Теми статей
Обрати теми

Податківці прийшли на перевірку незаконно. Чи пускати?

Смердов Віталій

Суть спору

Від податківців надійшли два запити, у яких вони вимагали надати певні документи й інформацію (на підставі п. 73.1 і п.п. 78.1.1 ПКУ). На один запит платник відповів, на другий — повідомив про неможливість надати інформацію, оскільки в запиті немає посилань на підстави для його направлення й опису запрошуваної інформації.

Контролерів не влаштували обидві відповіді, внаслідок чого вони призначили дві документальні позапланові перевірки. Платник же був упевнений у своїй правоті, а тому вирішив оскаржити накази про їх призначення. От тільки податківців до перевірки він усе-таки допустив…

Позиція податкових органів

Думка податківців у цьому рішенні майже не вбачається. Можна лише сказати, що вони не згодні ані з платником, ані з судами першої/апеляційної інстанції (про їх позицію ви прочитаєте далі). Вони були впевнені в обґрунтованості своїх запитів. Платник же їх не задовольнив: за першим запитом надав інформацію не в повному обсязі, за другим — відмовився її надавати. Саме тому контролери і призначили документальні позапланові перевірки — обидві на підставі п.п. 78.1.1 ПКУ (виявлені факти, що свідчать про можливі порушення платником законодавства, підконтрольного податківцям).

Вирішення справи судом

img 1Одностайності у цій справі не було. Суди першої та апеляційної інстанцій погодилися з платником щодо обох ситуацій і:

1) скасували накази про призначення перевірок;

2) визнали дії податківців із проведення перевірок незаконними.

ВАСУ ж дійшов протилежного висновку. Ці судові рішення він скасував, а позов платника залишив без задоволення.

Думка редакції

Ви, мабуть, пам’ятаєте, що податківці не можуть провести документальну позапланову перевірку «з доброго дива». Для цього є дві обов’язкові умови (п. 81.1 ПКУ). По-перше, для її проведення мають бути законні підстави. Нагадаємо, що для документальних позапланових перевірок вони перелічені в п. 78.1 ПКУ.

По-друге, перевіряючі повинні пред’явити вам низку документів (пп. 78.5 і 81.1 ПКУ):

1) направлення на проведення перевірки. Воно повинне містити обов’язкові відомості: дату видачі, найменування податкового органу, реквізити наказу про призначення перевірки, найменування та реквізити суб’єкта або об’єкта, який перевіряється, мету, вид, підстави, дату початку і тривалість перевірки, посаду і прізвище посадової особи, яка проводитиме перевірку;

2) копію наказу про проведення перевірки;

3) посадові посвідчення осіб, які названі в направленні (див. вище).

І це не порожні слова! Річ у тім, що якщо податківці подібних документів не пред’являть або ж пред’являть, але оформлені вони будуть із порушеннями згаданих вимог, то ви маєте право не допустити їх до перевірки*. Зверніть увагу: з формальної точки зору, це єдина причина для відмови, але не пустити податківців можна також і в тому випадку, якщо в них немає підстав для проведення перевірки.

* Наприклад, при невідповідності даних у службовому посвідченні відомостям, зафіксованим у направленні на перевірку (див. ухвалу ВАСУ від 11.02.2014 р. у справі № До/800/446/14) або в разі відсутності у згаданих документах підстав для перевірки (див. ухвалу ВАСУ від 02.10.2012 р. у справі № К/9991/81583/11).

Тепер подивимося на нашу ситуацію. Як ви вже бачили, підставою для призначення оскаржуваних перевірок стало те, що платник не надав на запит податківців інформацію, яку ті хотіли побачити. Тільки от учинив він, судячи з усього, правомірно**. Принаймні це визнали суди першої і апеляційної інстанцій. Що до ВАСУ, то його це питання взагалі не цікавило.

** Призначення перевірок унаслідок відмови платників відповідати на протиправні запити — коник податківців. На щастя, суди в таких випадках готові стати на бік платника (див. ухвалу ВАСУ від 11.02.2014 р. у справі № К/800/446/14).

Стоп… але чому ж він тоді підтримав податківців? А для цього була зовсім інша причина. ВАСУ переконаний, що суд може визнати наказ про проведення перевірки незаконним тільки в тому випадку, якщо до моменту винесення їм рішення платник не допустив податківців до її проведення***. Оскільки в нашому випадку платник податківців усе-таки допустив, то підстав для задоволення його вимог немає. Чи правильно вчинив ВАСУ?

***Нагадаємо: свого часу податківці опиралися тому, що наказ про проведення перевірки можна оскаржити. Але зрозуміло, що такий підхід був неправомірним, з чим, до речі, погодився і ВАСУ (див. ухвалу ВАСУ від 31.07.2013 р. у справі № К/9991/22179/12).

Загалом, так і його підхід можна зрозуміти. Адже погодьтеся: не може ж суд визнати наказ про проведення перевірки незаконним, якщо той уже виконано. При цьому важливо, що такий підхід підтверджується і правовою позицією ВСУ (див. постанову від 25.12.2010 р.). Вона ж, нагадаємо, відображає, як правильно застосовувати ту чи іншу норму права, та є обов’язковою як для судів, так і для податківців (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 13, с. 4).

Тому, якщо ви допустили податківців до перевірки і суд погодився з тим, що вона була незаконною, то це само по собі не зробить незаконними висновки за підсумками її проведення. Цей підхід не новий (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 53, с. 5). Причому він, крім іншого, підтверджується вже згаданою правовою позицією ВСУ.

Такій ситуації не позаздриш ☹. Набагато ефективніше в цьому випадку платнику податків «давити» на інше. Річ у тім, що суд виносить своє рішення лише на підставі доказів. Але не будь-яких: докази, які отримані з порушенням закону, суд до уваги брати не повинен (ч. 3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV, далі — КАСУ). А це означає, що ні акт (який, до речі, теж є доказом), ні будь-які інші докази, зібрані у процесі протиправної перевірки, не можуть служити для підтвердження вимог податківців у суді. При цьому, оскільки тягар доведення ч. 2 ст. 71 КАСУ покладає саме на них, довести в такий спосіб вони просто нічого не зможуть. У зв’язку з цим суд повинен буде прийняти рішення на вашу користь. Важливо, що суди з таким підходом погоджуються (див. ухвалу ВАСУ від 25.03.2008 р. у справі № К-14460/07).

Упевнені, ви вже зрозуміли: якщо допустите до перевірки податківців, які з’явилися без підстав, то тим самим створите собі купу проблем. Щоправда, як і в тому випадку, якщо ви їх усе-таки не допустите. Адже навіть незважаючи на те, що ВАСУ і ВСУ повністю погоджуються з подібним способом захисту (якщо точніше, самозахисту), податківці навряд чи поставляться до таких дій спокійно. Що вам загрожує?

Якщо ви вирішите дотримуватися підходу ВАСУ та ВСУ і не допустите податківців, то у відповідь на це вони можуть скласти акт, який підтверджує факт відмови (п. 81.2 ПКУ). А далі можуть спробувати застосувати адміністративний арешт до вашого майна (п.п. 94.2.3 ПКУ). Про це ви дізнаєтеся, коли отримаєте від них відповідне рішення з вимогою тимчасово припинити його відчуження (п.п. 94.6.1 ПКУ).

Але не сумуйте ☺. Обґрунтованість такого арешту протягом 96 годин повинен перевірити суд (п. 94.10 ПКУ). Якщо він установить, що для проведення перевірки підстав дійсно не було, то відмовить у вимогах податківців (див. ухвалу ВАСУ від 11.02.2014 р. у справі № К/800/446/14, ухвалу ВАСУ від 30.07.2013 р. у справі № К/9991/2524/12). Вам же в такому разі, головне, забезпечити себе доказами того, що перевірка податківців дійсно була незаконною.

 

 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА

19.12.2013 р. № К/800/29102/13

 

<…>

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття наказів про призначення позапланових виїзних перевірок ТОВ «С.» , з приводу правомірності яких виник спір, та проведення перевірки були положення підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

22 травня 2012 року <…> державною податковою інспекцією <…> на адресу ТОВ <…> направлено запит щодо надання інформації та її документального підтвердження <…> на який позивачем 1 червня 2012 року надано письмові обґрунтування щодо здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «М.» та ТОВ «Е.».

Крім того, на письмовий запит <…> ДПІ <…> від  6 серпня 2012 року <…> щодо надання інформації та її документального підтвердження, ТОВ «С.» листом від 20 серпня 2012 року <…> повідомлено відповідача про відсутність можливості надати інформацію, що запитується податковим органом, з огляду на те, що запит не містить посилань на підстави для його надіслання та опису інформації, що запитується; крім того, у запиті відсутні відомості, що потребують перевірки у розрізі контрагентів.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили із того, що оскільки ТОВ «С.», з дотриманням встановленого законом строку та порядку, надано відповіді на письмові запити <…>ДПІ<…> та те, що позивачем вказано на допущені відповідачем у запиті від 6 серпня 2012 року недоліки і запропоновано направити обґрунтований письмовий запит із зазначенням обставин та доказів, які свідчать про встановлення сумнівності у реальності здійснення господарських операцій позивачем (тобто з дотриманнями вимог підпункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України), відповідачем допущено порушення вимог чинного податкового законодавства щодо підстав для проведення документальної позапланової перевірки, а саме підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, що тягне за собою визнання неправомірними наказів <…> ДПІ <…> «Про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «С.».

Разом з тим, колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Так, згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

За змістом пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред’явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб’єкта (об’єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи — платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.

Непред’явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або пред’явлення направлення, оформленого з порушенням вимог, установлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Так, згідно з позицією Верховного Суду України, <…> платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Як підтверджується матеріалами справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач, допустивши посадових осіб ДПІ до проведення перевірки, фактично не погоджувався з діями ДПІ, що були вчинені останнім до початку виїзної документальної позапланової перевірки, за таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання дій податкового органу неправомірними при проведенні перевірки та скасування наказів про призначення перевірки, оскільки позивач не використав свого права не допуску посадових осіб до проведення перевірки.

<…>

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:

Касаційну скаргу <…> державної податкової інспекції <…> задовольнити.

<…>

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі