Ви нам писали. Вдома і стіни допомагають, або Як організувати роботу надомника

Вдома і стіни допомагають, або Як організувати роботу надомника

Наталя Білова, податковий експерт

Уже давно ніхто не думає, що вдома можна займатися тільки роботою, що не вимагає великої розумової напруги, наприклад збирати авторучки або клеїти конверти. Усе частіше підприємствам потрібні співпрацівники, які мають можливість поза виробничим приміщенням робити роботу, пов’язану з web-дизайном, програмуванням, системним адмініструванням, перекладом текстів, написанням матеріалів для ЗМІ тощо. А вже про бухгалтерів, які можуть виконувати свої облікові функції в будь-якому позаофісному місці та у будь-який час, і говорити марно. Вони взагалі герої нашого часу!

Щоб зрозуміти, кого відносять до надомників, звернемося до Положення № 275. Його п. 1 вважає такими працівників, які уклали трудовий договір про виконання роботи вдома особистою працею з матеріалів і з використанням знарядь і засобів праці, що виділяються підприємством, або які придбавають за рахунок коштів цього підприємства. Також роботодавець може дозволяти надомникам виготовлення виробів для підприємства з власних матеріалів і з використанням особистих механізмів та інструментів.

У свою чергу, п.п. 1.1 Методрекомендацій № 4 уточнює, що надомники — це працівники, робоче місце яких збігається територіально з місцем їх проживання. Їх робочі місця оснащені в основному інструментом, приладами та невеликими верстатами.

Ще нам у цьому питанні допоможе Конвенція № 177. І хоча вона не ратифікована Україною, її положення все ж можна враховувати як рекомендаційні. Так-от, ця Конвенція визначає, що термін «надомна праця» означає роботу, яку особа, що іменується надомником, виконує:

— за місцем її проживання або в інших приміщеннях на її вибір, але не у виробничих приміщеннях роботодавця;

— за винагороду;

— з метою виробництва товарів або послуг, згідно з вказівками роботодавця, незалежно від того, хто надає обладнання, матеріали чи інші використовувані ресурси.

При цьому особа зі статусом найманого працівника не стає надомником у розумінні зазначеної Конвенції через один тільки факт виконання ним час від часу праці найманим працівником будинку, а не на своєму звичайному робочому місці.

Вторять зазначеній Конвенції і Рекомендації № 184.

У цій статті ми не говоритимемо про «наймано-трудові» та зарплатні аспекти роботи вдома. Детально про них ви можете прочитати в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 1—2, с. 27. Наша з вами мета сьогодні, дорогі колеги, розібратися в тому, як правильно оформити передачу надомному працівникові обладнання та інших засобів праці. Крім того, нам потрібно з’ясувати, як таке обладнання обліковується та обслуговується роботодавцем. Цим і займемося. Приєднуйтеся!

Ми з вами вже зрозуміли, що для виконання своїх трудових функцій працівник-надомник має бути забезпечений матеріалами, обладнанням та іншими засобами праці. Водночас він може використовувати свої особисті інструменти та механізми. У такому разі він має право розраховувати на отримання від роботодавця компенсації за їх знос (амортизацію) на підставі ст. 125 КЗпП.

Розмір і порядок виплати цієї компенсації, якщо вони не встановлені в централізованому порядку, визначає власник або уповноважений ним орган за погодженням з працівником.

Проте часто роботодавці на строк виконання робіт (надання послуг), установлений трудовим договором, забезпечують надомних працівників власними інструментами та механізмами. Наприклад, бухгалтера або співпрацівника, якому доручено займатися вдома web-дизайном або створенням сайтів, підприємство може забезпечити комп’ютером. А швачку-надомницю — швацькою машиною та оверлоком.

Як же оформляється така передача? Перш за все керівник видає відповідний наказ, де зазначає необхідність передачі техніки та засобів праці надомнику

А далі вже все залежить від того, як механізми та обладнання обліковуються у суб’єкта господарювання.

Якщо це основні засоби (субрахунки 104, 106, 109) або інші необоротні матеріальні активи (суб­рахунок 117), то їх передають для експлуатації надомником на підставі Акта приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (форма № ОЗ-1) за формою, затвердженою наказом № 352. Такий Акт складають у двох примірниках. Перший примірник з розписками одержувача і здавальника передають до бухгалтерії, а другий — відділу (цеху) — здавальнику. Відповідну інформацію фіксують при цьому і в Інвентарній картці обліку основних засобів (форма № ОЗ-6).

При передачі надомнику предметів, віднесених до МНМА (субрахунок 112) складають акт їх приймання-передачі. З цією метою можна використовувати також форму Акта приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів типової форми № ОЗ-1.

А ось якщо предмети, що передаються надомнику, підприємство облікує як МШП, то чинять так. Їх вартість згідно з п. 23 П(С)БО 9 при передачі в експлуатацію виключають зі складу активів (списують з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку цих предметів за місцями експлуа­тації та відповідними особами протягом строку їх фактичного використання.

Для відображення в обліку господарських операцій, пов’язаних з наявністю і рухом МШП, Держкомстат у лис­ті від 05.12.2005 р. № 14/1-2-25/102 пропонує використовувати такі форми первинних документів: акт вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів (типова форма № МШ-4), акт на списання інструментів (пристроїв) та обмін їх на придатні (типова форма № МШ-5), акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів (типова форма № МШ-8). Ще до цього списку можна включити і картку обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів (типова форма № МШ-2), вона використовується для обліку МШП, виданих під підпис працівнику зі складу для тривалого користування. Якраз типову форму МШ-2, нам здається, найзручніше застосовувати для передачі МШП надомнику.

Підприємство на місці безпосереднього виконання надомником роботи має здійснити установку, підключення та випробування обладнання. Крім того, роботодавець за свій рахунок проводить поточну профілактику, налагодження та регулювання обладнання, а в разі виходу його з ладу не з вини надомника — здійснює ремонт або заміну.

Доставку великогабаритного обладнання надом­нику, а також повернення його підприємству після закінчення строку дії трудового договору чи в разі зміни завдання, що вимагає заміни обладнання, роботодавець здійснює теж за свій рахунок.

Повернення надомником механізмів, приладів та обладнання, що обліковуються підприємством як основні засоби, оформляють також за допомогою Акта за формою № ОЗ-1.

Загальне правило щодо матеріальної відповідальності працівника таке. При нанесенні ним матеріальної шкоди підприємству настає обмежена матеріальна відповідальність. Це означає, що працівник відшкодовує шкоду, заподіяну підприємству під час виконання трудових обов’язків, тільки в межах нанесеної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Суму шкоди, що перевищує цей розмір, працівник не відшкодовує.

Може бути так, що межа матеріальної відповідальності визначена, наприклад, умовами контракту. Тоді працівник відшкодовує заподіяну шкоду, але не більше суми, передбаченої контрактом (абзац перший п. 4 постанови № 14)*.

Повна матеріальна відповідальність настає у разі укладення з працівником письмового договору про повну матвідповідальність за незабезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання чи для інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП).

Цікаво, з ким можуть бути укладені письмові договори про повну матеріальну відповідальність? Відповідь на це запитання дає ст. 135¹ КЗпП. Це працівники, які досягли 18 років і обіймають посади або виконують роботи, безпосередньо пов’язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням чи застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність мають затверджуватися в порядку, що визначається КМУ. Наразі продовжує діяти прийнятий ще за радянських часів Перелік № 447, незважаючи на те що окремі назви посад на сьогодні застаріли (лист Державного казначейства України від 01.02.2006 р. № 07-04/218-919 //«Податки та бухгалтерський облік», 2011, спецвипуск № 11, с. 34).

Про те, в якому порядку укладають договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, розповіло Мінпраці в листі від 27.05.2008 р. № 146/06/186-88. Так, їх можна укладати з працівником за дотримання одночасно двох умов:

1) посада, яку обіймає працівник, або робота, яку він виконує, мають бути присутніми в Переліку № 447;

2) виконання обов’язків згідно з посадою (виконання роботи за фахом) має бути безпосередньо пов’язане із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва довірених працівникові цінностей.

Якщо до трудових обов’язків працівника не входять зберігання, обробка, продаж (відпуск), перевезення або застосування у процесі виробництва переданих йому цінностей, то укладення з ним договору про повну матеріальну відповідальність суперечитиме трудовому законодавству. Причому навіть у тому випадку, коли посада, яку обіймає цей працівник, або виконувана ним робота зазначені в Переліку № 447!

З працівниками, посади яких і виконувані якими роботи не зазначені в Переліку № 447, договори про повну матеріальну відповідальність укладатися не можуть

У цьому випадку при завданні працівником матеріальної шкоди підприємству все обходиться обмеженою матеріальною відповідальністю.

Проте в певних ситуаціях роботодавець все ж таки може притягнути працівника до повної матеріальної відповідальності. Це відбувається, якщо той, наприклад, завдав підприємству матеріальну шкоду діями, за які передбачено кримінальну відповідальність (п. 3 ст. 134 КЗпП) (зазвичай при крадіжці), перебуваючи в нетверезому стані (п. 4 ст. 134 КЗпП) або умисно (п. 5 ст. 134 КЗпП).

До речі, про те, як діяти підприємству в разі виявлення фактів розкрадання, ми розповідали в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 88, с. 18; № 90, с. 18, № 92, с. 16.

А детальніше з питаннями матеріальної відповідальності працівників ви можете ознайомитися в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2011, спецвипуск № 11, с. 111; 2013, № 79, с. 24; № 97, с. 43.

Вам не варто турбуватися про жодні податкові наслідки передачі обладнання, механізмів та інструментів надомнику. Тут їх немає, не сумнівайтеся! Адже ця процедура відбувається у стандартному для трудових відносин з працівником порядку. Тобто точно так, якби цей працівник виконував покладені на нього трудові обов’язки безпосередньо на території підприємства (в офісі чи цеху).

Підкреслюємо: у такій ситуації не може бути навіть мови про передачу майна підприємства працівнику на підставі договору оренди, відповідального зберігання чи позики. Жодного тимчасового безоплатного користування майном тут немає. Користування — це право продуктивного або особистого вжитку речі для задоволення власних потреб та інтересів залежно від її призначення (експлуатація майна, отримання плодів і доходів, які він приносить, тощо). Працівник же жодної користі для себе від експлуатації переданого йому роботодавцем майна не отримує.

Швидше, у цій ситуації щодо працівника можна говорити про фактичне панування над річчю (з точки зору римського права) або фактичне володіння майном (з точки зору глави 31 ЦКУ). Працівник стає володільцем (але не власником!) чужого майна (майна підприємства) як особа, яка фактично тримає його у себе (ч. 1 ст. 397 ЦКУ). А відбувається це на підставі трудового договору. Такий висновок, на наш погляд, можна зробити зі ст. 398 ЦКУ.

Отже, ця операція не має нічого спільного з передачею майна в користування, а отже, не є постачанням товарів, з податкової точки зору. Тому жодних наслідків в обліку з податку на прибуток і ПДВ-обліку не викликає. Немає тут і підстав для нарахування ПДФО, оскільки у працівника від отримання майна не виникає дохід. Йому роботодавець виплачує тільки заробітну плату.

Немає питань і з бухгалтерським обліком. Переміщення основних засобів усередині підприємства — це не що інше, як їх звичайна експлуатація. Це випливає з П(С)БО 7.

На передані надомнику основні засоби підприємство у звичайному порядку продовжує нараховувати податкову та бухгалтерську амортизацію. Адже вони й надалі використовуються ним у господарській діяльності

Детальніше з питаннями обліку на підприємстві офісної техніки ви можете ознайомитися в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 20, с. 4 і 12.

За розпорядженнями Інструкції № 69 робоча інвентаризаційна комісія проводить інвентаризацію майна і ТМЦ в місцях зберігання та виробництва.

Місцем зберігання обладнання та механізмів, якими підприємство забезпечило надомника для виконання ним трудових функцій, є місце його проживання. Виходить, що з метою перевірки фактичної наявності основних засобів і ТМЦ інвентаризаційна комісія має виїхати на місце зберігання цих цінностей, тобто додому до працівника-надомника.

Проте, на наш погляд, так діяти потрібно тільки в разі, якщо надомнику передано великогабаритне обладнання або якщо приладів і верстатів декілька. А ось малогабаритний об’єкт, наприклад, ноутбук, працівник цілком може самостійно доставити на підприємство до призначеної для інвентаризації дати. Так, думаємо, буде зручно для обох сторін. Ви зекономите і час, і кошти, і трудовитрати.

Бажаємо комфортної та успішної роботи!

	висновки
	Для виконання своїх трудових функцій працівник-надомник має бути забезпечений матеріалами, обладнанням та іншими засобами праці. Наявність посади або роботи в Переліку № 447 не дає підстави для укладення договору про повну матеріальну відповідальність, якщо фактично до трудових обов’язків працівника такі функції не входять. Передача обладнання, механізмів та інструментів надомнику відбувається у стандартному для трудових відносин з працівником порядку, тому не викликає жодних податкових наслідків.

Документи статті

1. ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

2. КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.

3. Положення № 275 — Положення про умови праці надом­ників, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.81 р. № 275/17-99.

4. Методрекомендації № 4 — Методичні рекомендації з визначення робочих місць, схвалені протоколом Міністерства праці України від 21.06.95 р. № 4.

5. Рекомендації № 184 — Рекомендації Міжнародної організації праці про надомну працю від 20.06.96 р. № 184.

6. Конвенція № 177 — Конвенція № 177 Міжнародної організації праці «Про надомну працю» (укладена в м. Женеві 20 червня 1996 року).

7. Постанова № 14 — постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29.12.92 р. № 14.

8. Перелік № 447 — Перелік посад і робіт, що заміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення чи застосування у процесі виробництва, затверджений постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28.12.77 р. № 447/24.

9. Інструкція № 69 — Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 р. № 69.

10. Наказ № 352 — наказ Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку» від 29.12.95 р. № 352.

11. П(С)БО 7 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92.

12. П(С)БО 9 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. № 246.