Коли сплачувати податок, якщо строк подання декларації переноситься
Суть спору
Підприємство 31.08.2011 р. сплатило податкові зобов’язання, задекларовані в декларації з ПДВ за липень 2011 року. Податківці побачили в цьому порушення граничних строків сплати податкових зобов’язань та застосували штраф відповідно до ст. 126 ПКУ.
Позиція податкових органів
У цій справі податківці вважали, що граничним строком сплати податкового зобов’язання за липень 2011 року є не 31.08.2011 р., а 30.08.2011 р. Отже, платник податків порушив граничні строки сплати податкового зобов’язання, визначені в п. 57.1 ПКУ. А тому застосування штрафних санкцій згідно зі ст. 126 ПКУ є цілком обґрунтованим.
Крім того, на думку податкового органу, платник податків має податковий борг, а отже, кошти, що сплачуються в рахунок поточних податкових зобов’язань, мають бути переспрямовані в рахунок погашення наявного податкового боргу. Судячи з усього, звідси з’явився ще один штраф — за несвоєчасну сплату податкового боргу, але вже в більшому розмірі (20 % від сплаченої суми).
Вирішення справи судом
Суд підтримав підприємство, причому на всіх етапах розгляду справи.
По-перше, суд вважає, що граничним строком сплати податкових зобов’язань за липень 2011 року є 31 серпня, а отже, жодних порушень платник податків не допустив.
По-друге, переспрямування коштів, які сплачуються за поточне податкове зобов’язання, у рахунок наявного боргу, є дією податкового органу. При цьому платник податків мав не податковий борг, а розстрочене податкове зобов’язання. Звідси суд робить висновок, що застосування санкції є неправомірним.
По-третє, платник податків оскаржив в адміністративному порядку направлені йому податкові повідомлення-рішення. При цьому податковий орган порушив строки розгляду скарги, що само по собі є підставою для її задоволення.
Думка редакції
Насамперед, давайте розберемося з граничними строками сплати податкового зобов’язання. Незважаючи на те що справа стосується липня —серпня 2011 року, висновки суду можуть бути актуальними і для інших періодів, у чому ми зараз переконаємося.
Отже, якщо ми заглянемо в календар, то побачимо, що граничний строк подання декларації з ПДВ за липень 2011 припадає на вихідний — суботу (20 серпня). Як відомо, згідно з п. 49.20 ПКУ якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, який настає за вихідним або святковим днем. Тобто в цьому випадку граничним строком подання декларації за липень є понеділок (22 серпня). Цього ніхто не заперечує.
Що ж до строків сплати податкових зобов’язань, то згідно з п. 57.1 ПКУ він становить 10 календарних днів, які настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації, крім окремо обумовлених випадків.
За такого формулювання п. 57.1 ПКУ цілком очевидним є таке.
Десятиденний строк для сплати має починати відлічуватися не від вихідного дня, а від граничного строку подання декларації, яким є понеділок (22 серпня)!
У результаті доходимо висновку, що в цій справі платник податків абсолютно правомірно перерахував суму податкового зобов’язання 31, а не 30 серпня!
Чому податківці так завзято наполягають на тому, щоб розрахунок десятиденного строку починався саме з вихідного дня, а не з «першого банківського»? Найімовірніше, зважаючи на традиції (якщо абстрагуватися від інтересів бюджету). Річ у тім, що в період дії Закону № 2181 строки подання декларацій та сплати були сформульовані приблизно так само, як і в ПКУ: ті ж 20 або 40 днів після останнього дня звітного періоду, ті ж 10 днів для сплати. Але одна принципова відмінність усе ж є: у Законі № 2181 десятиденний строк для сплати відлічувався від граничних строків подання декларації, визначених у п.п. 4.1.4 цього ж Закону. Саме там зазначено про строк подання декларацій протягом 20, 40 і так далі днів. А перенесення на перший банківський день у разі, коли цей строк припадає на вихідний або святковий, було встановлено в іншому підпункті. Тому в докодексний період жодного перенесення не було. Зараз же в п. 57.1 ПКУ посилання на аналогічний п. 49.18 немає!
От і виходить, що податківці стали заручниками стереотипів.
Незважаючи на те що справа стосується 2011 року, висновки суду актуальні зараз і будуть актуальними в майбутньому, в разі коли строк подання декларації припадає на вихідний або святковий день. Наприклад, граничний строк подання декларації з податку на прибуток за 2013 рік «річниками» припадає на 1 березня (субота) і переноситься на 3 березня (понеділок). Тому десятиденний строк слід відлічувати не від суботи, а від понеділка. А це означає, що граничний строк сплати повинен припадати на 13 березня, а не на 11 березня 2014 року. Аналогічні ситуації відбуватимуться зі сплатою місячних податків у квітні, липні, вересні, грудні 2014 року.
Перенесення строку сплати податку при перенесенні строку подання декларації
Проте ми рекомендуємо не зловживати цією логікою. Ще раз нагадаємо, що податківці завжди розраховують граничні строки сплати податків по-старому і чітко їх дотримуються (див., наприклад, запитання 7 УПК № 1171, де податківці наказують сплачувати податок на прибуток за 2013 рік не пізніше 11 березня 2014 року // «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 12; календар, що розміщується на сайті Міндоходів). Порушення їх правил однозначно призведе до конфлікту і доводити свою правоту потрібно буде в суді. Чи варта таких жертв (час, нерви, кошти) затримка у сплаті на 1 — 2 дні?
Саме тому в усіх наших матеріалах (статтях, календарях) ми завжди відлічуємо строк сплати так, як того вимагають податківці.
Що стосується інших обставин справи, яка аналізується, то ми на них детально не зупинятимемося. Переспрямування сплачених коштів у рахунок розстроченого податкового зобов’язання є специфічною процедурою (як з’ясувалося, боргу у платника податків не було). Порушення ж податківцями строків розгляду скарг, на жаль (а, найімовірніше, на щастя ☺), усе ще трапляється, і його наслідки цілком зрозумілі кожному бухгалтеру.
Дмитро Костюк, заступник головного редактора
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
12.02.2013 р.
№ К/9991/62001/12
(витяг)
<…>
Як встановлено судами попередніх інстанції, співробітниками СДПІ у м. Києві проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань до бюджету з податку на додану вартість у квітні, травні, липні, серпні 2011 р. та згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 р. у справі № 2а-11822/10/2670, за результатами якої складено акт перевірки від 01.12.2011 р. № 1085/41-20/30019775.
<…>
На підставі зазначеного акта податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:
— № 0004874120 від 20.12.2011 р. про нарахування штрафних санкцій позивачу в розмірі 20 % з податку на додану вартість на відповідну суму;
— № 0004864120 від 20.12.2011 р. про нарахування штрафних санкцій позивачу в розмірі 10 % з податку на додану вартість на відповідну суму.
З розрахунків штрафних санкцій, доданих до податкових повідомлень-рішень, вбачається, що штрафні санкції застосовані до позивача за порушення останнім строків сплати узгодженого грошового зобов’язання за липень 2011 р.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія суддів апеляційного суду, цілком правильно та обгрунтовано виходив з наступного.
Так, судами попередніх інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 18.08.2011 р. позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2011 р., в якій позивач визначив податкове зобов’язання з податку на додану вартість.
Платіжним дорученням 31.08.2011 р. № 87 від 30.08.2011 р. позивач сплатив податкове зобов’язання з податку на додану вартість в спірній сумі.
При цьому, як стверджує податковий орган, згідно розрахунків до податкових повідомлень-рішень граничний термін сплати узгодженого податкового зобов’язання позивача з податку на додану вартість за липень 2011 р. — 30.08.2011 р.
Разом з тим, згідно з п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до п. 49.18 ст. 49 даного Кодексу податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) — протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Пунктом 49.20 статті 49 вказаного Кодексу встановлено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
Як встановлено судами, останній день подання податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011 р. припадав на 20.08.2011 р. (вихідний день — субота), а тому останнім днем строку подання податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011 р. вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем, тобто 22.08.2011 р. (понеділок).
У п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки граничний термін сплати узгодженого податкового зобов’язання позивача з податку на додану вартість за липень 2011 р. припадає на 01.09.2011 р., а сплата позивачем грошового зобов’язання з ПДВ була здійснена 31.08.2012 р., тому судами обгрунтовано не прийнято до уваги твердження податкового органу, що граничний термін сплати узгодженого податкового зобов’язання позивача з податку на додану вартість за липень 2011 р. становить 30.08.2011 р.
<…>
Спростовуючи твердження податкового органу про нарахування ним штрафних санкцій у зв’язку зі спрямуванням коштів, сплачених позивачем як сума грошового зобов’язання з податку на додану вартість за липень 2011 р., в погашення податкового боргу, суди обгрунтовано виходили з наступного.
Статтею 126 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Як встановлено судом, позивач шляхом подання платіжних доручень своєчасно вніс, визначені ним в податкових розрахунках, грошові зобов’язання з податку на додану вартість за липень 2011 р. у спірній сумі.
Водночас згідно з п.п. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 вказаного Кодексу погашення податкового боргу — це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.
Статтею 87 Податкового кодексу України визначено джерела погашення податкового боргу, а пунктом 87.9 цієї статті встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов’язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов’язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Проте, погашення податковим органом раніше існуючого податкового боргу підприємства за рахунок своєчасно сплачених позивачем грошових зобов’язань з податку на додану вартість за липень 2011 р. є дією податкового органу, а не позивача, а тому в діях останнього відсутній склад податкового правопорушення, яке полягає у несвоєчасній сплаті грошових зобов’язань з податку на додану вартість за липень 2011 р.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення № 0004864120 від 20.12.2011 р. та № 0004874120 від 20.12.2011 р. є протиправними.
Окрім цього, як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем подано до Окружної державної податкової служби — Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби скаргу № 2/1-011/2-8197 від 28.12.2011 р. на зазначені податкові повідомлення-рішення.
Пунктом 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України встановлено, що у разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Згідно з п. 56.8 ст. 56 наведеного Кодексу контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов’язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Відповідно до п. 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.
На адресу підприємства 17.01.2012 р. надійшло рішення про продовження строку розгляду первинної скарги № 301/10/25-114 від 13.01.2012 р., згідно з яким податковий орган продовжив строк розгляду скарги позивача від 28.12.2011 р. № 2/1-011/2-8197 по 04.03.2012 р. (включно).
12.03.2012 р. на адресу позивача надійшло рішення податкового органу № 1055/10/12-114 від 05.03.2012 р., яким податкові повідомлення-рішення № 0004874120 та № 0004864120 залишено без змін, а скаргу позивача № 2/1-011/2-8197 від 28.12.2011 р. — без задоволення.
Однак, абзацом 2 та 3 пункту 56.9 статті 56 вказаного вище Кодексу встановлено, що якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.
Враховуючи, що податковий орган рішенням про продовження строку розгляду первинної скарги позивача встановив строк розгляду скарги по 04.03.2012 р. (включно), а рішення № 1055/10/12-114 про результати розгляду скарги платника податків виніс та направив лише 05.03.2012 р., тому суди дійшли обґрунтовано висновку, що податковий орган порушив самостійно визначені ним строки розгляду скарги.
Посилання контролюючого органу на п. 56.13 ст. 56 Податкового кодексу України обгрунтовано не прийнято судами до уваги, оскільки зазначена норма визначає перенесення строків, встановлених цим Кодексом, а не строків, самостійно визначених податковим органом.
<…>
З огляду на викладене, податковим органом не надіслано позивачу вмотивоване рішення за скаргою платника податків протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу, тому скарга позивача вважається повністю задоволеною на його користь, а податкові повідомлення — рішення № 0004864120 від 20.12.2011 р. та № 0004874120 від 20.12.2011 р. є скасованими з дня, наступного за останнім днем строку розгляду скарги, встановленого контролюючим органом, тобто з 05.03.2012 р.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення № 0004864120 від 20.12.2011 р. та № 0004874120 від 20.12.2011 р. не породжують виникнення будь-яких обов’язків у позивача, а тому позовні вимоги, як вірно зазначено судами, про скасування спірних податкових повідомлень-рішень не підлягають задоволенню.
<…>
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:
<…>
Касаційну скаргу Державної податкової служби у м. Києві — залишити без задоволення.
<…>
