«Кримська криза»: як тепер працювати з кримськими контрагентами?
Із перших чисел цього року в Україні завирували події, що стали серйозним випробуванням. Серед них, звісно ж, і події у Криму. Вони спричинили чимало проблем і запитань, у тому числі, для бізнесу. У цій статті ви знайдете відповіді на деякі з них — а саме, про те, як працювати з контрагентами, розташованими на півострові.
Віталій Смердов, податковий експерт
Як працювати з кримськими контрагентами
Взаємодія з такими контрагентами залежить від безлічі умов, у тому числі від періоду укладення договорів та набрання чинності/змісту Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території» (проект від 19.03.2014 р. № 4473-1). При цьому одне з найпоширеніших на сьогодні запитань: чи можна продовжувати працювати з кримськими контрагентами? З правової точки зору, заборони для укладення з ними правочинів, як і на здійснення операцій на їх виконання, немає. Отже, за умови відсутності фактичних перешкод працювати з такими контрагентами можна.
Зверніть увагу! Згідно з вітчизняним законодавством Крим залишається невід’ємною частиною території України (ст. 134 Конституції України)
А це, зокрема, означає, що кримські контрагенти залишаються резидентами України*. У зв’язку з цим майте на увазі:
1) укладати договори з ними потрібно згідно з вимогами Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (далі - ЦКУ), Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV (далі — ГКУ) та інших законів України;
2) взаємодія з ними не є ЗЕД-діяльністю;
3) операції з ними не підлягають валютному контролю;
4) здійснювати розрахунки з ними можна лише у валюті України;
5) укладати з ними правочини/здійснювати операції потрібно згідно з вимогами українського законодавства, а не міжнародного права. У тому числі до таких операцій не можна застосовувати норми Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 р. № 2709-IV;
6) утримувати податок на репатріацію при виплаті їм доходу не потрібно. Також у вас немає підстав застосовувати нульову ставку з ПДВ при вивезенні продукції на територію півострова.
* Щоправда, цей висновок є справедливим тільки щодо тих, хто: (1) зареєстрований у Криму ще до відомих подій; (2) після цих подій, але в реєстраційних органах півострова.
Зрозуміло, що це лише теорія. На практиці з дотриманням зазначених умов можуть виникнути серйозні проблеми: наприклад, якщо контрагент відмовиться розраховуватися з вами у гривні, вимагатиме при укладенні договору враховувати норми міжнародного права або Російської Федерації тощо. На жаль, на сьогодні рецепту виходу з подібної ситуації немає.
Цілком можливо, що законодавець та/або чиновники найближчим часом нададуть якісь рекомендації. Але до цього моменту пам’ятайте: йти на поступки та відходити від зазначених вище умов не можна. В іншому разі вам можуть загрожувати негативні наслідки, передбачені законодавством. Якщо ж ваш контрагент відмовиться працювати на таких умовах, укладати з ним договір не можна.
Майте на увазі ще один момент: у парламенті зареєстровано проект Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території». Якщо його буде прийнято, ситуація може змінитися і, цілком імовірно, господарські відносини з такими контрагентами опиняться під питанням. Прочитати про це ви зможете далі.
Не виконали зобов’язання внаслідок подій у Криму: що нам загрожує?
Як ми вже зазначали, до відносин із кримськими контрагентами потрібно застосовувати законодавство України. Тому нагадаємо: за загальним правилом зобов’язання потрібно виконувати належним чином. Тобто згідно з умовами договору і вимогами законодавства, а за відсутності таких умов/вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту/інших вимог, які зазвичай висуваються (ч. 1 ст. 526 ЦКУ, ч. 1 ст. 193 ГКУ). Отже, правових підстав для того, щоб не виконувати свої зобов’язання за такими договорами, немає.
Якщо ж умови договору не виконати, то до сторони-порушника можуть бути застосовані негативні наслідки, передбачені договором/законом (ч. 1 ст. 611 ЦКУ, ч. 1 ст. 216 ГКУ). Зокрема, необхідність сплати штрафу/пені. Інакше кажучи, у цьому випадку до сторони-порушника повинні застосовуватися загальні норми про відповідальність.
Незважаючи на це при дотриманні окремих умов ви все ж зможете уникнути господарсько-правової відповідальності
Яким чином? По-перше, суб’єкт господарювання може бути звільнений від такої відповідальності, якщо доведе, що він зробив усе від нього залежне для недопущення порушення (ч. 2 ст. 218 ГКУ). Тобто якщо він доведе відсутність своєї вини. При цьому зазначену обставину, як правило, застосовують разом з іншою, про яку ви прочитаєте далі (див., наприклад, постанови ВГСУ від 05.02.2014 р. у справі № 922/1925/13, від 13.03.2008 р. у справі № 39/243).
По-друге, «звільняючою» обставиною може бути дія непереборної сили або, як її ще називають, форс-мажор*. Що це таке? Нагадаємо: це обставина, яка відповідає одночасно двом умовам** (див. п. 46 листа ВГСУ від 07.04.2008 р. № 01-8/211):
1) надзвичайності — ця умова означає, що певна обставина є не просто звичайною подією, яка хоча й може заподіяти деякі складнощі для сторін, але не виходить за межі буденності (наприклад, снігопад у лютому, заморозки в березні тощо), а екстраординарною подією, що не є звичайною (див. постанову ВГСУ від 11.06.2012 р. у справі № 5015/7352/11);
2) невідворотності — означає неможливість запобігання відповідним подіям, у тому числі, якщо сторони прописали його в договорі.
* Загалом, непереборну силу потрібно відокремлювати від форс-мажору, про що ВГСУ зазначав ще в листі від 09.09.2001 р. № 01-2.2/279. Водночас у межах ч. 2 ст. 218 ЦКУ ці поняття можна вживати як синоніми, про що, до речі, свідчить цей же лист і судова практика, у тому числі практика ВГСУ.
** Ми говоримо про взаємодію суб’єктів господарювання, тому застосовуємо до їх відносин спеціальні вимоги ч. 2 ст. 218 ГКУ. При цьому нагадаємо: у ЦКУ міститься інше правило. У ньому для визнання непереборної сили достатньо навіть однієї із зазначених умов (п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦКУ).
Як правило, такими форс-мажорними обставинами є стихійні лиха (повені, снігопади, землетруси тощо), аварії та інші подібні події. Але сьогодні практика відносить до них і соціальні явища: зокрема, війни, мітинги, масові заворушення, страйки, акти органів влади тощо (див. зазначену вище постанову ВГСУ). Ми вважаємо, що до них повною мірою можна зарахувати і окремі події в Криму — але, щоправда, тільки у разі, якщо вони відповідають умовам надзвичайності й невідворотності. Причому майте на увазі: це мають бути конкретні події. Наприклад, затримання вантажу на «кордоні» півострова, конфіскація/знищення вантажу на його території тощо. Крім того, роль форс-мажору можуть зіграти й окремі вимоги Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території» — звісно, якщо його буде прийнято (адже до подібних обставин належать і акти органів влади). У свою чергу, посиланням на «складну політичну ситуацію на півострові» не обійтись. Непрямо такий підхід підтверджують висновки чиновників і судів, які свого часу повідомляли, що сама по собі всесвітня фінансова криза не є форс-мажором*** (див., наприклад, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.2011 р. у справі 3/51/5022-674/2011).
***Це, до речі, стосується й поточної економічної ситуації на території України. Незважаючи на те що Кабмін офіційно підтвердив наявність глибокої економічної кризи в Україні (див. Програму діяльності Кабінету Міністрів України від 01.03.2014 р.), посилатися на неї для звільнення від господарсько-правової відповідальності не можна.
Як правило, перелік форс-мажорних обставин наводять в договорі (ч. 4 ст. 219 ГКУ). Але на зазначені вище події можна посилатися навіть в тому випадку, якщо в договорі вони не зазначені, — зробити це дозволяє ч. 2 ст. 218 ГКУ.
Але пам’ятайте: саме по собі настання таких обставин не врятує вас від відповідальності. Із цією метою ви маєте довести:
1) факт настання такої форс-мажорної обставини (див. постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2013 р. у справі № 5011-4/14906-2012). Зверніть увагу: це потрібно навіть у тому випадку, якщо факт настання певних подій є очевидним і, на перший погляд, не потребує додаткових доказів (як, наприклад, події в Криму). Якими способами доводити настання таких подій, законодавство не уточнює. І тут є декілька варіантів. По-перше, якщо сторони перелічують окремі форс-мажорні обставини в договорі, вони можуть прописати і способи їх доведення (ч. 4 ст. 219 ГКУ). Наприклад, як доказ часто вказують на висновок регіональної Торгово-промислової палати (хоча, взагалі-то, такий підхід є спірним і може спричинити певні проблеми — див. лист НБУ від 21.10.2013 р. № 47-411/18440). По-друге, якщо зазначене питання в договорі не врегульоване, то для підтвердження форс-мажору потрібно звертатися до Торгово-промислової палати України (ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.97 р. № 671/97-ВР). Узагалі-то, за «внутрішніми» договорами (тобто укладеними між резидентами України) вона таке підтвердження, у загальному випадку, видавати не повинна. Але, як свідчить практика, відповідні довідки все ж видаються і, що важливо, суди їх визнають (див. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2013 р. у справі № 904/3070/13);
2) причинно-наслідковий зв’язок між форс-мажорною обставиною і невиконанням умов договору. І це логічно. Адже саме по собі настання форс-мажору може не привести до неможливості виконання зобов’язання. Так, наприклад, якщо вантаж не доставлено вчасно через некомпетентність водія, то зрозуміло, що посилатися на події в Криму для звільнення від відповідальності не можна. Інша справа, якщо вантаж прийшов із запізненням, наприклад, унаслідок затримки на «кордоні» півострова.
Події в Криму — підстава для розірвання договору?
Припустимо, договір із кримським контрагентом ви уклали ще до відомих подій на півострові. Чи можете ви тепер його розірвати? Із цим запитанням, ймовірно, зіткнувся багато хто. Щоб відповісти на нього, потрібно пригадати: за загальним правилом договір може бути розірвано лише за згодою сторін (ч. 1 ст. 651 ЦКУ). Якщо сторони дійшли згоди із цього приводу, проблем не виникає*. У такому разі обов’язки сторін припиняються — у загальному випадку з дати укладення додаткової угоди або дати, обумовленої в ній.
* Нагадуємо: договір розривається за загальним правилом у тій же формі, в якій він укладався (ч. 1 ст. 654 ЦКУ). Отже, якщо основний договір було нотаріально посвідчено, то і додаткову угоду щодо його розірвання доведеться теж нотаріально посвідчити.
Але, припустимо, друга сторона не бажає розривати договір. Як бути в такому разі? Нагадаємо: одностороннє розірвання договору, як правило, не допускається (ч. 1 ст. 188 ГКУ, ч. 1 ст. 525 ЦКУ). Це дозволено тільки в разі, якщо така можливість передбачена договором або законом. Для прикладу, ч. 2 ст. 652 ЦКУ передбачає, що договір може бути розірвано рішенням суду** на вимогу заінтересованої сторони. Але для цього буде потрібна наявність двох умов.
** Зверніть увагу: звертатися з цією метою потрібно до господарського суду (п. 1 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України від 06.11.91 р. № 1798-XII).
По-перше, це істотна зміна обставин, якими керувалися сторони при укладенні договору
Що до них належить? Зміну обставин визнають істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли їх передбачити, то вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (ч. 1 ст. 652 ЦКУ). Як бачите, це оціночне поняття (див. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.04.2011 р. у справі № 13/307д/10), тому універсального переліку ситуацій, які під нього підпадають, немає. Чи можна віднести до них події в Криму? Ми переконані, що так, оскільки загалом вони відповідають зазначеному критерію «істотності».
По-друге, у суді вам доведеться довести наявність одночасно чотирьох умов:
1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Точно назвати дату, після якої ця умова порушується, складно. Можна бути впевненим лише в тому, що вона дотримуватиметься, якщо договір ви уклали в січні — лютому 2014 року і раніше;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій дбайливості і передбачливості, які від неї були потрібні. Ця умова дотримується. Пояснювати, чому, вважаємо, не варто;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Із цією умовою може виникнути найбільше проблем. Тут усе залежить від умов договору з вашим контрагентом, майбутніх подій у Криму та в країні в цілому (у тому числі від прийняття Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території»), а також переконливості ваших доказів;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Якщо зазначені умови дотримуються, суд розірве договір. У такому разі він вважається розірваним із дати набрання чинності рішенням суду або з дати, що вказана в ньому (ч. 3 ст. 653 ЦКУ, ч. 5 ст. 188 ГКУ). Зобов’язання за договором із цього моменту припиняються, але зверніть увагу: за загальним правилом те, що за ним уже виконане, поверненню не підлягає (ч. 4 ст. 653 ЦКУ).
Якщо Крим визнають окупованою територією…
Ми вже говорили, що в парламенті зареєстровано законопроект, яким передбачається встановити для Криму особливий правовий режим — режим тимчасово окупованої території. При цьому, судячи з усього, прийняти його можуть зо дня на день. Що це означає?
Цим нормативним актом, зокрема, заплановано встановити спеціальні обмеження господарської діяльності на території півострова. Причому, як виявилось, вони можуть стосуватися і суб’єктів, які працюють із кримськими контрагентами. Що це за обмеження? Так, на території півострова забороняється (крім випадків, встановлених Кабміном та НБУ), зокрема:
1) будь-яка господарська діяльність (підприємницька і некомерційна господарська), якщо до неї застосовуються: ліцензування, патентування та квотування, видача дозвільних документів, сертифікація та стандартизація, надання інвестиційних, податкових та інших пільг, надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Як бачите, ця заборона сформульована дуже широко, особливо якщо враховувати наявність у ньому податкових пільг. На жаль, законодавство не дозволяє на 100 % стверджувати, які саме види діяльності підпадуть під неї. Зазначимо лише те, що вона однозначно стосуватиметься виробництва виноробної продукції, продажу алкоголю (що підлягає ліцензуванню), туроператорської діяльності тощо;
2) організація залізничних, автомобільних, морських, річкових, поромних, повітряних сполучень;
3) організація та здійснення переказу коштів. Не зовсім зрозуміло, у якому значенні законодавець використав цей термін. Так, його можна читати, по-перше, як переказ грошових коштів через підприємства зв’язку. По-друге, як рух певної суми коштів для її зарахування на рахунок одержувача або видачі йому в готівковій формі (п. 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-III). На нашу думку, законодавець робив акцент саме на другому варіанті. В такому разі під заборону потрапляють будь-які безготівкові платежі з території Криму. Сподіваємося, в остаточному варіанті документа ситуація з цим питанням проясниться.
Але як ці заборони стосуватимуться вас? Річ у тім, під заборону потрапляє не лише зазначена вище діяльність, але також її фінансування та сприяння в інший спосіб. При цьому, що означає «сприяння», законодавець не уточнив. Наприклад, чи можна вважати таким сприянням здійснення операцій із кримським контрагентом, якщо діяльність останнього підпадає під заборону? Поки ми не можемо зі 100 % впевненістю відповісти на це запитання, але, вважаємо, подібний варіант можливий. Остаточні висновки можна буде робити лише після того, як цей Закон набере чинності*.
* Ці заборони можуть позначитися на вас не лише через контрагентів, а і безпосередньо. Так, якщо у вас є філії в Криму і їх діяльність підпадає під заборонену, вам доведеться припинити їх діяльність на півострові.
Якщо інформація, з якою ви ознайомилися вище, досі не переконала вас у тому, що взаємодія з кримськими контрагентами може стати проблемною, пропонуємо подивитись на ще одну заборону.
Після того, як зазначений Закон набере чинності, Крим де-юре стане територією з обмеженим доступом в’їзду і виїзду
Цей правовий режим передбачає, що громадяни/іноземці/апатриди (крім громадян, які постійно проживають/постійно проживали станом на 01.03.2014 р. у Криму) зможуть в’їжджати на територію півострова і виїжджати з неї тільки за спеціальним дозволом через пункти в’їзду/виїзду. Порядок в’їзду/виїзду затвердить Кабмін**. Але навіть до його появи стає зрозуміло, що вільний перетин «кордону» півострова скасовується. А це означає, що може припинитися і перевезення вантажів. До речі, ця ж заборона може не дозволити вам направити працівника до Криму у відрядження або провести там семінар.
** Зробити це він повинен протягом 15 днів з дати набрання чинності даним Законом.
Зверніть увагу! Зазначені наслідки «запрацюють» тільки в тому випадку, якщо Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території» набере чинності в тій редакції, з якою ви змогли ознайомитися вище. Причому зауважте собі, що:
1) у такому разі відповідні обмеження «запрацюють» із дати набрання ним чинності, яке, за винятком декількох норм, прив’язується до його офіційного опублікування;
2) якщо на дату набрання чинності цим Законом у вас буде зобов’язання перед кримським контрагентом, виконати яке внаслідок вимог цього ж Закону буде неможливо, його слід вважати припиненим на підставі ч. 1 ст. 205 ГКУ і ч. 1 ст. 607 ЦКУ. Про неможливість виконання зобов’язання потрібно негайно повідомити контрагента (ч. 2 ст. 205 ГКУ).
| висновки |  | |
|
