Особливості торгівлі алкоголем

Вимоги до приміщення торгівлі

Торгувати у роздріб можна через спеціалізовані підприємства, у тому числі фірмові спеціалізовані відділи (секції) підприємства з універсальним асортиментом продовольчих товарів, а також заклади ресторанного господарства (п. 2 Правил № 854).

Площа. Насамперед суб’єкту господарювання слід потурбуватися про наявність «достатньої» торговельної площі у приміщенні (будівлі), де реалізується алкоголь.

Торговельна площа у приміщенні, де продається алкоголь, має бути не менше 20 м²

Майте на увазі! Ідеться виключно про торговельну площу (ст. 1 Закону № 481). Тобто площу торговельного залу — приміщення для показу, вибору товарів та обслуговування покупців, з урахуванням площі для розміщення торговельно-технологічного обладнання, вузлів розрахунку, робочих місць продавців та певної площі для покупців (ДСТУ 4303:2004 «Торгівля оптова та роздрібна. Терміни та визначення понять»).

До торговельної площі не належать складські, підсобні, допоміжні та адміністративно-господарські приміщення.

Обладнання. Торговельне приміщення має бути забезпечене:

— торговельно-технологічним обладнанням (вітринами, прилавками, пристінними горками);

— охоронною і протипожежною сигналізацією;

— достатнім освітленням, опаленням і вентиляцією;

— можливістю використання електронних платіжних засобів і застосування РРО. Пам’ятайте, що платіжні термінали не зобов’язані застосовувати госпсуб’єкти, які не застосовують РРО. Наприклад, єдиноподатники-фізособи, які торгують пивом та столовими винами*;

— умовами зберігання матеріальних цінностей.

Розливати алкоголь для споживання на місці мають право тільки (ст. 15³ Закону № 481, п. 21 Порядку № 854):

1) заклади ресторанного господарства;

2) спеціалізовані відділи підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства або підприємств з універсальним асортиментом товарів.

При цьому продавати з місткостей 50 — 600 л на розлив дозволено:

1) вина кріплені виноградні (ординарні та марочні) власного виробництва — підприємствам первинного і змішаного виноробства в межах адміністративно-територіальної одиниці (міст, селищ, сіл), якщо:

— у ліцензії на роздрібну торгівлю про це є запис органу, який видав ліцензію;

— річний обсяг реалізації вина на розлив не перевищує 20 % від загального річного обсягу вироблених виноматеріалів (ст. 15 Закону № 481, п. 22 Правил № 854);

2) вина виноградні натуральні сухі — закладам ресторанного господарства, якщо:

— у ліцензії на роздрібну торгівлю про це є запис органу, який видав ліцензію;

— заклад має належні санітарно-гігієнічні умови та обладнання (забезпечений проточною питною водою, посудом, мірними місткостями, одноразовим посудом, умовами для миття посуду).

Режим роботи. Режим роботи спецмагазинів, спецвідділів, секцій комунальної форми власності встановлюватимуть виконавчі органи сільських, селищних, міських рад. Продавцям інших форм власності — ці ж органи за погодженням з власником об’єкта.

Ураховуючи всі ці вимоги до місця торгівлі, суб’єкт господарювання не має права займатися торгівлею алкоголем через інтернет-магазин (див. підкатегорію 115.05 БЗ).

Пам’ятайте! На видному і доступному для споживачів місці потрібно розміщувати інформацію про найменування власника торговельного об’єкта, місцезнаходження та номери телефонів органів, що забезпечують захист прав споживачів, витяги із Закону про захист прав споживачів, Правил № 854, книгу відгуків та пропозицій, а у випадках, передбачених законом, — копії відповідних дозвільних документів.

Вимоги до місць зберігання

Основна вимога — алкогольні напої слід зберігати у приміщенні/місці зберігання, внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання (далі — Держреєстр). При цьому не важливо, кому належить таке місце зберігання і за чиєю заявою його включили до Держреєстру (ст. 15 Закону № 481).

Виняток: роздрібні торговці, які зберігають алкоголь за місцем торгівлі.

Роздрібним торговцям, які зберігають алкогольні напої в підсобних приміщеннях за місцем торгівлі, до Держреєстру такі місця зберігання вносити не потрібно

Якщо ж алкогольні напої у роздрібного торговця зберігаються за іншою адресою, то місце їх зберігання обов’язково (!) потрібно внести до Держреєстру в загальному порядку.

Унесення місця зберігання до Держреєстру підтверджує Довідка про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру (затверджена наказом ДПАУ від 28.05.2002 р. № 251), яка є документом суворої звітності.

Щоб її отримати, необхідно подати спеціальну заяву (додаток 2 до Порядку № 251) до регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів за місцезнаходженням місця зберігання (ст. 15 Закону № 481, п. 2.1 Порядку № 251).

До заяви додають:

— копію документа, який підтверджує право користування приміщенням: договору оренди, свідоцтва на право власності (при собі бажано мати оригінал);

— копію ліцензії* на відповідний вид діяльності, посвідчену нотаріально, а з 07.08.2014 р. можна буде додати і копію, завірену посадовою особою органу ліцензування (п.п. 2 п. 2 Закону № 1253).

Довідку видадуть безоплатно протягом 7 календарних днів із дня подання заяви (ст. 15 Закону № 481). Вона повинна знаходитися в місці зберігання і пред’являтися контролюючим органам при перевірці (п. 2.5 Порядку № 251).

Інформацію про те, значиться склад (місце зберігання) в Держреєстрі чи ні, можна знайти в самому Держреєстрі (до нього забезпечено вільний доступ)

Але в будь-якому разі будь-яке приміщення для зберігання алкоголю (незалежно від того, внесене воно до Держреєстру чи ні) повинне (пп. 16 — 18 Правил № 854):

1) відповідати всім санітарно-технічним, санітарно-гігієнічним, технологічним, протипожежним та іншим нормам;

2) добре вентилюватися, не мати стороннього запаху;

3) не пропускати прямих променів світла;

4) бути обладнаним охоронною сигналізацією;

5) дозволяти розміщувати закорковані пляшки для запобігання висиханню корку в горизонтальному положенні, а пляшки з іншою укупоркою — у вертикальному;

6) дозволяти підтримувати температурний режим зберігання:

— горілки та горілки особливої — при температурі від -5 до +25 ⁰С;

— лікеро-горілчаних виробів — при температурі від +10 до +20 ⁰С і відносній вологості повітря не більше 85 %;

— вина — при температурі від +8 до +16 ⁰С (напівсолодке, напівсухе — від -2 до +8 ⁰С);

— коньяку — не менше ніж + 5 ⁰С.

Із переліком місць, де заборонено торгувати алкоголем, можна ознайомитися, зазирнувши до ст. 15³ Закону № 481. Список місць «STOP алкоголь» невеликий, тому наведемо їх:

1) приміщення на території навчальних закладів та закладів охорони здоров’я (крім ресторанів, що знаходяться на території санаторіїв);

2) приміщення спеціалізованих торговельних організацій, які реалізують товари дитячого асортименту або спорттовари, а також відповідні відділи (секції) універсальних торговельних організацій;

3) закриті спортивні споруди. Виняток: тут можна продавати пиво у пластиковій тарі;

4) торгові автомати;

5) з рук та у невизначених для цього місцях.

Хочемо попередити! На час проведення масових заходів

органи місцевого самоврядування своїм рішенням можуть встановлювати додаткові обмеження щодо продажу алкоголю

Тож щоб не потрапити в халепу, радимо додатково ознайомитися з таким рішенням.

Крім того, не забувайте і про вік покупців: алкогольні напої заборонено продавати особам, які не досягли 18 років. Маєте сумніви щодо віку — перевірте паспорт.

Почнемо з найголовнішого порушення — торгівля алкогольними напоями без ліцензії. За такий «прокол» суб’єкту господарювання загрожує штраф у розмірі 200 % вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 грн. (ст. 17 Закону № 481).

І тут виникає дуже важливе запитання, що цікавить багатьох суб’єктів ресторанного господарства. Чи загрожує відповідальність суб’єкту ресторанного господарства, у якого відсутня ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, якщо клієнти споживають власні алкогольні напої на території закладу?

На думку податківців, Законом № 481 не передбачена відповідальність для суб’єктів ресторанного господарства за споживання замовниками власних алкогольних напоїв на території закладу (див. підкатегорію 115.06 БЗ).

Утім, такий порядок роботи все ж є порушенням! Згідно з п. 3.8 Правил № 219 замовникам забороняється приносити до закладів ресторанного господарства алкогольні напої.

Податківці попереджають, що до відповідальності за такі дії суб’єкта ресторанного господарства залучатимуть органи місцевого самоврядування, які здійснюють контроль за дотриманням цих правил.

Поплатитися суб’єкту господарювання доведеться і за недотримання обмежень, зазначених у ст. 15³ Закону № 481, при продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних напоїв, вин столових. Ціна питання — 6800 грн.

Покарають і за зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Держре­єстру, — 100 % вартості товару, що перебуває поза необхідним місцем зберігання, але не менше 1700 грн. (см. 17 Закону № 481).

За порушення правил торгівлі можна наразитися на адмінштрафи, передбачені ст. 155 КпАП, зокрема за :

— порушення правил торгівлі, виконання робіт та надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування і сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю, загрожує адмінштраф від 17 до 170 грн.;

— продаж товарів зі складів, баз, підсобних приміщень підприємств торгівлі (громадського харчування, сфери послуг) на порушення встановлених правил, а так само приховування товарів від покупців, вчинене працівниками цих підприємств, які не є посадовими особами, загрожує їм адмінштафом від 17 до 238 грн.

Ці самі порушення, вчинені особою, яку протягом року було вже піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, тягнуть накладення штрафу від 85 до 459 грн.

Упевнені: якщо ви знаєте правила торгівлі алкоголем і дотримуєтесь їх, перевіряючим покарати вас буде нема за що.

висновки

• Торговельна площа у приміщенні, де продаються алкогольні напої, має бути не менше 20 м².

• Зберігати алкогольні напої слід у місцях зберігання, внесених до Держреєстру. Роздрібним торговцям, які зберігають алкогольні напої за місцем торгівлі, такі місця зберігання вносити до Держреєстру не потрібно.

• Не можна торгувати алкоголем у заборонених для цього місцях. Органи місцевого самоврядування можуть установлювати додаткові обмеження щодо продажу алкоголю.