Пошта редакції. Дивіденди за простими акціями: непростий порядок виплати й оподаткування

Дивіденди за простими акціями: непростий порядок виплати й оподаткування

Про те, як виплачувати й оподатковувати дивіденди, ви могли прочитати зовсім недавно в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 25. Але в цьому номері ми розглядали лише найзагальніші питання, тоді як виплата дивідендів акціонерними товариствами (далі — АТ) має істотні особливості.

Усе починається з рішення про виплату дивідендів. Це рішення, як і розмір дивідендів за простими акціями, приймають загальні збори АТ. Після того, як воно прийняте, ініціативу в свої руки бере нагля­дова рада. Вона повинна встановити дату складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати (ч. 4 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. № 514-VI, далі — Закон про АТ). Власне перелік складається згідно із законодавством про депозитарну систему, зокрема, Законом України «Про депозитарну систему України» від 06.07.2012 р. № 5178-VI (далі — Закон № 5178) та Положенням про провадження депозитарної діяльності, затвердженим рішенням НКЦПФР від 23.04.2013 р. № 735 (далі — Положення № 735).

АТ у порядку, передбаченому статутом (наприклад, за допомогою рекомендованого листа), повинне повідомити осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок та строк виплати дивідендів. При цьому у публічних АТ є свої особливості: протягом 10 днів після прийняття рішення про виплату дивідендів за простими акціями такі АТ повинні повідомити про дату, розмір, порядок і строк виплати дивідендів за простими акціями фондову біржу/біржі, у біржовому реєстрі якої/яких значиться таке товариство (ч. 4 ст. 30 Закону про АТ).

Як здійснюється виплата дивідендів? Для цього АТ повинне перерахувати відповідну суму дивідендів на рахунок Центрального депозитарію, відкритий у Розрахунковому центрі з обслуговування договорів на фінансових ринках* (ч. 5 ст. 30 Закону про АТ, ч. 13 ст. 9 Закону № 5178). Не пізніше трьох робочих днів із дати отримання цих коштів він повинен перерахувати їх на рахунки депозитарних установ/депозитаріїв-кореспондентів, а ті, у свою чергу, повинні «перекинути» їх депонентам (п. 32 гл. 5 розд. V Положення № 735). Депонентами ж, нагадаємо, вважаються й акціонери (п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону № 5178).

При цьому важливо пам’ятати: зазначені кошти не є власністю або доходами Центрального депозитарію, Розрахункового центру, депозитарних установ/депозитаріїв-кореспондентів. Умова про те, що кошти, які надходять на рахунок депозитарної установи з метою їх подальшого перерахування депоненту, не є її власністю, повинна міститися й у договорі про обслуговування рахунка в цінних паперах (п. 7 Вимог до договору про обслуговування рахунку в цінних паперах, затверджених рішенням НКЦПФР від 06.08.2013 р. № 1412).

Тепер поговоримо про ПДФО. Перед цим ще раз нагадаємо: ми розглядаємо тільки дивіденди за простими акціями. Обкладення ПДФО дивідендів за привілейованими акціями має свої нюанси (якщо стисло, то вони прирівнюються з метою оподаткування до зарплати — п.п. 170.5.3 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, далі — ПКУ).

За загальним правилом дивіденди є об’єктом обкладення ПДФО** (п.п. 164.2.8 ПКУ). Податковим агентом при їх нарахуванні/виплаті є емітент корпоративних прав (тобто у нашому випадку АТ) або за його дорученням — інша особа, яка здійснює таке нарахування/виплату (п.п. 170.5.1 ПКУ).

Проте одразу виникає запитання: чи може емітент покласти обов’язки податкового агента, наприклад, на Центральний депозитарій? Може здатися, що формулювання п.п. 170.5.1 ПКУ дозволяє так вчинити, але на ділі утримувати ПДФО доведеться емітенту-АТ. Чому?

По-перше, п.п. 170.5.1 ПКУ дозволяє перекласти функції податкового агента на особу, яка здійснює нарахування/виплату дивідендів. Водночас у цьому випадку дивіденди нараховуються не Центральним депозитарієм, а АТ. По-друге, перед тим як перерахувати суму дивідендів на рахунок Центрального депозитарію, відкритий у Розрахунковому центрі, із таким депозитарієм доведеться укласти договір. Причому укласти його вдасться тільки шляхом приєднання до умов, які пропонує Центральний депозитарій*** (ст. 634 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV). Подивившись же на ці умови, а саме на обов’язки емітента, ви побачите серед них обов’язок самостійно нараховувати, утримувати і перераховувати до бюджету податки при виплаті доходів у вигляді дивідендів (п.п. 2.3.3 договору). Отже, податковим агентом при виплаті дивідендів акціонерам-фізособам Центральний депозитарій не є. Ним буде АТ.

Наступне запитання: у який строк потрібно утримати ПДФО? Для відповіді на нього потрібно скористатися загальними правилами. У такому разі ПДФО доведеться сплатити в день виплати дивідендів**** (п.п. 168.1.2 ПКУ). При цьому, як ми вже говорили, АТ перераховує їх не безпосередньо акціонерам, а Центральному депозитарію. Саме в цей момент їх, судячи з усього, і доведеться утримати. Таким чином, на рахунок Центрального депозитарію дивіденди повинні потрапити вже за вирахуванням ПДФО.

Ставка податку становить 5 % (п. 167.2 ПКУ). При цьому, судячи з положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо усунення окремих неузгодженостей норм законодавства» від 10.04.2014 р. № 1200-VII (див. його на с. 5 цього номера), таку ставку при утриманні ПДФО з дивідендів слід використовувати протягом всього 2014 року (нові правила для них «запрацюють» лише з 1 січня 2015 року). У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ дохід у вигляді дивідендів потрібно відобразити з ознакою «109»*****.

Отримувачі дивідендів, судячи з норм Закону, про який ми сказали вище, при їх отриманні протягом 2014 року повинні застосовувати «старі» правила. Тобто ті, з якими ви могли ознайомитись у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 25.

Що стосується ЄСВ, то нагадуємо: дивіденди не є об’єктом обкладення цим платежем. Це пов’язано з тим, що такі виплати не включаються до фонду оплати праці (п. 3.35 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держ­комстату від 13.01.2004 р. № 5). Крім того, це прямо зазначено в п. 14 розд. II Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабміну від 22.12.2010 р. № 1170.

Віталій Смердов, податковий експерт