Теми статей
Обрати теми

Сезонні й тимчасові працівники: укладаємо трудовий договір

ГУЛЬ ТЕТЯНА
Тимчасові та сезонні працівники — явище доволі поширене, особливо для деяких галузей виробництва і сільського господарства. Проте у роботодавців, які використовують працю таких працівників, виникає чимало запитань. Розглянемо разом, які трудові та соціальні гарантії встановлено чинним законодавством для цієї категорії працівників.

Сезонні й тимчасові працівники: хто це?

Праця сезонних і тимчасових працівників відповідно до ст. 7 КЗпП регулюється окремими нормативно-правовими актами. На сьогодні такими документами є Укази № 310 і № 311, які діють у частині, що не суперечить законодавству України. Щоб чітко розуміти, про кого йтиметься в цій статті, почнемо з визначень.

Тимчасовими робітниками і службовцями вважаються робітники і службовці, прийняті на роботу на строк до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників*, за якими зберігається їх місце роботи (посада), — до чотирьох місяців»

* Мінпраці у своєму листі від 26.01.2008 р. № 30/13/84-08 тимчасово відсутніми працівниками називає працівників, відсутніх у зв’язку із хворобою, відпусткою, відрядженням та з інших причин, коли відповідно до чинного законодавства за ними зберігається місце роботи (посада).

Так зазначено в п. 1 Указу № 311. У свою чергу, п. 1 Указу № 310 містить визначення не сезонних працівників, а сезонних робіт.

Сезонними вважаються роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), який не перевищує шести місяців

Перелік таких робіт повинен відповідати Списку сезонних робіт. На це вказує Мінпраці в листі від 26.06.2006 р. № 413/020/99-06.

Зауважимо, що Список сезонних робіт не містить переліку конкретних посад та професій сезонних працівників і видів сезонних робіт. Їх роботодавці затверджують самостійно в колективному договорі, укладеному на підприємстві. Також у колективному договорі встановлюється початок і закінчення сезонних робіт.

З урахуванням наведеного вище можна зробити такий висновок: для віднесення робіт до сезонних мають дотримуватися одночасно такі дві умови:

1) роботи зважаючи на природні та кліматичні умови виконуються не весь рік, а протягом певного періоду (сезону), але не більше шести місяців;

2) роботи включені до Списку сезонних робіт.

У разі дотримання цих двох умов із працівником укладається трудовий договір на виконання сезонних робіт, а сам працівник вважатиметься сезонним працівником.

Якщо хоча б одна з наведених вище умов не виконується, роботи не належать до сезонних. Отже, якщо в роботодавця виникла необхідність оформити трудові відносини з працівником на період, що перевищує 6 місяців, та/або роботу, яку виконуватиме працівник, не включено до Списку сезонних робіт, із таким працівником слід укласти звичайний строковий трудовий договір згідно з положеннями КЗпП. Звичайний строковий трудовий договір слід укласти й у разі, якщо строк, на який приймається працівник, не перевищує 6 місяців, але перевищує тривалість сезону. Це випливає з п. 4 Указу № 310.

У разі невиконання умов, установлених для тимчасових робіт, роботи не вважаються тимчасовими.Для прикладу можна навести укладення трудового договору на час перебування працівниці у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років. Як наслідок на працівників, які працевлаштовуються на строк, що перевищує зазначений у п. 1 Указу № 311, у повному обсязі поширюються вимоги КЗпП. Норми Указу № 311 щодо таких працівників не діють.

Зауважимо, що тимчасові працівники можуть бути зайняті також і на сезонних роботах (наприклад, для заміщення тимчасово відсутнього сезонного працівника). При цьому на них поширюється дія Указу № 311, а не нормативно-правових актів, які регулюють умови праці працівників, зайнятих на сезонних роботах. Припустимо, працівника приймають на роботу не на весь сезон (наприклад, сезон переробки буряка — 3 місяці), а тільки на частину цього періоду — до двох місяців за однією з підстав, передбачених останнім абзацом ст. 23 КЗпП. У цьому випадку статусу «сезонний» такий працівник не має. Він вважається тимчасовим і на нього поширюється дія Указу № 311.

Визначившись із термінологією, розглянемо порядок прийняття сезонних та тимчасових працівників.

Приймаємо на роботу

Оформлення на роботу сезонних і тимчасових працівників здійснюється в загальновстановленому порядку:

— працівник пише заяву про прийняття на роботу;

— на підставі заяви роботодавець видає наказ про прийняття на роботу;

— працівник, підписуючи наказ, підтверджує факт того, що він ознайомлений і згодний з умовами, відображеними в наказі;

— вноситься запис до трудової книжки.

При укладенні сезонного й тимчасового трудових договорів роботодавець повинен попередити працівників про сезонний (тимчасовий) характер їх роботи. Це відображають у наказі підприємства про прийняття на роботу, де зазначають строк, на який працівника прийнято (п. 3 Указу № 310, п. 3 Указу № 311). Підпис працівника про ознайомлення з наказом (розпорядженням) підтверджує факт попередження. Якщо в заяві та наказі не зазначили строк, це може спричинити визнання такого договору укладеним на невизначений строк (працівник вважатиметься постійним). У подальшому такого працівника не можна буде звільнити у зв’язку із закінченням строкового трудового договору.

Трудові договори, що укладаються для виконання тимчасових або сезонних робіт, як ми зазначали вище, є різновидом строкових трудових договорів. При укладенні таких договорів важливо правильно обчислити строк трудового договору, щоб не порушити граничні строки виконання сезонних або тимчасових робіт. Звернемося до ст. 2411 КЗпП. Згідно з цією нормою строк, що обчислюється:

місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, що обчислюється місяцями, припадає на місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця;

тижнями, закінчується у відповідний день тижня.

Наприклад, якщо тимчасового працівника прийнято на роботу 16.06.2014 р., то місячний строк закінчується 16.07.2014 р.

Крім того, слід пам’ятати норму ч. 5 ст. 2411 КЗпП: якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день. Наприклад, якщо тимчасового працівника прийнято на роботу 16.06.2014 р. строком на 2 місяці, то останнім днем його роботи буде 18.08.2014 р. (16 і 17 серпня 2014 року є вихідними днями).

Майте на увазі: при прийнятті на роботу для сезонних і тимчасових працівників строк випробування не встановлюється

img 1Важливо! Сезонних та тимчасових працівників, які виконують роботи один день і більше, враховують при розрахунку:

— облікової кількості штатних працівників (п. 2.1 Інструкції № 286);

— середньооблікової кількості штатних працівників для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (лист Фонду соціального захисту інвалідів від 26.02.2008 р. № 1/6-43/06).

Посади, на які приймають сезонних і тимчасових працівників, необхідно вказувати у штатному розписі підприємства, установи, організації із зазначенням періоду, на який виникає потреба в роботі за цією посадою.

І ще один важливий момент. Робота протягом повного сезону на роботах, зазначених у Списку сезонних робіт, зайнятість на яких впродовж повного сезону зараховується до стажу для призначення пенсії за рік роботи, затвердженого постановою КМУ від 12.10.92 р. № 583, зараховується до стажу роботи для нарахування пенсій за рік роботи. Інші сезонні роботи зараховуються до стажу роботи за їх фактичною тривалістю (ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.91 р. № 1788-XII).

Заповнюємо трудову книжку

Трудові книжки на сезонних і тимчасових працівників заповнюються в загальновстановленому порядку згідно з Інструкцією № 58. Запис про те, що працівника прийнято на сезонну або тимчасову роботу, а також про те, що трудовий договір є строковим, до трудової книжки не вносять (лист Мінпраці від 29.05.2007 р. № 126/13/133-07).

Окрім цього, до трудової книжки вносять відомості про безперервний стаж на конкретному підприємстві. Це може мати значення, наприклад, при визначенні права на доплати і надбавки, премії, винагороди за вислугу років тощо. Так, якщо працівник відпрацював повний сезон на підприємстві, уклав трудовий договір на наступний сезон і повернувся на роботу наступного року в установлений строк, стаж роботи на цьому підприємстві вважається для нього безперервним (у цьому випадку він підсумовується) (п. 11 Указу № 310). Тоді у графі 3 трудової книжки «Відомості про роботу» роблять запис «Безперервний стаж роботи зберігається» (п. 2.20 Інструкції № 58). Час міжсезонної перерви не зараховується до безперервного стажу роботи.

Оплата праці й оподаткування

Оплата праці сезонних та тимчасових працівників проводиться згідно з умовами трудового договору і не має жодних особливостей. Для таких працівників діють усі мінімальні оплатні гарантії, визначені законодавством і колективним договором. У будь-якому разі при виконанні норми виробітку або відпрацьованій місячній нормі робочого часу основна заробітна плата не може бути менше мінімальної заробітної плати.

Зазвичай сезонники отримують плату за фактично виконану роботу згідно з установленими розцінками. Проте може діяти і погодинна оплата праці. Це залежить від умов роботи, визначених трудовим договором.

ПДФО. Чинним законодавством не передбачено якихось особливостей в оподаткуванні виплат сезонним і тимчасовим працівникам. ПДФО із зар­плати таких працівників утримують у загальному порядку за ставками 15 (17) %. Вони мають право на застосування ПСП, якщо їх зарплата не перевищує граничного розміру доходу. Слід мати на увазі, що застосування ПСП починається в місяці подання працівником заяви на її застосування, а припиняється — у місяці звільнення, незалежно від дати звільнення (у тому числі в останній день місяця).

У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ зарплата сезонних і тимчасових працівників відображається в тому кварталі, коли її було нараховано, з ознакою доходу «101».

ЄСВ. Нарахування й утримання ЄСВ із зарплати тимчасових працівників здійснюється в загальновстановленому порядку, як і для постійних працівників.

Особливість встановлено ч. 2 ст. 7 Закону № 2464 і п.п. 4. п. 4.3 Інструкції № 455 для сезонних працівників: якщо умовами оплати передбачено нарахування оплати праці не за календарний місяць, а за триваліший період, то ЄСВ нараховується на суму, яка визначається шляхом ділення нарахованої заробітної плати, виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які її нараховано. Вважаємо, що таке правило слід застосовувати до зарплатних виплат сезонних працівників, нарахованих за роботу, строк виконання якої перевищує календарний місяць. До таких виплат може належати, наприклад, премія за роботу в місяцях сезонної роботи або за підсумками сезонної роботи.

У такому разі у Звіті за формою № Д4 нарахований заробіток за декілька місяців відображається у графах 17 і 18 Таблиці 6 звіту за місяць, у якому проведене таке нарахування зарплати (доходу). При цьому в Таблиці 6 слід заповнити стільки окремих рядків на працівника, на скільки місяців припадає нарахована зарплата (дохід) — місяць зазначаємо у графі 11, у графі 10 ставимо «1» (п. 4.9 Порядку № 454).

Крім того, якщо працівник зайнятий на сезонних роботах зі спеціальним стажем, необхідно заповнювати Таблицю 7 (також проставляється відмітка у графі 21 Таблиці 6).

Відпустки

Тимчасові та сезонні працівники, як і інші, мають право на щорічну відпустку. Її тривалість визначають пропорційно відпрацьованому часу (ч. 9 ст. 6 Закону про відпустки).

Якщо працівник не скористався своїм правом на щорічну відпустку в період дії строкового трудового договору, то за бажанням такого працівника в разі його звільнення йому може бути:

— надана невикористана відпустка з подальшим звільненням (за винятком випадків звільнення за порушення трудової дисципліни). При цьому дія трудового договору, укладеного з працівником на визначений строк, подовжується до закінчення відпустки (ст. 3 Закону про відпустки),

або

— нарахована і виплачена в день звільнення компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки.

Важливо! Продовження строку договору на зароблені працівником дні відпустки не перетворює строковий трудовий договір на безстроковий

Що стосується інших видів відпусток (додаткової відпустки за особливий характер роботи, «на дітей», без збереження заробітної плати тощо), то і сезонним, і тимчасовим працівникам їх слід надавати в загальному порядку.

Розрахунок відпускних і компенсації за невикористані дні щорічної відпустки здійснюється відповідно до Порядку № 100 виходячи з розміру середньоденної заробітної плати тимчасового/сезонного працівника.

Лікарняні та декретні

Сезонні та тимчасові працівники мають право на допомогу по тимчасовій непрацездатності й допомогу по вагітності та пологах. Проте існують певні нюанси в наданні і розрахунку таких виплат.

Лікарняні. Застрахованим особам, які працюють на сезонних або тимчасових роботах, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок:

захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, надається не більше ніж за 75 календарних днів протягом календарного року (ч. 2 ст. 35 Закону № 2240). Такий же підхід застосовують і для оплати листка непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років (ч. 3 ст. 35 Закону № 2240);

трудового каліцтва або професійного захворювання — виплачується на загальних підставах.

Механізм визначення суми лікарняних установлено Порядком № 1266. У загальному випадку розрахунковим періодом є останні 6 календарних місяців (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю, у якому настав страховий випадок (п. 4 Порядку № 1266). Ця ж норма застосовується і для сезонних та тимчасових працівників, які працюють у звичайних «несезонних» роботодавців.

Що стосується підприємств, установ та організацій, що належать до сезонних галузей, то з урахуванням роз’яснень, наведених у листах Мінпраці від 13.04.2010 р. № 106/18/99-10 («Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 61, с. 17) та від 09.09.2010 р. № 244/18/99-10, розрахунковим періодом для обчислення розміру лікарняних є:

— для постійних працівників (які працюють як у сезон, так і в міжсезоння, наприклад, адміністративний персонал) — 12 календарних місяців поспіль (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю, у якому настав страховий випадок (абзац четвертий п. 4 Порядку № 1266, лист Мінпраці від 09.09.2010 р. № 244/18/99-10);

— для сезонних працівників, прийнятих за строковим трудовим договором на визначений строк (сезон), — останні 6 календарних місяців або фактично відпрацьовані місяці (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю, у якому настав страховий випадок (п. 4 Порядку № 1266).

Декретні. Жінки, зайняті на сезонних та тимчасових роботах, на підставі наданого листка непрацездатності мають право на отримання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами й оплату допомоги по вагітності та пологах. Для тимчасових/сезонних працівниць чинним законодавством жодних особливостей надання такої відпустки, а також розрахунку, нарахування та виплати декретних не передбачено.

Детально про порядок розрахунку лікарняних і декретних читайте в тематичному номері газети «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 73.

Звільнення

Днем звільнення для працівника, з яким укладено строковий трудовий договір, може бути останній день дії трудового договору або останній день відпустки, якщо працівник вирішив перед звільненням використати відпустку (ч. 1 ст. 3 Закону про відпустки).

Якщо працівника у зазначені строки звільнено не було, строковий трудовий договір трансформується у безстроковий (тобто вважається продовженим на невизначений строк) (ст. 391 КЗпП)

Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору має бути видано роботодавцем або в останній день дії строкового трудового договору, або до цього, але із зазначенням дати звільнення, обумовленої строком трудового договору. У наказі (розпорядженні) слід указати, зокрема, що працівника звільнено «у зв’язку із закінченням строку трудового договору, п. 2. ч. 1 ст. 36 КЗпП». Із наказом (розпорядженням) працівника ознайомлюють під підпис.

У трудовій книжці працівника на підставі наказу (розпорядження) про припинення трудового договору робиться запис: «Трудовий договір припинено у зв’язку із закінченням строку його дії, п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП».

Оскільки звільнення на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП не належить до звільнення з ініціативи роботодавця, на нього не поширюється заборона на розірвання трудового договору в період хвороби, передбачена ч. 3 ст. 40 КЗпП. Це означає: якщо в день звільнення працівник хворіє, його звільняють у день закінчення строку трудового договору. Проте допомогу виплачують за всі дні хвороби (лист ФСС ТВП від 06.08.2004 р. № 05-31-1137, лист Мінпраці від 27.08.2007 р. № 514/020/99-07).

Роботодавець оплачувати дні хвороби, що припадають на перші п’ять календарних днів, після дати звільнення не зобов’язаний (див. лист Мінсоцполітики від 19.01.2012 р. № 26/18/99-12). Таку позицію відомство аргументує тим, що оплата перших п’яти днів хвороби компенсує втрату зарплати за робочі дні (години) згідно з графіком роботи, які припадають на дні тимчасової непрацездатності.

Майте на увазі: строковий трудовий договір може бути розірвано до закінчення зазначеного в ньому строку — як з ініціативи працівника, так і з ініціативи роботодавця.

Якщо трудовий договір розривається достроково з ініціативи працівника, то в такому разі працівник (сезонний чи тимчасовий) повинен повідомити роботодавця письмово за три дні (п. 6 Указу № 310, п. 5 Указу № 311). Нагадаємо: звичайні працівники для розірвання трудового договору за власним бажанням зобов’язані повідомити роботодавця за два тижні.

Причини, за якими працівник має право ініціювати розірвання трудового договору, перелічені у  ст. 39 КЗпП. Підставами для дострокового розірвання трудових договорів з ініціативи роботодавця є загальні випадки, передбачені ст. 40 і 41 КЗпП, і додаткові, передбачені Указами № 310 і № 311 (див. таблицю нижче).

Підстави для дострокового розірвання трудових договорів з ініціативи роботодавця

Сезонні працівники

Тимчасові працівники

1. Підстави, передбачені ст. 40 і 41 КЗпП (крім звільнення згідно з п. 5 ст. 40 КЗпП)

2. Скорочення робіт на підприємстві або припинення робіт за причинами виробничого характеру на строк:

більше 2-х тижнів (п.п. «а» п. 7 Указу № 310)

більше 1-го тижня (п.п. «а» п. 6 Указу № 311)

3. Нез’явлення на роботу внаслідок тимчасової непрацездатності працівника* безперервно:

більше 1-го місяця (п.п. «б» п. 7 Указу № 310)

більше 2-х тижнів (п.п. «б» п. 6 Указу № 311)

* У разі втрати працездатності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання (а також якщо при певному захворюванні передбачено триваліший, ніж встановлено п. 5 ст. 40 КЗпП, строк збереження за працівником робочого місця) за працівниками зберігається місце роботи (посада), але не більше ніж до закінчення строку роботи за договором.

 

Остаточний розрахунок у день звільнення з роботи здійснюється в загальновстановленому порядку:

1) на вимогу працівника видається копія наказу про звільнення (окрім випадків звільнення з ініціа­тиви роботодавця, коли видача такої копії наказу є обов’язковою (ст. 47 КЗпП));

2) заповнюється і видається трудова книжка (п. 4.1 Інструкції № 58);

3) виплачуються всі суми, що належать працівнику від підприємства, установи, організації (ст. 116 КЗпП).

У день звільнення роботодавець:

проводить з працівником остаточний роз­рахунок, тобто нараховує і виплачує йому всі суми, що належать: заробітну плату за фактично відпрацьований час, компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки і додаткової відпустки на дітей, вихідну допомогу, у випадках, визначених ст44 КЗпП*. Про нараховані суми, які будуть виплачені працівникові при звільненні, роботодавець повідомляє працівника письмово до їх виплати (ч. 1 ст. 116 КЗпП).

* На нашу думку, при визначенні підстав для виплати вихідної допомоги сезонним і тимчасовим працівникам, а також розміру вихідної допомоги слід керуватися виключно положеннями ст. 44 КЗпП. Норми Указів у цьому випадку діяти не повинні.

Якщо працівник у день звільнення не працював, то належні йому суми мають бути виплачені не піз­ніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Якщо ж між роботодавцем та працівником виник спір про розмір належних до виплати сум, то роботодавець повинен у зазначений вище строк виплатити працівнику неоспорювану ним суму;

видає тимчасовому/сезонному працівнику трудову книжку. Увага! У разі несвоєчасної видачі трудової книжки днем звільнення буде день її видачі. А оскільки встановлено правило, згідно з яким якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини тривають, дія договору вважатиметься продовженою на невизначений строк (ч. 1 ст. 391 КЗпП), то це призведе до того, що працівника вже не можна буде звільнити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП.

І ще один важливий момент. В окремих випадках строковий трудовий договір з тимчасовим працівником трансформується у безстроковий. Працівники не вважаються тимчасовими з першого дня укладення трудового договору і дія Указу № 311 на них не поширюється, якщо:

— тимчасовий працівник пропрацював більше двох (при заміщенні — чотирьох) місяців і жодна зі сторін договору не побажала припинити трудові відносини;

— звільненого тимчасового працівника було знову прийнято на роботу на це саме підприємство після перерви не більше одного тижня, якщо при цьому строк його роботи до і після перерви загалом (сумарно) перевищив два (чотири) місяці (п. 11 Указу № 311).

Упевнені, ця стаття буде корисною як роботодавцям, так і тимчасовим та сезонним працівникам. Тепер ви знаєте всі основні нюанси, що виникають при таких трудових відносинах.

При прийнятті на роботу тимчасових і сезонних працівників укладають строковий трудовий договір, попередивши їх про сезонний (тимчасовий) характер роботи.

висновки

  • Строк випробування не встановлюють.

  • Тимчасові і сезонні працівники мають право на щорічну відпустку, тривалість якої визначають пропорційно відпрацьованому часу.

  • Для сезонних працівників при нарахуванні оплати праці за період, що перевищує календарний місяць, ЄСВ нараховується на суму, яка визначається шляхом ділення нарахованого заробітку на кількість місяців, за які його нараховано.

  • Якщо при звільненні працівника йому надається невикористана відпустка з подальшим звільненням, то строк трудового договору подовжується до закінчення відпустки.

  • Строковий трудовий договір трансформується у безстроковий у випадках, коли працівника не було звільнено в обумовлені строки.

Документи статті

  1. КЗпП Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.

  2. Закон про відпустки — Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.

  3. Закон № 2464 — Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI.

  4. Закон № 2240 — Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-III.

  5. Указ № 310 Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 24.09.74 р. № 310-IX.

  6. Указ № 311 Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці тимчасових робітників і службовців» від 24.09.74 р. № 311-IX.

  7. Список сезонних робіт — Список сезонних робіт і сезонних галузей, затверджений постановою КМУ від 28.03.97 р. № 278.

  8. Порядок № 100 — Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.

  9. Порядок № 454 — Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міндоходів від 09.09.2013 р. № 454.

  10. Порядок № 1266 — Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266.

  11. Інструкція № 455 — Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міндоходів від 09.09.2013 р. № 455

  12. Інструкція № 58 — Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Мінпраці, Мін’юсту та Мінсоцзахисту від 29.07.93 р. № 58.

  13. Інструкція № 286 — Інструкція зі статистики кількості працівників, затверджена наказом Держкомстату від 28.09.2005 р. № 286.
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі