Щорічні відпустки: стисло про головне

Щорічні відпустки: стисло про головне

Лілія Калашникова, експерт з питань оплати праці

Щорічні відпустки поділяють на основну і додаткові (ст. 4 Закону про відпустки). До додаткових відносять:

1) додаткову відпустку за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці (ст. 7 Закону про відпустки);

2) додаткову відпустку за особливий характер праці (ст. 8 Закону про відпустки);

3) інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Право на щорічну основну відпустку мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які працюють в Україні та перебувають у трудових відносинах із роботодавцями — юридичними особами та фізичними особами — підприємцями (ст. 2 Закону про відпустки).

Роботодавці зобов’язані надавати щорічні основні відпустки всім найманим працівникам

На період щорічної відпустки за працівником зберігається його місце роботи (посада) та заробітна плата.

А от особи, які виконують роботи (надають послуги) на підставі цивільно-правових договорів (далі — ЦПД), права на щорічну відпустку не мають. Адже взаємовідносини, які виникають між фізособою та замовником робіт (послуг) у межах ЦПД, регулюються не трудовим, а цивільним законодавством.

Тривалість щорічних відпусток визначається Законом про відпустки, іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами. Розраховується вона в календарних днях незалежно від режимів і графіків роботи підприємства (ст. 5 Закону про відпустки). Тому, навіть працюючи на умовах неповного робочого часу, працівник має право на щорічну відпустку повної тривалості.

Якщо в окремих нормативно-правових актах тривалість щорічної відпустки встановлена в робочих днях, то її слід перерахувати в календарні. Для цього використовують таку формулу (див. лист Мінпраці від 12.02.97 р. № 10/2-493):

де N _{к. дн.} — тривалість щорічної відпустки в календарних днях;

N _{р. дн.} — тривалість щорічної відпустки в робочих днях;

7 — тривалість тижня в календарних днях;

6 — тривалість тижня в робочих днях, відповідно до якої обчислювалася тривалість відпустки до прийняття Закону про відпустки.

Мінімальна тривалість щорічної основної відпустки за відпрацьований робочий рік установлена ст. 75 КЗпП та ст. 6 Закону про відпустки і становить 24 календарні дні. При цьому тривалість відпрацьованого робочого року обчислюють із дня укладення трудового договору.

Важливо! Святкові та неробочі дні не враховують при визначенні періоду, протягом якого працівник перебуватиме у щорічній відпустці. Таких днів у календарному році всього 10: 7 святкових (1 січня — Новий рік, 8 березня — Міжнародний жіночий день, 1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих, 9 травня — День перемоги, 28 червня — День Конституції України, 24 серпня — День незалежності України) і 3 дні релігійних свят, у які не провадиться робота (7 січня — Різдво Христове, один день (неділя) — Великдень (у 2013 році — 5 травня, у 2014 році — 20 квітня), один день (неділя) — Трійця (у 2013 році — 23 червня, у 2014 році — 8 червня)). А перелічені вони у ст. 73 КЗпП.

На святкові та неробочі дні, які припали на відпускний період працівника, відпустку подовжують, проте ці дні не оплачують.

Ми з вами вже говорили вище про те, що щорічну основну відпустку надають за відпрацьований робочий рік (ст. 75 КЗпП, ст. 6 Закону про відпустки). Але це не означає, що піти в неї працівник зможе тільки тоді, коли повністю його відпрацює.

За загальним правилом у перший рік роботи право на щорічну відпустку повної тривалості виникає у працівника після закінчення 6 місяців безперервної роботи

Якщо ж працівнику надають щорічну відпустку до закінчення шестимісячного строку, то тривалість відпустки визначають пропорційно відпрацьованому ним часу у цього роботодавця.

Виняток із наведеного правила — особи, перелічені в ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки. Їм на законодавчому рівні гарантоване право на відпустку повної тривалості незалежно від стажу роботи у цього роботодавця.

Також право на щорічну відпустку (або її частину тривалістю не менше 12 календарних днів) до спливання 6 календарних місяців роботи у цього роботодавця мають працівники, діти яких віком до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості (ч. 8 ст. 10 Закону про відпустки). Їм відпустка надається для супроводу дитини до місця розташування навчального закладу і назад. Причому, якщо у працівника-новачка двоє або більше таких дітей, то відпустка зазначеної тривалості надається окремо для супроводу кожної дитини.

За другий і наступні роки роботи відпустка повної тривалості може бути надана працівнику в будь-який час відповідного року, погоджений із роботодавцем. Причому роботодавець повинен надати працівнику щорічну відпустку з таким розрахунком, щоб останній його використав, як правило, до закінчення робочого року (ч. 4 ст. 10 Закону про відпустки).

Для визначення стажу роботи, який дає право на щорічну відпустку, потрібно мати напохваті ст. 82 КЗпП і ст. 9 Закону про відпустки. А щоб ви не витрачали свій час на пошуки цих статей, ми навели в таблиці періоди роботи, які до такого стажу входять.

І на завершення ще один важливий момент. Він стосується працівників, які були працевлаштовані в порядку переведення з іншого підприємства і не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічні відпустки та не отри­мали за них грошову компенсацію. Для них до стажу роботи, який дає право на щорічну відпустку на цьому підприємстві, необхідно зараховувати час, за який вони не використали такі відпустки на попередньому місці роботи.

	висновки
	Тривалість щорічної основної відпустки, яка надається працівникам за відпрацьований робочий рік, має бути не менше ніж 24 календарні дні. На період щорічної відпустки за працівником зберігається його місце роботи (посада) та заробітна плата. За другий і наступні роки роботи відпустка повної тривалості може бути надана працівнику в будь-який час відповідного року, погоджений із роботодавцем.