ЄСВ перерахували не на той рахунок. Хто винен і якою є ціна помилки?

Підприємство помилково сплатило ЄСВ не на належний рахунок (тобто не на рахунок, відкритий для страхувальників, до яких належить таке підприємство, а на інший рахунок Держказначейства для зарахування ЄСВ). Пенсійний фонд (далі — ПФУ) повідомив підприємство про помилку, після чого воно надіслало до ПФУ лист із проханням зарахувати кошти ЄСВ на відповідний рахунок. Кошти були зараховані після закінчення граничного строку, встановленого для сплати ЄСВ за відповідний місяць.

ПФУ направив підприємству вимогу про сплату недоїмки та прийняв рішення про застосування до такого підприємства штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску і нарахування пені.

Позиції сторін

На думку підприємства, помилка в перерахуванні коштів ЄСВ була допущена з вини ПФУ. Адже Фонд своєчасно не повідомив підприємство про зміну рахунків для зарахування коштів ЄСВ. А от підприємство повністю виконало вимоги законодавства з ЄСВ у частині повноти і своєчасності сплати єдиного внеску. Отже, вимога ПФУ про сплату недоїмки та застосування фінансових санкцій є протиправними.

У ПФУ інший погляд на ситуацію, що створилася. Звісно, це відомство вважає, що вимога про сплату недоїмки була прийнята, а фінансові санкції застосовані до підприємства відповідно до чинного законодавства. Адже суми ЄСВ були сплачені підприємством не на відповідний рахунок (тобто не на рахунок, відкритий в органах Держказначейства для зарахування ЄСВ для страхувальників, до яких належить таке підприємство) і «перекинуті на правильний» після закінчення граничного строку їх сплати. Унаслідок цього виникла недоїмка з ЄСВ. А те, що підприємство не знало про зміну рахунків, ну так … із ким не буває, але від відповідальності це не звільняє.

Подивимося, на чий же бік стануть служителі Феміди.

Вирішення справи судом

Дуже радує, що все три судові інстанції вирішили спір на користь підприємства! Дійсно, підприємство-страхувальник, про яке йдеться в ухвалі, що коментується, зобов’язане сплачувати ЄСВ, нарахований за відповідний звітний місяць:

— у строки, визначені Законом № 2464, а саме не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем (див. чч. 7, 8 ст. 9 Закону № 2464);

— шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів ПФУ*, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування (ч. 5 ст. 9 Закону № 2464).

Підприємство виконало першу вимогу і пере­рахувало на рахунки терорганів ПФУ ЄСВ у повному обсязі не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Аргументи ПФУ про те, що рахунки, на які підприємство сплатило ЄСВ, є невідповідними, не обґрунтовані. Адже це були рахунки територіальних органів ПФУ, відкриті в органах Державного казначейства України для зарахування ЄСВ. А отже, вони повністю задовольняють вимогам чч. 5 і 6 ст. 9 Закону № 2464, тобто в розумінні цього Закону є відповідними.

Також підприємство виконало вимоги Порядку № 21-1, надіславши тероргану ПФУ заяву про переказ сум ЄСВ з рахунка, на який вони були перераховані помилково, на рахунок відкритий для зарахування ЄСВ для страхувальників, до яких належить таке підприємство.

Ураховуючи наведене, суди дійшли до висновку, що ПФУ неправомірно нарахував недоїмку з ЄСВ та прийняв рішення про накладення на підприємство фінансових санкцій.

Думка редакції

Безумовно, це позитивна ухвала ВАСУ для страхувальників. А враховуючи те, як полюбляють наші контролюючі органи змінювати розрахункові рахунки, і ту плутанину, що коїлася з рахунками для зарахування ЄСВ у жовтні минулого року під час переходу прав на адміністрування ЄСВ від ПФУ до податківців, ці висновки судів просто на вагу золота!

Але давайте з’ясуємо, чи працює така логіка зараз в умовах, що змінилися? Адже ситуація, що розглядається в суді, створилася в часи, коли ПФУ був єдиним органом, який здійснював збирання й ведення обліку ЄСВ. Зараз же повноваження в частині адміністрування ЄСВ відійшли до податківців. У зв’язку з цим до Закону № 2464 були внесені відповідні зміни, а частина нормативно-правових актів ПФУ замінена на «made in» Міндоходів.

На нашу думку, логіка судів у цій справі повинна працювати! Річ у тім, що суть норм Закону № 2464, які наведені у постанові суду першої інстанції та ухвалах апеляційної й касаційної інстанцій та використані ними як доказ неправомірності дій ПФУ, залишилася колишньою. Тобто з положень Закону № 2464 випливає, що всі рахунки органу доходів і зборів, у якому платник ЄСВ перебуває на обліку, відкриті в органах Державного казначейства України для зарахування ЄСВ, у розумінні цього Закону є відповідними рахунками. І якщо такий платник ЄСВ, припустимо, помилково перерахував ЄСВ не на рахунок для сплати ЄСВ з підприємницьких доходів, а на рахунок сплати ЄСВ з доходів застрахованих осіб, а потім податківці за його листом перекинули ці суми, то штрафні санкції за несвоєчасну сплату до нього застосовувати не повинні.

Щодо заміни в Порядку № 450 слова «неналежний» (рахунок) на слово «невідповідний», яку податківці здійснили в лютому цього року, зазначимо таке. Її було проведено з метою надати можливість платникам ЄСВ «перекидати» помилково сплачені суми ЄСВ до податкового органу, в якому платник не перебуває на обліку (сплачені на невідповідний рахунок), на рахунок податкового органу, в якому він перебуває на обліку. І на випадки, коли сплата здійснювалася до податкового органу, в якому страхувальник перебуває на обліку, але не на той рахунок, вплинути не повинні.

Водночас, незважаючи на наявність такого хорошого рішення суду, ми б рекомендували вам уважно заповнювати реквізити платіжних документів з ЄСВ. Адже навряд чи воно налякає податківців, тим більше, що стосовно сплати податків вони давно і твердо вважають, що «сплата не на той рахунок = несплата». На жаль, у аналогічних справах були й погані судові рішення, в яких суди ставали на бік ПФУ (див. ухвалу ВАСУ від 13.02.2014 р. № К/800/25360/13). Тож, найімовірніше, захищати свою «кишеню» вам доведеться в суді. А ось чи прийме суд вашу сторону – невідомо.

Від 19.03.2014 р. № К/800/30622/13

З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі — Закон № 2464-VI), відповідно до статті 4 якого позивач є платником єдиного внеску.

Частиною 2 статті 6 вказаного Закону встановлено, що платник єдиного внеску зобов’язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати відповідну звітність до територіального органу Пенсійного фонду, яка подається згідно з пунктом 3.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 8 жовтня 2010 року № 22-2, — не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Відповідно до частин 7, 8 статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники єдиного внеску зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для позивача є календарний місяць.

Частиною 10 статті 9 вказаного Закону встановлено, що днем сплати єдиного внеску вважається: 1) уразі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки Пенсійного фонду — день списання банком або Державним казначейством України суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою — день прийняття до виконання банком або іншою установою — членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

На виконання положень Закону № 2464-VI позивач сплатив єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, <…>.

24 січня 2013 року позивач звернувся до відповідача з листом <…>, в якому просив зарахувати кошти єдиного внеску на відповідний рахунок.

Частиною 11 статті 9 Закону № 2464-VI встановлено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Крім того, частиною 10 статті 25 цього Закону встановлено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Під недоїмкою, згідно з пунктом 6 статті 1 Закону, розуміється сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.

Таким чином, Законом № 2464-VI виключно визначені правопорушення, за вчинення яких до правопорушника застосовуються штрафні санкції. Зокрема таким порушенням є несплата (неперерахування) або несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 року за № 955/18250) затверджено Порядок зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування або повернення помилково сплачених коштів. Пунктом 7 цього Порядку встановлено, що орган Пенсійного фонду у термін не більше ніж 3 робочі дні з дня отримання заяви на перерахування коштів, яка надійшла від платника єдиного внеску, на підставі даних картки особового рахунку такого платника готує висновок за формою, наведеною у додатку № 1до цього Порядку.

Пунктом 9 Порядку визначено, що помилково сплачені суми єдиного внеску на неналежний
рахунок органу Пенсійного фонду, перераховуються шляхом оформлення органом Пенсійного Фонду розрахункового документа про перераху­вання коштів на відповідний рахунок органу Пенсійного Фонду за заявою платника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження такої заяви.

Пунктом 10 Порядку встановлено, що повернення платникам єдиного внеску помилково сплачених коштів здійснюється органами Пенсійного фонду за рахунок поточних надходжень на рахунок органу Пенсійного фонду, на який сплачено кошти, що повертаються. У разі неможливості повернення одноразово на загальну суму орган Пенсійного фонду здійснює повернення частковими сумами шляхом оформлення відповідних розрахункових документів.

З огляду на викладене та враховуючи те, що позивачем сплачено єдиний внесок нарахований за відповідний базовий звітний період, а саме за грудень 2012 року, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки Управління, суди попередніх інстанцій правильно задовольнили позовні вимоги.

Крім того, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, відповідач не скористався правом, наданим пунктом 9 Порядку, а прийняв оскаржувану вимогу та рішення.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в <…> залишити без задоволення.