«Пред’явіть ваш...» наказ про облікову політику

«Пред’явіть ваш…» наказ про облікову політику

Тетяна Царевська, податковий експерт

Вибрані підприємством елементи облікової політики, щодо яких нормативно-правовими актами у сфері бухгалтерського обліку передбачено більше одного їх варіанта, закріплюються шляхом видання відповідного розпорядчого документа — зазвичай, наказу керівника. Це стосується всіх без винятку підприємств, у тому числі суб’єктів малого підприємництва (п. 1.1 Методрекомендацій № 635). Адже саме на керівника згідно з чинним законодавством покладається вся повнота відповідальності за організацію бухгалтерського обліку та створення необхідних умов для правильного його ведення (ч. 3 ст. 8 Закону про бухоблік). Облікова політика підприємств державного, комунального секторів економіки визначається в розпорядчому документі, що приймається відповідно до норм Положення № 1213. При цьому текст облікової політики може бути викладений як у самому наказі, так і в додатку до нього.

Особливо підкреслимо: в умовах дії ПКУ прописані в наказі про облікову політику положення багато в чому позначаться на податково-прибутковому обліку доходів і витрат, тому його розробку необхідно здійснювати якнайретельніше.

Нагадаємо: наказ про облікову політику повинен містити принципи, методи та процедури, вибрані підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності (п. 1.3 Методрекомендацій № 635). Також у ньому викладаються конкретні аспекти облікової політики щодо окремих господарських операцій, об’єктів обліку і статей фінансової звітності.

Форма розпорядчого документа про встановлення облікової політики підприємства на нормативному рівні не визначена. Водночас як будь-який інший внутрішній правовий акт кожного конкретного підприємства, що видається його керівником, наказ про облікову політику має містити такі реквізити:

— найменування підприємства;

— місце складання;

— дату документа;

— порядковий номер документа;

— назву виду документа;

— заголовок до тексту;

— текст у вигляді констатуючої (преамбули) та розпорядчої частин;

— підпис керівника.

До подання на підпис керівникові проект наказу візується всіма зацікавленими посадовими особами.

Особливо зауважимо, що до тексту наказу про облікову політику включають лише ті методи оцінки, обліку та процедур, які застосовуватимуться підприємством і стосовно яких нормативно-правові акти з бухгалтерського обліку передбачають більше одного їх варіанта. Це записано в п. 1 розд. II Положення № 1213 і п. 1.3 Методрекомендацій № 635. Таким чином, вимоги та норми, жорстко регламентовані бухгалтерською нормативкою (де передбачено тільки один варіант), дублювати в наказі про облікову політику немає жодної потреби. У ньому підприємство має зафіксувати свій вибір серед тих методів обліку, застосування яких допускає різні варіанти.

Як справедливо зазначено у п. 1.3 Методрекомендацій № 635, одноваріантні методи оцінки, обліку та процедур до розпорядчого документа включати недоцільно

На невключення до наказу про облікову політику підприємства одноваріантних методів оцінки, обліку та процедур указує також п. 1 розд. II Положення № 1213.

Таким чином, у наказі про облікову політику підприємства потрібно чітко:

— позначити вибрані методи оцінки та обліку, варіантність яких передбачена нормативними актами з бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

— визначити варіанти елементів облікової політики, зважаючи на конкретну специфіку умов господарювання (галузеву приналежність, структуру управління, обсяги виробництва тощо).

Інакше кажучи, при формуванні облікової політики в наказі потрібно розкрити облікові методи залежно від характеру та специфіки діяльності підприємства стосовно тих чи інших операцій та подій його господарського життя.

Облікова політика, нагадаємо, розробляється та затверджується на тривалу перспективу і може змінюватися тільки у випадках, передбачених П(С)БО 6 (докладніше про це йтиметься далі). Водночас заходи щодо організації бухгалтерського обліку на підприємстві можуть зазнавати коригувань на власний розсуд підприємства в будь-який момент. І хоча п. 1.3 Методрекомендацій № 635 розглядає облікову політику як елемент системи організації бухгалтерського обліку на підприємстві, на нашу думку, наказ про облікову політику слід видавати окремо від наказу щодо організації бух­обліку. Останнім, уточнимо, обирають форму бухгалтерського обліку на підприємстві з урахуванням особливостей своєї діяльності та технології обробки облікових даних; розробляють систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності та контролю господарських операцій; затверджують правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків та регістрів аналітичного обліку тощо.

Перевидавати щороку наказ про облікову політику немає потреби, оскільки закріплені в ньому елементи повинні базуватися на єдиних та незмінних методичних принципах, що застосовуються постійно (з року в рік)

Інакше не дотримуватиметься регламентований Законом про бухоблік один з основних принципів бухгалтерського обліку та формування фінансової звітності — принцип послідовності. Цілком очевидно, що згодом за необхідності до прийнятого як базисний розпорядчого документа про облікову політику можна вносити зміни й доповнення, обумовлені в тому числі вимогами прийнятих і тих, які лише набирають чинності, нових або викладених у новій редакції національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (далі — П(С)БО).

Попри все те підприємству законодавчо не заборонено на свій розсуд видавати наказ про облікову політику щороку — на підтвердження незмінності вибраної облікової політики (хоча, повторюємо, цілком допустимо вносити лише доповнення або зміни до вже прийнятого раніше розпорядчого документа).

А от новоствореним підприємствам належить розробити облікову політику до початку здійснення їх господарської діяльності. Причому зробити це потрібно так, щоб перша господарська операція відбувалася вже після затвердження її положень відповідним наказом.

Зміни до наказу про облікову політику підприємства може вносити лише його керівник. При цьому обов’язковою умовою для внесення змін до наказу про облікову політику є перегляд облікової політики підприємства, який, у свою чергу, можливий тільки в установлених п. 9 П(С)БО 6 випадках, а саме:

— коли змінюються статутні вимоги конкретного підприємства (тобто до статуту внесені зміни, що зачіпають сферу бухгалтерського обліку на підприємстві);

— коли змінюються вимоги органу, що затверджує П(С)БО (ідеться про ті зміни до нормативних актів, які вносяться Мінфіном та потребують доповнення або зміни прийнятої на підприємстві облікової політики);

— якщо зміни облікової політики забезпечать достовірне відображення подій або господарських операцій у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності підприємства.

Тим часом не вважається зміною облікової політики її встановлення для подій чи операцій (п. 10 П(С)БО 6):

— відмінних за змістом від попередніх;

— що не відбувалися раніше (тобто тих, які виникли вперше в діяльності підприємства)

За наявності хоча б однієї з наведених у п. 9 П(С)БО 6 підстав підприємство має право вибрати один із таких шляхів унесення змін і доповнень до своєї облікової політики:

— внести зміни і доповнення до базового наказу про облікову політику;

— викласти наказ про облікову політику в новій редакції з урахуванням тих моментів, що не знайшли відображення в попередньому його варіанті або зазнали змін.

Вибір того чи іншого варіанта оформлення змін і доповнень до наказу про облікову політику — справа кожного конкретного підприємства. До речі, Мінфін вважає за доцільне повністю викласти розпорядчий документ про облікову політику в новій редакції в тому випадку, коли зміни, які вносяться до облікової політики, за обсягом охоплюють більшу частину тексту або суттєво впливають на її зміст (п. 3.4 Методрекомендацій № 635).

Зауважимо також, що ні Закон про бухоблік, ні інші нормативні акти у сфері бухгалтерського обліку не містять прямих вказівок щодо строків та періодичності змін облікової політики (тобто видання наказів про зміну (доповнення) облікової політики підприємства), які вносяться до неї підприємством на добровільній основі. Тому змінювати облікову політику на власний розсуд підприємство, у принципі, може в будь-який момент протягом звітного року, а не обов’язково тільки з 1 січня майбутнього року. Тож теоретично нову облікову політику можна запровадити з будь-якої дати, самостійно призначеної підприємством.

Проте, керуючись практичними міркуваннями, найзручнішим моментом для запровадження добровільних змін до облікової політики є саме початок нового звітного року — 1 січня

Зрозуміло, в окремих випадках розпорядчий документ може визначати іншу конкретну дату початку застосування того чи іншого зі змінених підприємством елементів облікової політики. Украй важливо при цьому, щоб необхідність унесення коректив до наказу про облікову політику обумовлювалася зміненими статутними вимогами самого підприємства або його прагненням забезпечити достовірніше відображення подій чи господарських операцій у фінансовій звітності. Між іншим, Мінфін радить підприємствам змінювати облікову політику, як правило, з початку року (п. 3.2 Методрекомендацій № 635).

Що стосується випадків обов’язкової зміни облікової політики, то дата відображення їх наслідків установлюється Мінфіном при виданні нових П(С)БО, а також унесенні змін і доповнень до тих, які вже «працюють».

Якщо не дотримуються затверджені наказом методи оцінки та інші конкретні аспекти облікової політики, що викликають перекручення облікових даних та показників фінансової звітності, то, за великим рахунком, винні в цьому особи можуть бути притягнені до дисциплінарної та іншої відповідальності, установленої внутрішніми правилами кожного конкретного підприємства.

Разом із цим за порушення встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку, унесення недостовірних даних до фінансової звітності для посадових осіб підприємства ст. 164² КУпАП передбачає адміністративну відповідальність у вигляді штрафу в розмірі від 8 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто від 136 до 255 грн.). За ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з правопорушень, можливе накладення штрафу в розмірі від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто від 170 до 340 грн.). Щоправда, складати протоколи про такі адміністративні правопорушення мають право тільки органи державного фінансового контролю (колишні органи контрольно-ревізійної служби).

Звичайно, абсолютно інакше складатиметься ситуація при недотриманні положень наказу про облікову політику підприємства, що зачіпають податковий облік, унаслідок чого виявиться заниженим об’єкт обкладення податком на прибуток. Тоді при виявленні такого факту органами Міндоходів штрафних санкцій не уникнути не лише посадовим особам, а й підприємству теж.

На завершення наведемо зразок наказу про облікову політику, в якому знайшли відображення ті варіанти елементів облікової політики, вибір яких надано нормативно-правовими актами у сфері бухгалтерського обліку самому підприємству.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Галактика»

НАКАЗ

Про облікову політику підприємства

На виконання вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV, національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених Міністерством фінансів України, з метою складання достовірної фінансової звітності

НАКАЗУЮ:

1. При веденні бухгалтерського обліку та складанні фінансової звітності застосовувати національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, затверджені Міністерством фінансів України.

2. Установити такі кількісні критерії суттєвості інформації:

— для окремих об’єктів обліку активів, зобов’язань та власного капіталу підприємства — до 3 % вартості всіх активів, усіх зобов’язань та власного капіталу відповідно;

— для окремих видів доходів і витрат — до 2 % чистого прибутку (збитку) підприємства;

— для проведення переоцінки або зменшення корисності об’єктів основних засобів та нематеріальних активів — до 10 % справедливої вартості об’єктів основних засобів та нематеріальних активів;

— для визначення подібності активів — до 10 % справедливої вартості об’єктів обміну;

— для статей балансу — до 5 % суми підсумку балансу;

— для статей звіту про фінансові результати — до 5 % суми чистого доходу;

— для статей звіту про рух грошових коштів — до 5 % суми чистого руху грошових коштів від операційної діяльності;

— для статей звіту про власний капітал — до 5 % розміру власного капіталу підприємства.

3. Установити такий порядок обліку необоротних активів:

3.1. Матеріальні активи зі строком корисного використання (експлуатації) більше одного року, вартістю менше 2500 грн. (без урахування ПДВ) включати до складу малоцінних необоротних матеріальних активів.

3.2. Застосовувати при нарахуванні амортизації об’єктів основних засобів та інших необоротних матеріальних активів (за винятком зазначених у п.п. 3.4 цього наказу) прямолінійний метод.

3.3. Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснювати з використанням прямолінійного методу.

3.4. Нарахування амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів та бібліотечних фондів здійснювати в першому місяці використання таких об’єктів у розмірі 100 % їх вартості.

3.5. Проводити переоцінку тих об’єктів основних засобів, залишкова вартість яких відрізняється від їх справедливої вартості на дату балансу більш ніж на 10 %.

3.6. Зарахування перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості переоціненого об’єкта основних засобів до складу нерозподіленого прибутку здійснювати в разі вибуття переоціненого об’єкта.

3.7. Збільшувати первісну (переоцінену) вартість основних засобів на суму витрат, пов’язаних з поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудовування, дообладнання, реконструкція тощо), що приводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єкта.

4. Установити такий порядок обліку запасів:

4.1. Одиницею аналітичного обліку запасів вважати кожне їх найменування.

4.2. Облік транспортно-заготівельних витрат вести загалом на окремому субрахунку їх обліку з розподілом за середнім відсотком.

4.3. При відпуску запасів у виробництво, продажу чи іншому вибутті застосовувати такі методи оцінки їх вибуття:

— середньозваженої собівартості — при відпуску виробничих запасів у виробництво та при реалізації готової продукції;

— ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів — при продажу великогабаритних товарів, що мають номер заводу-виготівника;

— за цінами продажу — при реалізації товарів, що продаються уроздріб у громадському харчуванні.

4.4. Розраховувати середньозважену собівартість одиниці запасів один раз на місяць.

5. Обчислювати величину резерву сумнівних боргів із застосуванням методу абсолютної суми сумнівної заборгованості.

6. Створювати забезпечення на виконання гарантійних зобов’язань.

7. Здійснювати оцінку ступеня завершеності операції з надання послуг (виконання робіт) шляхом вивчення виконаної роботи з відображенням у бухгалтерському обліку доходів у звітному періоді підписання акта наданих послуг (виконаних робіт).

8. Установити такий порядок обліку витрат:

8.1. Для калькулювання виробничої собівартості готової продукції застосовувати:

— в основному виробництві — позамовний із застосуванням елементів нормативного (у ливарному виробництві — попередільний) метод обліку витрат на виробництво та калькулювання фактичної виробничої собівартості продукції;

— у цехах допоміжного виробництва: ремонтно-механічному та інструментальному — позамовний метод, в інших цехах допоміжного виробництва — простий метод калькулювання.

8.2. Затвердити перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) згідно з додатком 1* до цього наказу.

8.3. Затвердити перелік і склад змінних та постійних загальновиробничих витрат згідно з додатком 2* до цього наказу.

8.4. Прийняти як базу розподілу змінних та постійних розподілених загальновиробничих витрат на кожен об’єкт витрат прямі матеріальні витрати, що включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг).

9. Відображати відстрочені податкові активи та відстрочені податкові зобов’язання в сумі, визначеній один раз на рік на дату складання річної фінансової звітності.

10. Складати звіт про рух грошових коштів прямим методом (із застосуванням відповідної форми звіту).

11. Проводити інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків перед складанням річної бухгалтерської звітності станом на 30 листопада звітного року.

12. Контроль за виконання цього наказу покласти на фінансового директора та головного бухгалтера відповідно.

	висновки
	До наказу про облікову політику включають методи оцінки, обліку та процедур, стосовно яких нормативно-правові акти з бухгалтерського обліку надають можливість вибору. Розпорядчий документ про облікову політику може бути прийнято як базисний на період діяльності підприємства. До нього за необхідності можуть уноситися зміни. Ігнорувати розпорядження, установлені наказом про облікову політику, що зачіпають податково-прибутковий облік, не слід. Адже при виявленні податківцями заниження об’єкта оподаткування підприємству загрожують чималі штрафні санкції.