Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Екоподаток та упаковка: де точки зіткнення?

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Вересень, 2013/№ 71
В обраному У обране
Друк
Стаття
img 1 ресурсні платежі img 2

Екоподаток та упаковка: де точки зіткнення?

Питання про облік упаковки порушує також проблему сплати екоподатку за розміщення відходів, які виникають, якщо продукт, який міститься в упаковці, буде використано. Коли й за яких обставин виникає обов’язок сплачувати «сміттєвий» екоподаток за упаковку, ви дізнаєтеся просто зараз.

Максим НЕСТЕРЕНКО, економіст-аналітик

 

Якщо йдеться про упаковку, не можна залишити поза увагою вже «наболілу» для багатьох підприємств із часів набрання чинності ПКУ тему сплати «сміттєвого» екоподатку. Нагадаємо, що екоподаток за визначенням (п.п. 14.1.57 ПКУ) є збірним поняттям, яке включає різні платежі, що сплачуються за дії, так чи інакше пов’язані з екологією*. Однією з таких дій є розміщення відходів. Згідно з п.п. 240.1.3 ПКУ платниками цього виду екоподатку є суб’єкти господарювання, які здійснюють на власних територіях розміщення відходів (за винятком розміщення відходів як вторсировини). При цьому об’єктом оподаткування є обсяги та класи відходів, що розміщуються на власних територіях суб’єктів господарювання (п.п. 242.1.3 ПКУ).

* Докладно про кожен вид екоподатку можна прочитати в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 26, с. 15. Крім того, про новий «транспортно-утилізаційний» екоподаток ми писали в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 68, с. 16.

Відповідаючи на запитання читачів, ми вже не­одноразово звертали увагу на те, що Законом № 4834 було внесено суттєву зміну до визначення терміна «розміщення відходів», під яким почали розуміти:

(1) або постійне (остаточне) перебування,

(2) або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримані дозволи уповноважених органів (п.п. 14.1.223 ПКУ). У результаті з 01.01.2013 р. було усунуто проблему, пов’язану з вимогою податківців про справляння екоподатку не у зв’язку з розміщенням відходів, а у зв’язку з їх виникненням.

Таким чином, наразі «сміттєвий» екоподаток мають сплачувати лише ті суб’єкти господарювання, які зберігають у себе відходи для їх захоронення, тобто якщо зберігання і захоронення відходів є двома послідовними етапами одного безперервного процесу — розміщення відходів (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 55, с. 29).

Так-от, якщо суб’єкт господарювання насправді здійснює розміщення упаковки як відходів, він має сплачувати «сміттєвий» екоподаток, обчисливши його суму за формулою, наведеною в п. 249.6 ПКУ, з урахуванням класу небезпеки відходів (згідно з п. 246.2 ПКУ). Порядок такого розрахунку докладно розписано в додатку 4 до Податкової декларації платника екологічного податку, форму якої затверджено наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1010, а підсумкова сума переноситься до рядка 1.1.4 самої декларації.

Екоподаток за упаковку сплачують лише ті суб’єкти господарювання, які зберігають її для остаточного захоронення

Тимчасове зберігання ж суб’єктом господарювання у себе використаної ним упаковки з метою позбутись її не може вважатися розміщенням відходів у розумінні п.п. 14.1.223 ПКУ. Отже не виникає в такого суб’єкта господарювання і об’єкт обкладення екоподатком. Щоправда, слід зазначити, що податківці висувають однією з умов несплати «сміттєвого» екоподатку обов’язкову наявність договору на збір та утилізацію відходів із суб’єктами господарювання (комунальними або спеціалізованими підприємствами тощо) з обов’язковим зазначенням у такому договорі строків передачі відходів. В іншому випадку, вважають податківці, у суб’єктів господарювання, які здійснюють тимчасове розміщення відходів, виникає об’єкт обкладення «сміттєвим» екоподатком (див. лист ДПСУ від 14.02.2013 р. № 3688/7/15-2117 // «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 26, с. 13, а також консультації в ЄБПЗ, розд. 120.01).

Погодитися з такою інтерпретацією не можна, бо ПКУ не ставить виникнення об’єкта обкладення екоподатком у залежність від відсутності договору на збір та утилізацію відходів зі спецпідприємством. Навпаки, після змін, унесених Законом № 4834, можна стверджувати, що тимчасове розміщення відходів не зобов’язує підприємство сплачувати екоподаток, оскільки об’єкт оподаткування ним виникає лише при постійному (остаточному) перебуванні відходів. Питання ж про неукладення договору на збір і переробку відходів може розглядатися лише як порушення правил поводження з відходами, але не може призводити до виникнення об’єкта обкладення екоподатком.

Так, розмірковуючи про можливу сплату екоподатку за упаковку, ми поступово переходимо до теми нашої наступної статті — дотримання вимог щодо утилізації використаної тари.

 

висновки


img 3
 
  • З 01.01.2013 р. тимчасове розміщення відходів не призводить до виникнення об’єкта обкладення екоподатком.

  • ПКУ не ставить виникнення об’єкта обкладення екоподатком у залежність від відсутності договору на збір та утилізацію відходів зі спецпідприємством.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте сайт Factor Увійдіть та читайте далі безкоштовно