(066) 87-010-10 Передзвоніть менi
Перейти до номеру
  • № 97
  • № 96
  • № 95
  • № 94
  • № 93
  • № 92
  • № 91
? За допомогою цієї функції ви зможете швидко перейти до номеру, що вас цікавить
У цьому номері :
 
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
7/18
Податки та бухгалтерський облік
Податки та бухгалтерський облік
Грудень , 2014/№ 98

Якщо вирішили «зав’язати» … з ПДВ (нюанси застосування п. 184.7 ПКУ у разі добровільного виходу з числа платників ПДВ)

Наближається електронне адміністрування ПДВ*… Усе більше платників думають про те, щоб узагалі уникнути цього податку. Але, от так невдача! Якщо у вас більш-менш нормальні обороти, то добровільно знятися з реєстрації вам не світить навіть з 2015-го року (з якого «ПДВ-планка» може бути піднята із 300 тис. до 1 млн грн.). Тобто піти з «ПДВшного поля» стане легко тільки «дрібним сошкам». Можна, звичайно, перейти з Нового року на єдиний податок або взагалі ліквідуватися… Так чи інакше, але останнім часом запитання від читачів, пов’язані із застосуванням норми п. 184.7 ПКУ**, неабияк почастішали. Про цю «відхідну» норму, що має подвійне, а то й потрійне дно, — детально і просто зараз…

* Якщо тільки його не скасують, як це передбачено коаліційною угодою, нещодавно підписаною парламентською більшістю. Вже і законопроект відповідний у ВРУ зареєстрований - № 1141 від 01.12.2014 р. ...

** Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Спочатку для зручності потенційних «ПДВ-біженців» нагадаємо зміст п. 184.7 ПКУ. Не пізніше дати анулювання реєстрації платником податку необхідно визначити податкові зобов’язання (ПЗ) за товарами/послугами, необоротними активами, суми ПДВ за якими були включені до складу податкового кредиту (ПК), якщо вони не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Ці ПЗ платник визначає в останньому звітному (податковому) періоді, виходячи зі звичайної ціни відповідних товарів/послуг або необоротних активів.

Тепер перейдемо до детального аналізу цієї норми, у процесі якого пригадаємо й те, якої думки про її застосування податківці. А потім обговоримо дії платника (у тому числі креативні) при реалізації її положень.

Об’єкти обкладення

1. Товари. Нагадаємо, що термін «товари» (п.п. 14.1.244 ПКУ) охоплює матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери і деривативи. Якщо розуміти термін широко, то до нього входять і необоротні активи, зазначені в п. 184.7 ПКУ окремо. І у зв’язку з цим для цілей застосування цієї норми термін «товари» розумітимемо дещо вужче — тобто все перелічене, за винятком необоротних активів.

Майте на увазі, що до товарів відносять усі види запасів, тобто й готову продукцію (ГП), що значиться на балансі, вироблену платником (у тому числі й на давальницьких умовах)! Формально до «товарів» входить і незавершене виробництво (НЗВ), що відображається в балансі у складі запасів у розділі II «Оборотні активи». За такими «колективними» об’єктами обліку, звичайно, ПК окремо не заявлявся, проте міг відображатися за товарами/послугами, що увійшли до собівартості ГП або до НЗВ. Те ж саме стосується й товарів/послуг, що увійшли до вартості будь-яких необактивів: наприклад, тих, що «сидять» у складі ОЗ і НМА — в основному виготовлених госпспособом, або — у складі незавершених капінвестицій/незавершеного будівництва (далі — НЗБ).

Детальніше про це читайте нижче — у частинах, присвячених необоротним і «колективним» (НЗВ, ГП) активам.

Визначення поняття «товари» охоплює й такий актив, як дебіторська заборгованість. Проте при застосуванні п. 184.7 ПКУ це має значення тільки в тих випадках, коли платник придбав чиюсь дебіторську заборгованість (наприклад, за договором цесії, факторингу тощо) і відобразив з такого придбання податковий кредит*, але ще не встиг використати такий «товар» в операціях, що обкладаються ПДВ. А ось про дебіторські заборгованості за передоплатами перерахованими ми поговоримо нижче.

* Таке можливо, якщо він не вписався у «необ'єктну» норму абзацу другого п.п 196.1.5 ПКУ.

Пункт 184.7 ПКУ поширюється й на імпортні товари (і необактиви), за якими сплачувався і ставився до ПК «ввізний» ПДВ.

2. Послуги. Як відомо, послуги в балансі окремо не відображають, а їх суми списують на якусь «колективну» статтю (до складу НЗВ, НЗБ чи інших необактивів) або ж прямо на витрати. Тому, щоб виконати вимогу п. 184.7 ПКУ, послуги, що не взяли участі в оподатковуваних операціях, доведеться в основному вишукувати в цих статтях (і в складі ГП)**. Виняток стосується, хіба що вже передоплаченої покупцями (і обкладеної ПДВ) частини того, до складу собівартості чого входять послуги, за якими раніше відображався ПК. Детальніше про такі випадки — нижче.

** Або серед перерахованих передоплат — за послуги, з яких було відображено ПК.

Стосується п. 184.7 ПКУ також і послуг нерезидентів, за якими сплачувався (і ставився до ПК) «нерез»-ПДВ.

3. Необоротні активи. ПКУ такого поняття взагалі не містить. Орієнтуємося на бухоблікове. А там це — усі активи, крім оборотних (п. 3 розд. І Н(П)СБО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Мінфіну від 07.02.2013 р. № 73). Таким чином, в основному необактиви у платників складаються з ОЗ (у тому числі МНМА) і НМА. До складу необактивів входить і НЗБ, про що розмова окрема.

Для цілей застосування п. 184.7 ПКУ, щоб розібратися з включеним до ПК вхідним ПДВ, логічно розглядати дві групи необактивів окремо: придбані на стороні й виготовлені господарським способом. Наша наступна думка більше стосується другої групи активів.

У деяких ситуаціях «вхідний» ПДВ не становив шос­тої частини від загальної вартості об’єкта необактивів, а був менше за неї. В основному, повторимося, таке характерне для випадків, коли необактиви створюються господарським способом, або ж для старих об’єктів, при придбанні яких ПК не було, а заявлявся він тільки від вартості їх подальших поліпшень.

Тут, на нашу думку, оподатковувати згідно з п. 184.7 ПКУ слід відповідну частину вартості конкретного об’єкта — пропорційну тій, з якої заявлявся ПК***

*** З розрахунком цієї частини теж можуть бути проблеми , наприклад, на який момент брати залишкову вартість старого об’єкта, якщо його поліпшень (що «викликали» ПК) було декілька і в різний час?..

Утім, ми не впевнені, що податківці погодяться з таким підходом. Швидше за все, вони запропонують без розбору обкласти всю вартість об’єктів (визначену із застосуванням звичайних цін). Водночас навіть з таким буквальним підходом до трактування п. 184.7 ПКУ можна посперечатися. Ось тільки якщо справа дійде до суду, чи захочуть у це вникати судді?.. ☺

Нагадаємо: щоб визначити базу обкладення необактивів згідно з п. 184.7 ПКУ податківці пропонують «танцювати» від незамортизованої їх частки (як не використаної в оподатковуваних операціях) — помноживши таку частку на звичайну ціну відповідного необактиву**** (див. «Вісник Міністерства доходів і зборів України», 2014, № 15, с. 73). З цього можна зробити висновок: якщо в обліку об’єкт необактивів повністю замортизований, але продовжує використовуватися, то нараховувати ПЗ на нього не потрібно.

**** Наприклад, якщо замортизовано 40 % від вартості об’єкта, з якої заявлявся ПК, то звичайну ціну такого об’єкта слід спочатку помножити на 60 %, а потім — на ставку ПДВ.

4. Поліпшення необактивів. Якщо йдеться про поліпшення власних необактивів — з ними немає проблем: вони або були списані (у межах 10 % ліміту) до витрат, або увійшли до балансової вартості об’єкта, що поліпшується.

Проблеми можуть бути з недоамортизованими на дату втечівід ПДВ окремими «об’єктами» у вигляді витрат на поліпшення орендованих необактивів.

Ви можете спробувати вирішити проблему, повернувши об’єкт оренди і списавши недоамортизовану частину таких видатків до витрат на підставі п. 146.20 ПКУ. Якщо ж — ні, то справа гірша, оскільки «нишпорячи» балансом у пошуках того, що б іще оподаткувати за п. 184.7 ПКУ, податківці можуть натрапити й на такі «об’єкти» необактивів. Як ми зазначали, термін «необоротні активи» ПКУ не містить, а ось виходячи з широкого бухгалтерського визначення цього терміна небезпека нарахування ПДВ на залишкову вартість такого «об’єкта» зовсім не ефемерна…

5. «Комплексні» активи (НЗВ, ГП, НЗБ). Для цілей застосування п. 184.7 ПКУ до цих «колгоспних» статей балансу підходити фіскально — обкладаючи всю їх вартість ПДВ — категорично не правильно*. Щоправда, є одне «але»! Адже вони є таким конгломератом з товарів, послуг та інших витратних складових. Отже, як уже зазначалося, можуть у своєму складі мати низку товарів та послуг, за якими раніше заявлявся ПК. Тому «податково-окредичена» свого часу частина складових ГП, НЗВ (і НЗБ) може підпасти під фінальний ПДВ (якщо тільки «за ними» не було отримано та обкладено ПДВ передоплату).

* Нагадаємо, НЗБ належить до необактивів, а ГП і НЗВ — до запасів-«товарів». Хто скаже, що ГП/НЗВ — не «товар», першим кине в податківця камінь J

6. Віртуальні (передоплати). З формулювання п. 184.7 ПКУ випливає, що нараховувати ПЗ вам доведеться і в тому випадку, якщо раніше ви віднесли до ПК суми ПДВ з «не отоварених» на момент розреєстрації передоплат за товари/послуги та необ­активи. Причому визначати ПЗ за тими не отриманими товарами/послугами тощо, за якими ви перераховували передоплати, доведеться виходячи зі звичайної ціни цих «субстанцій» на момент такого нарахування (див. консультацію з категорії 101.01.05 БЗ).

І ще — урахуйте, що віртуальні (передоплачені) товари/послуги цілком могли вже бути використані в операціях, що обкладаються ПДВ, — тобто «під них» уже могли бути отримані передоплати від покупців, з яких відобразили ПЗ.

Ось такі «віртуальні активи», можна сказати, уже взяли участь в оподатковуваних операціях і за ними умовні ПЗ нараховувати не потрібно

7. «Бі-активи». Особливо нелегко може бути з тими активами/статтями, які брали участь як в оподатковуваних, так і не оподатковуваних операціях. Тобто щодо яких згідно зі ст. 199 ПКУ розподілявся та перераховувався «вхідний»ПДВ.

За такими «дворушними» активами є серйозне запитання: чи всю їх вартість обкладати ПДВ чи тільки ту частину, яка згідно з розрахунками припадала на операції, що обкладаються ПДВ? Ми вважаємо, що обкладати потрібно тільки відповідну («податково-окредичену») частину їх вартості, розраховану за звичайними цінами (хоча з буквального прочитання норми фіскали можуть викручувати, що всю).

Зазначимо: на дату анулювання реєстрації за­здалегідь слід провести фінальні перерахунки**, результати яких потім і використовувати для цілей п. 184.7 ПКУ.

** Детально про такі фінальні перерахунки «бі-активів» читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 101, с. 28.

Використання в оподатковуваних операціях

Важливе значення для досліджуваної норми ПКУ має визначення факту (не)використання перелічених там субстанцій в оподатковуваних операціях (у межах госпдіяльності) платника.

Що стосується залишків товарів (або необактивів), то тут слід проаналізувати, чи не було вже відображено ПЗ, пов’язане з цими залишками — із суми отриманої за них (або того, на що пішли такі товари***) передоплати від покупця. Якщо було, то ці товари (необактиви) — хоча вони ще й значаться у платника на балансі — уже були використані в оподатковуваних операціях, і нараховувати на них ПДВ не потрібно.

*** Мова — про ГП (НЗВ, НЗБ).

Про дебіторські заборгованості за передоплатами, перерахованими за товари або послуги (з яких було заявлено ПК) ми вже писали вище. Тобто, коли за одні й ті самі товари/послуги була й передоплата наша, і передоплата нам, то цілком коректно говорити про використання передоплачених товарів/послуг в оподатковуваних операціях (хоча вони ще й не відвантажені покупцям/не надані замовникам). І немає підстав для застосування п184.7 ПКУ.

Що стосується необактивів — тут ми розділяємо точку зору податківців (див. вище) і орієнтуємося на нараховану амортизацію*. За такого підходу повністю замортизовані об’єкти необактивів слід вважати вже використаними в оподатковуваних операціях і не враховувати їх для цілей п. 184.7 ПКУ. Водночас, податківці можуть вимагати обкласти за звичайною ціною й такі об’єкти необактивів (особливо якщо ці, повністю зношені, активи все ще продовжують експлуатуватися).

* Утім, логічніше було б для визначення використаної «частки» конкретного об’єкта в оподатковуваних операціях орієнтуватися на його фактичний (а не «паперовий») знос.

Проблеми із застосуванням п. 184.7 ПКУ можуть ще виникнути й щодо МНМА, знос за якими нараховувався за методом «50 %/50 %». Такі об’єкти мулятимуть перевіряючим очі — мовляв, половину ще в «оподатковуваних» не використали…

У кого ПЗ був «по касі»

Добряча «жесть» чекає тих, хто працював за касовим методом, а також тих, хто не був чистим «касовиком», але має неоплачені борги з постачань за бюджетні кошти. Податківці абсолютно безпідставно написали в Базі знань (див. у категорії 101.01.05), що при анулюванні свідоцтва платник втрачає право на застосування касового методу. А тому він зобов’язаний не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника ПДВ нарахувати податкові зобов’язання на обсяг поставлених, але не оплачених товарів/послуг! При цьому, зауважте — про виникнення в той самий момент права на ПК за першою подією не сказано жодного слова. Тобто митарі свідомо влаштовують «касовикам» і тим, хто має неоплачені постачання бюджетникам, «фінальний» податок з обороту за ставкою 20 %. У світлі таких фіскальних намірів «касовики» (і постачальники бюджетникам) повинні «сім разів відміряти», перш ніж «зіскакувати» з ПДВ…

Практичні моменти

1. «Інвентаризація». Щоб правильно обчислити свій ПДВшний борг бюджету при застосуванні п. 184.7 ПКУ, платнику-«біженцю» бажано заздалегідь провести «ПДВшну інвентаризацію». У її процесі врахуйте зазначені вище моменти: проаналізуйте всі статті балансу, що «викликали» колись ПК, подеколи заглиблюючись у серйозну аналітику з метою правильного визначення сум ПДВ, віднесених до ПК за конкретними товарами/послугами/необактивами. Особливо помудрувати доведеться бухгалтеру, щоб виділити конкретні суми ПК, який відображався за складовими, що увійшли до ГП, НЗВ, і НЗБ.

Крім того, потрібно перевірити, чи не було за ці субстанції отримано передоплат від покупців, з яких уже заявили ПЗ, — щоб оплачене не потрапило під п. 184.7 ПКУ

У зв’язку з цим ще раз зазначимо, що не можна гуртомобкладати всі залишки товарів, що значаться на балансі, так само як і не отримані, але передоплачені товари/послуги, за якими було раніше відображено ПК. Можливо, їх уже використано в оподатковуваних операціях...

2. «Уцінка». У деяких випадках бажано заздалегідь провести уцінку залишків. Особливо, коли звичайні ціни нижче закупівельних (або для того, щоб спробувати «розвести» фіскалів, які беруть залишки з балансу). Адже база обкладення всіх субстанцій, які беруть участь у такій фінальній «ПДВ-вакханалії», має визначатися за звичайними цінами. До речі, зараз норми ПКУ не дають чіткої відповіді, як їх визначати**. Народ як орієнтир інколи використовує тут норми «трансфертної» ст. 39 ПКУ.

** Детальніше про це читайте в «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 56 с. 7.

3. «Рядочки-заморочки». Згідно з діючими у грудні цього року ПДВшними нормативами всі ПЗ з ПДВ, нараховані згідно з п. 184.7 ПКУ, відображайте в одній податковій накладній (ПН) з типом причини «10» і в ЄРПН її не реєструйте. У цій ПН зазначте умовний ІПН покупця — «400000000000», а в інших рядках — свої дані.*

* Див. пп. 10 і 11 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіну від 22.09.2014 р. № 957.

Цю ПН заносьте до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, при цьому у графі 4 «Вид документа» зазначте «ПНП10», у графі 5 — своє найменування, а у графі 6 — «400000000000»**.

** Див. пп. 1 і розд. III Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Мінфіну від 22.09.2014 р. № 958.

Останнім звітним періодом для ПДВшного «дезертира» буде шматок останнього місяця (кварталу) — уключаючи дату анулювання його реєстрації (вона має збігатися з датою подання заяви за формою № 3-ПДВ).

У декларації з ПДВ за останній період ПЗ, обчислені згідно з п. 184.7 ПКУ, відображають у рядку 1 з розшифровкою в додатку Д5, у розділі І у рядку «Інші». Крім того, ПЗ, нараховані на необоротні активи, довідково зазначають у спеціальному рядку «у тому числі постачання необоротних активів» додатка Д5.

До речі, звичайні («постачальні») ПН, виписані в цьому останньому періоді, можна реєструвати в ЄРПН протягом належних 15 днів, навіть якщо реєстрацію платника вже анулювали.

Відображати в бухобліку ПДВ, нарахований згідно з п. 184.7 ПКУ, Мінфін у листі від 02.03.2011 р. № 31-34020-07-25/5805 приписав за кредитом суб­рахунку 641 у кореспонденції з дебетом рахунків обліку відповідних товарів або необактивів***.

*** Про відображення в податковому та бухгалтерському обліку і звітності цих останніх «ПДВшних подихів» вмираючого платника читайте також в «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 17, с. 21.

4. Строк подання декларації. Строки подання «прощальної» декларації та доплати ПЗ за нею, імовірно, мають бути стандартними. Проте, податківці тут нормативно «нашкодили». Виходячи з пп. 5.2 — 5.4. Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну від 14.11.2014 р. № 1130, ваші місцеві фіскали, швидше за все, змусять подати останню декларацію та сплатити за нею ПЗ (якщо таке «вилізе» за її підсумками) разом з поданням заяви про анулювання реєстрації за формою № 3-ПДВ****. Причому, в цей останній день ПДВшного життя платник ще буде «повноцінним» — він може нараховувати і звичайні ПЗ (а не тільки згідно з п. 184.7 ПКУ), виписуючи ПН, і навіть відображати ПК (якщо встигне того самого дня використовувати «податково-окредичене» в оподатковуваних операціях).

**** Можливо, комусь удасться виклопотати в місцевих податківців відстрочення для подання декларації та сплати ПЗ до 10 днів з дати подання заяви (див. зазначені норми Положення).

5. 12-місячний період. Не менш непрозорим є й запитання про 12 місяців, за які слід обчислювати обсяги оподатковуваних ПДВ операцій з постачання товарів/послуг, щоб отримати право на анулювання реєстрації згідно з п.п. «а» п. 184.1 ПКУ — для порівняння з «пороговими» 300 тис. або 1 млн грн. (з 2015 року).

Запитання полягає в тому, чи включати в ці 12 місяців останній (як правило, неповний) звітний місяць?

Чіткої відповіді нормативи на це запитання не дають, але ми схиляємося до того, що, швидше, так, ніж ні. Про всяк випадок (щоб не вскочити в халепу) рекомендуємо поцікавитися з цього приводу у своїх місцевих фіскалів, оскільки на місцях тут трапляються різні підходи. А це зрушення на місяць (уперед або назад) цілком може вплинути й на загальну суму фактичних операцій постачання…

6. Неврахування обсягів «умовних» ПЗ! Оподатковувані згідно з п. 184.7 ПКУ обороти не беруть участі в розрахунку обсягів постачання для порівняння з граничними 300 тис. грн. (1 млн грн.). Такий висновок виходить з того, що нарахування ПЗ згідно з п. 184.7 ПКУ здійснюється не на операції постачання товарів/послуг*****. А для порівняння з граничним обсягом мають братися тільки обсяги оподатковуваних операцій постачання (див. п. 181.1 і п.п. «а» п. 184.1 ПКУ).

***** Див. терміни «постачання товарів» (п.п. 14.1.191 ПКУ) і «постачання послуг» (п.п. 14.1.185 ПКУ).

7. «СД». Якщо «розреєстровується» такий платник ПДВ, як «спільна діяльність», то перед вилученням з реєстру бажано повністю очистити від активів окремий баланс СД — наприклад, розпродати дешево все майно, за яким заявлявся ПК, уключаючи негрошові вклади. Тоді, ймовірно, запитань від податківців з приводу нарахування ПЗ згідно з п. 184.7 ПКУ звучати не повинно.

8. «Втікачі на ЄП». Платники ПДВ, що перебігають на ЄП (на безПДВшну ставку)! Пам’ятайте про ПЗ згідно з п. 184.7 ПКУ! А то на практиці деякі з цим «проколюються», а потім отримують чималі донарахування ПДВ і штрафи.

9. Боротьба з «накрутками». Не рідкість — ситуації, коли податківці, перевіряючи виконання обговорюваної тут норми, тупо — відкривши баланс, «крутять» 20 % на балансову вартість усіх активів (уключаючи необоротні). Причому, навіть без аналізу — заявлявся за ними раніше ПК чи ні*.

* Утім, при цьому підході повністю замортизоване майно точно не оподаткується. Тому інколи з таким підходом можна й погодитися — і особливо, коли звичайні ціни ваших необактивів вище їх залишкової вартості.

Але, зауважимо, що багато платників подібний фіскальний волюнтаризм оскаржують. І такі «на око-податківці» терплять фіаско в судах (див., наприклад, ухвалу ВАСУ від 15.10.2012 р. у справі № К/9991/50018/12, від 12.11.2012 р. у справі № К/9991/57443/12, від 30.09.2014 р. у справі № К/800/34497/14).

Узагальнимо все зазначене в цьому підрозділі на схемі.

 

«Соломка»

Як же платник, який уже залишає ПДВ, зможе пом’якшити удар, нанесений йому п. 184.7 ПКУ? Перелічимо деякі з варіантів, як зменшити останній ПДВшний «тягар».

1. «Поділися з другом». Замість того, щоб ваші фінальні ПЗ перетворилися на бюджетний «дим», можете поділитися з ким-небудь цим ПДВ. Тобто здійсніть постачання ТМЦ, що залишилися, знайо ­мому платнику ПДВ (товари при цьому можуть і надалі залишатися у вас на відповідальному зберіганні).

З цього постачання все одно виникнуть ПЗ. Проте, по-перше, ПЗ обчислюватимуться вже від договірних, а не від звичайних цін, а по-друге, у контрагента виникне ПК**

** Якщо ці товари контрагенту — за непотрібністю та/або вони потрібні вам, то в недалекому (або далекому) майбутньому він може їх вам повернути/продати. Або — списати. Але і в тому, і в іншому випадку він отримає тимчасовий виграш у сумі ПК.

2. «За одну гривню». Мабуть, найулюбленіший у народі варіант. Мотлох (і не мотлох), що залишився на балансі, розпродається за низькими цінами. Кому — не настільки важливо (можна, наприклад — довіреному/перевіреному СПД-єдиннику групи 2). Але при дешевому продажу ОЗ або НМА не варто забувати, що для цілей податку на прибуток при розрахунку результату від продажу ОЗ/НМА використовується договірна ціна, але не нижче звичайної (п. 146.14 ПКУ).

Щоправда, з 01.01.2015 р. цей варіант може різко втратити актуальність унаслідок того, що планується «влаштувати» для платників новорічний подарунок у вигляді ПДВшної бази — не нижче ціни придбання (читайте про це в «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 64, с. 9).

3. Бартер на послуги. В останньому ПДВшному періоді (періодах) «ПДВ-біженець» обміняє за бартером з дружнім платником ПДВ залишки своїх товарів на які-небудь послуги/роботи, результати яких підуть не в НЗВ, ГП (або НЗБ), а одразу до витрат — тобто він їх тут же використає у своїх останніх операціях, що обкладаються ПДВ. Такий варіант, однак, має свої нюанси. Дружня сторона, яка надає в обмін на товари «біженця» свої послуги, повинна мати податкові збитки, що перекриють дохід від таких послуг (або спеціально створити собі витрати «під» такі послуги). Тому для «біженця» найбільш оптимальний варіант, коли стороною, яка надає послуги, виступатиме ФОП-єдинник — платник ПДВ.

Спогади про майбутнє

На замітку тому платнику, який вирішить «зіскочити» з ПДВ наступного року.

На наш погляд, у перший робочий день січня 2015 року вже можна буде подати заяву за формою № 3-ПДВ — якщо обсяг оподатковуваних операцій за останніх 12 місяців не перевищив 1 млн грн. (якщо підвищення не скасують - див. виноску * на с. 5).

Крім того, очікувана зміна бази обкладення в п. 188.1 ПКУ не має чіпляти п. 184.7. Річ у тім, що він не оперує операціями ☺ постачання, саме для яких і визначається база в головному «базовому» п. 188.1 ПКУ. Тому нововведення про те, що база не може бути нижче за ціну придбання, не повинно торкнутися п. 184.7. Згідно з ним і наступного року ПДВ повинен нараховуватися «виходячи із звичайної ціни», яка в низці випадків напевно буде менше ціни придбання. Але частенько (особливо з урахуванням нинішнього «самопочуття» гривні), звичайна ціна буде вища.

Загалом, як не крути, а від ПДВ все одно легко не відбутися…

висновки

  • Щоб правильно обчислити ПДВ згідно з п. 184.7 ПКУ, платнику варто поглиблено проаналізувати всі статті балансу, що «викликали» колись ПК, з метою точного визначення сум ПДВ, віднесених раніше до ПК за конкретними товарами/послугами та необактивами. При цьому обов’язково перевірити, чи не було щодо зазначених субстанцій отримано передоплат, з яких уже відобразили ПЗ.

  • При виконанні вимог п. 184.7 ПКУ необхідно врахувати, що за такими «складними» об’єктами обліку, як ГП, НЗВ, виготовлені госпспособом ОЗ і НМА, незавершені капінвестиції, окремо ПК не заявлявся, проте він міг відображатися як за товарами, так і за послугами, що увійшли до вартості таких активів.

  • Для визначення бази обкладення необактивів згідно з п. 184.7 ПКУ податківці пропонують «танцювати» від незамортизованої їх частки, множачи її на звичайну ціну відповідного необактиву.

  • Платник, у якого на дату анулювання реєстрації обліковується дебіторська заборгованість за сплаченими, але не отриманими товарами/послугами, необоротними активами, за якими суми ПДВ було включено до ПК, повинен за ними нарахувати ПЗ, виходячи з їх звичайної ціни, визначеної на момент такого нарахування. Але коли за одні й ті самі товари/послуги була й передоплата наша, і передоплата нам, то ПЗ нараховувати не потрібно.

  • Оподатковувані згідно з п. 184.7 ПКУ обороти не беруть участі в розрахунку обсягів постачання для порівняння з граничними 300 тис. грн. (1 млн грн.).

  • Оскільки ПЗ повинні нараховуватися, виходячи зі звичайної ціни, у деяких випадках бажано заздалегідь провести уцінку активів. Щоб «піти» від наслідків застосування п. 184.7 ПКУ, можна відповідні активи дешево продати або обміняти.
ПДВ додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті