Чи відповідає головбух за невиплату середнього заробітку мобілізованому працівнику?
Директор підприємства заборонив головному бухгалтеру виплачувати середній заробіток працівнику, мобілізованому на військову службу. Чи загрожує головбуху відповідальність за таку невиплату?
(м. Хмельницький)
Насамперед ще раз нагадаємо те, що давно відоме нашим читачам: починаючи з 1 квітня 2014 року за працівником, якого призвано за мобілізацією на особливий період, зберігається місце роботи, посада та середній заробіток на весь час військової служби, але не довше ніж один рік (ст. 119 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. (далі — КЗпП); ст. 39 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.93 р. № 3543-XII). Про обов’язковість виплати такого середнього заробітку ви можете прочитати в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 38, с. 45, а про облікові нюанси, пов’язані з такою виплатою, — в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 42, с. 37.
Зауважимо: якщо такий працівник уже був звільнений на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП до 1 квітня 2014 року (тобто до набрання чинності редакцією, що діє нині, зазначених вище норм законодавства), таке звільнення є законним. У будь-якому разі — законним на сьогодні…
Але майте на увазі: на момент підготовки цього номера до друку з’явилася інформація, що 20.05.2014 р. ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» (на базі законопроекту від 28.04.2014 р. реєстр. № 4785). І як тільки цей Закон набере чинності, то, напевно, таке звільнення доведеться анулювати. Про це ви, звісно ж, дізнаєтеся першими — уважно стежте за нашими публікаціями!
Якщо ж звільнення мобілізованого працівника відбулося після 1 квітня 2014 року, то таке діяння кваліфікується як грубе порушення законодавства про працю, а працівника напевно буде поновлено судом із виплатою йому шкоди (про юридичні й облікові подробиці такого поновлення читайте у тематичному номері газети «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 39).
Що стосується відповідальності, то в подібній ситуації вона покладається на посадову особу, яка вчинила правопорушення, тобто зазвичай на директора, який видав незаконний наказ про звільнення (нехай навіть головбух готував і погоджував такий наказ). Кваліфікація такого порушення як «грубого» загальноприйнята в судовій практиці та важлива як підстава для застосування до винної посадової особи ст. 172 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 р. № 2341-ІІІ (далі — ККУ).
Звернемося тепер до ситуації, описаної у запитанні читача, коли працівник не був звільнений, але середній заробіток йому не виплачується.
Вочевидь, якщо закон прямо регламентує обов’язковість такої виплати, яка є різновидом оплати праці, то йдеться про порушення законодавства про оплату праці. Відповідальність за такі порушення передбачена ст. 36 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР. Вона буває дисциплінарною, матеріальною, адміністративною та кримінальною.
Кримінальну відповідальність за безпідставну умисну невиплату заробітної плати більш ніж за один місяць установлено ст. 175 ККУ щодо керівника підприємства у вигляді штрафу в розмірі від 8500 до 17000 грн. або виправних робіт чи позбавлення волі на строк до двох років із позбавленням права обіймати певні посади протягом трьох років (утім, як правило, до тяжких покарань справа не доходить, оскільки на підставі ч. 3 ст. 175 ККУ здійснення виплати до притягнення винного керівника до кримінальної відповідальності звільняє його від покарання).
Нашого головбуха в описаній ситуації має насамперед непокоїти загроза адміністративної відповідальності — на підставі ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-Х. Зокрема, несвоєчасна виплата заробітної плати (у нашому випадку читайте — взагалі невиплата
) карається штрафом щодо посадових осіб підприємства в розмірі від 510 до 17000 грн. Головбух, зверни увагу на слова «посадових осіб»! Аби позбутися марних сподівань, що головбуха такою не визнають, корисно прочитати статтю в тематичному номері газети «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 86, с. 24 про відповідальність бухгалтера. Судова практика вважає головбуха теж посадовою особою, як і директора підприємства.
І ще один тонкий момент. Бухгалтер зі стажем може «пам’ятати щось таке», мовляв, якщо він письмово попереджав директора, що не виплачувати середній заробіток не можна (але все-таки не нарахував і не виплатив), то це звільнить його від покарання… Не варто так думати! Сьогодні не звільняє — читайте про це у згаданому вище номері статтю на с. 43. До речі, підприємство не має права сплачувати такий штраф за своїх посадових осіб.
Колеги-бухгалтери, поясніть скупому директору, що виплатити належне солдату до копійки все одно доведеться (а якщо суд стягне шкоду з винних — буде собі дорожче)!
А не захоче — нехай сам іде служити добровольцем…
Олександр Голенко, шеф-редактор
