«Великі» добові для директора
Чи можна встановити для директора підвищений розмір добових порівняно з розміром добових, установлених іншим працівникам підприємства?
(м. Київ)
Диференціація добових залежно від посади працівника прямо не заборонена, а отже, цілком можлива. Головне тут — грамотні її обґрунтування та оформлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 121 КЗпП працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються добові за час перебування у відрядженні, оплачується вартість проїзду до місця призначення та назад і витрати на наймання житлового приміщення в порядку та розмірах, установлених законодавством. Добові, і це випливає із самої назви, встановлюються як компенсаційна виплата за добу (повну чи неповну) перебування у відрядженні. Причому добові є мінімальними державними гарантіями (ст. 12 Закону про оплату праці).
Із податкової точки зору, добові витрати — це витрати на харчування та фінансування інших особистих потреб відрядженої фізичної особи, що не потребують документального підтвердження (абзац четвертий п.п. 140.1.7 ПКУ).
Розмір добових витрат госпрозрахункові підприємства визначають самостійно у внутрішніх документах, що регулюють питання відряджання працівників у межах України та за кордон. При цьому слід ураховувати, що вони не можуть бути меншими, ніж це передбачено «бюджетною» постановою № 98, — 30 грн. на день, а для відряджень до інших держав — відповідно до затвердженої шкали. А от обмеження у бік збільшення взагалі не встановлене (див. лист Мінсоцполітики України від 05.08.2013 р. № 844/13/84-13).
Єдине, про що не слід забувати, — це про норми п.п. 140.1.7 ПКУ, який обмежує включення в податковому обліку до витрат сум добових щодо відряджень. Він установлює, що до складу витрат:
1) на відрядження в межах України платник має право віднести добові в сумі, що не перевищує 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, законодавчо встановленої на 1 січня податкового (звітного) року, у розрахунку за кожен календарний день такого відрядження (у 2014 році — не більше 243,60 грн.);
2) на закордонне відрядження платник має право віднести добові в сумі, що не перевищує 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, законодавчо встановленої на 1 січня податкового (звітного) року, у розрахунку за кожен календарний день такого відрядження (у 2014 році — не більше 913,50 грн.).
Добові доцільніше не встановлювати вище прийнятих обмежень
Майте на увазі! Якщо добові будуть вищими за ці граничні суми, то, крім того, що їх частина в сумі перевищення не ввійде до витрат підприємства, податківці напевно вимагатимуть включення такої суми в дохід відрядженого з обкладенням ПДФО (за ставкою 15 та/або 17 %). Докладніше про оподаткування та облік наднормативних добових можна прочитати в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 81, с. 6.
А ось про обкладення «великих» добових ЄСВ турбуватися не потрібно. На добові в будь-якому розмірі ЄСВ не нараховується (п. 6 розд. I Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою КМУ від 22.12.2010 р. № 1170).
Маючи можливість самостійно визначати розмір добових, підприємство нерідко встановлює їх «плаваючий» розмір залежно від різних об’єктивних обставин, що можуть виникати в діяльності підприємства та бути для нього значущими. Ми вже писали, що вони можуть бути встановлені: (1) залежно від населеного пункту, до якого направляється працівник; (2) залежно від того, в який період здійснюється відрядження (курортний сезон або ні). З обґрунтуванням, а також наказом щодо встановлення «різних» добових можна ознайомитися в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2013, спецвипуск № 5, с. 81.
Немає заборони на встановлення в колективному договорі або внутрішньому положенні про відрядження поправки на диференціювання розмірів добових і для різних посад.
Зверніть увагу! Деякі фахівці наполягають на тому, що диференціація розміру добових залежно від посади може розглядатися як дискримінація — тобто запровадження безпідставних відмінностей для працівників, які одержують мінімальні державні гарантії. Заборону на дискримінацію містять ст. 24 Конституції України і ст. 21 КЗпП.
Проте в цьому випадку ці норми незастосовні. Адже ніхто не заперечуватиме, що зарплата директора має бути більшою, ніж зарплата простого працівника. Тут приблизно аналогічний принцип.
Різний характер трудової діяльності, яку працівник підприємства продовжує здійснювати й у відрядженні, цілком може бути враховано при встановленні добових
І при цьому, як нам здається, без ризику, що тут вбачатиметься дискримінація. Головне, щоб про «великі» добові для керівних професій було чітко прописано у відповідному наказі, погоджено з трудовим колективом та зафіксовано в положенні про відрядження працівників.
Крім того, для обґрунтування таких дій можна скористатися й нормами постанови № 98. У її додатку 2 наведено порядок установлення надбавок до затверджених сум добових витрат в іноземній валюті для окремих категорій працівників: наприклад, члени уряду або держслужбовці певного рангу можуть отримувати певну надбавку до добових при відрядженнях за кордон.
Узявши на озброєння таку можливість, можна стверджувати, що деякі надбавки можливі й для керівників госпрозрахункових підприємств, які відряджаються як у межах України, так і за кордон. Адже статус керівника підприємства майже завжди зобов’язує при здійсненні у відрядженні своїх посадових обов’язків (проведення переговорів або вирішення інших не менш важливих для підприємства питань) витрачати більше грошей, представляючи компанію та підтримуючи представницький імідж.
Наталія Дзюба, податковий експерт
