Теми статей
Обрати теми

Адмінреформа: що нового у ПКУ?

Редакція ПБО
Стаття
img 1 права
Міндоходів
img 2

Адмінреформа: що нового у ПКУ?

Ще навесні Президент України затвердив Указ, що заклав фундамент остаточного об’єднання податківців і митників в одну структуру — Міністерство доходів і зборів. Під її контроль потрапив і ЄСВ. Очевидно, що подібна реорганізація потребувала внесення відповідних змін до ПКУ, МКУ та інших нормативних актів. Законодавцю для цього було потрібно майже півроку. У нашій статті ми сфокусуємо основну увагу на змінах до ПКУ — адже, без сумніву, саме вони для вас є найцікавішими.

Віталій СМЕРДОВ, економіст-аналітик

 

Зміни, унесені Законом № 404 до ПКУ, набули чинності з 11.08.2013 р.*, тобто близько місяця тому. На щастя, вони, в основному, не вводять нових і не змінюють «старих» обов’язків платників податків. Як результат, виправляти помилки або здійснювати інші коригування (навіть якщо ви своєчасно не ознайомилися з цими нововведеннями) не доведеться.

* Крім абз. 1 п. 343.2 ПКУ щодо рангів посадових осіб контролерів. Ці зміни нас не цікавлять.

Водночас, у цілому, адмінреформа, а точніше поспішність її впровадження в життя для платників, найімовірніше, обернеться головним болем. Не в останню чергу завдяки поповненню повноважень Міндоходів адмініструванням ЄСВ. У зв’язку з цим виникають запитання, зокрема, щодо нових форм ЄСВ-звітності, нових рахунків для зарахування ЄСВ тощо. Крім того, немало й перехідних запитань. На деякі з них чиновники вже відповіли (про те, що в серпні ЄСВ-звітність слід було подавати до ПФУ), а на деякі — ще будемо чекати. Наприклад, хто проводитиме перевірки в частині ЄСВ за попередні періоди? Ураховуючи положення п. 3 розд. II Закону № 406, цілком можливо, що цим займуться податківці.

 

«Нові старі» права Міндоходів

Об’єднання під одним дахом податківців та митників (за текстом ПКУ їх перейменовано в контролюючі органи) помітно відобразилося на їх функціях і правах, тим більше враховуючи розширення компетенції Міндоходів адмініструванням ЄСВ.

Зміни в переліку функцій є передбачуваними. Серед них забезпечення повноти обліку платників, зокрема, ЄСВ, забезпечення стягнення ненарахованих та/або несплачених сум ЄСВ, надання адміністративних послуг тощо. Водночас власне функції не визначають компетенції контролерів. Для цієї мети слугують їх права. Зміни ж у складі останніх є одними з найцікавіших. Розглянемо їх далі.

Визнання правочинів недійсними. Контролери мають право звертатися до суду, у тому числі з метою визнання оспорюваних правочинів недійсними і застосування відповідних наслідків (п.п. 20.1.30 ПКУ). Важливість цього нововведення полягає в тому, що ПКУ взагалі не містив подібного права. Раніше подібну можливість передбачав Закон № 509, проте лише на рівні функцій, а не прав (п. 11 ст. 10 Закону № 509). На жаль, тоді практика цього не врахувала, унаслідок чого податківці безперешкодно подавали відповідні позови й до зазначених змін. Зараз же це право закріплено безпосередньо в ПКУ.

Зазначимо, що контролерам надано право звертатися до суду лише щодо оспорюваних правочинів, тоді як щодо нікчемних законодавець змовчав (за винятком наслідків нікчемності, про які див. далі). Про що це свідчить? На жаль, лише про те, що виявивши в правочині ознаки нікчемності, податківці мають право визнати його таким і без рішення суду. Наприклад, якщо вони побачать, що договір не засвідчено нотаріально всупереч обов’язковості такого посвідчення, то подавати позов до суду для визнання його нікчемним не доведеться. Проте нічого страшного в цьому немає — аналогічно податківці діяли й раніше (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 88, с. 40). Виняток із цього правила становлять операції, що, на думку контролерів, порушують публічний порядок. Ми переконані, що для визнання їх такими податківці, як і раніше, зобов’язані звертатися до суду (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 12, с. 41).

Стягнення в дохід держави коштів за нікчемними правочинами. Податківці також мають право подавати позови для стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними правочинами. Про які саме нікчемні правочини йдеться, у п.п. 20.1.30 ПКУ не вказано. Чи означає це, що схожий наслідок може застосовуватися щодо будь-яких нікчемних правочинів? На нашу думку, ні. Більше того, законодавець, судячи з усього, помилився. Річ у тому, що зазначене право пов’язане з ч. 1 ст. 208 ГКУ і ч. 3 ст. 228 ЦКУ, які розкривають особливості його реалізації. Вони ж установлюють, що названий вище наслідок застосовується лише до операцій, що суперечать інтересам держави і суспільства. У свою чергу, такі операції з 01.01.2011 р. віднесено до оспорюваних. Через це вважаємо, що стягнення в дохід держави відповідних коштів допускається лише за умови, що суд визнає відповідний правочин таким, що суперечить державі та суспільству. Про те, які правочини належать до них, ми розповімо в одному з найближчих номерів. На жаль, не виключаємо, що на практиці ця норма тлумачитиметься фіскально. Отже, з цього приводу почекаємо думки податківців і судів.

Застосування контролерами звичайних цін. У переліку повноважень податківців усе ще міститься право на звернення до суду для нарахування та сплати податків, розрахованих у результаті застосування звичайних цін (п.п. 20.1.36 ПКУ). При цьому ми переконані, що з 1 вересня 2013 року, тобто з дати набуття чинності трансфертним ціноутворенням, воно втратило актуальність. Чим же це зумовлено? Передусім тим, що це право було безпосередньо пов’язане з механізмом донарахування податкових зобов’язань у разі застосування звичайних цін. Він був передбачений п. 39.15 ПКУ у редакції до 01.09.2013 р. На цей нюанс у минулому році вказував і ВАСУ (див. інформаційний лист від 14.06.2012 р. № 1500/12/13-12). У свою чергу, у межах трансфертного ціноутворення для донарахування податкових зобов’язань звертатися до суду не потрібно. Податківці в подібному випадку мають діяти в загальному порядку (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 69, с. 21).

Порушення справ про банкрутство за заявою контролерів. До прав контролерів додалося право звертатися до суду з метою порушення справ про банкрутство (п.п. 20.1.39 ПКУ). Це логічно, ураховуючи те, що їх віднесено до кредиторів у розумінні Закону № 4212 (коментар до нього див. у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 93, с. 35). Водночас і до появи цього права податківцям ніщо не заважало подавати подібні позови. Нагадаємо, що господарський суд порушує справу про банкрутство за заявою кредитора (у цьому випадку — контролерів) за умови, що:

1) безспірні вимоги боржника (у цьому випадку — платника) складають не менше 300 мінімальних зарплат. На момент підготовки номера — це 344100 грн., а з грудня 2013 року — 365400 грн. До таких вимог потрапляють, зокрема, і грошові вимоги зі сплати податків, зборів (обов’язкових платежів). Водночас фінансові санкції до них не належать — схоже, це стосується також податкових штрафів і пені;

2) ці вимоги не задоволено протягом 3-х місяців після встановленого строку погашення. Зверніть увагу, що в межах податкових зобов’язань цей строк відраховується від моменту настання граничного строку їх погашення, а не отримання податкової вимоги.

При цьому зазначимо, що Закон № 4212 передбачає чіткий порядок дій. І це на краще, оскільки податківці його часто не дотримуються. Як результат, суди відмовляють у задоволенні їх заяв.

Деталізація прав контролерів. Окремі права контролерів законодавець уточнив. Наприклад, вони, як і раніше, мають право звертатися до суду для накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності платника, що знаходяться в банку, якщо такий платник перешкоджає виконанню повноважень податкового керуючого (п.п. 20.1.32 ПКУ). Водночас з урахуванням уточнення такий арешт не стосується, зокрема, операцій з видачі зарплати, сплати податків/зборів/ЄСВ. Таке ж обмеження передбачено і при зупиненні витратних операцій на рахунках платника на підставі п.п. 20.1.31 ПКУ.

Адміністрування ЄСВ. Навдивовижу мало нововведень внесено у частині адміністрування ЄСВ. З істотних можна згадати хіба що про право контролерів на стягнення недоїмки з ЄСВ (п.п. 20.1.19 ПКУ). Інша справа, що подібна небагатослівність компенсується змінами, унесеними до Закону № 2464 у частині надання контролерам відповідних повноважень. Це більш ніж актуально, оскільки ПКУ містить невичерпний перелік їх прав. З урахуванням сказаного, щодо ЄСВ податківці мають право: ставити платників на ЄСВ-облік (ч. 1 і 2 ст. 5 Закону № 2464), отримувати від них відомості про нарахування, обчислення та сплату ЄСВ, проводити відповідні перевірки (камеральні та документальні перевірки проводяться в порядку, установленому ПКУ), застосовувати фінсанкції, передбачені Законом № 2464 тощо. При цьому окремі функції збереглися й за ПФУ (ст. 131 Закону № 2464).

У цьому контексті також заслуговують на увагу зміни до КУпАП. Так, нова редакція його ст. 18823передбачає адмінвідповідальність у тому числі за перешкоджання уповноваженим органам Міндоходів у проведенні перевірок у частині нарахування, обчислення та сплати ЄСВ. Справи про такі порушення розглядаються Міндоходів (ст. 2342 КУпАП). Крім того, податківці також розглядають справи, пов’язані з порушенням законодавства у сфері ЄСВ (ст. 1651 КУпАП). Водночас ПФУ подібного права позбавили.

img 3Протидія відмиванню доходів, отриманих злочинним шляхом. Серед прав контролерів з’явилося право запрошувати платників/їх представників для перевірки дотримання законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму (п.п. 20.1.1 ПКУ).

Невичерпність прав контролерів. Будь-який державний орган, у тому числі Міндоходів, обмежено в своїх повноваженнях. Це означає, що він може діяти лише в межах прав, наданих йому законом. Інакше, його дії є незаконними (ст. 19 Конституції України). Водночас у результаті адмінреформи Міндоходів щодо цього отримав суттєве послаблення. Наприклад, раніше права податківців містилися виключно в ст. 20 ПКУ. При цьому, якщо контролери виходили за зазначені межі, то можна було порушувати питання про незаконність таких дій. Зараз же їх права встановлюються не лише у ПКУ і МКУ, але й інших законах України (п.п. 20.1.43 і п. 41.3 ПКУ). Наприклад, у частині ЄСВ права контролерів прописано в ст. 13 Закону № 2464.

Права для посадових осіб і керівництва контролерів. Якщо пам’ятаєте, раніше ПКУ чітко розмежовував права, що надаються посадовим особам податківців і керівництву (п. 20.2 ПКУ у редакції до 11.08.2013 р.). Зараз подібне зауваження зникло. До чого це призведе, невідомо. Зрозуміло лише те, що безлад неминучий, оскільки навряд чи кожну посадову особу Міндоходів наділено всім набором прав зі ст. 20 ПКУ. Наприклад, це стосується винесення постанов у справах про адмінправопорушення.

 

Куди скаржитися на податківців?

Одна із запорук успішного адміністративного оскарження полягає в тому, щоб скарга платника потрапила до потрібного органу. Після реорганізації податкових і митних органів у цьому питанні сталися суттєві зміни (пп. 55.2 і 56.3 ПКУ). Цю інформацію подамо в наочній формі (див. на с. 19):

 

Кому подавати скаргу в разі адміноскарження

Подавати скаргу

потрібно до:

Рішення отримано від:

податкової інспекції

контролюючого органу області, мм. Києва та Севастополя, АР Крим, міжрегіонального територіального органу

Міндоходів

податкової інспекції

-

+

-

контролюючого органу області, мм. Києва та Севастополя, АР Крим, міжрегіонального територіального органу, митниці

-

-

+

Міндоходів

Процедуру адміністративного оскарження завершено. Подальше оскарження можливе лише в суді

 

Інші зміни у процедурі адміністративного оскарження не настільки серйозні. Зазначимо лише те, що рішення щодо продовження строку розгляду скарги тепер може приймати не лише керівник/заступник відповідного контролюючого органу, але й інша уповноважена особа (п. 56.9 ПКУ). Якщо захочете ознайомитися з порядком оскарження рішень податківців докладніше, читайте газету «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 56, с. 45, а також 2011, № 44.

 

Міндоходів-Мінфін: розподіл повноважень

Помітним нововведенням стало те, що більшість повноважень Мінфіну, закріплених у ПКУ, у результаті адмінреформи перейшло до Міндоходів. Передусім це стосується затвердження підзаконних нормативно-правових актів, зокрема:

1) форм декларацій (п. 46.2 ПКУ);

2) порядку взяття на облік (п. 63.3 ПКУ), у тому числі в частині ПДВ (п. 183.14 ПКУ);

3) форми та порядку заповнення податкової накладної (п. 201.2 ПКУ).

Як наслідок, у найближчому майбутньому укотре очікуємо хвилю нових нормативно-правових актів*. Без коментарів…

Законодавець уніс зазначені зміни нехитрим способом. Він замінив більшість посилань на Мінфін у ПКУ посиланнями на Міндоходів. У той же час обов’язок із затвердження форми, за якою надається інформація про тимчасові та постійні податкові різниці, як і раніше, покладається на Мінфін (п. 46.2 ПКУ). Це ж стосується й методики ведення спрощеного бухгалтерського обліку доходів і витрат з метою визначення об’єкта оподаткування (п. 44.2 ПКУ). У свою чергу, нагадаємо, що в 2013 році платники звільняються від необхідності подання у складі фінзвітності податкових різниць. Відповідні зміни було внесено п. 10 розд. I Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо сплати екологічного податку за утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів та вдосконалення деяких податкових норм» від 04.07.2013 р. № 422-VII.

 

Інші зміни

Крім вищезазначених, до ПКУ внесено й інші зміни. Назвемо деякі з них.

1. У ПКУ з’явилося таке поняття, як державна податкова справа (п. 1.1 ПКУ). Під ним розуміється сфера діяльності контролюючих органів, передбачена ПКУ та іншими актами законодавства України, спрямована на формування та реалізацію державної податкової політики в частині адміністрування податків, зборів, платежів. На платників поява цього терміна поки що не впливає. На сьогодні сфера його застосування зводиться лише до встановлення рангів контролерів.

2. При Міндоходів діє акредитований центр сертифікації ключів (acskidd.gov.ua). Він надає платникам, які бажають подавати декларацію в електронній формі, низку послуг. Їх невичерпний перелік тепер наведено в п.п. 14.1.1141 ПКУ. До них належать реєстрація заявників, надання в користування засобів електронного цифрового підпису, надання допомоги при генеруванні відкритих та особистих ключів, надання консультаційних послуг тощо. Зверніть при цьому увагу: виходячи з п. 49.41 ПКУ, такі послуги мають надаватися безоплатно. Докладніше про електронну звітність див. на с. 11 цього номера.

3. Якщо вивезення товарів оформлялося електронною митною декларацією, то така декларація передається контролерами за місцем митного оформлення контролерам за місцем обліку платника. Порядок такої передачі має затвердити Міндоходів. Раніше подібний обов’язок покладався на Кабмін (п. 200.8 ПКУ). Про електронну митну декларацію ми свого часу писали в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 18, с. 28.

4. Деякі платники підпадають під сферу впливу не лише податківців/митників, але й органів державного фінансового контролю (раніше КРУ). Перевірки такими органами мають проводитися одночасно (п. 77.5 ПКУ).

5. Податкові консультації надаються контролюючим органом. Саме про це йдеться у викладеному в новій редакції п. 52.4 ПКУ. Нагадаємо: у минулому він посилався на місцеві податкові органи за місцем обліку платника (або митні органи за місцем митного оформлення), вищі податкові/митні органи, а також Міндоходів. Що змінилося? При буквальному прочитанні може скластися враження, що тепер податкову консультацію можна отримати від будь-якого місцевого контролюючого органу, у тому числі не за місцем податкового обліку (митного оформлення). Водночас маємо сумніви, що практика піде настільки позитивним шляхом.

 

висновки


img 4
 
  • У результаті адмінреформи права контролерів було деталізовано й розширено, зокрема, за рахунок адміністрування ЄСВ. При цьому їх на сьогодні прописано не лише у ПКУ і МКУ, але й в інших законах. Наприклад, у Законі № 2464.

  • Розширення повноважень контролерів у частині ЄСВ неминуче призводить до виникнення багатьох запитань, у тому числі перехідних. Крім того, для зарахування ЄСВ податківці мають відкрити спеціальні рахунки (ч. 6 ст. 9 Закону № 2464). Сподіваємося, що вони не зволікатимуть з цим процесом і до дати сплати ЄСВ хоча б це питання буде вирішено.

  • Більшість повноважень, які згідно з ПКУ належали Мінфіну, перейшли до Міндоходів. У тому числі це стосується прав щодо затвердження підзаконної податкової «нормативки».

  • Податківці отримали право розглядати справи про адмінправопорушення, пов’язані з порушенням законодавства у сфері ЄСВ.

Документи статті


  1. ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

  2. МКУ — Митний кодекс України від 13.03.2012 р. № 4495-VI.

  3. Закон № 404 — Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2013 р. № 404-VII.

  4. Закон № 406 — Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2013 р. № 406-VII.

  5. Закон № 2464 — Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI.

  6. Закон № 4212 — Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції від 22.12.2011 р. № 4212-VI.

  7. Закон № 509 — Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90 р. № 509-XII.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі