Теми статей
Обрати теми

Підприємець теж хоче у відпустку!

Редакція ПБО
Стаття

Підприємець теж хоче у відпустку!

Кожен, хто працює, має право на відпочинок. Однак якщо відпускні моменти найманих працівників урегульовано ст. 74 — 84 КЗпП та Законом про відпустки, то законодавчих актів, які визначають умови та порядок виходу у відпустку підприємців, наразі не існує. Чи означає це, що підприємець не може піти у відпустку? Зовсім ні! Усе, що від нього вимагається в такій ситуації, — це грамотно організувати свій вихід у відпустку та сплату податків, зборів і внесків, граничний строк сплати яких припаде на період його відпустки. А от чи потрібно буде йому нараховувати і сплачувати податки за період відпочинку від роботи, давайте розбиратися.

Лілія Ушакова, податковий експерт

У відпустці відпочиває єдиноподатник 1 або 2 групи

Єдиний податок. Для підприємців — єдиноподатників груп 1 і 2 встановлено фіксовані ставки ЄП у розрахунку на календарний місяць. ЄП такі підприємці сплачують у вигляді авансових платежів щомісячно не пізніше 20-го числа (включно) поточного місяця (п. 295.1 ПКУ). При цьому, якщо в них немає найманих працівників, вони мають право не сплачувати ЄП протягом одного календарного місяця на рік у період відпустки або в період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів (п. 295.5 ПКУ).

Із наведених норм робимо висновок: єдиноподатник 1 або 2 групи може не сплачувати ЄП за період перебування у відпустці, якщо:

по-перше, він не використовує найману працю. Зверніть увагу: законодавець не конкретизував, протягом якого періоду перед виходом у відпустку в підприємця не повинно бути найманих осіб, щоб він міг скористатися можливістю не сплачувати ЄП за період відпустки. На нашу думку, для цього достатньо, щоб підприємець не використовував найману працю починаючи з місяця, який передує місяцю виходу у відпустку;

по-друге, тривалість відпустки дорівнює 1 календарному місяцю. Виходить, що якщо єдиноподатник вирішив організувати собі відпустку меншої тривалості або піти в «перехідну» відпустку на місяць, скористатися відпускною пільгою він не зможе. На це звертають увагу податківці в роз’ясненні, наведеному в підкатегорії 107.12 Бази знань;

по-третє, раніше в поточному році він не використовував таку можливість. Річ у тім, що відпускна пільга з єдиного податку надається 1 раз на рік.

Про намір піти у відпустку єдиноподатник 1 або 2 групи зобов’язаний повідомити податковий орган за місцем проживання

Як це зробити? Шляхом подання заяви про період щорічної відпустки в довільній формі (п.п. 298.3.2 ПКУ). Текст такої заяви може бути таким: «Прошу звільнити мене від сплати єдиного податку за травень 2014 року на підставі п. 295.5 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI як платника єдиного податку 2 групи без найманих працівників, оскільки в період з 1 по 31 травня 2014 року я перебуватиму у відпустці».

Строк подання «відпускної» заяви ПКУ не встановлено. Податківці рекомендують подавати її до початку відпустки (див. роз’яснення в підкатегорії 107.12 БЗ). Ми, зі свого боку, радимо вам віднести заяву про період щорічної відпустки до податкового органу не пізніше місяця, що передує місяцю виходу у відпустку, щоб уникнути «нестикувань» із нарахованими авансовими внесками з ЄП. Адже податківці нараховують авансові внески з ЄП конкретному платнику ЄП на підставі його заяви з розміром обраної ставки ЄП, заяви про період щорічної відпустки та/або заяви про період тимчасової непрацездатності.

Окремо зупинимося на ситуації, коли єдиноподатник-відпускник сплатив ЄП за декілька місяців (кварталів) наперед, у тому числі й за місяць, у якому він відповідно до п. 295.5 ПКУ перебуватиме у відпустці. У цьому випадку сума ЄП за такий «відпускний» місяць підлягає заліку в рахунок майбутніх платежів з ЄП (див. п. 295.6 ПКУ). Залік податківці проводять на підставі заяви єдиноподатника, складеної в довільній формі. Наведемо наш варіант її тексту: «Прошу згідно з п. 295.6 ПКУ зарахувати суму сплаченого авансового внеску з єдиного податку за (вказати, за який місяць було сплачено податок) 2014 року в сумі ______ грн. у рахунок сплати авансового внеску з єдиного податку за (вказати місяць) 2014 року». Зауважте: ніхто не буде проти, якщо цією фразою ви доповните заяву про надання відпустки, щоб не складати дві заяви.

Зверніть увагу: жодних наказів (розпоряджень) про вихід у відпустку в цьому випадку підприємцю писати не потрібно! Як не потрібно нараховувати і виплачувати собі відпускні.

ЄСВ. Законом № 2464 не встановлено пільги з нарахування та сплати підприємцями ЄСВ за себе в період відпустки. Виходить, що, навіть відпочиваючи і не отримуючи цілий місяць дохід, єдиноподатник зобов’язаний сплатити за такий місяць ЄСВ у загальному порядку в розмірі не менше мінімального страхового внеску* (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464).

* У 2014 році розмір мінімального страхового внеску при ставці ЄСВ 34,7 % дорівнює 422,65 грн.

У відпустці відпочиває єдиноподатник 3 або 5 групи

Єдиний податок. Законодавець не згадав у «відпускному» п. 295.5 ПКУ єдиноподатників, які обрали групи 3 і 5. Чому? Відповідь на це запитання криється в порядку сплати ЄП. На відміну від платників ЄП груп 1 і 2, єдиноподатники груп 3 і 5 сплачують ЄП не за фіксованими ставками в розрахунку на календарний місяць, а у відсотках до доходу (відсоткові ставки) (див. п. 293.1 ПКУ). Простіше кажучи, щодо них працює правило: є дохід — є ЄП, немає доходу — немає ЄП.

Літній відпочинок підприємця, цілком імовірно, може призвести до зменшення оподатковуваного доходу у звітному періоді. І, як наслідок, він нарахує і сплатить за звітний період, на який припадає відпустка, меншу суму ЄП. При цьому повідомляти податкові органи про бажання відпочити від підприємницьких турбот єдиноподатнику 3 або 5 групи не потрібно.

ЄСВ. Тут усе просто: відпочивай/не відпочивай, а ЄСВ за кожен місяць звітного року (в тому числі й за «безприбутковий») потрібно сплатити в розмірі не менше мінімального страхового внеску.

У відпустці відпочиває загальносистемник

ПДФО. Підприємці, які працюють на загальній системі оподаткування, не потребують «відпуск­них» пільг із ПДФО. Це пов’язано з порядком оподаткування підприємницьких доходів. Пояснимо.

У загальносистемника об’єктом обкладення ПДФО є чистий дохід. Він визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю підприємця. Відсутність госпдіяльності в будь-якому з місяців звітного року (неотримання доходів або наявність збитків) неминуче позначиться на сумах чистого річного доходу і, відповідно, зобов’язань із ПДФО.

Більше того, якщо загальносистемник виявив, що внаслідок влаштованої собі відпустки в попередньому календарному кварталі звітного року його чистий дохід значно менше за той, від якого розраховувалися авансові платежі (знизився більш ніж на 20 %), він має право зменшити суму авансового платежу пропорційно зменшенню доходу (абзац другий п.п. 177.5.1 ПКУ). Для цього йому необхідно до настання строку сплати наступного авансового платежу подати до ДПІ заяву в довільній формі. У цій заяві слід навести розрахунок зменшення авансового платежу і стисле пояснення обставин, що стали причиною зменшення чистого доходу порівняно з очікуваним.

ЄСВ. Для підприємців, які працюють на загальній системі оподаткування, базою для нарахування ЄСВ «за себе» є чистий дохід (різниця між виручкою та витратами), що розраховується для сплати ПДФО (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464, п. 3.3 Інструкції № 455).

Якщо в будь-якому з місяців звітного року загальносистемник не працював, у зв’язку з чим чистий дохід за цей місяць менше або дорівнює нулю, ЄСВ за такий місяць не сплачується

Стосовно перерахунку сум авансових платежів з ЄСВ «за себе» зазначимо таке. Будь-яких пере­рахунків сум авансових платежів з ЄСВ протягом звітного року у зв’язку зі зміною суми чистого доходу загальносистемника (як це дозволено для ПДФО) Інструкцією № 455 не передбачено. Однак проти таких перерахунків не заперечують податківці! Так, у підкатегорії 301.04.02 БЗ є їх роз’яснення, в якому вони з урахуванням положень усе того ж п.п. 177.5.1 ПКУ доходять протилежного висновку: «…фізична особа  підприємець на загальній системі оподаткування має право зменшити суму авансового платежу з єдиного внеску, яку сплачує за себе, у разі зменшення авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб, якщо сума отриманого доходу за попередній календарний квартал поточного року більш ніж на 20 відсотків менше порівняно з розрахунковою очікуваною сумою доходу на такий квартал».

Роз’яснення, звісно, добре. Але непогано було б внести відповідні зміни до Інструкції № 455. Адже порядок нарахування, обчислення і сплати ЄСВ визначається Законом № 2464 та ухваленою відповідно до цього Закону Інструкцією № 455. Норми ПКУ можуть використовуватися лише в час­тині адміністрування ЄСВ! Це прямо прописано в ч. 4 ст. 8 Закону № 2464.

На завершення статті побажаємо вам, шановні підприємці, гарного відпочинку.

 

висновки


img 1
 
 
  • Єдиноподатники 1 і 2 груп без найманих працівник мають право не сплачувати ЄП протягом одного календарного місяця на рік у період відпустки.

  • У зв’язку з особливостями оподаткування відпускні пільги з ЄП для єдиноподатників 3 і 5 груп та з ПДФО на законодавчому рівні не передбачені.

  • У період відпустки всі підприємці сплачують ЄСВ у загальному порядку.

 
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі