Теми статей
Обрати теми

ПДВшні «витівки» за давністю років… (чи оподатковується при ПДВ-розреєстрації вартість ОЗ, отриманого в 1993 році)

ПАВЛЕНКО ОЛЕКСІЙ
Підприємство добровільно анулює свою реєстрацію як платника ПДВ (переходить на ЄП без ПДВ). Доволі давно (у 1993 році) підприємство придбало будівлю. Довести, що податковий кредит при оприбуткуванні будівлі не відображався, зараз неможливо (будь-які документи відсутні). Чи потрібно тепер нараховувати на вартість цієї будівлі податкові зобов’язання з ПДВ згідно з п. 184.7 ПКУ?
div class="main_article">

Спершу нагадаємо читачам, що п. 184.7 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ) передбачає щодо основних засобів (ОЗ) платника, який покидає «ПДВшне поле», зокрема, таке.

Якщо необоротні активи (у тому числі ОЗ), суми ПДВ за якими були включені до складу податкового кредиту, не були використані* платником в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, то такий («що вибуває») платник в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника ПДВ повинен визначити податкові зобов’язання (ПЗ) за такими необоротними активами, виходячи з їх звичайної ціни**.

* Щодо необоротних активів точніше б звучало «повністю використані» (оскільки їх вартість не одразу потрапляє до витрат, а шляхом амортизації)…

** Ця норма не стосується випадків анулювання реєстрації платника ПДВ унаслідок його реорганізації (шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону).

На наш погляд, у цьому випадку у вас не виникає обов’язку виконувати цю вимогу п. 184.7 ПКУ щодо згаданої в запитанні будівлі. Тобто нараховувати ПЗ в останньому ПДВшному звітному періоді на звичайну ціну цієї будівлі не потрібно.

Для такого нефіскального висновку можна відшукати навіть декілька аргументів.

Зазначимо, що отримання згаданої вами будівлі відбулося ще в період дії карбованця, а не гривні. Тобто з урахуванням інфляції можлива сума вхідного ПДВ за цією будівлею, переведена у гривні, виглядатиме зараз узагалі смішною J***.

*** Водночас звичайна ціна будівлі станом «на сьогодні» (і 1/6 частина від неї) вже може бути зовсім несмішною…

А якщо серйозно — це був період дії Декрету КМУ «Про податок на додану вартість» від 26.12.1992 р. № 14-92. І саме цей факт для «розрулення» наведеної ситуації відіграє, на нашу думку, визначальну роль.

Тепер перелічимо нефіскальні аргументи.

По-перше, у зазначеному Декреті таке поняття, як «податковий кредит», узагалі було відсутнє. І хоча сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, визначалася як різниця між сумою податку, що отримана від покупців, і сумою податку, яка сплачена або підлягає сплаті (у тому числі і за придбані та введені в експлуатацію основні засоби), проте податковий механізм істотно відрізнявся.

Річ у тім, що тоді від’ємна «ПДВшна» різниця з бюджету не відшкодовувалася.

У світлі цього впевнено говорити, що вхідний ПДВ, який можливо(!) «сидів» у вартості будівлі, взяв участь у підсумкових розрахунках суми податку, тим більше, за відсутності документів, які це підтверджують, підстав немає. Навіть якщо б вони і були, в умовах «невідшкодування» все одно, на наш погляд, некоректно говорити що такий ПДВ уключався «до складу податкового кредиту» (як це дослівно прописано в п. 184.7 ПКУ).

Таким чином, крім головного аргументу (відсутності під час отримання будівлі в чинному тоді ПДВшному законодавстві поняття «податковий кредит»*), є ще й додатковий аргумент — інший ПДВшний механізм, який не передбачав у той час відшкодування платникам від’ємного ПДВ**.

* Утім, фіскали, найімовірніше, намагатимуться цей аргумент оголосити формальним, і з чим ми категорично не згодні…

** Винятки стосувалися тільки експорту товарів, продажу вугілля і ще деяких операцій.

Узагалі-то, на наш погляд, уже цих фактів платнику достатньо, щоб проігнорувати норму п. 184.7 ПКУ.

По-друге, відзначимо ще такий факт. У принципі, не виключено, що будівля в 1993 році була придбана підприємством за вартістю, що взагалі не містить у собі ПДВ. Адже тоді платниками податку були суб’єкти підприємницької діяльності. Якщо ж майно придбавалося в особи, яка не була СПД, тобто не вважалася «за Декретом» платником ПДВ (наприклад, у Фонду держмайна), то у вартості будівлі не могло бути цього податку.

По-третє, якщо наведені вище аргументи на податківців не подіють — нехай вони спочатку доведуть факт уключення вами «вхідного» ПДВ за цією будівлею до податкового кредиту. На нашу думку, без доведення такого факту податківці не мають права зробити вам за актом донарахування ПЗ із ПДВ за звичайною ціною згаданої будівлі та застосувати санкції у вигляді штрафу і пені за (нібито) заниження цього ПЗ.

Якщо податківці прискіпаються і скажуть, що ви повинні самі довести, що за цим об’єктом не було ПК (точніше, що ПДВ не вплинув на розрахунки з бюджетом), ви можете послатися на п. 44.3 ПКУ.

Нагадаємо, що згідно з цим пунктом платники зобов’язані забезпечити зберігання пов’язаних зі сплатою податків документів не менше 1095 днів із дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи. Але після проведення перевірки тих періодів, до яких документи належать, ви мали повне право знищити (здати до архіву) відповідні документи, які вже «пролежали» належні 1095 днів.

Загалом, на нашу думку, у цьому випадку у платника достатньо аргументів на користь того, щоб не нараховувати на вартість будівлі податкові зобов’язання згідно з п. 184.7 ПКУ й відстояти таке своє рішення.

Звісно, з нашими фіскалами немає гарантії, що все може пройти гладко. Але, сподіваємося, до суду справа не дійде, бо там у них особливих шансів немає …

До речі, на наш погляд, усі придбання, здійснені платниками до появи у ПДВшному законодавстві терміна «податковий кредит», не повинні підпадати під норму п. 184.7 ПКУ.

А термін цей, нагадаємо, було запроваджено Законом «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, який набрав чинності 01.10.97 р.

Таким чином, ми вважаємо, що при анулюванні свідоцтва платника норма п. 184.7 ПКУ, як мінімум, не повинна поширюватися на товари, включаючи необоротні активи (ОЗ та НМА), які були придбані платником до набрання чинності згаданим Законом.

Наступна публікація
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі