Наймані особи у приватного підприємця

Наймані особи у приватного підприємця

Лілія Калашникова, експерт з питань оплати праці

Трудовий договір — це угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, та дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець зобов’язується виплачувати працівнику заробітну плату та забезпечувати умови праці, передбачені законодавством про працю та угодою сторін (ст. 21 КЗпП).

Трудовий договір між працівником та підприємцем укладається в письмовій формі у трьох примірниках (ст. 24 КЗпП, п. 2 Порядку № 260). Зразок форми такого договору затверджено наказом Мінпраці від 08.06.2001 р. № 260. За необхідності сторони трудового договору можуть внести до нього додаткові умови (наприклад, умову про встановлення випробування при прийнятті на роботу та його строк) або змінити окремі його норми. Проте такі доповнення (зміни) не повинні погіршувати становище працівника порівняно з чинним законодавством. Інакше їх буде визнано недійсними на підставі ст. 9 КЗпП.

При укладенні трудового договору роботодавець-підприємець має право вимагати від працівника пред’явлення таких документів:

1) паспорта або іншого документа, що посвідчує особу (ч. 2 ст. 24 КЗпП);

2) ідентифікаційного номера (реєстраційного номера облікової картки платника податків) (п.п. 70.12.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, п. 1 розд. ХI Положення про реєстрацію фізичних осіб в Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків, затвердженого наказом Мінфіну від 06.11.2012 р. № 1147). Цей документ не надають особи, які мають у паспорті відмітку ДПІ про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта;

3) трудової книжки (ч. 2 ст. 24 КЗпП, п. 1.3 Інструкції № 58). Особи, які вперше праце­влаштовуються на роботу і не мають трудової книжки, а також сумісники трудову книжку не надають. Зверніть увагу: ознайомившись із трудовою книжкою, роботодавець-підприємець зобов’язаний повернути її працівнику. Зберігати в себе трудові книжки працівників ФОП не має права. Детальніше про ведення трудових книжок читайте на с. 28;

4) свідоцтва про загальнообов’язкове державне соціальне страхування* (п. 17 Порядку видачі свідоцтва про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою КМУ від 22.08.2000 р. № 1306). Особи, які вперше шукають роботу, таке свідоцтво не надають;

5) документа про освіту (спеціальність, кваліфікацію) (ч. 2 ст. 24 КЗпП). Надається, якщо він необхідний для допуску до виконання певної роботи;

6) документа про стан здоров’я (висновок попереднього медичного огляду) (ч. 2 ст. 24 КЗпП). Надається тільки у випадках, визначених законодавством;

7) інших документів, вимагати надання яких не забороняє ст. 25 КЗпП (наприклад, рекомендації, документи, що свідчать про отримання спеціальних знань, досвід роботи тощо).

Важливо! ФОП не може прийняти на роботу іноземця або особу без громадянства, для працевлаштування яких потрібний спеціальний дозвіл центру зайнятості

Це випливає з положень ч. 1 ст. 42 Закону про зайнятість, де підприємців не названо серед осіб, які можуть отримати такий дозвіл.

Водночас є іноземці, яких ФОП може працевлаштувати без дозволу центру зайнятості, оскільки він їм не потрібний. До них, зокрема, належать (ст. 42 Закону про зайнятість):

1) іноземці, які постійно проживають в Україні;

2) іноземці, які набули статусу біженця відповідно до законодавства України або отримали дозвіл на імміграцію в Україну;

3) іноземці, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, або яким надано тимчасовий захист в Україні;

4) інші іноземці у випадках, передбачених законами та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Ще одним варіантом використання праці іноземного громадянина може бути укладення з ним не трудового, а цивільно-правового договору на виконання робіт або надання послуг. Детально про відмінності трудового та цивільно-правового договору читайте у статті «ЦПД vs трудовий договір: їх суть та відмінності» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 83, с. 6).

Якщо роботодавцем є ФОП, то всі укладені ним трудові договори мають бути зареєстровані в центрі зайнятості за місцем проживання такого ФОП. Подати на реєстрацію трудові договори необхідно в тижневий строк із моменту фактичного допуску працівника до роботи. При цьому під фактичним допуском слід розуміти виконання роботи працівником за розпорядженням або з відома роботодавця-підприємця (п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9).

Трудові договори можуть подаватися на реєстрацію до центру зайнятості:

— особисто підприємцем

або

— уповноваженою особою підприємця, яка згідно з нотаріальною довіреністю представляє його інтереси.

Реєстрація трудового договору може проводитися як у присутності найманого працівника, так і без нього. Документи, які згідно з пп. 3 і 4 Порядку № 260 необхідно подати до центру зайнятості, щоб зареєструвати трудовий договір, наведемо в таблиці.

У день подання до центру зайнятості пакета документів, необхідного для проведення реєстрації трудового договору, відповідальний співробітник центру зайнятості:

1) ознайомлює присутні сторони (сторону) трудового договору під підпис у журналі з порядком реєстрації та зняття з реєстрації трудового договору, внесення відповідних записів до трудової книжки працівника та її зберігання;

2) реєструє трудовий договір у книзі реєстрації трудових договорів, присвоюючи йому номер та проставляючи дату його реєстрації;

3) проставляє на трьох примірниках трудового договору дату реєстрації трудового договору та його номер, зазначає найменування центру зайнятості, в якому зареєстровано договір, свої прізвище, ім’я, по батькові, ставить підпис та печатку центру зайнятості;

4) вручає один примірник зареєстрованого трудового договору підприємцю (уповноваженій особі), другий — працівнику. Якщо реєстрація трудового договору здійснювалася без працівника, примірник трудового договору працівника також вручається підприємцю (уповноваженій особі) для подальшого передання працівнику. Вручити трудовий договір найманому працівнику підприємець (уповноважена особа) зобов’язаний протягом 3 робочих днів із дня його отримання (абзац другий п. 7 Порядку № 260). Третій примірник трудового договору залишається в центрі зайнятості.

Належним чином зареєстрований у центрі зайнятості трудовий договір є підставою для внесення до трудової книжки запису про прийняття на роботу.

Майте на увазі: якщо підприємець не подасть на реєстрацію до центру зайнятості трудовий договір, укладений із найманим працівником, він порушить трудове законодавство. І якщо це порушення буде виявлено, ФОП загрожує адмінштраф від 510 до 1700 грн. за ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.

Якщо працівник працевлаштовується на основне місце роботи, то запис про прийняття на роботу вноситься до його трудової книжки, як правило, самим підприємцем безпосередньо в центрі зай­нятості. Трудові книжки працівників-сумісників ведуться їх роботодавцями за основним місцем роботи.

Порядок внесення запису про прийняття на роботу такий (п. 2.21-1 Інструкції № 58):

— у графі 3 як заголовок зазначається: «Фізична особа — підприємець», далі — прізвище, ім’я та по батькові підприємця;

нижче під заголовком

— у графі 1 — проставляється порядковий номер запису*;

— у графі 2 — вказується дата прийняття найманого працівника на роботу (як правило, дата фактичного допуску працівника до роботи**);

— у графі 3 — вноситься запис: «Прийнятий на роботу (професія, посада) за трудовим договором (дата і номер договору), зареєстрованим у державній службі зайнятості (повна назва центру зайнятості)». Пам’ятайте: найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, повинне відповідати найменуванням робіт, професій і посад, зазначеним у Національному класифікаторі України «Класифікатор професій ДК 003:2010», затвердженому наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 р. № 327;

— у графі 4 — вказується, на підставі чого цей запис було внесено до трудової книжки працівника: «Трудовий договір (номер), зареєстрований (дата реєстрації)».

Після того, як запис про прийняття на роботу внесено, трудова книжка повертається працівнику. Залишати в себе трудові книжки найманих працівників підприємець не має права. «Чому?» — запитаєте ви. Тут усе просто: відповідно до п. 2.21-1 Інструкції № 58 трудові книжки найманих працівників ФОП повинні зберігатися безпосередньо у таких працівників, а не в їх роботодавців-підприємців.

Окремо зупинимося на випадку, коли працівник працевлаштовується вперше. Як уже зазначалося раніше, при реєстрації трудового договору працівник не подає до центру зайнятості трудову книжку. Не купує і не заводить на нього трудову книжку і його роботодавець-підприємець. Річ у тім, що згідно з пп. 2.11 — 2.12 Інструкції № 58 оформлення трудової книжки працівника, який працевлаштовується вперше, починається із заповнення титульного аркуша. А підприємець не має права заповнювати цю сторінку трудової книжки (див. лис­ти Мінпраці від 23.03.2006 р. № ДЦ-12-1528/0/6-06, від 12.03.2007 р. № 66/06/186-07). Немає такого права й у посадової особи центру зайнятості. У цьому випадку підтвердити період роботи у підприємця надалі працівник зможе зареєстрованим у центрі зайнятості трудовим договором.

Необхідність внести якісь поправки, доповнення, зміни до тексту вже укладеного трудового договору досить часто виникає на практиці. Проте процедура такого внесення, на жаль, ані Порядком № 260, ані будь-яким іншим нормативно-правовим актом не врегульована. Окремі роз’яснення з цього питання були надані Мінпраці в листі від 23.10.2008 р. № 330/06/186-08 та Інспекцією з контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення Державного центру зайнятості в листі від 30.03.2006 р. № ДЦ12-1660/0/6-06. Якщо керуватися цими роз’ясненнями, то сторони трудового договору, які вирішили внести до його тексту зміни (доповнення), повинні:

1) погодити текст змін (доповнень);

2) оформити погоджені зміни (доповнення) у вигляді додаткової угоди до трудового договору. Ця угода складається в довільній формі у трьох автентичних примірниках та підписується сторонами договору;

3) письмово повідомити центр зайнятості про зміни, які вноситимуться до зареєстрованого трудового договору. Для цього разом із трьома примірниками додаткової угоди до трудового договору до центру зайнятості подається лист-супровід. Один примірник додаткової угоди залишиться в центрі зайнятості, інші два буде повернено сторонам договору.

Перереєстровувати в центрі зайнятості трудовий договір не потрібно.

Працівники, працевлаштовані у приватного підприємця, мають ті самі права та гарантії, що й особи, які працюють за трудовим договором у юридичних осіб. Зокрема, працівники ФОП мають право на:

1) оплату праці в розмірі не менше мінімальної заробітної плати, установленої законом на відповідний місяць, у разі виконання місячної норми праці;

2) отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг із Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

3) щорічні відпустки, додаткові відпустки у зв’язку з навчанням, соціальні та інші види відпусток, установлені Законом України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР;

4) отримання вихідної допомоги при звільненні у випадках, передбачених КЗпП;

5) інші пільги та гарантії, установлені чинним законодавством.

Оподаткування виплат, що належать найманим працівникам, роботодавці-підприємці здійснюють у загальному порядку, тобто так само, як і роботодавці — юридичні особи. Єдина відмінність — ФОП зобов’язані нараховувати ЄСВ на заробітну плату працівників-інвалідів не за пільговою ставкою (8,41 %), а в розмірі, встановленому їм залежно від класу професійного ризику виробництва. Пояснюється це тим, що законодавець не вказав ФОП серед роботодавців, які згідно з ч. 13 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI можуть нараховувати ЄСВ на заробітну плату працівників-інвалідів у пільговому розмірі. Аналогічної думки дотримуються й фахівці Міндоходів (див. консультацію з підкатегорії 301.04.02 БЗ).

Якщо працівник звільняється, то підприємець у трудовому договорі (п. 17 зразка трудового договору):

1) проставляє дату припинення трудового договору;

2) зазначає підставу, за якою трудовий договір розривається, з посиланням на відповідну норму КЗпП.

Цей запис завіряється підписами працівника та роботодавця-підприємця.

ФОП зобов’язаний здійснити із працівником, який звільняється, остаточний розрахунок та виплатити в день звільнення всі належні йому суми

Далі працівник і роботодавець (або на підставі нотаріальної довіреності його уповноважена особа) із двома примірниками трудового договору звертаються до центру зайнятості, в якому було зареєстровано трудовий договір, для його зняття з реєстрації. При цьому на третьому примірнику, що зберігався в центрі зайнятості, вказують дату звільнення та підставу припинення трудового договору, після чого ФОП та його працівник ставлять свої підписи.

Відповідальна особа центру зайнятості (п. 9 Порядку № 260):

1) знімає трудовий договір з реєстрації протягом 3 робочих днів (зазвичай на практиці трудовий договір знімається з реєстрації в день звернення), про що робить відповідний запис у книзі реєстрації трудових договорів;

2) робить на трьох примірниках трудового договору запис про його зняття з реєстрації та завіряє цей запис підписом та печаткою центру зайнятості;

3) повертає два примірники трудового договору із записом про його зняття з реєстрації працівнику та роботодавцю (третій примірник залишається в центрі зайнятості).

Зроблений працівником центру зайнятості запис у трудовому договорі про зняття його з реєстрації дає право роботодавцю внести до трудової книжки працівника запис про звільнення останнього з роботи. Записи, зроблені підприємцем у трудовій книжці працівника, підтверджуються особистим підписом посадової особи центру зайнятості та посвідчуються печаткою центру зайнятості.

Але як бути роботодавцю, якщо працівник відмовляється від відвідування центру зайнятості? Вихід із такої ситуації міститься в абзаці другому п. 9 Порядку № 260. Цією нормою передбачена можливість зняття трудового договору з реєстрації підприємцем (його уповноваженою особою) в односторонньому порядку (тобто за відсутності працівника). Для цього необхідно подати до центру зайнятості такі документи:

1) примірник трудового договору підприємця;

2) заяву про зняття трудового договору з реєстрації із зазначенням дати звільнення з роботи працівника та підстав розірвання цього договору;

3) копії документів, що підтверджують:

— надсилання працівнику повідомлення про намір розірвати з ним трудовий договір (рекомендованим листом із повідомленням про вручення). Якщо вручити поштове відправлення неможливо, подаються копії підтвердних документів;

— проведення остаточного розрахунку з працівником та виплату в день звільнення належних йому сум або копію платіжної відомості із зазначенням суми депонованої заробітної плати працівника.

Інакше кажучи, якщо розставання з працівником обіцяє бути проблемним, підприємцю необхідно:

1) надіслати працівнику поштою рекомендованим листом із повідомленням про вручення сповіщення про намір розірвати з ним трудовий договір, дату такого розірвання та дату звернення до центру зайнятості для зняття трудового договору з реєстрації, а також про необхідність отримати остаточний розрахунок у день звільнення. У результаті в підприємця буде на руках повідомлення про те, що працівник лист одержав, а отже, оповіщений про необхідність прийти у призначений день до центру зайнятості для зняття трудового договору з реєстрації;

2) розрахувати та нарахувати всі суми, що належать до виплати працівнику, який звільняється;

3) у день звільнення зняти з поточного рахунка в банку грошові кошти для виплати належних працівнику сум і перерахувати ПДФО та ЄСВ, утримані з таких сум, та ЄСВ, нарахований на такі суми. Якщо протягом 3 робочих днів працівник не з’явиться на роботі, грошові кошти, які підлягали виплаті працівнику, депонуються (повертаються назад до банку), а в платіжній відомості вказується депонована сума;

4) звернутися до центру зайнятості для зняття трудового договору з реєстрації у відсутності працівника після того, як усі необхідні документи буде зібрано.

Зауважимо: деякі центри зайнятості відмовляються знімати трудові договори з реєстрації у відсутності працівника. Аргументують вони тим, що строк, протягом якого розірваний договір має бути знято з реєстрації, законодавчо не встановлено, тому можна почекати, поки звільнений працівник отямиться та погодиться прийти до центру зайнятості. Водночас у разі виконання підприємцем вимог абзацу другого п. 9 Порядку № 260 центри зайнятості зобов’язані знімати трудові договори з реєстрації у відсутності працівника. Про це, зокрема, йдеться у рішенні ВСУ від 08.06.2011 р. № 6-50815св10. Розірвання трудового договору без найманого працівника має бути проведене в зазначені вище строки — протягом 3 робочих днів із дня звернення.

Працівник, який був відсутнім під час зняття з реєстрації трудового договору, може згодом звернутися до центру зайнятості для проставляння в його примірнику трудового договору відмітки про зняття такого договору з реєстрації. Зазначена відмітка проставляється відповідальною особою центру зайнятості протягом 3 робочих днів із дня звернення. Якщо для працівника це місце роботи було основним, запис у трудовій книжці про його звільнення завіряється посадовою особою центру зайнятості.

З іншими особливостями обліку у підприємців ви зможете ознайомитися, прочитавши газету «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 7.

	висновки
	Якщо роботодавець — приватний підприємець, то трудовий договір із найманим працівником має бути: — укладено у письмовій формі; — зареєстровано в центрі зайнятості за місцем проживання підприємця. Запис про прийняття на роботу вноситься до трудової книжки працівника на підставі зареєстрованого в центрі зайнятості трудового договору. Після внесення такого запису трудова книжка повертається працівнику. У разі звільнення працівника трудовий договір, укладений із ним, має бути знято з реєстрації в центрі зайнятості. Записи, зроблені підприємцем у трудовій книжці працівника, підтверджуються особистим підписом посадової особи центру зайнятості та посвідчуються печаткою центру зайнятості.

Документи статті

1. КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.

2. Закон про зайнятість — Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI.

3. Інструкція № 58 — Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Мінпраці України, Мін’юсту України та Мінсоцзахисту населення України від 29.07.93 р. № 58.

4. Порядок № 260 — Порядок реєстрації трудового договору між працівником та фізичною особою, затверджений наказом Мінпраці України від 08.06.2001 р. № 260.