Щодо строків накладення адміністративного стягнення

відповідальність

Щодо строків накладення адміністративного стягнення

Лист Міністерства доходів і зборів України від 13.05.2013 р. № 1101/Н/99-99-15-04-01-14

Міністерство доходів і зборів України на виконання доручення Адміністрації Президента України від 21.03.2013 р. № 22/033148-26 розглянуло <…> звернення <…> і в межах компетенції повідомляє.

Статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше ніж через два місяці із дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні, — два* місяці із дня його виявлення.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1988 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» визначено, що при перевірці дотримання органом (посадовою особою) встановленого статтею 38 КпАП України двомісячного строку застосування адміністративного стягнення судам слід мати на увазі, що при триваючих правопорушеннях (самоправне зайняття жилого приміщення — стаття 151 КпАП України, порушення або невиконання встановлених правил пожежної безпеки — стаття 175, невиконання обов’язків щодо виховання та навчання дітей — стаття 184 тощо) зазначений строк обчислюється із дня виявлення правопорушення.

У теорії адміністративного права розрізняють продовжувані та триваючі адміністративні правопорушення таким чином.

Так, продовжуваним адміністративним проступком називають низку ідентичних проступків, що вчинюються неодноразово з однаковою метою, формою вини, тими ж суб’єктами, засобами дії і які складають у сукупності єдине правопорушення (наприклад, дрібне розкрадання державного або колективного майна).

Триваючими адміністративними проступками є проступки, пов’язані з тривалим, неперервним невиконанням обов’язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо), припиняються або виконанням регламентованих обов’язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності.

Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила будь-які певні дії або бездіяльність, перебуває далі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом будь-якого часу. Іноді такий стан триває значний час і весь час винний безперервно вчинює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов’язків.

Таким чином, триваючі правопорушення припиняються, якщо факт цих правопорушень виявлено компетентним органом при проведенні перевірок (наприклад, у разі виявлення таких проступків: відсутність обліку доходів та витрат, для яких установлено обов’язкову форму обліку (обліку результатів підприємницької діяльності відповідно до вимог чинного законодавства), бухгалтерського обліку об’єктів оподаткування, ведення його з порушенням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших правопорушень, пов’язаних з нарахуванням податків, установити які можна лише під час документальної перевірки на підставі первинних документів). Стягнення за такі адміністративні правопорушення може бути накладене у строк не пізніше ніж через два місяці із дня їх виявлення (із дати складання та підписання акта перевірки).

До адміністративних правопорушень, що мають разовий характер, належать такі проступки: несвоєчасне подання декларацій, розрахунків, аудиторських висновків, платіжних доручень на внесення платежів до бюджетів та державних цільових фондів тощо. День вчинення правопорушення — це, наприклад, порушення граничного дня подання декларації про доходи до податкового органу, порушення граничного терміну подання платіжних документів до установ банків щодо сплати податків, зборів тощо.

Стягнення за такі адміністративні правопорушення може бути накладене у строк не пізніше ніж через два місяці із дня вчинення правопорушення. При вирішенні питання щодо віднесення адміністративного правопорушення до категорії триваючого правопорушення чи правопорушення, що має разовий характер, необхідно враховувати суть порушення.

Заступник міністра А. Ігнатов

коментар редакції

Порушення бувають разовими та триваючими: як це впливає на накладення адмінсанкцій?

Перевірки податківців рідко обходяться без накладення санкцій. У їх числі не лише фінансові, а і, як правило, адміністративні згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП). Останні, нагадаємо, накладаються на посадових та інших осіб, а також підприємців. Перелік таких порушень, умови і порядок їх застосування прописані у КУпАП.

Однією з головних умов для накладення таких санкцій є строк, що минув з моменту вчинення/виявлення порушення. Його визначено ст. 38 КУпАП, причому залежно від виду порушення він становить:

1) для триваючих — 2 місяці (3 місяці, якщо справу розглядає суд*) з дати виявлення правопорушення;

2) для всіх інших (разових) — 2 місяці (3 місяці, якщо справу розглядає суд) із дати вчинення правопорушення.

На жаль, КУпАП не містить положень, що дозволяють розмежувати зазначені порушення. Більше того, він узагалі не здійснює подібну класифікацію. Законодавство також не відповідає на це запитання (див. Єдину базу податкових знань, 137.03). У зв’язку з цим зрозуміти, яке порушення є триваючим, а яке разовим, не так-то просто. На щастя, на допомогу свого часу прийшов Мін’юст, розкривши в листі від 01.12.2003 р. № 22-34-1465 відповідні критерії. Саме їх дослівно процитували податківці. Детально ці критерії викладені в тексті листа, тому тут ми вкажемо лише на основні відмінності зазначених порушень.

Триваючі правопорушення. До них, як правило, відносять факти протиправної бездіяльності. Це проступки, що характеризуються тривалим, безперервним невиконанням якихось обов’язків. Як приклад таких порушень податківці наводять відсутність обліку доходів і витрат (обліку результатів підприємницької діяльності), бухгалтерського обліку об’єктів оподаткування, ведення його з порушеннями. При цьому ми б також додали до них і відсутність податкового обліку, відсутність РРО в разі обов’язковості його застосування, діяльність без придбання патенту або без розміщення патенту (його копії) у доступному місці, невиплату заробітної плати тощо.

Триваючі правопорушення слід відрізняти від продовжуваних. Таким порушенням вважається низка ідентичних проступків (порушень), що вчинюються неодноразово з однаковою метою, формою вини, тими ж суб’єктами, засобами дії. У сукупності вони складають єдине правопорушення. Його прикладом може бути нероздрукування протягом певного проміжку часу Z-звітів з РРО та/або їх непідклеювання в КОРО. Незважаючи на те що в цьому випадку фактично має місце декілька порушень, усі вони в сукупності повинні кваліфікуватися як одне правопорушення (див. постанову ВСУ від 04.06.2013 р. у справі № 21-155а13).

Разові правопорушення. До них належать усі інші порушення, які вичерпуються в момент їх вчинення. У їх числі контролери, зокрема, назвали несвоєчасне подання декларацій*, розрахунків, аудиторських висновків, платіжних доручень на перерахування платежів до бюджету. Такий підхід не новий. На жаль, він помилковий. Виходячи з названих Мін’юстом критеріїв, якщо особа повинна виконати певний обов’язок, проте не виконує його, таке порушення повинне вважатися триваючим. З урахуванням цього, ми переконані, що несвоєчасне подання декларації або несплату податків слід кваліфікувати як триваюче, а не разове порушення (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 86, с. 24).

З іншого боку, підхід податківців лише на руку платникам. Адже в такому разі максимальний строк для накладення санкції обчислюватиметься не з моменту виявлення порушення (складання акта перевірки), а з дати його вчинення. Нею ж у частині зазначених порушень буде гранична дата для подання декларації або сплати податків. За такого підходу шансів для уникнення адмінсанкцій набагато більше.

Універсального рецепту щодо віднесення порушень до разових/триваючих не надали ані Міндоходів, ані свого часу Мін’юст. Проте без участі законодавця це і навряд чи можливо. Водночас викладені вище положення все одно допоможуть вам з їх коректною класифікацією. Головне при цьому — пам’ятати, що з цією метою слід ураховувати суть кожного порушення. На це, до речі, звернули увагу і податківці.

　Віталій Смердов