Здавалося б, «no problem», як говорять англійці.☺ Адже хто, питається, може заборонити підприємству продати своє майно, якщо таке його право прямо передбачено ч. 1 ст. 134 ГКУ**:
Суб’єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на власний розсуд <…> володіє, користується і розпоряджається належним йому майном
** Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.
Але це в них, там, усе вирішується легко і просто. У нас же майже на кожне «навколоподаткове» запитання доводиться відповідати крилатою «голохвастівською» фразою — «Так! Так! Проте … ні»!. Невже так кепсько йдуть справи і з запитанням нашого читача? Давайте розберемося.
Ви, звичайно ж, добре знаєте, що право працювати на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності аж ніяк не безумовне.
Так, спрощенці, крім необхідності відповідати критеріям, застереженим п. 291.4 ПКУ* (щодо величини річного доходу і середньооблікової чисельності працюючих), не мають права також займатися окремими видами діяльності, переліченими в п.п. 291.5.1 ПКУ.
* Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
Якщо ж юрособа-єдиноподатник порушить будь-яке з установлених табу на той чи інший вид діяльності, то:
— по-перше, вона повинна обкласти єдиним податком дохід, отриманий від такої неправомірної діяльності, за подвійною ставкою (п.п. 4 п. 293.4 ПКУ);
— по-друге, з наступного періоду (тобто з наступного кварталу) вона зобов’язана залишити спрощену систему (п.п. 5 п.п. 298.2.3 ПКУ).
Навіщо ми так детально про це говоримо? Тому, що серед заборонених для єдиноподатників видів діяльності згадується, зокрема, продаж підакцизних товарів (п.п. 3 п.п. 291.5.1 ПКУ). А до таких, серед інших, належать і легкові автомобілі (див. п. 215.1 ПКУ).
Таким чином, при буквальному прочитанні перелічених норм ПКУ виходить, що в підприємства, яке надіслало запитання до редакції, залишається тільки два шляхи:
— або з наступного кварталу добровільно «зіскочити» зі спрощеної системи оподаткування і продавати свій легковичок уже як загальносистемник;
— або, якщо угода не терпить зволікання, провести її, будучи на спрощенці, але тим самим втратити право подальшої роботи на єдиному податку.
Водночас наша відповідь стане неповною, якщо не згадати про ліберальну консультацію податківців з підкатегорії 108.12 БЗ. У ній зазначається, що тільки суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність з продажу легкових автомобілів, що відповідає класу 45.11 за КВЕД-2010*, не можуть застосовувати спрощену систему оподаткування. Інакше кажучи, податківці стверджують, що саме регулярна і систематична діяльність з продажу легковиків як один із видів діяльності підприємства означає негайне (точніше, з наступного кварталу) розставання з єдиним податком.
** Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010, затверджена наказом Держспоживстандарту від 11.10.2010 р. № 457.
Якщо ж, як у нашому випадку, відбулася одинична операція з продажу легкового автомобіля, що обліковується на балансі підприємства у складі його основних засобів, про долю такого спрощенця можна не турбуватися. За ним і надалі зберігається право сплачувати єдиний податок. А обкласти цим податком таку одиничну операцію він повинен за загальними правилами визначення доходу від продажу основних засобів, тобто як різницю між сумою коштів, отриманою від продажу таких ОЗ, і їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на день продажу.
Ну і на завершення наша добра порада читачеві. Оскільки таке трактування законодавства податківцями хоч і сприятливе для нього, але не зовсім відповідає ПКУ, є сенс отримати індивідуальну податкову консультацію у своїй ДПІ. Ось тоді вже точно усі тили будуть надійно прикриті.
