 | готівкові розрахунки РРО |  |
Щодо приймання електронних платіжних засобів ФОП-єдиноподатниками
Лист Міністерства доходів і зборів України від 26.02.2014 р. № 3737/6/99-99-18-03-01-15
(витяг)
<…>
Що стосується встановлення платіжних терміналів платниками єдиного податку другої групи, які використовують власні РРО без їх переведення у фіскальний режим роботи, необхідно зазначити таке.
Згідно з підпунктом 14.19 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 року № 2346-III суб’єкти господарювання зобов’язані забезпечувати можливість здійснення держателями електронних платіжних засобів розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням електронних платіжних засобів не менше трьох платіжних систем, однією з яких є багатоемітентна платіжна система, платіжною організацією якої є резидент України.
Вимоги до суб’єктів господарювання щодо приймання електронних платіжних засобів в оплату за продані ними товари (надані послуги) визначає Кабінет Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів» від 29.09.2010 р. № 878 (далі — постанова № 878) визначено, що суб’єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері продажу товарів, громадського харчування та послуг і які відповідно до закону використовують РРО, повинні здійснити перехід на обов’язкове приймання електронних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги).
Водночас пунктом 2 постанови № 878 передбачено звільнення від обов’язкового приймання електронних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) закладів громадського харчування закритого типу, які обслуговують певний контингент споживачів, зокрема особовий склад Збройних Сил та інших військових формувань, студентів, учнів та викладачів вищих професійно-технічних, загальноосвітніх навчальних закладів, працівників промислових підприємств, підприємств торгівлі з торговельною площею до 20 кв. метрів (крім автозаправних станцій), а також суб’єктів господарювання, які провадять господарську діяльність у населених пунктах із чисельністю населення менше 25 тис. осіб.
Отже, у разі застосування фізичною особою — підприємцем — платником єдиного податку при проведенні готівкових розрахунків власних РРО вона зобов’язана забезпечити можливість здійснення держателями електронних платіжних засобів розрахунків за продані товари з використанням електронних платіжних засобів, якщо згідно з чинним законодавством не звільняється від обов’язкового приймання електронних платіжних засобів.
Заступник Міністра А. Ігнатов
| коментар редакції |  |
Стара пісня від Міндоходів: добровільне використання РРО = обов’язковому застосуванню платіжних терміналів
Міндоходів знову порушує тему використання платіжних терміналів єдиноподатниками-підприємцями, які згідно із законом можуть не застосовувати РРО. Відповідні РРО-послаблення для них прописані в п. 296.10 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI і п. 6 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР (далі — Закон про РРО).
Нагадаємо, що історія отримала свій розвиток ще у вересні 2012 року, коли докорінно оновилася ст. 14 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-III (далі — Закон № 2346). У результаті зникло застереження про необхідність застосовувати платіжні термінали тими суб’єктами господарювання, які зобов’язані працювати з РРО (п. 14.7 старої редакції). Відсутність такого застереження в нині чинному п. 14.19 Закону № 2346 фактично поставила питання про обов’язкове застосування терміналів геть усіма і навіть тими підприємцями, які згідно із законом не повинні застосовувати РРО.
Утім, надію на колишній порядок незастосування терміналів «безРРОшним» підприємцям давала постанова КМУ від 29.09.2010 р. № 878 (далі — постанова № 878), яка хоча й була видана під стару редакцію Закону № 2346, але чинності не втратила.
До загального задоволення, але не без коливань Міндоходів розсудливо вирішило ситуацію (детальніше про це читайте в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 57, с. 32). У своєму листі від 29.04.2013 р. № 2397/5/99-99-18-05-16 («Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 57, с. 44) цей поважний орган роз’яснив, що чинним законодавством (мається на увазі постанова № 878) не встановлено обов’язок використання електронних платіжних систем для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) суб’єктами господарювання, які не застосовують РРО.
Схоже, таке позитивне рішення здалося Міндоходів занадто позитивним ☺, і воно вирішило трохи пофіскалити в сьогоднішньому листі. У результаті не пощастило тим єдиноподатникам-підприємцям, які згідно із законом не зобов’язані застосовувати РРО, але які з власної ініціативи використовують у роботі РРО, не переведені у фіскальний режим. Такі підприємці, на думку Міндоходів, повинні використовувати платіжні термінали за винятком:
— торговельних точок площею до 20 м2(крім автозаправних станцій);
— суб'єктів, що провадять торгівельну діяльність у населених пунктах із чисельністю менше 25 тис. осіб.
При цьому свою позицію Міндоходів, як і раніше, аргументує постановою № 878. Однак, якщо вже й апелювати до цього документа, то, насправді, він не вимагає застосування платіжних терміналів від усіх тих, хто не застосовує РРО згідно із законом. Без сумніву, до цього кола потрапляють єдиноподатники-підприємці, які використовують «нефіскалізований» РРО за власним бажанням.
Інша річ, що посилання на постанову № 878 як на доказову базу доволі хитке. Адже все-таки це підзаконний акт, який не зовсім відповідає чинному Закону № 2346. Тому не зрозуміло, чи його враховуватиме суд, якщо справа дійде до розгляду. А штрафи за невиконання вимог обов’язкового застосування платіжних систем досить великі (детальніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 57, с. 32).
У результаті напрошується порада: якщо єдиноподатники, які згідно із законом можуть не застосовувати РРО (у тому числі і другої групи), не мають наміру застосовувати платіжні термінали, то їм краще утриматися від добровільного використання «нефіскалізованих» РРО. Можна їх замінити іншими електронними пристроями, які можуть вести облік платежів і не входять до переліку РРО.
До речі, якщо, навпаки, у вас як у єдиноподатника є інтерес використовувати платіжні термінали, але не морочитися з РРО, то обов’язково перегляньте газету «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 57. У ній ви знайдете чимало корисного.
Наталія Яновська
