зазначена у тому ж п.142.1 ПКУ.

ПДВ. Тут податкові наслідки такі самі, як і в першому варіанті.

Незважаючи на всю привабливість такого варіанта, ми б не рекомендували ним користуватися через перелічені в частині ПДФО та ЄСВ недоліки

Оренда

Відносини оформляються в межах цивільно-правового поля: укладається договір оренди транспортного засобу (див. ст. 798 — 805 ЦКУ). При цьому розмір орендної плати можна встановити на максимально низькому рівні (але підтвердивши його калькуляцією — виходячи з суми «годинної» амортизації та накинувши на неї «копійку» прибутку).

Зверніть увагу: згідно зі ст. 799 ЦКУ такий договір оренди підлягає нотаріальному посвідченню.

В договорі оренди можна, наприклад, зазначити, що автомобіль використовується по черзі як орендодавцем, так і орендарем, а надання автомобіля орендарю можливе тільки для використання його в період, коли він не використовується орендодавцем. Використання ж автомобіля в особистих цілях у робочий час виключається. Щоденне передання від орендодавця орендарю й назад може здійснюватися на підставі відміток у відповідній відомості. При цьому логічно зауважити, що орендодавець надає при переданні транспортного засобу орендарю необхідні для експлуатації документи: свідоцтво про реєстрацію, страховий поліс.

У частині податків тут усе стандартно — визначена в договорі сума орендної плати оподатковується ПДВ і включається (за вирахуванням ПДВ) до доходу підприємства.

Що стосується доходу працівника, то ПДФО в цьому випадку виникати не повинен. Єдиною зачіпкою може бути п.п. «е» п.п. 164.2.17 ПКУ, згідно з яким до доходу включаються суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для платника податків. Проте, на наш погляд, застосувати його в цьому випадку вкрай складно.

Позичка

Ще один варіант — оформлення договору позички (див. гл. 60 ЦКУ) на тих самих умовах, які ми визначили вище щодо оренди. Нагадаємо, що цей договір передбачає безоплатне користування майном протягом установленого строку. Такий договір позички транспортного засобу (оскільки одна сторона — фізособа) відповідно до ч. 4 ст. 828 ЦКУ теж підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.

А тепер про податкові наслідки.

Податок на прибуток. Оскільки майно передаватиметься в безоплатне користування тільки в неробочий час, то, на наш погляд, немає підстав говорити про переведення його до невиробничих основних засобів. З експлуатації автомобіль також не виводиться. А інших підстав для невідображення в податковому обліку амортизації ПКУ не передбачає.

Отже, амортизація має нараховуватися в загальному порядку

І навіть якщо податківці наполягатимуть на необхідності переведення до невиробничих основних засобів «на вечір», то «зранку» об’єкт знову стане виробничим (абз. 3 п.п. 146.15 ПКУ).

img 1На наш погляд, немає підстав і для визнання доходів від передання в безоплатне користування, адже звичайні ціни в цьому випадку не застосовуються. Утім, не виключено, що чіткі норми ПКУ не зупинять податківців перед спокусою донарахувати доходи. Чому? Пригадаємо, що до 01.09.2013 р. звичайні ціни застосовувалися тільки до нестандартних платників податку на прибуток, але в УПК № 581 зазначалося, що доходи, виходячи зі звичайних цін, повинні визначатися і при безоплатному переданні звичайним платникам податку на прибуток.

ПДФО та ЄСВ. Оподаткування вартості безоплатного користування автомобілем ПДФО не уникнути. Тут працюватиме п.п. «е» п.п. 164.2.17 ПКУ (в частині вартості безоплатно отриманих працівником послуг), а суму слід розрахувати виходячи зі звичайних цін (як варіант — виходячи з годинної вартості оренди аналогічного авто).

Що стосується ЄСВ, то, оскільки відносини виходять за межі трудових, його нараховувати не потрібно.

ПДВ. Ще раз нагадаємо, що стосовно ПДВ звичайні ціни не застосовуються. Це означає, що податкові зобов’язання з передання автомобіля в користування нараховувати немає підстав. Що стосується податкового кредиту, то, оскільки автомобіль не переводиться до невиробничих основних засобів, підстав для відображення податкових зобов’язань (п. 198.5 ПКУ), виходячи із залишкової вартості (п. 189.1 ПКУ), немає. Але навіть якщо податківців такі підстави побачать, то частина друга п. 198.5 ПКУ дозволяє відкоригувати збільшені податкові зобов’язання за допомогою бухгалтерської довідки (на жаль, як вони вважають, тільки в межах 365 днів з моменту виписки податкової накладної, що, зрозуміло, ПКУ не відповідає).

Та все ж таки головний мінус цього варіанта саме в можливих претензіях податківців щодо переведення автомобіля до невиробничих засобів: ризик надто великий.

Загалом, якщо ви вирішите «узаконити» користування автомобілем, — визначайтеся самі, яким шляхом піти. Ідеальних варіантів нема (кожен має свої плюси та мінуси).

Ну і, зрештою, можна продати авто директору (іншому працівнику) та взяти його на підприємство в оренду* — тоді все стане дещо зрозуміліше та простіше. Детальніше про оренду авто у працівника (або виплату йому компенсації) див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 88, с. 16.

* У принципі, теоретично можна ще зробити «оренду навпаки»: передати авто в оренду працівнику, а він його передасть у суборенду. Така ситуація виглядає нормативно безпроблемною, якщо суборендарем буде інше підприємство. Водночас можливо, щоб суборендарем був і сам власник автомобіля (підприємство).

Утім, про таке оформлення є сенс говорити, тільки коли підприємство не є платником ПДВ.

 

висновки


img 2
 
 
  • Користування службовим автомобілем в особистих цілях можна оформити як соцпакет. А можна вдатися до відносин оренди або позички;

  • Можна спробувати не обкладати таку натуроплату ПДФО та ЄСВ. Проте ми б не рекомендували так робити, логічніше вважати її частиною ФОП;

  • Передання автомобіля в безоплатне користування тільки в неробочий час не призводить до переведення до складу невиробничих основних фондів, отже, амортизація має нараховуватися в загальному порядку.
 
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі