(066) 87-010-10 Передзвоніть менi
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
4/12
Податки та бухгалтерський облік
Податки та бухгалтерський облік
Липень , 2014/№ 57

Алкогольний «плінтус» (як застосовуються мінімальні ціни)

Здавалося б, мінімальні ціни на алкоголь існують уже досить давно, регулярно переглядаються, а отже, і всі запитання, із ними зв’язані, уже мали бути вирішені. На жаль, це не зовсім так. Чергове підвищення мінімальних цін заскочило багатьох торговців зненацька. Завдання цієї публікації не тільки звернути увагу на нещодавні зміни до постанови № 957, а й узагальнити всю усталену практику застосування мінімальних цін.

Навіщо потрібна мінімальна ціна

Багато хто вже, мабуть, забув, навіщо взагалі потрібні мінімальні ціни. Нагадаємо, що в такий спосіб держава намагається відсікти недобросовісну конкуренцію на ринку і появу сурогату. Якщо алкоголь виробляється легально, з нього сплачені всі податки, то такий продукт просто не може коштувати менше мінімальної ціни. Тіньовик, не сплачуючи податки і виробляючи продукт невідомо де й невідомо з чого, має можливість поставити ціну нижче за сумлінного виробника, звідси й нечесна конкуренція. Тому покупець повинен розуміти: якщо алкоголь продається за ціною, нижчою від мінімальної, — цей продукт, найімовірніше, підроблений.

Чому «найімовірніше»? Річ у тім, що у суб’єкта господарювання можуть бути залишки продукції, купленої ще за «старими» цінами. Такий продукт зовсім не підроблений, і економічно його вигідно продавати за ціною, нижчою за мінімальну. Проте ані Закон № 481, ані постанова № 957 не роблять для цього випадку винятку. Жодних перехідних положень щодо таких партій продукції не передбачено.

А отже, і залишки повинні продаватися із дотриманням мінімальних цін

Зверніть увагу: акциз, який «сидить» у вартості алкоголю, регулярно підвищується, що неодмінно має спричинювати збільшення його вартості. Саме тому мінімальні ціни переглядаються із завидною регулярністю. Укотре вони підвищилися після набрання чинності постановою № 177.

Дата набрання чинності

Найбільша проблема — раптовість набрання чинності постановою № 177. Узагалі-то, чиновники повинні враховувати інтереси бізнесу й упроваджувати мінімальні ціни не «цієї ж секунди», а так, щоб і виробник, і продавець встигли зорієнтуватися. Донедавна так воно і було: відповідні постанови набирали чинності через певний час після опублікування (постанова КМУ від 07.11.2012 р. № 1017 — через 15 днів, від 21.12.2011 р. № 1307 — через 10 днів). Це на зорі їх упровадження чиновники чи то через недогляд, чи то з метою збільшення надходження штрафів застосовували їх миттєво (наприклад, постанову КМУ від 27.08.2003 р. № 1356).

На жаль, цього разу чиновники наступили на ті ж старі граблі. Постанова № 177 набрала чинності з дати опублікування, яке відбулося в газеті «Урядовий кур’єр», 2014, № 107 від 17 червня 2014 року. А це означає, що вже в цей же день продавати алкоголь потрібно було з дотриманням нових мінімальних цін.

Однак урядові газети підприємці читають не миттєво, а отже, виникла ситуація, коли практично в усіх продавців у день набрання чинності постановою № 177 були продажі з порушенням мінімальних цін. На жаль, виправити ситуацію навряд чи вдасться, адже найбільш ходовий товар (горілка та лікеро-горілчані вироби) можна продавати тільки через РРО, тобто продаж назавжди зафіксувався в контрольній стрічці.

Нові мінімальні ціни — як рахувати

Насамперед зауважимо, що мінімальні ціни вже давно застосовуються до алкогольних напоїв як вітчизняного, так і імпортного виробництва. У цьому відношенні постанова № 177 нічого нового не привнесла.

На жаль, підвищення мінімальних цін із 17.06.2014 р. — не останнє. З 1 серпня планується чергове їх підвищення щодо горілки і лікеро-горілчаних виробів, а також інших зброджених напоїв. І хай вас не бентежить конструкція «до 31 липня», використана в таблиці додатка до постанови № 177. Насправді її потрібно розуміти як «не пізніше», тобто 31 липня ще можна торгувати за мінімальними цінами, що діють наразі, з 1 серпня — вже потрібно застосовувати нові.

Раніше чимало запитань виникало щодо класифікації алкогольних напоїв: продавці не завжди знали, до якого коду УКТ ЗЕД належить напій. На сьогодні цих запитань повинно бути на порядок менше, оскільки в податковій накладній постачальник повинен обов’язково виділити код УКТ ЗЕД (усі алкогольні напої — підакцизні), тому ви завжди знатимете, до якого коду віднести той чи інший продукт.

Зверніть увагу на мінімальні ціни, що з’явилися окремо, на ром, джин та ялівцеву настоянку. Раніше вони включалися до однієї загальної категорії з горілкою та лікеро-горілчаними виробами.

Горілка та лікеро-горілчані вироби. Щодо горілки розрахунок мінімальної ціни виглядає доволі просто: вона визначається множенням установленого показника на місткість тари та міцність напою. Виходить, що:

— до 31 липня (включно) мінімальна оптова ціна становить 23,27 грн. за пляшку (116,35 грн. х 0,5 л х х 0,4 об. %); роздрібна — 34,9 грн. (174,5 грн. х 0,5 л х х 0,4 об. %);

— з 1 серпня — 26,6 грн. і 39,9 грн. відповідно.

Визначення терміна «лікеро-горілчані напої» є ще й у ДСТУ 4257:2003 «Напої лікеро-горілчані. Технічні умови». У ньому зазначено, що залежно від міцності та масової концентрації загального екстракту лікеро-горілчані напої поділяються на такі групи: лікери, наливки, настоянки, бальзами, аперитиви, коктейлі, напої десертні, напої слабоалкогольні (див. лист ДПАУ від 01.09.2009 р. № 18803/7/32-1217).

Однак ще раз звертаємо увагу, що в плані класифікації алкогольних напоїв орієнтуватися потрібно, насамперед, на УКТ ЗЕД

Дещо складніша ситуація щодо інших алкогольних напоїв.

 

Вино. Узагалі-то, на вина столові мінімальні ціни поширюватися взагалі не повинні. Річ у тім, що вони виведені з-під сфери дії Закону № 481, крім випадків, передбачених самим Законом (другий абзац преамбули Закону № 481). Це застереження слід розуміти так: для поширення тих чи інших правил Закону № 481 у ньому має бути згадка саме про вина столові, а не про алкогольні напої взагалі. При іншому розумінні застереження із преамбули Закону № 481 не має жодного сенсу. Адже цей Закон дає право КМУ встановлювати мінімальні ціни саме на алкогольні напої, не згадуючи окремо про вина (ст. 18).

Проте цей факт ніколи не бентежив чиновників: постанова № 957 уже досить давно встановлює мінімальну ціну на вино, а податківці традиційно поширюють на вино норми Закону № 481, в яких ідеться про алкогольні напої в цілому (лист ДПАУ від 16.07.2010 р. № 6930/6/32-0414). Утім, останнім часом їх риторика змінилася, але в частині ліцензування (див. консультацію в підкатегорії 115.03 БЗ).

Що стосується власне мінімальних цін на вино, то, по-перше, установлені вони тільки для роздробу, а по-друге, визначаються зовсім по-іншому: вміст спирту в напої взагалі не враховується. На перший план виходить місткість і характер тари, в яку розлито напій, а також коефіцієнт 0,7, якщо тара менше 1 л.

Наприклад, мінімальна ціна на вино не у скляній тарі становить 20 грн. Якщо тара одиниці продукції має місткість 0,5 л, то мінімальна ціна на неї буде 14,29 грн. (20 грн. х 0,5 л : 0,7 л). Якщо ж тара буде 2 л, то мінімальна ціна на неї становитиме 40 грн. (20 грн. х 2 л).

Доволі суперечливо встановлено мінімальну ціну на вина у скляній тарі місткістю 0,75 л. У примітці 2 до таблиці про специфіку розрахунку мінімальної ціни щодо них нічого не зазначено. Тому, точно кажучи, до них також потрібно застосовувати формулу, запропоновану цією приміткою (множення на місткість тари і ділення на коефіцієнт 0,7). Проте практика пішла іншим шляхом (див., наприклад, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 р. у справі № 812/2564/13-а, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2012 р. у справі № 2а-7230/12/1370).

У переважній більшості випадків суди розуміють зазначену в таблиці мінімальну ціну як ціну за пляшку (на сьогодні 33 грн.) без застосування коефіцієнта 0,7

Мабуть, суди вважають, що спеціальна згадка про напої в тарі цієї місткості у графі «Опис товару» таблиці має пріоритет над формулою, наведеною у примітці 2. Утім, нам удалося знайти одне судове рішення, де суд застосував до цих напоїв формулу (постанова окружного адміністративного суду м. Севастополя від 19.02.2013 р. у справі № 827/265/13-а).

На жаль, не обійшлося без казусів. Так, у таблиці мінімальних цін присутній код УКТ ЗЕД 2204 21 10 00. Проблема в тому, що такого коду в чинному УКТ ЗЕД немає. Мабуть, автори постанови № 177 просто переписали його зі старої редакції. Згідно з наказом Міндоходів «Про затвердження Перехідних таблиць від УКТ ЗЕД версії 2007 р. до УКТ ЗЕД версії 2012 р.» від 22.01.2014 р. № 54 йому відповідають нові коди 2204 21 06 00, 2204 21 07 00, 2204 21 08 00, 2204 21 09 00. Формально напої за цим кодом УКТ ЗЕД потрапляють до загальної категорії з мінімальною ціною 20 грн. Але ми б не рекомендували йти на принцип. Зрозуміло, що автори постанови № 177 мали намір для цих напоїв установити мінімальну ціну в розмірі 33 грн.

 

Інші зброджені напої. Звернути увагу тут варто на напій медовий (так звану медовуху). Ще в листі ДПАУ від 01.09.2009 р. № 18803/7/32-1217 зазначалося, що напої медові міцністю 17 % — 37 %, розфасовані у пляшки місткістю 0,25 л, 0,5 л, 0,7 л, 0,75 л, 1,0 л, відповідають коду 2206 00 59 00 УКТ ЗЕД і трактуються: напої інші зброджені… напій медовий; інші.

Таким чином, медовий напій, незважаючи на свою значну міцність, на думку податківців, не потрапляє до однієї категорії з горілкою та лікеро-горілчаними виробами, а обліковується окремо в інших зброджених напоях із мінімальною оптовою та роздрібною ціною 126,82 грн. і 190,20 грн. відповідно. До цієї ж категорії потрапляють і відомий сидр та перрі (грушевий напій).

 

Незначні помилки. До розрахунку мінімальної ціни потрібно підійти дуже уважно. Річ у тім, що судова практика рясніє випадками, коли навіть незначні помилки в розрахунку ціни призводили до серйозних наслідків.

Наприклад, відомий випадок, коли помилка на 0,01 грн.(!) коштувала підприємству чималої штрафної санкції

Пляшка алкогольного напою (вермут) місткістю 0,5 л і міцністю 18 об. % була продана за 12,85 грн. при мінімальній роздрібній ціні 12,86 грн. (події відбувалися в березні 2013 року, коли мінімальна ціна на вина становила 18 грн.). Суд визнав це порушенням, хоча очевидно, що мала місце банальна помилка внаслідок округлення (18 грн. х 0,5 : 0,7 = = 12,857 грн., див. ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014 р. у справі № 876/8377/13).

Знижки та безоплатні передання

Роздрібні торговці полюбляють проводити різного роду рекламні акції: застосовувати знижки, робити подарунки тощо. Виникає резонне запитання — чи можна під час рекламної акції продавати алкогольний напій із такою знижкою, що в результаті покупець заплатить менше мінімальної ціни?

Відповідь на це запитання очевидна: жодні знижки, акції та інші подібні заходи, у результаті яких алкоголь продавався б за ціною нижче мінімальної, не можуть бути виправданням порушення мінімальної ціни. Наприклад, суди вважають, що реалізація лікеро-горілчаних виробів зі знижкою унаслідок застосування дисконтної картки (покупцю надавалася знижка 3 %) є порушенням постанови № 954 (ухвала ВАСУ від 04.04.2013 р. № К/9991/19035/11).

Інша справа, що при проведенні акцій можна використовувати більш витончену схему. Наприклад, продаючи пляшку алкогольного напою за ціною не нижче мінімальної, додавати до неї в процесі рекламної акції якийсь інший товар за символічною ціною. У такому разі знижка надаватиметься не на алкоголь, а на товар, що додається до нього, тому порушення мінімальних цін немає.

Головне, щоб ціна продажу алкогольного напою, вибита в чеку РРО, була не менше мінімальної

А от із безоплатним переданням алкогольних напоїв усе дещо складніше. Річ у тім, що формально мінімальних цін потрібно дотримуватися при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі. Перший термін (оптова торгівля) пов’язаний із процедурою реалізації алкогольних напоїв, другий — із діяльністю з продажу. Що розуміти під цими термінами, Закон № 481 не розкриває. Не доводиться сумніватися, що податківці орієнтуватимуться на ці визначення в розумінні ПКУ. А там, як відомо, безоплатне передання товарів підпадає під визначення терміна «продаж (реалізація) товарів» (п.п. 1.14.202 ПКУ)*. Тому за безоплатне передання алкоголю вони напевно застосують штраф.

* Узагалі-то, застосовувати визначення ПКУ тут підстав немає, адже Закон № 481 не належить до податкової сфери. Логічніше орієнтуватися на ЦКУ, а він розглядає купівлю-продаж і дарування як абсолютно різні операції. Проте, вважаємо, що розумніше все ж захистити себе від зайвих претензій перевіряючих і не здійснювати операції з безоплатного передання алкоголю.

Переоцінка в обліку

Більшість роздрібних торговців у бухгалтерському обліку використовують при вибутті товару метод ціни продажу. У такому разі субрахунок 282 формується за рахунок двох величин — первісної вартості (субрахунок 281) і торговельної націнки (субрахунок 285). Як ми вже зазначали, нові мінімальні ціни потрібно застосовувати до всіх продажів, у тому числі й до залишків алкоголю, продажна ціна на який формувалася ще при старих цінах. Тому з 17.06.2014 р. потрібно провести інвентаризацію і збільшити продажну ціну. Зробити це слід через збільшення торговельної націнки проводкою Дт 282 — Кт 285 на різницю між старою продажною ціною і новою.

Як відомо, згідно з П(С)БО 9 запасів відображаються в бухгалтерському обліку та звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Чи не буде порушено цю норму? Одразу спішимо заспокоїти — до нас вона жодного відношення не має, адже фактично товар так само буде відображений у звітності за первісною вартістю (Дт 282 згортається з Кт 285).

Відповідальність за недотримання мінімальних цін

Згідно зі ст. 17 Закону № 481 у разі здійснення оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами і вином за цінами, нижчими від установлених мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої, до суб’єктів господарювання застосовують фінансові санкції у вигляді штрафу. Його розмір установлено вельми специфічно — 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 5000 гривень.

Як бачимо, до розрахунку береться вартість не проданого з порушенням товару, а придбаної партії. Розшифровку терміна «партія товару» контролюючі органи давали давно (лист ДПАУ від 26.06.2002 р. № 2704/21-4317, листи Держінспекції з контролю за цінами від 15.09.2003 р. № 32/3-7/1696 і від 21.07.2010 р. № 200-5-23/4223), посилаючись на Державній стандарт України (ДСТУ) 3993-2000 «Товарознавство. Терміни та визначення».

Партія товару — це визначена кількість товарів одного або кількох найменувань закуплених, відвантажених або отриманих одночасно за одним товаросупровідним документом (ТТН, накладною на відпуск товару тощо)

Суди також посилаються на це визначення (див., наприклад, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2012 р. у справі № 2а/1770/2985/2011).

Зробимо декілька важливих зауважень.

1. Оскільки розмір штрафу залежить від вартості партії придбаного товару, то якщо з порушенням мінімальної ціни була продана одна пляшка горілки, отримана раніше за накладною у складі партії зі 100 пляшок, штраф буде розрахований виходячи з вартості 100 пляшок! Із таким підходом згодні й суди (див. ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014 р. у справі № 876/8377/13).

2. Склад (товарна група за УКТ ЗЕД) отриманої партії товару не має значення. Штраф слід застосовувати виходячи з вартості всієї отриманої партії товару. Наприклад, якщо за однією накладною було отримано 20 пляшок горілки, 20 пляшок коньяку і 60 пляшок вина, а з порушенням була продана тільки 1 пляшка горілки, то штраф слід розраховувати виходячи з вартості 100 пляшок отриманого алкоголю. Якщо ж у цій накладній присутні ще й інші товари (наприклад, продукти харчування тощо), їх вартість у розрахунку участі не бере.

3. Якщо було зафіксовано декілька продажів алкоголю за ціною, нижчою від мінімальної, і цей алкоголь було придбано різними партіями в різні періоди часу, то штраф розраховуватиметься за кожною такою партією.

4. При розрахунку штрафу орієнтуватися потрібно на мінімальні оптово-відпускні (для оптовиків) і роздрібні (для роздрібних торговців) ціни того періоду, коли було виявлено порушення, а не того періоду, коли товар було придбано.

5. Якщо розрахована сума штрафу виявилася менше 5000 грн., то фінансова санкція становитиме мінімальний розмір — 5000 грн.

На практиці траплялися випадки, коли перевіряючі визначали мінімальний критерій у 5000 грн. щодо кожної партії, якщо її вартість виявилася менше цієї суми, а не до загальної суми штрафу. Наприклад, із порушенням мінімальної ціни було продано 2 пляшки, отримані за різними накладними, причому вартість алкоголю в кожній накладній менше 5000 грн. Тоді перевіряючі застосовували штраф 10000 грн. Вважаємо такі дії контролерів неправомірними. Із конструкції норми, яка розглядається, чітко випливає, що застосування мінімальної межі штрафу пов’язане із загальною сумою розрахованої 100-відсоткової санкції, а не з кожною партією отриманого алкоголю.

Головне суть, а не форма

Донедавна щодо процедури накладення цього штрафу була неузгодженість нормативно-правових актів. З одного боку, Закон № 481 передбачає свої спеціальні правила винесення рішення, його оскарження і сплати. Для цих цілей була спеціально розроблена форма Рішення про застосування фінансових санкцій (затверджена постановою КМУ від 02.06.2003 р. № 790). З іншого — ПКУ поширює свою дію і на штрафи, не пов’язані з порушенням податкового законодавства (пп. 54.3.3, 14.1.39, п. 58.1, 113.3 ПКУ). Саме таким є і штраф, що розглядається. Форму повідомлення-рішення про застосування таких штрафів затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 р. № 1236 (додаток 10, форма «С»).

Ця неузгодженість іноді ставала предметом судового розгляду: якщо контролюючий орган ухвалював рішення за формою, затвердженою постановою № 790, суб’єкти господарювання намагалися оскаржити його за формальними підставами (постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.06. 2014 р. у справі № 814/4499/13-а).

Крапку в цій справі поставив ВАСУ в інформаційному листі від 28.03.2014 р. № 375/11/14-14. Із нього випливає, що після 01.01.2011 р. пріоритет слід віддавати саме нормам ПКУ, а приписи ст. 17 Закону № 481 повинні застосовуватися в частині, що не суперечить ПКУ. Це означає, що рішення має виноситися за формою повідомлення-рішення, встановленою наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 р. № 1236.

Водночас ВАСУ акцентує — якщо рішення за своєю формою не відповідає податковому повідомленню-рішенню, це не повинно сприйматися як безумовні підстави його протиправності та призводити до його скасування. Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити суть порушення, розмір штрафних санкцій, то таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримані окремі елементи форми.

При цьому незалежно від дефектів форми на такі повідомлення-рішення поширюється дія ПКУ.

Тому передбачені ними суми грошових зобов’язань підлягають узгодженню в порядку, встановленому ПКУ

А своєчасно не сплачені суми повинні справлятися в порядку, передбаченому для стягнення податкового боргу (тобто з обов’язковим надсиланням платнику податків податкових вимог тощо).

Строки давності

У багатьох торговців алкоголем виникає запитання: чи є якісь строки давності щодо застосування цього чималого за розміром штрафу? Наприклад, продав торговець пляшку горілки з порушенням мінімальної ціни. Чи є якийсь період часу, після спливання якого його вже не зможуть оштрафувати за це порушення?

Щоб відповісти на це запитання, звернемося до ГКУ. Цей штраф є адміністративно-господарською санкцією. Згідно з ч. 1 ст. 250 ГКУ адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік із дня порушення цим суб’єктом установлених законодавчими актами правил провадження господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

На жаль, ч. 1 ст. 250 ГКУ в нашому випадку не застосовна

Річ у тім, що згідно з ч. 2 цієї ж статті її дія не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені ПКУ та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Адже відповідно до п.п. 19.1.20 ПКУ саме органи доходів і зборів забезпечують контроль за дотриманням суб’єктами господарювання, які здійснюють оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої. Ці ж органи здійснюють ліцензування оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями (п.п. 19.1.13 ПКУ, п № 603).

Саме тому ми зазначали, що ч. 1 ст. 250 ГКУ не застосовується.

Від чого ж відштовхуватися? Як аналогічну ситуацію можна навести штрафи за порушення касової дисципліни (в обох випадках контролюючим органом є податковий орган). У листі НБУ від 09.03.2011 р. № 11-117/982-3354 (див. спецвипуск «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 9) зазначено: щодо строків давності за касовими порушеннями орієнтуватися слід на ст. 102 ПКУ, а нею, як відомо, встановлено строк давності 1095 днів. На жаль, банкіри не розтлумачили, як саме розраховувати цей строк. А проблема існує, оскільки згідно зі ст. 102 ПКУ 1095-денний строк розраховується від граничних строків подання податкових декларацій, які в нашому випадку, зрозуміло, не подаються. Тобто, навіть якщо погодитися із застосуванням ст. 102 ПКУ, ми все одно не зможемо розрахувати строк, оскільки немає точки початку відліку цього періоду.

Можливо, розуміючи таке нестикування, суди виходять із того, що строк визначення грошових зобов’язань і прийняття рішення про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства у сфері обороту алкогольних напоїв становить 1095 днів із моменту виявлення порушення (постанова окружного адміністративного суду м. Києва від 04.06.2014 р. № 826/5937/14). За такого підходу сподіватися на закінчення строку давності щодо порушення не доводиться.

Водночас не можемо оминути чинну на сьогодні консультацію в БЗ (підкатегорія 115.06), у якій податківці, наче так і годиться, посилаються на ч. 1 ст. 250 ГКУ! Що б це могло означати?

Найімовірніше, це недоробка фахівців, які розміщують консультації на офіційному сайті Міндоходів. Утім, поки ця консультація вважається чинною, чом би не спробувати скористатися недоглядом☺?

висновки

  • Нові мінімальні ціни потрібно застосовувати при продажу навіть тих алкогольних напоїв, які були придбані за старою ціною.

  • Навіть незначні помилки у визначенні мінімальної ціни внаслідок неправильного округлення можуть спричинити застосування чималої фінансової санкції.

  • Цілком допустимим є продаж алкоголю за мінімальною ціною в комплекті з іншим товаром за символічною ціною.

  • Мінімальний розмір санкції за порушення мінімальних цін — 5000 грн.

Ціноутворення, Алкоголь додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті