Підприємець теж хоче у відпустку!
Кожен, хто працює, має право на відпочинок. Однак якщо відпускні моменти найманих працівників урегульовано ст. 74 — 84 КЗпП та Законом про відпустки, то законодавчих актів, які визначають умови та порядок виходу у відпустку підприємців, наразі не існує. Чи означає це, що підприємець не може піти у відпустку? Зовсім ні! Усе, що від нього вимагається в такій ситуації, — це грамотно організувати свій вихід у відпустку та сплату податків, зборів і внесків, граничний строк сплати яких припаде на період його відпустки. А от чи потрібно буде йому нараховувати і сплачувати податки за період відпочинку від роботи, давайте розбиратися.
Лілія Ушакова, податковий експерт
У відпустці відпочиває єдиноподатник 1 або 2 групи
Єдиний податок. Для підприємців — єдиноподатників груп 1 і 2 встановлено фіксовані ставки ЄП у розрахунку на календарний місяць. ЄП такі підприємці сплачують у вигляді авансових платежів щомісячно не пізніше 20-го числа (включно) поточного місяця (п. 295.1 ПКУ). При цьому, якщо в них немає найманих працівників, вони мають право не сплачувати ЄП протягом одного календарного місяця на рік у період відпустки або в період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів (п. 295.5 ПКУ).
Із наведених норм робимо висновок: єдиноподатник 1 або 2 групи може не сплачувати ЄП за період перебування у відпустці, якщо:
— по-перше, він не використовує найману працю. Зверніть увагу: законодавець не конкретизував, протягом якого періоду перед виходом у відпустку в підприємця не повинно бути найманих осіб, щоб він міг скористатися можливістю не сплачувати ЄП за період відпустки. На нашу думку, для цього достатньо, щоб підприємець не використовував найману працю починаючи з місяця, який передує місяцю виходу у відпустку;
— по-друге, тривалість відпустки дорівнює 1 календарному місяцю. Виходить, що якщо єдиноподатник вирішив організувати собі відпустку меншої тривалості або піти в «перехідну» відпустку на місяць, скористатися відпускною пільгою він не зможе. На це звертають увагу податківці в роз’ясненні, наведеному в підкатегорії 107.12 Бази знань;
— по-третє, раніше в поточному році він не використовував таку можливість. Річ у тім, що відпускна пільга з єдиного податку надається 1 раз на рік.
Про намір піти у відпустку єдиноподатник 1 або 2 групи зобов’язаний повідомити податковий орган за місцем проживання
Як це зробити? Шляхом подання заяви про період щорічної відпустки в довільній формі (п.п. 298.3.2 ПКУ). Текст такої заяви може бути таким: «Прошу звільнити мене від сплати єдиного податку за травень 2014 року на підставі п. 295.5 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI як платника єдиного податку 2 групи без найманих працівників, оскільки в період з 1 по 31 травня 2014 року я перебуватиму у відпустці».
Строк подання «відпускної» заяви ПКУ не встановлено. Податківці рекомендують подавати її до початку відпустки (див. роз’яснення в підкатегорії 107.12 БЗ). Ми, зі свого боку, радимо вам віднести заяву про період щорічної відпустки до податкового органу не пізніше місяця, що передує місяцю виходу у відпустку, щоб уникнути «нестикувань» із нарахованими авансовими внесками з ЄП. Адже податківці нараховують авансові внески з ЄП конкретному платнику ЄП на підставі його заяви з розміром обраної ставки ЄП, заяви про період щорічної відпустки та/або заяви про період тимчасової непрацездатності.
Окремо зупинимося на ситуації, коли єдиноподатник-відпускник сплатив ЄП за декілька місяців (кварталів) наперед, у тому числі й за місяць, у якому він відповідно до п. 295.5 ПКУ перебуватиме у відпустці. У цьому випадку сума ЄП за такий «відпускний» місяць підлягає заліку в рахунок майбутніх платежів з ЄП (див. п. 295.6 ПКУ). Залік податківці проводять на підставі заяви єдиноподатника, складеної в довільній формі. Наведемо наш варіант її тексту: «Прошу згідно з п. 295.6 ПКУ зарахувати суму сплаченого авансового внеску з єдиного податку за (вказати, за який місяць було сплачено податок) 2014 року в сумі ______ грн. у рахунок сплати авансового внеску з єдиного податку за (вказати місяць) 2014 року». Зауважте: ніхто не буде проти, якщо цією фразою ви доповните заяву про надання відпустки, щоб не складати дві заяви.
Зверніть увагу: жодних наказів (розпоряджень) про вихід у відпустку в цьому випадку підприємцю писати не потрібно! Як не потрібно нараховувати і виплачувати собі відпускні.
ЄСВ. Законом № 2464 не встановлено пільги з нарахування та сплати підприємцями ЄСВ за себе в період відпустки. Виходить, що, навіть відпочиваючи і не отримуючи цілий місяць дохід, єдиноподатник зобов’язаний сплатити за такий місяць ЄСВ у загальному порядку в розмірі не менше мінімального страхового внеску* (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464).
* У 2014 році розмір мінімального страхового внеску при ставці ЄСВ 34,7 % дорівнює 422,65 грн.
У відпустці відпочиває єдиноподатник 3 або 5 групи
Єдиний податок. Законодавець не згадав у «відпускному» п. 295.5 ПКУ єдиноподатників, які обрали групи 3 і 5. Чому? Відповідь на це запитання криється в порядку сплати ЄП. На відміну від платників ЄП груп 1 і 2, єдиноподатники груп 3 і 5 сплачують ЄП не за фіксованими ставками в розрахунку на календарний місяць, а у відсотках до доходу (відсоткові ставки) (див. п. 293.1 ПКУ). Простіше кажучи, щодо них працює правило: є дохід — є ЄП, немає доходу — немає ЄП.
Літній відпочинок підприємця, цілком імовірно, може призвести до зменшення оподатковуваного доходу у звітному періоді. І, як наслідок, він нарахує і сплатить за звітний період, на який припадає відпустка, меншу суму ЄП. При цьому повідомляти податкові органи про бажання відпочити від підприємницьких турбот єдиноподатнику 3 або 5 групи не потрібно.
ЄСВ. Тут усе просто: відпочивай/не відпочивай, а ЄСВ за кожен місяць звітного року (в тому числі й за «безприбутковий») потрібно сплатити в розмірі не менше мінімального страхового внеску.
У відпустці відпочиває загальносистемник
ПДФО. Підприємці, які працюють на загальній системі оподаткування, не потребують «відпускних» пільг із ПДФО. Це пов’язано з порядком оподаткування підприємницьких доходів. Пояснимо.
У загальносистемника об’єктом обкладення ПДФО є чистий дохід. Він визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю підприємця. Відсутність госпдіяльності в будь-якому з місяців звітного року (неотримання доходів або наявність збитків) неминуче позначиться на сумах чистого річного доходу і, відповідно, зобов’язань із ПДФО.
Більше того, якщо загальносистемник виявив, що внаслідок влаштованої собі відпустки в попередньому календарному кварталі звітного року його чистий дохід значно менше за той, від якого розраховувалися авансові платежі (знизився більш ніж на 20 %), він має право зменшити суму авансового платежу пропорційно зменшенню доходу (абзац другий п.п. 177.5.1 ПКУ). Для цього йому необхідно до настання строку сплати наступного авансового платежу подати до ДПІ заяву в довільній формі. У цій заяві слід навести розрахунок зменшення авансового платежу і стисле пояснення обставин, що стали причиною зменшення чистого доходу порівняно з очікуваним.
ЄСВ. Для підприємців, які працюють на загальній системі оподаткування, базою для нарахування ЄСВ «за себе» є чистий дохід (різниця між виручкою та витратами), що розраховується для сплати ПДФО (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464, п. 3.3 Інструкції № 455).
Якщо в будь-якому з місяців звітного року загальносистемник не працював, у зв’язку з чим чистий дохід за цей місяць менше або дорівнює нулю, ЄСВ за такий місяць не сплачується
Стосовно перерахунку сум авансових платежів з ЄСВ «за себе» зазначимо таке. Будь-яких перерахунків сум авансових платежів з ЄСВ протягом звітного року у зв’язку зі зміною суми чистого доходу загальносистемника (як це дозволено для ПДФО) Інструкцією № 455 не передбачено. Однак проти таких перерахунків не заперечують податківці! Так, у підкатегорії 301.04.02 БЗ є їх роз’яснення, в якому вони з урахуванням положень усе того ж п.п. 177.5.1 ПКУ доходять протилежного висновку: «…фізична особа — підприємець на загальній системі оподаткування має право зменшити суму авансового платежу з єдиного внеску, яку сплачує за себе, у разі зменшення авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб, якщо сума отриманого доходу за попередній календарний квартал поточного року більш ніж на 20 відсотків менше порівняно з розрахунковою очікуваною сумою доходу на такий квартал».
Роз’яснення, звісно, добре. Але непогано було б внести відповідні зміни до Інструкції № 455. Адже порядок нарахування, обчислення і сплати ЄСВ визначається Законом № 2464 та ухваленою відповідно до цього Закону Інструкцією № 455. Норми ПКУ можуть використовуватися лише в частині адміністрування ЄСВ! Це прямо прописано в ч. 4 ст. 8 Закону № 2464.
На завершення статті побажаємо вам, шановні підприємці, гарного відпочинку.
| висновки |  | |
|
