Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті

Верховна Рада України постановляє:

1. Протягом дії цього Закону:

1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами — резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об’єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об’єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;

2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);

3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

2. Протягом двох тижнів з дня набрання чинності цим Законом:

1) Кабінет Міністрів України за погодженням з Національним банком України подає на розгляд Верховної Ради України проект закону, який врегульовує питання, зазначені у пункті 3 цього Закону;

2) Національний банк України приводить свої нормативні акти у відповідність із нормами цього Закону та здійснює належні заходи як кредитор останньої інстанції для підтримки адекватного рівня платоспроможності банків, які підпадають під дію цього Закону як кредитори.

3. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

4. Протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

5. Цей Закон не поширюється на територію України, визнану тимчасово окупованою відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

6. Дія цього Закону не поширюється на осіб, які є суб’єктами Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Виконуючий обов’язки Президента України,
 Голова Верховної Ради України О. Турчинов
м. Київ 3 червня 2014 року № 1304-VII

коментар редакції

Боржник зі свого житла — об’єкта застави (іпотеки) із торбою не піде. А кредитор?

У принципі, позичальник зазвичай мав право вибирати між гривневим кредитом із більшою процентною ставкою та валютним — із меншою. Він ризикнув вибрати валютний, і він не винен, що гривня обрушилася (хоча багато житлозабудовних ситуацій від початку були-таки «заточені» під кредити в інвалюті). Беручи кредит, він твердо знав, що в найгіршому випадку ризикує втратити предмет застави (навіть якщо цей предмет — його єдине місце проживання), інакше не брав би кредит, а вважав би за краще сподіватися на варіант отримання грошей (або відразу житла), наприклад, у дарунок — зате без жодного ризику. ☺ Тобто він знав, що за відсутності іншого житла йому доведеться піти з торбою.

Кредитна установа теж не винна, що гривня обрушилася, а її бізнес і без того обрушується з багатьох причин (не пов’язаних з девальвацією гривні безпосередньо). А якщо ця установа до того ж втратить можливість покрити свої збитки від неповернених валютних кредитів шляхом реалізації предметів застави — їй, можливо, самій доведеться піти з торбою.

«Правий» закон чітко став би на бік кредитора, але цей закон — «лівий», і тому на поки що не встановлений у конкретних числах строк (тобто на деякий час) у позичальника (майнового поручителя) за проблемним

(1) споживчим*

(2) інвалютним

кредитом забороняє примусово стягувати (або відчужувати без згоди власника) такий предмет застави/іпотеки, як:

(3) житлова нерухомість

(4) загальною площею не більше 140 кв. м — для квартири і 250 кв. м — для будинку,

якщо тільки позичальник (майновий поручитель) —

(5) громадянин України

(6) не має іншого власного житла і 

(7) такий предмет є місцем постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є незавершеним об’єктом житлобуду, що перебуває в іпотеці.

Ось скільки умов (які до того ж мають виконуватися одночасно), що звужують сферу застосування цього закону, ми з вами на­рахували.

Аналогічна заборона стосується також іншого майна та майнових прав такого позичальника (але не поручителя!), якщо бракує коштів, отриманих стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки). Слово «отриманих» явно вказує на ситуацію, коли житловий предмет застави вже примусово відчужено.

Мало того: кредитор тепер не має права передати, продати або відступити таку заборгованість. ☹

Цей закон не діє на території Криму та не поширюється на суб’єктів Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» від 07.04.2011 р. № 3206-VI. Імовірно, цей виняток має стосуватися тільки держчиновників. Але нагадаємо, що у згаданому Законі до числа його суб’єктів потрапляють і багато інших осіб, зокрема посадові особи юридичних осіб приватного права, особи, котрі надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси тощо). Сподіваємося, що в найближчому майбутньому компетентні держоргани внесуть ясність до цього питання (інакше доведеться сподіватися на судову практику).

Також під час дії закону, що коментується, норми інших профільних законів застосовуються «з урахуванням його норм». Дивовижне формулюваннячко: бо ми звикли до сталого виразу «в частині, що не суперечить»…

На закінчення — про строк його дії.

Дата набуття чинності — 07.06.2014 р. Що стосується терміна припинення його дії (недаремно спочатку ми сказали — «строк»), то ця подія настане одночасно з набранням чинності іншим — спеціальним законом, який урегулює питання: погашення «тіла» валютної заборгованості, погашення (обліку) курсових різниць, які виникають у податковому/бухгалтерському обліку сторін, порядок списання штрафів та пені, нарахованих на «тіло» такої заборгованості. Тож нинішній закон своєрідно «заморожує» ситуацію стосовно деяких валютних кредитів. Деталі відкладено на потім…

У цьому контексті ми тільки зауважимо, що в першому читанні прийнято законопроект № 4185а-2 (від 01.07.2014 р.), який передбачає за бажанням позичальника проведення перерахунку в гривню та реструктуризацію заборгованості за одним його «житловим» валютним кредитом (при цьому законопроект установлює нові обмеження: сума несплачених кредитних зобов’язань станом на 01.01.2014 р. не перевищує еквівалент 1 млн грн. за курсом НБУ на 01.01.2014 р. і на цю дату відсутня заборгованість за поточними платежами або її погашено до моменту реструктуризації). Неустойка за період з 01.01.2014 р. до дати реструктуризації прощається, а після — обмежується подвоєним розміром облікової ставки НБУ. Але головне: при перерахунку валютної заборгованості у гривню застосовується курс на дату реструктуризації, а не той «5,05», про який мріють проблемні позичальники…☹ Загалом, цей «хрін» не набагато солодше існуючої «редьки»…

Хоча на практиці остаточний текст закону може відрізнятися від тексту законопроекту як їжак від вужа… Отже, давайте ще трохи зачекаємо.