Щодо використання сільгосптоваровиробниками коштів на спецрахунку

спецрежим ПДВ

Щодо використання сільгосптоваровиробниками коштів на спецрахунку

Лист Міністерства доходів і зборів України від 05.11.2013 р. № 14686/6/99-99-19-04-02-15

Міністерство доходів і зборів України розглянуло звернення щодо використання сільськогосподарськими товаровиробниками — суб’єктами спеціального режиму оподаткування коштів, що акумульовані ними на спеціальних рахунках, та повідомляє наступне.

Статтею 209 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) для сільськогосподарських товаровиробників запроваджено пільговий режим оподаткування в частині податку на додану вартість, який передбачає підтримку сільськогосподарських товаровиробників шляхом направлення сум податку на додану вартість, що визначені ними для сплати до бюджету, на розвиток сільськогосподарської галузі.

Так, спеціальним режимом оподаткування передбачено, що сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку — для інших виробничих цілей (пункт 209.2 статті 209 Кодексу).

Сума податку на додану вартість, яка підлягає перерахуванню на спеціальний рахунок платника (та в подальшому використанню на виробничі цілі), визначається в податковій декларації з податку на додану вартість з позначкою «0121»/«0122»/«0123», в якій відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування, установленого статтею 209 Кодексу.

Порядок акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 р. № 11 (далі — Порядок). Зокрема, пунктом 4 Порядку визначено, що сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, тобто для інших виробничих цілей.

Для сільськогосподарських товаровиробників під виробничими цілями слід вважати витрати, що безпосередньо пов’язані з веденням діяльності у сфері сільського господарства. До такої діяльності, відповідно до підпункту 209.15.2 пункту 209.15 статті 209 Кодексу, належать:

• виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощування фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація;

• виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій, інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах, а також їх обробка, переробка та/або консервація;

• надання послуг іншим сільськогосподарським підприємствам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг).

При цьому ні Кодексом, ні Порядком не обмежено використання сум податку на додану вартість, що акумульовані на спеціальному рахунку сільськогосподарського товаровиробника, виключно на оплату податку на додану вартість, що нарахований постачальником на вартість поставлених ним товарів/послуг.

Тому сільськогосподарське підприємство має право оплачувати за рахунок коштів, що акумульовані на спеціальному рахунку, повну вартість товарів/послуг, які призначені для використання у виробництві сільськогосподарської продукції, в тому числі і податок на додану вартість, який нараховується постачальником на вартість таких товарів/послуг.

Перший заступник Міністра С. Дериволков

коментар редакції

Можна сплачувати повну вартість разом з ПДВ

Поява листа, що коментується, викликана, як ми розуміємо, власне туманністю формулювання законодавцями п. 209.2 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ). Згідно із спецрежимом оподаткування сума ПДВ, нарахована сільгосппідприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільгосппідприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за раху­нок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку — для інших виробничих цілей.

Із наведеної вище норми ПКУ можна було б зробити хибний висновок, що акумульовані на спецрахунку пільгові суми в основному призначені для сплати так званого вхідного ПДВ, тобто суми податку на додану вартість, пред’явленої постачальником. Інші напрями використання — за залишковим принципом. Причому використання повинно відповідати виробничим цілям.

Інакше кажучи, можна було помилково думати, що за нормами п. 209.2 ПКУ начебто не допускається сплати постачальнику одночасно і суми вартості товарів/послуг, і суми ПДВ, нарахованої на таку вартість. До того ж в цих нормах відсутня ясність щодо періоду, за який слід проводити підрахунок сплачених сум ПДВ (за день, місяць, квартал чи рік) для визначення залишку пільгових сум для правомірного використання їх для інших виробничих цілей, тобто для здійснення розрахунків власне за самі виробничі фактори.

Приємно відзначити: роз’яснюючи практику застосування цієї норми ПКУ податківці займають лояльну позицію. В листі, що коментується, Міндоходів, зокрема, відзначає, що ні ПКУ, ні Порядком акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженим постановою КМУ від 12.01.2011 р. № 11, не обмежено використання сум, акумульованих на спецрахунку, виключно на оплату ПДВ, що нарахований постачальником на вартість поставлених ним товарів/послуг.

За рахунок акумульованих на спецрахунку коштів сільгосппідприємство має право оплачувати повну вартість товарів/послуг, які призначені для використання у виробництві сільськогосподарської продукції, в тому числі і суму ПДВ.

Аналогічну думку щодо права сільгосппідприємства перераховувати кошти зі спец­рахунку на погашення вартості придбаних виробничих факторів, у тому числі і суми ПДВ, висловлюють податківці.*

Приємно і те, що така їхня думка фактично підтверджує нашу раніше сказану. В публікації (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 39, с. 18) ми уже говорили, що наш погляд, у цьому питанні ніякої черговості сплати не має бути. Адже сума ПДВ, яка акумулюється на спецрахунку, і є власне тим залишком коштів, тобто різницею між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом, визначеними за спецдекларацією з ПДВ (тобто, з позначкою «0121», «0122» чи «0123»). При цьому слово «відшкодування» контекстно пов’язано з обліковою операцією, а не платіжною коштами, зі спецрахунку. Таким чином доходимо висновку, що за виробничі фактори сільгосппідприємство має право сплачувати зі спецрахунку повну суму, тобто зразу всю вартість разом з ПДВ.

Нагадаємо, що питання цільового використання спецрежимного сільгосп-ПДВ висвітлені нами раніше (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 39, с. 36).

Анатолій Бобро