Одна адреса для роботи й відпочинку: чи сплачує ФОП податок на нерухомість?

Для початку коротко нагадаємо засадничі тези.

По-перше, фізичні особи — підприємці (ФОП) реєструються, як відомо, за місцем свого проживання. Тобто їх оголошена податкова адреса як суб’єкта підприємницької діяльності і адреса проживання як фізичної особи, збігаються.

По-друге, платниками податку на нерухомість є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової нерухомості (п.п. 265.1.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI; далі — ПКУ). Причому оскільки в окрему категорію платників зазначеного податку фізособи-підприємці не виділені, то вони сплачують його за тими самими правилами, що й пересічні громадяни.

По-третє, базою для оподаткування податком на нерухоме майно є загальна площа* об’єкта житлової нерухомості (п.п. 265.3.1 ПКУ).

Нарешті, п.п. 265.4.1 ПКУ передбачає пільгу зі сплати податку на нерухоме майно для фізичних осіб — власників квартир (про порядок застосування такої пільги йдеться на с. 43 сьогоднішнього номера). Однак цим же підпунктом визначено, що пільги зі сплати податку не надаються, якщо об’єкт оподаткування (наприклад, квартира) використовується їх власником з метою одержання доходів. Зокрема, у підприємницькій діяльності.

Втім, це не означає, що всі фізичні особи — підприємці обов’язково будуть сплачувати податок на нерухомість. Адже, підкреслимо ще раз, усі підприємці мають реєструватися за місцем свого проживання**. Якщо уважно прочитати п.п. 265.4.1 ПКУ, то стане очевидним, що пільга зі сплати податку на нерухомість не надається лише тим фізособам, які безпосередньо використовують квартиру у підприємницькій діяльності. Ось ці фізсоби, у тому числі фізособи-підприємці, й будуть сплачувати податок на нерухомість. Навіть якщо площа вашої квартири менше 120 м².

А от щодо решти підприємців ситуація принципово інша. Тобто ті підприємці, які провадять свою підприємницьку діяльність за межами своєї квартири (у власному чи орендованому магазині, на ринку, у виробничих, офісних чи складських приміщеннях тощо), податок на нерухомість не сплачують. Звісна річ, якщо за площею вписуються у «цивільну» пільгу.

Як податківці будуть визначати, чи використовується ваша квартира у підприємницькій діяльності? Консультація із БЗ, підкатегорія 106.05 свідчить, що для цього вони планують послугуватися Реєстром платників єдиного податку (для спрощенців) і випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців (ЄДР).

Бач, якщо місцем здійснення підприємницької діяльності вказано квартиру, у якій підприємець проживає — платити податок доведеться. Проте якщо із Реєстру єдиноподатників такі відомості у них отримати вийде (п.п. 3 п. 299. 7 ПКУ), то із загальносистемниками ситуація незрозуміла. Адже у виписці вказується лише основний вид діяльності (ч. 4 ст. 21 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV). А використання квартири у підприємницькій діяльності — це не лише основна діяльність. Наприклад, якщо ви обладнали свою квартиру під офіс, то це вже використання у господарській діяльності, однак із виписки це можна буде побачити хіба що тоді, коли ваша основна діяльність — оренда приміщень.

Тож однозначно можна стверджувати хіба те, що вам не уникнути сплати податку на нерухомість у тому випадку, якщо ваш вид діяльності відповідно до КВЕД-2010 — 68.20, тобто «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна в тому числі житлової нерухомості».

Позицію податківців важливо знати тому, що саме вони будуть нараховувати вам податок на нерухомість (п.п. 265.7.1 ПКУ). Повторимось: на нашу думку, якщо підприємець просто зареєструвався у своїй квартирі, а діяльність провадить деінде — податок на нерухомість він не сплачує. Адже ПКУ не пов’язує втрату фізособою пільги із реєстрацією такої особи суб’єктом підприємницької діяльності. Як воно буде на практиці — покаже час.

** Детально про реєстрацію підприємців читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2014, №4, с. 38.