Самоохорона... або Охороняємо підприємство власними силами

Самоохорона… або Охороняємо підприємство власними силами

Людмила Солошенко, податковий експерт

Універсальних рецептів, звісно, немає, але зазвичай ключовими, вирішальними факторами в цьому випадку виявляються територія підприємства, обсяг зайнятих площ, а також цінність розташованого на них майна. Залежно від цього охоронні обов’язки можуть виконувати один чи декілька охоронників або навіть ціла служба охорони. У будь-якому разі спершу потрібно буде затвердити посадову інструкцію охоронника, а якщо охоронний персонал численний — також наказ та Положення про охоронну службу.

Охоронники повинні відповідати кваліфікаційним вимогам, зазначеним у Довіднику № 336 (п. «115. Охоронник»). Причому для відповідності Закону № 4616 деякі зміни до них (здебільшого в частині розрядів, що присвоюються, кількість яких для охоронників скоротили з 6 до 4) були внесені наказом Мінсоцполітики від 25.09.2013 р. № 621. Зауважимо також, що кваліфікаційні вимоги до сторожів (якщо підприємство й їх візьме на службу), яких набагато менше, ніж до охоронників, містяться в п. «137. Сторож» того ж Довідника № 336.

Хоча виростити (навчити) охоронників із власних працівників роботодавець може і самостійно. Таке навчання може бути формальним і неформальним (ч. 5 ст. 6 Закону України «Про професійний розвиток працівників» від 12.01.2012 р. № 4312-VI).

Формальне навчання працівників робочим професіям (серед яких і охоронники, включені до розд. 2 «Професії робітників» Довідника № 336) може здійснюватися безпосередньо у роботодавця або організовуватися на договірних умовах у професійно-технічних навчальних закладах, вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах, організаціях, у тому числі суб’єктами охоронної діяльності. За результатами такого навчання працівнику видається документ про освіту встановленого зразка (тобто згідно з постановою КМУ «Про документи про освіту та вчені звання» від 12.11.97 р. № 1260).

Неформальне професійне навчання працівників здійснюється з їх згоди безпосередньо у роботодавця за його рішенням та за рахунок його коштів з урахуванням потреб власної господарської або іншої діяльності. За результатами неформального навчання видається довідка із зазначенням у ній професії (спеціальності), за якою здійснювалося навчання, та строків навчання.

Проте майте на увазі: «неформальний» варіант є дещо клопітким. Адже результати неформального навчання професії охоронника (із розрядом 1 — 2) доведеться підтверджувати. Причина — охоронників (першо-/другорозрядників) включено до Переліку робочих професій, за якими здійснюється підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями, затвердженого наказом Мінсоцполітики України від 23.12.2013 р. № 886.

Власне ж процедуру підтвердження визначає Порядок підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями, затверджений постановою КМУ від 15.05.2013 р. № 340. Він передбачає, що підтвердженням кваліфікації займаються служби зайнятості, які співпрацюють у зв’язку з цим із суб’єктами підтвердження. У результаті, пройшовши всі формальності підтвердження, особа отримає свідоцтво про присвоєння робочої кваліфікації. А витрати, пов’язані з підтвердженням кваліфікації, профінансує роботодавець. В обліку підприємства такі суми разом із витратами на навчання працівників потраплять до витрат (детальніше про навчання працівників та всі облікові нюанси читайте в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 67).

Додамо, що ці ж способи навчання охоронників (формальне та неформальне) згадуються і в характеристиках розрядів, які їм присвоюються (див. п. «115. Охоронник» Довідника № 336).

Отже, ви вже знаєте, що охоронна діяльність підлягає ліцензуванню (див. с. 6). У зв’язку з цим може виникнути запитання: чи знадобиться ліцензія для охорони свого майна власними силами?

Ні, ліцензія тут не потрібна, оскільки такі дії охоронною діяльністю не є. Адже послуги з охорони власності та громадян (на підставі письмово укладеного договору охорони) у цьому випадку ніхто нікому не надає. Тобто про здійснення охоронної діяльності не йдеться. А охорону в цьому випадку забезпечують безпосередньо працівники підприємства — сторожі та охоронники. Для них це звичайна трудова діяльність. Адже їх у такому разі оформляють на роботу в загальному порядку — укладаючи трудовий договір та вносячи записи до трудової книжки (детальніше про оплату їх праці читайте у статті на с. 17). Отже, щодо ліцензії хвилюватися не варто — під ліцензування цей випадок не підпадає.

До речі, у далекому минулому на це звертав увагу і Держкомпідприємництва (листи від 14.04.2003 р. № 2197 та від 23.07.2004 р. № 5041), зазначаючи, що вимоги про отримання ліцензій стосуються юросіб та фізосіб — суб’єктів підприємницької діяльності при наданні ними охоронних послуг.

Функціонування внутрішніх служб охорони належить до господарської діяльності суб’єкта господарювання, з наданням послуг не пов’язане, тому отримання ліцензії не потребує

Нагадаємо, що обов’язкові медогляди — (1) попередні (при прийнятті на роботу) та (2) періодичні (протягом трудової діяльності) — проводяться для працівників, зайнятих на роботах:

— важких;

— зі шкідливими та небезпечними умовами праці;

— де є необхідність у професійному доборі.

Цього вимагають ст. 169 КЗпП і ст. 17 Закону про охорону праці. Причому такі обов’язкові мед­огляди проводяться за рахунок роботодавця (детальніше про облік витрат на проведення обов’язкових медоглядів ви можете прочитати в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 75, с. 44, а також у спецвипуску «Охорона праці на підприємстві», 2012, № 6).

У свою чергу, процедура проведення обов’язкових медичних оглядів працівників визначена Порядком № 246. У додатку 5 до цього Порядку в переліку робіт, виконання яких потребує обов’язкового попереднього (періодичного) медогляду, робота охоронником не значиться. Щоправда, туди водночас уключені роботи у військовій охороні, службах спецзв’язку, апараті інкасації, банківських структурах та інших установах і службах, яким дозволено носити та застосовувати вогнепальну зброю. Але це все ж «окремий» випадок, що простих охоронників не стосується. Отже, проходити обов’язковий медогляд звичайним охоронникам не потрібно.

Тому якщо, наприклад, роботодавець захоче оплатити медзакладу добровільний (з ініціативи охоронників/підприємства) медогляд, то відобразити витрати за ним (скажімо, на підставі «працеохоронного» п.п. «є» п.п. 138.8.5 ПКУ) підприємству не вдасться.

Хоча, якщо застереження щодо медоглядів зробити у трудовому (колективному) договорі, витрати на нього виявляться зарплатою (тобто фінансуванням особистих потреб та виплатами індивідуального характеру згідно з п.п. 2.3.4 Інструкції № 5). Тоді з’являться «зарплатні» витрати (ст. 142 ПКУ), а разом із ними й необхідність нарахування/утримання (як із зарплати) ЄСВ. До того ж медогляд, що проводиться «в рахунок зарплати», може спричинити в обліку підприємства бартерні наслідки. Детальніше про це див. матеріал у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 91, с. 13.

Можливо, через це спокійнішим здасться «зарплатно-преміальний» варіант. Коли працівники-охоронники отримають премію (п. 2.3 Інструкції № 5), за рахунок якої всі витрати, пов’язані з медоглядом, оплачуватимуть медзакладу вже самостійно. Або взагалі (зважаючи на привабливу «податкову безнаслідковість») варіант із наданням працівникам-охоронникам нецільової благодійної допомоги (детальніше про яку ви можете прочитати в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 18, с. 15).

Одягаючи персонал охорони в обмундирування, насамперед майте на увазі: форменим одягом воно не є.

Адже форменим одягом забезпечуються посадові особи органів державної влади та особи, які перебувають на державній службі. Тим самим формений одяг покликаний виділити працівників певної галузі (виду діяльності) або ж посади серед інших осіб. Так, наприклад, формений одяг мають працівники органів внутрішніх справ, митної та податкової служби, а також працівники деяких галузей (зокрема, працівники залізничного транспорту). У зв’язку з цим види та переліки такого форменого одягу, а також норми видачі встановлюються КМУ та галузевими міністерствами. У них охоронників немає. Більше того, пам’ятайте: використовувати, наприклад, елементи символіки та форменого одягу, що належать органам МВС, а також іншим правоохоронним органам та військовим формуванням, заборонено навіть «професійним» суб’єктам охоронної діяльності (п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону № 4616, п.п. 4.2.3 Ліцензійних умов № 365). Отже, одяг охоронників до форменого одягу не належить.

Водночас зверніть увагу на інший момент. Працівники шкідливих виробництв — зайняті на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також на роботах, пов’язаних із забрудненнями або несприятливими метеорологічними умовами, безоплатно в межах установлених норм мають бути забезпечені спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту (ст. 163 КЗпП, ст. 8 Закону про охорону праці). При цьому порядок забезпечення працівників спецодягом регулюється Положенням № 53, а норми безплатної його видачі (галузеві та загальні) затверджуються окремими нормативно-правовими актами — наказами.

Так, у «загальних» Нормах № 62 (див. п. 104 і п. 114) деякі види спецодягу належать у тому числі сторожам та охоронникам. Для охоронників це, наприклад: костюм ЗМи (захисний від забруднень та стирань), берет (З), напівчеревики (ЗМиСМ), а для роботи взимку — куртка і штани утеплені (ТнМи), чоботи, шапка, рукавиці.

Тому такі види одягу, що видаються охоронникам та сторожам, обліковують як спецодяг

Тобто відображають в обліку залежно від вартості та строку її служби (останній згідно з Нормами № 62 залежить від виду одягу і становить 12, 24 і 36 місяців).

Отже, у бухгалтерському обліку спецодяг, строк служби якого не перевищує 1 рік, уключають до складу запасів — малоцінних швидкозношуваних предметів (зараховують на рахунок 22).

А спецодяг зі строком служби понад 1 рік:

— вартість якого не перевищує встановленого вартісного критерію (зазвичай і в податковому, і в бухгалтерському обліку — 2500 грн.), обліковують як малоцінні необоротні матеріальні активи (субрахунок 112);

— вартість якого перевищує встановлену вартісною межу (2500 грн.), зараховують до складу основних засобів (субрахунок 109) чи інших необоротних матеріальних активів (субрахунок 117).

При цьому вартість «довгострокового» спецодягу підлягає амортизації. Її нарахування відображають за напрямами витрат (Дт 91, 92, 93, 94 — Кт 131, 132).

У податковому обліку витрати на забезпечення охоронників спецодягом (у межах затверджених норм безоплатної видачі) підприємство має право віднести до податкових витрат на підставі абзацу першого п.п. 140.1.1 ПКУ. При цьому витрати формують також за напрямами витрат. Тобто залежно від того, які об’єкти охороняються, включають їх до складу:

— або загальновиробничих витрат (п.п. «г» п.п. 138.8.5 ПКУ);

— або адміністративних витрат (п.п. «в» п.п. 138.10.2 ПКУ);

— або витрат на збут (п.п. «д» п.п. 138.10.3 ПКУ);

— або інших операційних витрат, пов’язаних із господарською діяльністю (п.п. «в» п.п. 138.10.4 ПКУ).

Хоча податківці чомусь щодо охорони говорять тільки про можливість відображення адміністративних витрат, причому навіть у разі, коли охороняються виробничі приміщення (лист ДПСУ від 01.04.2012 р. № 6436/6/15-1415). Проте такий підхід нам здається некоректним. На наш погляд, витрати на охорону повинні обліковуватися за напрямами витрат — залежно від того, які об’єкти охороняються (детальніше про це читайте на с. 8).

Сума «вхідного» ПДВ за спецодягом уключається до податкового кредиту. Детальніше про спецодяг читайте в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 103, с. 30, а також у спецвипуску «Охорона праці на підприємстві», 2012, № 6.

Згідно зі службовими обов’язками перерв у роботі (на відпочинок та харчування) охоронникам не встановлюють. Але в такому разі роботодавець повинен дотримуватись вимог ст. 66 КЗпП і надати охоронникам можливість приймання їжі протягом робочого часу. Для цього наказом по підприємству (за погодженням із профспілкою) затвердити перелік робіт (посад), порядок і місце приймання їжі.

Також важливо створити умови та належним чином улаштувати місце приймання їжі. І тут уже без холодильника, чайника, мікрохвильової печі не обійтися. Адже придбання такої побутової техніки нерозривно пов’язане з можливістю виконання охоронниками трудових обов’язків і необхідне для зберігання та підігрівання ними їжі під час служби. Тому витрати на придбання таких електроприладів вважаються пов’язаними з господарською діяльністю. А отже, вони за всіма правилами можуть бути відображені в податковому обліку. І тут уже все залежатиме від їх вартості:

— якщо вона становить понад 2500 грн., то в податковому обліку об’єкти вважаються об’єктами основних засобів (п.п. 14.1.138 ПКУ). І їх (як прилади) зараховують до групи 6;

— якщо їх вартість не перевищить 2500 грн., то в податковому обліку об’єкти відносять до малоцінних необоротних матеріальних активів із зараху­ванням до однойменної групи 11.

У податковому обліку такі довгострокові об’єкти підлягають амортизації в порядку, обумовленому ст. 145 ПКУ. Причому зазвичай для уникнення розбіжностей аналогічним чином їх обліковують і в бухгалтерському обліку (установивши і в бухобліку той же розмежувальний вартісний критерій «2500 грн.»).

Суму нарахованої за ними амортизації включають до витрат за напрямами витрат

Тобто відносять на витрати (загальновиробничі, адміністративні, збутові або інші операційні) залежно від того, які приміщення охороняються. Сума «вхідного» ПДВ за ними на загальних підставах уключається до податкового кредиту.

Причому перешкод з боку перевіряючих цьому бути не повинно. Адже з такими витратами для охоронників контролюючі органи погоджувалися і раніше, визнаючи можливість «податкової» амортизації таких об’єктів ще в листі ДПАУ від 14.01.2002 р. № 256/6/15-1216, а згодом і в консультації з підкатегорії 102.07.20 БЗ (щоправда, на сьогодні вона втратила чинність).

Детальніше про порядок обліку витрат на придбання зазначених об’єктів ви можете дізнатися зі спецвипуску «Основні засоби на підприємстві», 2012, № 10, с. 51.

Із тим, що охоронникам за службовими обов’язками завжди слід бути у спортивній формі, — не посперечаєшся. Та що вже казати! Такі вимоги закладені самою професією. Адже в Довіднику № 336 встановлено: охоронник повинен вживати заходів щодо відбиття нападів шляхом використання службового собаки, вогнепальної зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони з використанням допоміжних знарядь і фізичної сили. Тому регулярна спортпідготовка для охоронників — річ необхідна.

З урахуванням цих обставин оплату (оренду) спортзалу (басейну, стрілецького клубу) для охоронників можна розцінювати як пов’язану з господарською діяльністю. Звісно, за умови, що власне об’єкти, що охороняються (будівлі, офіси, склади тощо), також використовуються в госпдіяльності. У такому разі обов’язок відвідувати спортивний зал (причому в робочий час) має бути закріплений за охоронниками в посадовій інструкції. Тоді витрати на відвідування спортзалу охоронниками, зумовлені виконанням посадових обов’язків та трудової функції, вважатимуться пов’язаними з господарською діяльністю.

Витрати на оплату спортзалу для охоронників обліковують за напрямами витрат (Дт 91, 92, 93, 94 — Кт 685). Тобто включають до складу загальновиробничих витрат (п.п. «г» п.п. 138.8.5 ПКУ), адміністративних витрат (п.п. «в» п.п. 138.10.2 ПКУ), витрат на збут (п.п. «д» п.п. 138.10.3 ПКУ) або інших операційних витрат (п.п. «в» п.п. 138.10.4 ПКУ) — залежно від того, які об’єкти (приміщення) охороняє служба охорони.

А якщо абонемент підприємство, скажімо, опла­тило наперед (за квартал, півріччя або рік), то майбутні витрати спершу відображають на рахунку 39 (Дт 39 — Кт 685). А потім поступово (щомісяця), виходячи з актів наданих послуг, визнають витратами періоду (Дт 91, 92, 93, 94 — Кт 39).

Сума «вхідного» ПДВ за ними за першою подією включається до податкового кредиту. Також майте на увазі: для підприємства витрати на спортзал — це звичайні витрати, пов’язані з діяльністю. Тому ПДФО з охоронників у такому разі утримувати не потрібно.

А тепер облік витрат на утримання охоронної служби узагальнимо в таблиці (суми наводяться умовні):

Облік витрат на вміст служби охорони

Отже, організаційні моменти позаду. Тепер розглянемо трудові питання та з’ясуємо, як же оплачувати працівникам-охоронникам їх працю? Адже тут сила-силенна своїх нюансів.

	висновки
	На охорону майна власними силами ліцензія не потрібна. Обов’язковий медогляд для охоронників не передбачений. Зважаючи на Норми № 62, охоронникам повинні безоплатно видаватися деякі види спецодягу. Витрати на забезпечення охоронників побутовими електроприладами (холодильником, чайником, мікрохвильовою піччю), а також оплату спортзалу для спортпідготовки підприємство має право відобразити в податковому обліку.