Додаткову декларацію не оформлено: немає приводу для відстрочення витрат
| Підприємство ввезло (імпортувало) товар. Увезення товару на митниці оформлене тимчасовою митною декларацією. Увезений товар одразу ж продається покупцю. Чи може тимчасова митна декларація підтверджувати право на витрати за ввезеним товаром? (м. Суми) |
Відповідь: Щоб відповісти на поставлене читачем запитання, спершу визначимося з тим, чим є тимчасова митна декларація. Це дозволить з’ясувати досить важливий момент: її статус при оформленні товарів.
Умови подання тимчасової митної декларації прописано у ст. 260 і 261 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. № 4495-VI (далі — МКУ). Так, тимчасова митна декларація подається, якщо декларант:
1) не має деяких даних, необхідних для заповнення декларації у звичайному режимі. Причини відсутності даних про товар перелічено в п. 29 Положення про митні декларації, затвердженого постановою КМУ від 21.05.2012 р. № 450 (далі — Положення № 450). Серед них, наприклад, такі: коли коди (точні відомості про код) товару згідно з УКТЗЕД можуть бути встановлені після проведення їх дослідження або відомості про кількісні характеристики товарів можуть бути встановлені після вивантаження товару з транспортного засобу;
2) подає зобов’язання про оформлення додаткової декларації до тимчасової митної декларації у строк, що не перевищує установлений МКУ. Загальний строк становить не більше ніж 45 днів з дати подання тимчасової митної декларації (окремі строки подання додаткової декларації див. у ст. 261 МКУ).
Крім того, за тимчасовою поточною декларацією податки і збори, передбачені для оформлення товарів у режим вільного обігу, сплачуються в повному обсязі (відстрочення їх сплати до оформлення додаткової декларації не передбачене). А до товару застосовуються всі заходи тарифного і нетарифного регулювання, що застосовувалися б до оформлення в режим «вільного обігу».
Отже, по суті, тимчасова митна декларація — це повноцінна митна декларація, яка вже після завершення її оформлення дає право не тільки на випуск товару у вільний обіг, а й на відображення в обліку сплачених на митниці платежів. Про те, що вона оформлена, свідчитиме відбиток номерної печатки посадової особи, яка проводить митне оформлення, проставлений на всіх аркушах тимчасової митної декларації. Саме з дати, зазначеної на цьому відбитку, підприємство отримує право розпоряджатися ввезеним товаром (продавати, відчужувати в інший спосіб), а бухгалтер, у свою чергу, може оперувати показниками з тимчасової митної декларації для звітності та обліку. Тимчасова митна декларація буде первинним документом і підставою для відображення сплачених на митниці платежів у складі первісної вартості (собівартості) увезених товарів.
Тому підприємство, продаючи ввезений товар та відображаючи за датою переходу до покупця права власності на такий товар (п. 137.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, далі — ПКУ) дохід від реалізації ввезеного товару (у рядку 02 декларації з податку на прибуток), не очікуючи оформлення додаткової декларації, одночасно має право показати «податкові» витрати (у рядку 05.1 декларації з податку на прибуток) за ввезеним товаром (п. 138.4 ПКУ).
Водночас податківці, посилаючись на пп. 138.2 і 44.1 ПКУ, не вважають тимчасову митну декларацію підтверджуючим документом для обліку витрат на придбання товарів (робіт, послуг) при нарахуванні податку на прибуток. Вони вимагають почекати до оформлення додаткової митної декларації, яка, на їх думку, і є «належним чином оформленою митною декларацією» при митному оформленні. І саме від неї податківці ставлять у залежність відображення витрат при «швидкій» реалізації товару, ввезеного за тимчасовою митною декларацією. Прикладом тому служить як стара (див. «Вісник податкової служби», 2012, № 37, с. 4), так і зовсім свіжа консультація, розміщена в підкатегорії 102.07.21 Бази знань (див. на с. 43).
Про те, що це неправильний підхід, ми писали й раніше (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 16, с. 22). І погоджуватися з ним у цій ситуації навряд чи варто. Аргументи, що наводяться податківцями, досить хиткі.
Адже, по-перше, митна декларація (у тому числі тимчасова і додаткова) не є первинним документом для оприбуткування ввезеного товару. Підтверджувати придбання товарів буде товарно-транспортна накладна, міжнародна автомобільна накладна, залізнична накладна, коносамент, інвойс тощо з урахуванням даних, зазначених у договорі з нерезидентом. Орієнтуватися на митну декларацію для відображення витрат на придбання ввезених товарів можна тільки в частині митних платежів.
По-друге, додаткова митна декларація, яку підприємство зобов’язане подати після оформлення тимчасової митної декларації, як того вимагає ст. 260 і 261 МКУ, є по суті не основною декларацією, а своєрідним коригуванням до оформленої раніше тимчасової митної декларації. І ці коригування відбуваються вже після завершення митного оформлення (див. п. 37 Положення № 450).
І якщо додаткова декларація потягне за собою доплату або зменшення митних платежів, що потрапили до первісної вартості ввезеного товару та віднесені на витрати при його продажу, то підприємству потрібно буде тільки здійснити коригування:
— зменшення потрібно показати в рядку 03.28 додатка ІД до декларації з податку на прибуток;
— доплату потрібно показати в рядку 06.4.39 додатка ІВ до декларації з податку на прибуток.
Наталія Дзюба, податковий експерт
