Офіційна думка. Формування витрат на підставі тимчасової декларації не допускається

імпорт

Формування витрат на підставі тимчасової декларації не допускається*

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями, далі — ПКУ) витрати — це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, унаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, установлених розд. II ПКУ (п. 138.2 ст. 138 ПКУ).

Зокрема, п. 44.1 ст. 44 р. II ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податку зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі перинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачене законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, визначеними першим абзацом цього пункту.

Згідно з п. 1 ст. 248 гл. 39 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (зі змінами і доповненнями, далі — МКУ) митне оформлення розпочинається з моменту подання до органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації чи документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування — з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації чи електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вони можуть подати до органу доходів і зборів тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов’язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації (п. 1 ст. 260 гл. 40 МКУ).

У разі подання відповідно до ст. 259 і 260 МКУ попередньої, тимчасової або періодичної митної декларації декларант чи уповноважена ним особа повинні протягом строків, визначених відповідно до МКУ, подати органу доходів і зборів додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за попередньою, тимчасовою або періодичною митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку (п. 1 ст. 261 гл. 40 МКУ).

Ураховуючи викладене, при оформленні тимчасової вантажної митної декларації у платника податку виникає зобов’язання з подання у строк не більше ніж через 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації митної додаткової декларації, яка містить точні відомості про товари, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку. Отже, при обчисленні податку на прибуток підприємства витрати з придбання товарів, що ввозяться на митну територію України, формуються виключно на підставі вантажних митних декларацій, заповнених у звичайному порядку.

За матеріалами підкатегорії 102.07.21 Бази знань,
 розміщеної на офіційному сайті Міндоходів: minrd.gov.ua