Теми статей
Обрати теми

Якщо до 01.07.2012 р. до ПК включили ПН, не зареєстровані в ЄРПН

Редакція ПБО
Стаття

Якщо до 01.07.2012 р. до ПК включили ПН, не зареєстровані в ЄРПН

Суть спору

Податківці під час проведення камеральної перевірки зменшили підприємству суму ПК, заявленого за податковою накладною (ПН), яку постачальник не зареєстрував у ЄРПН. Тобто платнику було донараховано ПДВ (у розмірі такого ПК), а також суми штрафних (фінансових) санкцій. Як обґрунтування таких дій податківці використовували чинні на той час норми п. 201.10 ПКУ. Платник із такими донарахуваннями не погодився і звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення, що передбачає згадані донарахування.

Позиція податкових органів

Податківці, встановивши під час камеральної перевірки відсутність факту реєстрації податкової накладної в ЄРПН, розцінили його як порушення вимог п. 201.10 ПКУ. Що, на їх думку, не дає покупцю права на податковий кредит за такою податковою накладною. Виходячи з цього, вони роблять висновок, що платником (позивачем) було завищено суму ПДВ, уключену до ПК за декларацією за січень 2012 року. На цій підставі були здійснені донарахування та застосовані фінансові санкції, на які й було оформлене оскаржуване повідомлення-рішення за актом камеральної перевірки.

Вирішення справи судом

Суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій стали на бік платника-позивача. Вони визнали протизаконним і скасували згадане повідомлення-рішення податківців.

При цьому рішення судів мотивувалися такими аргументами.

Абзац дев’ятий п. 201.10 ПКУ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (тобто до 01.07.2012 р.), установлював, зокрема, таке.

Відсутність факту реєстрації платником податку — продавцем товарів/послуг податкових накладних у ЄРПН та порушення порядку заповнення ПН не дає права покупцю на включення сум ПДВ до ПК.

Далі судді звертають увагу на те, що в цій нормі при встановленні обмежень на право віднесення сум ПДВ до ПК використовується з’єднувальний сполучник «та», який має семантичний відтінок поєднання. А це означає виконання декількох умов одночасно («обох складових (умов) як рівноправних»).

У цьому випадку такими («спільними») умовами є:

1) відсутність факту реєстрації платником податку — продавцем товарів/послуг податкових накладних у ЄРПН;

2) порушення порядку заповнення ПН.

Таким чином, на думку суддів, один лише факт нереєстрації ПН у ЄРПН при дотриманні порядку її заповнення не повинен позбавляти платника права на податковий кредит.

Коректність своїх висновків судді підтверджують також тим, що згодом законодавці (Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» від 24.05.2012 р. № 4834-VI) внесли зміни до абзацу дев’ятого п. 201.10 ПКУ, замінивши у згаданому місці цієї норми сполучник «і» на «та/або». І тільки після цієї зміни в нормі став застосовуватися також розділовий сполучник «або», який має семантичний відтінок протиставлення (що означає взаємовиключний вибір з кількох елементів — «один з двох можливих»).

На підставі аналізу старої та нової редакцій цієї норми судді зробили такий висновок.

За часів дії колишньої редакції не було підстав вважати неправомірним формування платником (позивачем) ПК у разі недотримання ним однієї з умов, регламентованих абзацом дев’ятим п. 201.10 ПКУ

Думка редакції

Ліберальність таких висновків судів, уключаючи ВАСУ, не може не радувати. І хоча висновки ці зроблені з неабияким запізненням, на практиці платники можуть (за бажання) їх використовувати і зараз — у разі виникнення проблем із ПН за минулі періоди.

У зв’язку з цим зазначимо таке.

По-перше, ці ліберальні висновки можна поширити тільки на ті ПН, які оформлені не пізніше 30.06.2012 р.

А по-друге, оскільки йдеться про нереєстрацію «старих» (виписаних до 01.07.2012 р.) податкових накладних у ЄРПН, такі факти вже переважно всі були податківцями відстежені та «проштрафовані». Але ті платники, які з аналогічних підстав раніше були покарані податківцями, теж можуть задуматися про відновлення «статус-кво». Адже право на судове оскарження (подання позову) повинне за ними зберігатися протягом 1095 днів із дати оформлення податківцями повідомлення-рішення (п. 56.18 ПКУ).

Якщо ж хтось із платників потрапив під таку «роздачу» тільки зараз, то він тим більше може використати цей прецедент як аргумент у суді.

Певні передумови для позитивного результату (ураховуючи статус цього документа і суду), як бачимо, є.

Водночас ми хочемо обговорити такий аспект, пов’язаний із зазначеним трактуванням судами старої редакції дев’ятого абзацу п. 201.10 ПКУ, та висловити свою думку.

Річ у тім, що коли трактувати згаданий сполучник «та» в дев’ятому абзаці п. 201.10 ПКУ як такий, що вимагає виконання двох умов одночасно, то можна стверджувати також таке. Податкові накладні, які були своєчасно зареєстровані платником в ЄРПН, але при цьому були складені з порушенням порядку їх заповнення, не позбавляють платника права на податковий кредит. А ось цей момент, на наш погляд, уже набагато цікавіший і на сьогодні щодо «старих» (датованих до 01.07.2012 р.) ПН він більш актуальний, ніж нереєстрація в ЄРПН.

Тобто, якщо сьогодні при проведенні податкових перевірок у платника буде виявлено зареєстровані в ЄРПН податкові накладні, які постачальником були складені з порушенням порядку їх заповнення, то платник може ризикнути і спробувати відбитися від «викошування» ПК, апелюючи до цієї постанови ВАСУ.

Адже суд у ній прямо зазначає, що для позбавлення права платника на податковий кредит мають бути одночасно (!) не дотримані дві рівноправні (!) умови (факт відсутності реєстрації в ЄРПН та порушення порядку заповнення податкових накладних). А при реєстрації в ЄРПН «непорядної» ПН одну з цих умов буде дотримано. Утім, шанси відстояти в суді ПК саме в такій ситуації ми оцінювати не беремося

Водночас зазначимо: якщо підходити до цієї проблеми зважено і трактувати стару норму дев’ятого абзацу п. 201.10 ПКУ не «за буквою», а «за духом» Закону, то слід говорити про логічність прочитання у старій редакції цієї норми сполучника «та» також як «або». Інакше запроваджена законодавцями обов’язковість реєстрації податкових накладних в ЄРПН стає певною мірою ефемерною

 

Олексій Павленко, податковий експерт

 

 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28 жовтня 2013 р.

№ К/9991/76341/12

(витяг)

<…>

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

— 14.03.2012 р. головним державним податковим ревізором-інспектором відділу адміністрування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб ДПІ <…> проведено камеральну перевірку поданої ПАТ «В» податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2012 року;

— за результатами перевірки складено акт № <…> від 14.03.2012 р., за висновками якого встановлено відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкової накладної за № <…> від 31.01.2012 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної, що є порушення вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України та не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість по податкового кредиту, внаслідок чого позивачем було завищено суму податку на додану вартість, включену до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року;

— на підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № <…> від 02.04.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на суму <…> грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму <…> грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованим донарахування податкового зобов’язання та застосування штрафних санкцій контролюючим органом, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

<…>

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вимоги до податкової накладної визначені ст. 201 ПК України.

Так, пунктом 201.1 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов’язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, — продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи — продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, — покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

У абз. 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку — продавець товарів/послуг зобов’язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до абз. 9 п. 201.10 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відсутність факту реєстрації платником податку — продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов’язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов’язань за відповідний звітний період.

У цьому нормативному приписі при визначенні обмежень на право віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту вживається з’єднувальний сполучник «та», що має семантичний відтінок поєднання та означає застосування кількох елементів одночасно — «обидві складові (умови) як рівноправні». У даному контексті такими умовами є: 1) відсутність факту реєстрації платником податку — продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; 2) порушення порядку заповнен­ня податкової накладної.

Правильність такої правової позиції підтверджується й подальшими змінами, внесеними законодавцем до цього абзацу Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» № 4834-VI від 24.05.2012 р., викладеними наступним чином: відсутність факту реєстрації платником податку — продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов’язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов’язань за відповідний звітний період.

Отже, в даному випадку, вживається також і розділовий сполучник «або», що має семантичний відтінок протиставлення та означає взаємовиключний вибір з кількох елементів — «один з двох можливих».

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про правильність висновків судів попередніх інстанцій, які, встановивши реальність операцій та факт взаєморозрахунків між позивачем та його контрагентом ТОВ «В», не знайшли підстав вважати неправомірним формування позивачем податкового кредиту за умови недотримання ним однієї з умов, регламентованих абз. 9 п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

<…>

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу <…> об’єднаної державної податкової інспекції <…> залишити без задоволення.

<…>

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі