Теми статей
Обрати теми

Чи потрібні підприємцю-єдиноподатнику документи на товар?

Редакція ПБО
Стаття

Чи потрібні підприємцю-єдиноподатнику документи на товар?

Суть спору

Підприємець вирішив припинити свою діяльність. Не секрет, що для цього йому, крім іншого, потрібно отримати від податківців довідку про відсутність заборгованості зі сплати податків, зборів за формою № 22-ОПП (ч. 11 ст. 47 Закону № 755). Цю довідку йому видати відмовились, мотивуючи це неможливістю провести податкову перевірку. Причиною відмови стало те, що підприємець не надав контролерам документів, які вони в нього запитували для проведення документальної перевірки. У їх числі були, зокрема, договори з постачальниками, акти виконаних робіт, накладні, інші первинні документи, пов’язані з господарською діяльністю підприємця.

Більше того, податківці нарахували штраф у сумі 510 грн. Підставою для цього, на їх думку, стало порушення підприємцем ст. 44 ПКУ.

Підприємець з висновками податківців не погодився і звернувся для захисту своїх інтересів до суду.

Позиція податкових органів

Податківці вимагали надати документи, ґрунтуючись на ст. 44 ПКУ. Нагадаємо: у п. 44.1 ПКУ зазначено, що для цілей оподаткування платники зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших податкових показників на підставі первинних документів, регістрів бухобліку, фінзвітності та інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків/зборів. Підприємець таких документів не надав, а тому податківці відмовилися видати йому довідку.

Крім того, як ми вже говорили, податківці нараху­вали штраф у розмірі 510 грн. Ці дії вони мотивували порушенням підприємцем ст. 44 ПКУ. Конкретну підставу контролери не назвали, але нею, судячи з усього, стало незбереження платником первинних та інших документів, пов’язаних з обчисленням/сплатою податків/зборів протягом строку, передбаченого ст. 44 ПКУ (п. 121.1 ПКУ). Цей строк становить 1095 днів із дати подання звітності, для складання якої такі документи використовувалися. Якщо ж звітність не подавалася — то з граничної дати для її подання (п. 44.3 ПКУ). Водночас у цій частині підхід податківців не здивував: він відповідає висновку їх консультації в підкатегорії 107.11 Бази знань.

Вирішення справи судом

Суди всіх трьох інстанцій не зійшлися в думках. Місцевий суд прийняв рішення на користь підприємця. Як на аргумент він послався на те, що у ст. 44 ПКУ міститься загальна норма. Водночас єдиноподатникам потрібно керуватися спеціальним правилом п. 296.1 ПКУ, яке вимагає від них вести облік згідно з пп. 296.1.1 — 296.1.3 ПКУ.

Вони ж передбачають, що підприємець-єдиноподатник залежно від групи та ПДВ-статусу повинен вести Книгу обліку доходів або Книгу обліку доходів і витрат

При цьому, на думку суду, вести якийсь інший облік або зберігати документи, які підтверджують показники податкового обліку, таким особам не потрібно.

Апеляційний суд зазначені аргументи не переконали, і він прийняв рішення на користь податківців. Касаційний суд навпаки — підтвердив правильність позиції місцевого суду, не визнавши в ньому лише один процесуальний нюанс (на ньому не зупинятимемося).

Думка редакції

Скажемо одразу: ліберальний підхід касаційного суду нам не до душі. Якщо дотримуватися його, надалі можна зіткнутися з податковими проблемами. Тим більше, базується він на дуже слабких аргументах.

Ключовим аргументом для суду стало те, що ст. 44 ПКУ є загальною нормою, тоді як єдиноподатникам потрібно керуватися спеціальною — встановленою п. 296.1 ПКУ. Щоб довести неспроможність цього підходу, пригадаємо базове правило: спеціальна норма «перекриває» загальну тільки в тій частині, в якій вони перетинаються одна з одною. Водночас між пп. 44.1 і 296.1 ПКУ подібних перетинань немає. Так, пп. 296.1.1 — 296.1.2 ПКУ дійсно встановлюють правила обліку для підприємців-єдиноподатників та вказують, що такий облік вони ведуть у відповідних Книгах (див. вище). От тільки положень п. 44.1 ПКУ ці норми не відміняють. І навіть більше: вони доповнюють їх. Адже погодьтеся: доходи у Книзі обліку доходів та доходи/витрати у Книзі обліку доходів і витрат потрібно заповнювати не «зі стелі», а на підставі документів (тим більше, про це говорить і сам п. 44.1 ПКУ).

Крім того, якщо якісь показники потрапляють із Книги до декларації підприємця-єдиноподатника, то одразу ж «спрацьовує» і правило абзацу другого п. 44.1 ПКУ. Нагадаємо: він забороняє формувати показники податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документально. Але зверніть увагу: це правило стосується не лише єдиноподаткової декларації. Якщо підприємець-єдиноподатник купує товари (роботи, послуги) в іншої фізособи, у тому числі підприємця, йому доведеться заповнити Податковий розрахунок за формою № 1ДФ. З урахуванням сказаного вище, підтвердити документами доведеться і показники, відоб­ражені в ньому.

Таким чином, підприємцю-єдиноподатнику недостатньо всього лише вести Книгу, як вказує на те касаційний суд

Йому будуть потрібні і документи, які підтверджують показники такої Книги, декларацій, а також Податкових розрахунків за формою № 1ДФ. Причому зверніть увагу: ними можуть бути не лише первинні документи, але також договори та будь-які інші документи (це особливо актуально в разі придбання у фізосіб).

img 1Але одразу ж виникає запитання: а чи потрібні «видаткові» документи єдиноподатникам груп 1 — 2, а також груп 3 і 5 (без сплати ПДВ), що підтверджують придбання в юросіб? Адже такі підприємці обліку витрат не ведуть, а придбання в юросіб у Податковому розрахунку за формою № 1ДФ не відображаються. Вимоги ст. 44.1 ПКУ тут «не працюють», отже, на перший погляд, ви дійсно можете обійтися без зазначених документів. Щоправда, робити це ми все одно не рекомендуємо. Чому?

По-перше, податківці можуть визнати, що товари, не підтверджені документами, куплені у фізосіб. Про це свідчить і консультація в підкатегорії 107.11 Бази знань. У ній податківці повідомили, що в подібному випадку до платника застосовується штраф за неутримання ПДФО (п. 127.1 ПКУ). Водночас, якщо дотримуватись такої логіки, вони можуть наполягати на застосуванні штрафу і за неправильне заповнення Податкового розрахунку за формою № 1ДФ (п. 119.2 ПКУ), — хоча в згаданій консультації вони про це умовчали. Вочевидь, що зазначені санкції «притягнуті за вуха» і, в разі їх застосування, свої права можна буде відстояти в суді.

По-друге, якщо податківці виявлять у підприємця товар, походження якого не підтверджене документами, то є ймовірність, що його визнають отриманим безоплатно. Зрозуміло, що підстави для цього дуже хиткі. Особливо якщо врахувати, що безоплатно отриманими для єдиноподатника вважаються тільки ті товари (роботи, послуги), які отримані за письмовими договорами (п. 292.3 ПКУ). Якщо ж ви все-таки зіткнетеся з подібною ситуацією, то пам’ятайте: при оскарженні дій податківців в адміністративному або судовому порядку доводити свою правоту повинні саме вони (п. 56.4 ПКУ, ч. 2 ст. 71 КАСУ).

Таким чином, якщо ви хочете уникнути подібних проблем, документи на товар все ж краще мати. На завершення коментаря оцінимо правомірність дій податківців у частині:

1) накладення штрафу. Як уже зазначалося, податківці наклали штраф у розмірі 510 грн. за недотримання підприємцем ст. 44 ПКУ. Нагадаємо: цей штраф застосовується, зокрема, за незбереження документів, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків протягом строку, передбаченого ст. 44 ПКУ (п. 121.1 ПКУ). Отже, як бачите, дії податківців у цій частині відповідають ПКУ;

2) відмови видати довідку. Однією з підстав для відмови в її видачі є неможливість провести документальну перевірку (абз. 1 п.п. 11.9.1 Порядку № 1588). Податківці послалися саме на нього. При цьому Порядок № 1588 не повідомляє, які причини можуть спричинити неможливість її проведення. Це, у свою чергу, призводить до того, що цю підставу можна розглядати доволі широко. Отже, і тут у діях податківців явної протиправності немає. Хіба що, зауважимо, вони могли підійти до цієї ситуації й інакше — а саме, провести документальну перевірку, але без урахування відповідних документів (п. 44.6 ПКУ).

 

Віталій Смердов, податковий експерт

 

 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

19 листопада 2013 р.

м. Київ

№ К/800/22104/13

(витяг)

Вищий адміністративний суд України <…> розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи — підприємця ОСОБА_4 <…>

<…> позивачем подана заява на ім’я державного реєстратора <…> про припинення підприємницької діяльності.

<…> державною податковою інспекцією направлено повідомлення <…> про запрошення позивача <…> з питання припинення діяльності.

Крім того, повідомленням <…> державної податкової інспекції <…> запропоновано надати документи з питань фінансово-господарської діяльності та сплати податків <…>, а саме: книгу обліку доходів та витрат форми-10; виписки з розрахункових рахунків (якщо відкривались рахунки в фінансових установах); договори з постачальниками та покупцями, накладні, акти виконаних робіт тощо; дозволи, ліцензії, патенти (якщо видавалися); трудові договори з найманими працівниками (якщо реєструвалися в центрі зайнятості); книги нарахування та виплати заробітної плати (якщо були наймані особи); документи про право власності (або договори оренди) на приміщення, що використовувалися в підприємницькій діяльності; документи про право власності на землю (якщо є земля); документи про право власності на транспортні засоби (якщо є транспорт); інші первинні документи, пов’язані зі здійсненням фінансово-господарської діяльності.

<…> прийнято рішення провести позапланову виїзну перевірку позивача <…>.

<…> позивач отримав податкове повідомлення-рішення <…>, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 510,00 грн. <…> у зв’язку із порушенням платником ст. 44 Податкового кодексу України.

Крім того, <…> позивача повідомлено про те, що відповідач не має можливості видати Фізичній особі — підприємцю ОСОБА_4 довідку про відсутність заборгованості за формою 22-ОПП та направляє повідомлення про наявність заперечень проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи (підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця) за формою 27-ОПП. Підставою для відмови стала неможливість проведення позапланової перевірки через ненадання позивачем всіх необхідних документів <…>.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з приписів ст. 292, 296 Податкового кодексу України, що чинним законодавством не передбачено обов’язку фізичної особи — підприємця, що знаходиться на спрощеній системі оподаткування, вести та зберігати первинні документи, зазначені відповідачем.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в позові, оскільки місцевий адміністративний суд, пославшись на положення п.п. 296.1.1 п. 296.1, п. 296.2. ст. 296 Податкового кодексу України, не врахував ст. 44 Податкового кодексу України, яка є загальною нормою та передбачає обов’язок всіх платників податку вести облік <…> на підставі первинних документів, <…> інших документів, пов’язаних з обчисленням, сплатою податків і зборів <…>.

Колегія суддів з таким висновком апеляційного суду не погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України платники єдиного податку ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 — 296.1.3 цього пункту.

Крім того, п.п. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 Кодексу вказує, що платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої та п’ятої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

<…>

Посилання апеляційного суду на ст. 44 Податкового кодексу України є необґрунтованим, оскільки дана норма є загальною. Положення ст. 296 цього Кодексу є спеціальними для платників єдиного податку щодо ведення обліку і складення звітності, а тому підлягають переважному застосуванню.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції <…>.

Відповідно до п. 11.9.1 Порядку обліку платників податків і зборів від 09.12.2011 р. № 1588 причинами заперечень органу державної податкової служби щодо здійснення державної реєстрації припинення платника податків можуть бути, зокрема, неможливість проведення документальної перевірки із зазначенням обґрунтованих обставин, які підтверджують неможливість її проведення.

<…>

Оскільки, як вже зазначено, платник надав документи, наявність яких у нього вимагається законодавством, у податкового органу були відсутні підстави для прийняття повідомлення про наявність заперечень проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи (підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця) за формою 27-ОПП <…>.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення <…> та повідомлення про наявність заперечень проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи (підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця) за формою 27-ОПП <…>.

<…>

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, —

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи — підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

<…>

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі