Для початку згадаємо правила оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження в Україні. Їх встановлено ст. 160 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ). Відповідно до цієї статті обов’язок утримувати податок з доходів, які нерезиденти отримали в Україні, покладається на резидентів, які здійснюють такі виплати на користь нерезидента.
Сума податків, яка утримується з доходів нерезидентів, відображається у рядку 17 Декларації з податку на прибуток. Далі ця сума розшифровується у спеціальному додатку ПН. Його подають окремо по кожному нерезиденту, на користь якого було здійснено виплату. Точніше, якщо виходити з правил заповнення додатка ПН, значення графи 6 рядка 20 таблиці 1 додатка ПН переноситься до рядка 17 декларації. Тобто рядок 17 декларації заповнюється на підставі підсумкового рядка додатка ПН.
Чи стосується цей обов’язок юросіб-платників єдиного податку? Адже вони декларацію з податку на прибуток не подають. Починаючи з 01.01.2014 р. ми вже вважали цю проблему вирішеною. Адже набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень» від 24.10.2013 р. № 657-VII (далі — Закон № 657). Він зокрема передбачав, що резидентами для цілей розд. ІІІ ПКУ є виключно особи, визначені у п. 133.1 ПКУ (п.п. 14.1.213 ПКУ). Відповідно решта суб’єктів господарювання (у тому числі й платники єдиного податку) із цього переліку випадали.
Враховуючи такі зміни, ми сподівалися, що платники єдиного податку будуть вільні від обов’язку утримувати податок з доходів нерезидентів. Наш коментар до Закону № 657 і, зокрема, цей висновок читайте у «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 95.
Проте податківці продовжували наполягати, що юрособа-єдиноподатник все одно має утримувати податок на репатріацію з доходів нерезидента і після 01.01.2014 р., зокрема у своїй консультації із БЗ, підкатегорія 108.08 (читайте про це у «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 8, с. 20). .
Наразі аналогічна думка міститься також і у консультації із БЗ, підкатегорія 102.30.02. Зовсім нещодавно податківці ще раз підтвердили своє бачення стосовно обов’язку єдиноподатників утримувати податок на репатріацію з доходів нерезидентів (див. лист ДФСУ від 13.10.2014 р. № 7984/6/99-99-19-02-02-15). Причому в жодному з усіх трьох роз’яснень не згадується Закон № 657 і внесені ним зміни у визначення терміна «резидент» для цілей розд. ІІІ ПКУ.
Така наполегливість податківців, імовірно, свідчить про те, що вони тлумачать посилання у п.п. 14.1.213 ПКУ на п. 133.1 ПКУ у своєму, фіскальному прочитанні. Інакше кажучи, вони вважають, що застосовувати п. 133.1 ПКУ для визначення терміна «резидент» у розд. ІІІ ПКУ слід виключно з погляду особи, незважаючи на те, є вона платником податку на прибуток чи ні.
Таку саму логіку ми застосовували щодо «дивідендного» авансового внеску. Ми наголошували, що зміна визначення резидента ніяк не вплине на обов’язок юросіб-єдиноподатників сплачувати «дивідендний» авансовий внесок (п.п. 153.3.2 ПКУ). Адже абзац третій цього підпункту застерігає, що «дивідендний» авансовий внесок сплачується незалежно від того, чи є емітент або отримувач дивідендів платником податку на прибуток.
Схоже, щось подібне податківці знайшли і щодо обов’язку резидента утримувати податок на репатріацію з доходів нерезидента. І це п. 103.9 ПКУ. Це вже не розд. ІІІ, а розд. ІІ ПКУ. І говориться в ньому не про резидента, а про особу. І ця особа зобов’язана звітувати податковим органам про виплату доходів на користь нерезидентів.
Окремого звіту за такими виплатами немає. Тому-то будь-якій особі, яка підпадає під дію п. 103.9 ПКУ, нічого не залишається, як подавати декларацію з податку на прибуток і додаток ПН. У декларації будуть заповнені «нерезидентні» рядки 17 — 19, а інші рядки декларації будуть прокреслюватися. Будь-які інші додатки, окрім ПН, до такої декларації не подаються (див. вже згадувану консультацію податківців у БЗ, підкатегорія 108.08).
Але за який період потрібно подавати декларацію юрособі-єдиноподатнику? Податківці у вже згадуваному листі № 7984/6/99-99-19-02-02-15 наполягають, що таку декларацію потрібно подавати: (1) виходячи з квартального періоду і (2) наростаючим підсумком.
Це добре, якщо у вас лише в одному з кварталів були виплати нерезидентам. Наприклад, якщо у вас виплати були лише у другому кварталі, то ви подасте декларацію за півріччя з додатком ПН, а потім будете просто дублювати суму податку на репатріацію у рядках 17 і 18. Декларацію за 9 місяців і за рік ви у цьому випадку подасте з тим самим додатком(ами) ПН, що їх подавали разом з декларацією за півріччя. Ну хіба що звітний період треба буде змінити ☺.
Але якщо виплати у вас були, наприклад, у другому і четвертому кварталах, то вам потрібно подавати декларацію наростаючим підсумком і за півріччя, і за 9 місяців, і за рік. Причому у річній декларації вам потрібно буде відобразити суму податку на репатріацію не лише за четвертий квартал (вона потрапить до рядка 19), а за весь рік (вона накопичиться у рядку 17). Різниця між рядками 17 і 19 опиниться у рядку 18 декларації.
І не забувайте, що за неутримання податку на репатріацію податківці можуть «порадувати» вас штрафами, передбаченими у ст. 127 ПКУ, а за несвоєчасну сплату цього податку до бюджету — штрафами ст. 126 ПКУ.
