Директор: який його правовий статус?

Директор: який його правовий статус?

Віталій Смердов, податковий експерт

Директор (керівник) — це особа із двоєдиним статусом. По-перше, він втілює в собі виконавчий орган підприємства або, якщо такий орган є колегіальним, очолює його*. Що це означає? Для відповіді на це запитання пригадаємо: виконавчий орган, а відповідно, і директор управляє поточною діяльністю підприємства. У процесі такого управління директор діє від імені підприємства без довіреності (зокрема, при укладенні правочинів), представляє його інтереси в органах державної влади та місцевого самоврядування, у відносинах з юридичними та фізичними особами, формує адміністрацію підприємства та вирішує питання діяльності підприємства, віднесені до його повноважень установчими документами (ч. 5 ст. 65 ГКУ).

По-друге, директор — це суб’єкт трудових відносин

Причому в них він, з одного боку, представляє роботодавця та укладає трудові договори з працівниками підприємства. З іншого боку, директор — це той самий найманий працівник, з яким також укладається трудовий договір/контракт (про те, чи може власник управляти підприємством особисто, без укладення трудового договору/контракту, читайте на с. 24 цього номера). З орієнтовним переліком його обов’язків як працівника ви можете ознайомитися в Довіднику кваліфікаційних характеристик.

Це найзагальніша характеристика директора як посади і як одного з органів підприємства. Тепер же подивимося на нього детальніше, у тому числі у розрізі найбільш поширених організаційно-правових форм юросіб.

Директор — відповідальна посада. Тому не дивно, що законодавство висуває до нього певні вимоги. Давайте подивимося на ті, що стосуються директора будь-якого підприємства, незалежно від його організаційно-правової форми.

Перш за все це вимоги до рівня освіти і професійних якостей. Так, у директора має бути, як мінімум, повна вища освіта відповідного напряму підготовки та певний стаж роботи (див. Довідник кваліфікаційних характеристик). Водночас це загальний випадок, тоді як профільне законодавство, зокрема ліцензійні умови, може передбачати і спеціальні вимоги. Візьмемо, наприклад, Ліцензійні умови провадження туроператорської діяльності, затверджені наказом Міністерства інфраструктури від 10.07.2013 р. № 465. Вони передбачають, що керівник туроператора повинен мати вищу освіту і стаж роботи у сфері туризму не менше 3 років або вищу освіту у сфері туризму.

Крім того, окремі обмеження можуть установлюватися і профільними нормативними актами, у тому числі вже згаданими ліцензійними умовами. Так, керівником туроператора не може бути особа, якій заборонено здійснювати цей вид діяльності чи обіймати керівні посади за вироком суду.

Факт формування виконавчого органу та його повноваження в товариствах з обмеженою відповідальністю (далі — ТОВ) і товариствах із додатковою відповідальністю (далі — ТДВ), як правило, фіксують у статуті. З цією метою можна затвердити й окреме положення. Якщо ТОВ створюється на основі модельного статуту, то таке положення доведеться затвердити обов’язково. У ньому, зокрема, вказують склад виконавчого органу (одноосібний або колегіальний), його компетенцію, порядок ухвалення рішень та здійснення юридичних дій від імені товариства (п. 49 Модельного статуту товариства з обмеженою відповідальністю, затвердженого постановою Кабміну від 16.11.2011 р. № 1182, далі - Модельний статут).

Обсяг повноважень виконавчого органу і, зокрема, директора засновники встановлюють на власний розсуд

Причому в законодавстві немає навіть орієнтовного переліку подібних прав. Так, ст. 62 Закону № 1576 повідомляє, що виконавчий орган підзвітний загальним зборам, виконує його рішення та вирішує всі питання діяльності товариства*. Виняток лише один: він не має права розглядати питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів (ч. 4 ст. 145 ЦКУ). Нагадаємо: це, зокрема, повноваження щодо внесення змін до статуту, ліквідації товариства тощо. Водночас своїм рішенням загальні збори все-таки можуть передати деякі свої повноваження виконавчому органу (ст. 62 Закони № 1576). Що це за повноваження, Закон не уточнює, але вони в будь-якому разі не можуть надавати виконавчому органу право приймати рішення, обов’язкові для учасників товариства.

А чи є обмеження щодо того, кого можна вибрати директором ТОВ/ТДВ? Почнемо з того, що ним може бути як учасник ТОВ/ТДВ, так і особа, котра не є таким (ст. 62 Закону № 1576). Що стосується обмежень, то, по-перше, директор не може бути одночасно головою загальних зборів. При цьому зрозуміло, що це обмеження стосується лише тих випадків, коли директор є одночасно учасником товариства.

По-друге, директор не може бути членом ревізійної комісії (ст. 63 Закону № 1576).

Поточною діяльністю АТ управляє виконавчий орган. Він може бути одноосібним або колегіальним* (ч. 3 ст. 58 Закону про АТ). При цьому в першому випадку директор представляє цей орган, у другому — очолює його. На етапі створення АТ директора призначають засновницькі збори (ч. 2 ст. 10 Закону про АТ). У решті випадків це повноваження належить до компетенції наглядової ради (п. 8 ч. 2 ст. 52 Закону про АТ) чи загальних зборів.

Яке ж коло повноважень директора АТ? У цій частині ситуація схожа на ту, що описувалася вище. У Законі про АТ зафіксовано тільки найзагальніші положення. Зокрема, про те, що до компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов’язаних із поточною діяльністю товариства. Виняток — питання, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради. Крім того, виконавчий орган підзвітний загальним зборам і наглядовій раді та організовує виконання їх рішень (ч. 1, 2 ст. 58 Закону про АТ). Окремі повноваження в розрізі колегіального/одноосібного виконавчого органу зафіксовані у ст. 59 і 60 Закону про АТ. Зокрема, зазначено, що директор в одноосібному виконавчому органі АТ має право без довіреності діяти від імені товариства, у тому числі представляти його інтереси, здійснювати правочини від імені товариства, видавати накази та розпорядження, обов’язкові для виконання всіма працівниками АТ. У решті права та обов’язки директора прописуються у статуті, положенні про виконавчий орган та контракті (п. 14 ч. 2 ст. 13, ч. 5 ст. 58 Закону про АТ).

Чи є обмеження під час призначення директора? Так. По-перше, членом виконавчого органу може бути особа, яка одночасно (ч. 4 ст. 58 Закону про АТ):

1) володіє повною дієздатністю;

2) не є членом наглядової ради або ревізійної комісії цього АТ.

По-друге, обмеження передбачено ч. 1 ст. 62 Закону про АТ. У цілому вони стосуються суміщення діяльності як посадової особи АТ (а до таких належить і директор) із держслужбою та іншою виключною діяльністю.

По-третє, як і в частині ТОВ/ТДВ, профільне законодавство може висувати певні вимоги до освіти директора та його професійних якостей.

Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, передбачених законом (ч. 1 ст. 83 ЦКУ). Одна з таких форм — приватне підприємство (ч. 1 ст. 63 ГКУ). Це підприємство, що діє на основі приватної власності однієї чи декількох осіб із використанням їх праці або найманої праці. Воно може діяти й на основі приватної власності юридичної особи (ч. 1 ст. 113 ГКУ).

Порядок створення та діяльності таких підприємств урегульовано дуже скупо

Цю проблему розуміє і Мін’юст (див. роз’яснення за адресою: http://www.minjust.gov.ua/7392). Ураховуючи це, у нашому питанні потрібно орієнтуватися на загальні норми ЦКУ, ГКУ, інших законів та положення статуту (див. лист Держкомпідприємництва від 15.03.2011 р. № 2571, рішення Хмельницького районного суду від 24.11.2011 р. у справі № 2-2218/2786/11).

Але повернемося до головного питання. У приватному підприємстві порядок формування та повноваження виконавчого органу власник установлює на свій розсуд. Ці питання фіксуються у статуті та/або положенні про виконавчий орган. При цьому коло прав і повноважень такого органу обмежене тільки фантазією власника. У цьому випадку немає навіть заборони на передання виконавчому органу повноважень, які перебувають у виключній компетенції власника (у тому числі тому, що закон не містить дій, які перебувають у його виключній компетенції).

Що стосується обмежень для призначення директора, то будь-яких спеціальних заборон на це немає. У цьому питанні потрібно враховувати лише положення профільних нормативних актів, зокрема ліцензійних умов.

	висновки
	Директор — особа із двоєдиним статусом. З одного боку, це виконавчий орган підприємства, з іншого — суб’єкт трудових відносин. Законодавство висуває до директора певні вимоги. Зокрема, до рівня освіти та професійних якостей. Обсяг повноважень директора фіксують в установчих документах або в окремому положенні про виконавчий орган. Директор, за загальним правилом, вирішує будь-які питання поточної діяльності підприємства. Обмеження можуть установлюватися законодавством та установчими документами.