Реєстрація підприємців: хто, як і для чого?

Реєстрація підприємців: хто, як і для чого?

Максим Нестеренко, податковий експерт

Для початку окреслимо коло осіб які можуть стати підприємцями.

Право на підприємницьку діяльність — це одне з основоположних прав кожного громадянина (ст. 42 Конституції України). Право на законну підприємницьку діяльність має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом (ст. 50 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV).

Одразу зауважимо, що це за обмеження, аби не повертатися до цього питання згодом. Отже, обмеження на підприємницьку діяльність стосуються (див. лист Мін’юсту від 27.01.2010 р. № 20377-0-33-09-22):

— народних депутатів;

— посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

— посадових осіб органів прокуратури, суду, органів державної безпеки, внутрішніх справ;

— посадових осіб органів, які контролюють діяльність підприємств, нотаріусів.

Реєстрація фізичної особи підприємцем складається із кількох основних етапів. Розглянемо їх по черзі.

1. Фізична особа подає документи. Документи фізична особа повинна подавати держреєстратору за місцем свого проживання. Законом передбачено кілька можливих варіантів подання документів: особисто (поштовим відправленням або в електронній формі*) та через уповноважену особу.

Подавати електронні документи для проведення держреєстрації потрібно, аби держреєстратор засвідчив, що фізична особа набула статусу підприємця (ч. 8 ст. 42 Закону № 755).

Перелік документів, які фізична особа має подати для реєстрації підприємцем, наведено у ч. 1 і ч. 2 ст. 42 Закону № 755. Серед них:

— заповнена реєстраційна картка на проведення держреєстрації;

— копія документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків;

— документ, який підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення держреєстрації фізичної особи — підприємця.

Крім того, наразі існує можливість разом із реєстраційною карткою подати заяву про обрання фізособою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційну заяву про добровільну реєстрацію платником податку на додану вартість (про це докладніше див нижче).

Будь-які додаткові документи вимагати забороняється, але, якщо заявник подає заяву особисто, він пред’являє паспорт (ч. 4 ст. 42 Закону № 755).

Подані документи приймаються за описом, копія якого в день надходження документів видається (або надсилається поштою) заявнику з відміткою про дату надходження документів.

Реєстратор може залишити документи без розгляду за умов, які зазначені у ч. 6 ст. 42 Закону № 755. При цьому фізичній особі видається повідомлення про таку відмову.

2. Держреєстратор розглядає документи. Якщо держєреєстратор прийняв документи до розгляду, він надалі приймає рішення — зареєструвати чи, навпаки, відмовити у реєстрації.

Відмовити у держреєстрації можна виключно у разі наявності підстав, викладених у ч. 1 ст. 44 Закону № 755:

— відомості, що вказані у реєстраційній картці, не відповідають відомостям, які зазначені у документах, що подані для проведення державної реєстрації;

— щодо фізичної особи, яка має намір стати підприємцем наявні законодавчі обмеження (про них ішлося вище);

— у Єдиному держреєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців (ЄДР) наявний запис про те, що заявник вже є підприємцем.

Якщо такі підстави є, держреєстратор повідомляє фізособу про відмову протягом двох робочих днів.

Якщо ж таких підстав немає, то упродовж тих самих двох робочих днів держреєстратор робить запис у ЄДР (ч. 2 ст. 43 Закону № 755).

Дата запису в ЄДР вважається датою держреєєстрації

3. Держреєстратор повідомляє відповідні органи. Це відбувається не пізніше наступного робочого дня з дати реєстрації. Держреєстратор передає повідомлення відповідним органам статистики, доходів і зборів і Пенсійного фонду України* про проведення держреєстрації фізособи. У такому повідомленні зазначаються номер і дата, за якими міститься запис про підприємця в ЄДР, та відомості з реєстраційної картки для взяття підприємця на облік (ч. 5 ст. 43 Закону № 755).

Також починаючи з 01.01.2014 р. відповідно до Закону № 441 разом із цими відомостями можуть подаватися нові додатки до реєстраційної картки. Ними можуть бути заява на спрощену систему оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну ПДВ-реєстрацію. Докладно про це читайте у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 95.

4. Держреєстратор видає підприємцю виписку. Після того як держреєстратор отримує від зазначених органів дані про взяття на облік (податковий, пенсійний, статистичний), він видає заявнику виписку з ЄДР. Така виписка видається не пізніше наступного робочого дня після того, як держреєстратор отримує вищезазначені дані (ч. 4 ст. 43 Закону № 755).

Схему державної реєстрації фізичної особи підприємцем наведено на рисунку на с. 40.

Схема, за якою відбувається реєстрація фізичної особи підприємцем

Відповідно до п. 63.5 ПКУ фізичні особи — підприємці підлягають взяттю на облік як самозайняті особи. Порядок обліку таких осіб у податкових органах регулює окрема ст. 65 ПКУ.

Тож підприємець так само, як і особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, вважається самозайнятою особою

Реєстрація підприємця у податкових органах здійснюється за місцем його державної реєстрації на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих держреєстратором (п. 65.1 ПКУ). Дані про взяття на облік фізичної особи — підприємця передаються до ЄДР у той самий день, коли його взято на облік у податкових органах. Це підтверджується випискою з ЄДР (п. 65.5 ПКУ).

Щодо фізичних осіб, які стали підприємцями (самозайнятими особами) вносять записи до Державного реєстру фізичних осіб — платників податків. Ці записи констатують, що та чи інша фізична особа зареєструвалася як суб’єкт підприємницької діяльності (п. 65.2 ПКУ).

Підприємці та ПДВ. Зауважимо, що не всі підприємці можуть претендувати на отримання статусу платника ПДВ. Адже у п.п. 14.1.139 ПКУ зазначено, що для цілей розд. V ПКУ особою можуть бути лише фізичні особи — підприємці, які:

— або є платниками податків і зборів, установлених ПКУ, крім єдиного податку;

— або є платниками єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату ПДВ;

— або добровільно переходять на сплату єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату ПДВ.

З іншого боку, ст. 293 ПКУ встановлює, які ставки єдиного податку передбачають сплату ПДВ.

Тож реєструватися платниками ПДВ можуть підприємці-загальносистемники, а також підприємці-єдиноподатники третьої (ставка єдиного податку 3 %) та п’ятої (ставка єдиного податку 5 %) груп

Підприємці, які відповідають цим критеріям, можуть добровільно зареєструватися платниками ПДВ.

Нагадаємо, що завдяки Закону № 657 цю процедуру максимально спростили. Для цього потрібно буде лише подати реєстраційну заяву платника ПДВ державному реєстратору разом із реєстраційною карткою. А державний реєстратор передасть відскановану електронну копію такої заяви до контролюючого органу. До речі, можливість подання цієї заяви як додатка до реєстраційної картки при держреєстрації юросіб та фізосіб-підприємців передбачена і Законом № 441. Цей Закон, нагадаємо, набрав чинності також з 01.01.2014 р.

Ще один варіант подання заяви про добровільну ПДВ-реєстрацію — безпосередньо до контролюючого органу. Зробити це можна або, як і раніше, в паперовому вигляді, або в електронній формі з дотриманням вимог закону про електронний документообіг та електронний цифровий підпис.

Пам’ятайте, що Закон № 657 скасував Свідоцтво платника ПДВ і з нового року відомості про платників будуть зберігатися у спеціальному Реєстрі. Детально про це читайте у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 95, с. 16.

Підприємці та спрощена система. Для того щоб підприємець міг обрати спрощену систему оподаткування, також існують певні обмеження. Вони стосуються граничного обсягу доходу, кількості найманих працівників, видів діяльності, а також форми розрахунків за товари (роботи, послуги), які підприємець планує продавати. Детально із цими обмеженнями ви можете ознайомитися у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 4, а також у спецвипуску «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 11.

Якщо підприємець відповідає вказаним критеріям, він реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному ст. 299 ПКУ. Принагідно нагадаємо, що починаючи із 01.01.2014 р. Закон № 657 повністю змінив редакцію цієї статті. Зокрема, скорочуються строки на реєстрацію суб’єкта господарювання платником єдиного податку і скасовується Свідоцтво платника єдиного податку. Більш детально про це читайте у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 95, с. 24.

Реєстрація підприємця платником ЄСВ. Взяття на облік підприємця як платника ЄСВ проводиться через держреєстратора.

З 1 жовтня 2013 року платників ЄСВ бере на облік орган доходів і зборів*

Однак до податкового органу за цим ходити не доведеться. Всіх підприємців — платників ЄСВ міндоходівці беруть на облік на підставі відомостей, отриманих від держреєстратора, а не від платника, за принципом «єдиного вікна». Дані про взяття на облік платника ЄСВ міндоходівці передають держреєстратору, до ПФУ та соцфондів. У свою чергу, держреєстратор вносить дані про платника ЄСВ до виписки з ЄДР, яку видає створеному підприємцю.

Органи Міндоходів жодних повідомлень платникам не надсилають

Якщо підприємець не згодний зі встановленим класом професійного ризику виробництва, то, як і раніше, йому потрібно звертатися до Фонду страхування від нещасних випадків. Строк для звернення — 10 робочих днів після отримання виписки з ЄДР.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 р. № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів. Сюди відносяться у тому числі спеціальні робочі місця. Також підприємства зобов’язані створювати для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством. Окрім цього, підприємства зобов’язані надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Обов’язок із працевлаштування інвалідів не залежить від обраної системи оподаткування. Отже, стосується він усіх підприємців — як загальносистемників, так і єдиноподатників.

Укладаючи трудові договори* підприємцю доведеться дотримуватися нормативів працевлаштування інвалідів

Тому підприємець ще на стадії реєстрації повинен чітко знати таке.

Для підприємців, які використовують працю найманих працівників, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників** облікового складу за рік. Якщо у підприємця працює не більше 7 осіб, то реєструватися у Фонді захисту інвалідів не доведеться. Читайте також із цього приводу відповідь на запитання у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 39, с. 33.

Якщо у підприємця середня кількість штатних працівників від 8 до 25 осіб, то цей норматив становить одне робоче місце

Тобто якщо підприємець приймає на роботу восьмого працівника (на додаток до семи, що вже працюють), то такий восьмий працівник повинен мати статус інваліда.

Однак тут важливо одразу з’ясувати деякі моменти:

— підприємець-роботодавець не враховує себе у розрахунку середньооблікової чисельності працівників, оскільки не перебуває у трудових відносинах сам із собою. Тобто якщо у підприємця 7 найманих працівників (крім нього), то обов’язок реєстрації у Фонді та працевлаштування інваліда не виникає;

— якщо сам підприємець має статус інваліда, то він ураховується при виконанні норматива, що розглядається.

Зареєструватися підприємець повинен у відділенні Фонду за своїм місцем держреєстрації. Зробити це потрібно до 1 лютого року, наступного за роком створення або збільшення середньооблікової кількості штатних робітників (п. 3 Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, які використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70).

Для цього до відділення Фонду інвалідів підприємець повинен подати (надіслати рекомендованим листом) заяву за формою, затвердженою наказом № 98.

Оригінали документів надаються під час подання заяви. У разі надсилання заяви поштою копії документів засвідчуються нотаріально.

Датою реєстрації підприємця у відділенні Фонду інвалідів буде дата подання документів (у разі надсилання документів поштою — дата на поштовому штемпелі).

Відділення Фонду надсилає роботодавцю протягом 10 робочих днів після реєстрації рекомендованим листом Довідку про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів за формою № 2, затвердженою наказом № 98.

Якщо підприємець пропустить термін реєстрації у Фонді інвалідів, він може зареєструватися у Фонді інвалідів перед поданням Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою № 10-ПІ (річна), затвердженою наказом Мінпраці від 10.02.2007 р. № 42. Чинним законодавством не передбачені будь-які санкції за порушення терміну реєстрації у Фонді інвалідів.

Звіт подається до 1 березня року, наступного за роком створення або збільшення кількості працюючих, а потім щорічно

Наостанок зупинимось коротко на наболілому для підприємців запитанні: чи зобов’язані фізичні особи — підприємці використовувати печатку при здійсненні підприємницької діяльності? Податкові органи, посилаючись на ст. 128 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV, зазначають, що такої вимоги щодо підприємців не висувається. Тож, чи використовувати печатку, підприємці вирішують особисто, залежно від специфіки діяльності (див. БЗ, розд. 135.01).

Для того, аби зрозуміти, чому відповідь податківців є саме такою, необхідно зазирнути до п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіну від 01.11.2011 р. № 1379. Там зазначено, що всі примірники податкової накладної мають бути скріплені печаткою продавця (особи, яка склала податкову накладну).

Отже, ті підприємці, які планують зареєструватися платниками ПДВ і складати податкові накладні, все ж мають потурбуватися про наявність печатки

Натяк на такий висновок ще у «докодексні» часи містився в офіційних роз’ясненнях (див., наприклад, лист ДПАУ від 14.01.2002 р. № 164/П/17-0516 чи лист Мінекономіки від 02.08.2010 р. № 3602-23/276, а також журнал «Вісник податкової служби України», 2002, № 13, с. 41).

На цьому завершуємо. Успішної вам реєстрації!

	висновки
	Підприємцем може стати будь-яка фізична особа, окрім тих, кому це прямо заборонено законом. Державна реєстрація фізичної особи підприємцем складається з кількох основних етапів — подання документів, розгляду їх держреєстратором, реєстрації у податкових, пенсійних та інших державних органах і отримання виписки від держреєстратора. У податкових органах фізична особа — підприємець реєструється як самозайнята особа. Із нового року підприємець зможе подати заяву на добровільну ПДВ-реєстрацію чи обрання спрощеної системи оподаткування держреєстратору як додаток до реєстраційної картки. Використовувати печатку чи штамп підприємець не зобов’язаний. Але якщо він планує реєструватися платником ПДВ і складати податкові накладні — печатку слід мати.

Документи статті

1. ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

2. Закон № 441 — Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» щодо спрощення реєстрації осіб як платників податків» від 05.09.2013 р. № 441-VII.

3. Закон № 657 — Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень» від 24.10.2013 р. № 657-VII.

4. Закон № 755 — Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV

5. Наказ № 98 — наказ Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форм документів для реєстрації роботодавців у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів і виконання ними нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів» від 14.03.2007 р. № 98.