Немає людини більш безправної, ніж директор: нова підстава для звільнення і посилення матвідповідальності
Початок літа в цьому році запам’ятався не лише рясними опадами, але й низкою законодавчих змін. Один із плодів «творчості» ВРУ — Закон України від 13.05.2014 р. № 1255-VII (див. на с. 7). Запропонована стаття допоможе вам краще розібратися у ньому. Причому одразу попереджаємо: розбиратися там є в чому.
Віталій Смердов, податковий експерт
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» від 13.05.2014 р. № 1255-VII (далі — Закон № 1255) вже набрав чинності. Це сталося 1 червня 2014 року (його опубліковано в газеті «Голос України» від 31.05.2014 р. № 104). Що він змінив?
Новацій, за великим рахунком, дві:
1) для звільнення найманих працівників з’явилася нова підстава. Причому вона стосується тільки посадових осіб (кого до них відносити, ви дізнаєтеся далі);
2) посилено матвідповідальність посадових осіб.
Мабуть, у багатьох одразу виникло запитання: до чого ж тут захист інвесторів (див. назву Закону)? Нардепи впевнені, що ці заходи збільшать можливості інвесторів контролювати та впливати на менеджмент підприємства і тим самим підвищать інвестиційну привабливість. Що ж, їм видніше.☺ Але дамо спокій високим матеріям. Замість цього пропонуємо подивитись на зазначені нововведення детальніше.
Звільняти директорів стане простіше
Ця новація найцікавіша. Як ми вже говорили, нардепи встановили нову підставу для звільнення найманих працівників. Її додали до п. 5 ч. 1 ст. 41 «старого доброго» Кодексу законів про працю від 10.12.71 р. (далі — КЗпП), і дослівно вона виглядає так: «припинення повноважень посадових осіб». Розберемо її по порядку.
По-перше, як бачите, це підстава для звільнення з ініціативи роботодавця (п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП). Отже, звільнити за нею працівника в періоді тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці за загальним правилом не вдасться (ч. 3 ст. 40, ч. 3 ст. 41 КЗпП).
По-друге, ця підстава стосується тільки посадових осіб. Але запитання: кого ж до них відносити? Закон № 1255 про це умовчує. Що стосується КЗпП, то він оперує цим терміном дуже рідко. Причому в його розумінні посадовою особою слід вважати, зокрема: бригадира, майстра, керівника підрозділу або підприємства. Загалом, це відповідає традиційному підходу до визначення посадової особи як особи, наділеної організаційно-розпорядчими або адміністративно-господарськими функціями. Зверніть увагу: за такого підходу до числа посадових осіб потрапляє багато хто, у тому числі й головбухи.
Передбачаємо хвилю гніву.☺ Але одразу ж заспокоїмо: ми переконані, що до цього питання потрібно підходити інакше. Так, якщо ви подивитеся на інші зміни, внесені Законом № 1255 (зокрема, до ч. 3 ст. 99 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV, далі — ЦКУ), то знайдете непрямі докази того, що насправді
нова підстава для звільнення стосується тільки членів виконавчого органу господарського товариства
Тобто, інакше кажучи, лише директора, членів правління тощо. Про це також свідчить пояснювальна записка, яка додавалася до проекту цього Закону, та висновок Головного науково-експертного управління при ВРУ. Зрозуміло, що це дуже «хиткі» аргументи (тим більше, що суть законів міститься в їх тексті, а не в пояснювальних записках та висновках фахівців апарату ВРУ), але, як кажуть, «маємо те, що маємо». Отже, для 100 % підтвердження цього висновку очікуємо роз’яснень.
По-третє, звільнити за новою підставою можуть у будь-який момент (за наявності відповідного рішення загальних зборів/уповноваженого органу). Тобто навіть тоді, коли особа не порушувала своїх трудових обов’язків. До речі, ця новація явно дисонує:
1) зі змістом ст. 41 КЗпП. Річ у тім, що інші підстави, які в ній названі, пов’язані з грубими порушеннями трудових обов’язків;
2) із практикою звільнення членів виконавчого органу, що склалася. Річ у тім, що з ними, як правило, укладають контракти, до яких і так дозволяють уключати додаткові підстави для звільнення (із нюансами укладання контрактів ви могли ознайомитися в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 39, с. 31). У такому разі звільнення здійснюється на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП, яке так і називається: «підстави, передбачені контрактом»;
3) із гарантіями зайнятості, передбаченими міжнародними договорами, Конституцією України та КЗпП.
По-четверте, як ми вже говорили, єдина умова для звільнення посадової особи за новою підставою — це прийняття загальними зборами/уповноваженим органом рішення про припинення його повноважень (ч. 3 ст. 99 ЦКУ). Причому зверніть увагу на декілька нюансів:
1) у результаті змін, унесених Законом № 1255, прийняти таке рішення можна в будь-який момент і на будь-якій підставі — тобто навіть у тому випадку, якщо підстави для цього обумовлені в установчих документах*. Нагадаємо, що до останнього часу подібне застереження забезпечувало додатковий правовий захист членам виконавчого органу. Отже, майте це на увазі при складанні установчих документів;
2) рішення про припинення повноважень, судячи з усього, слід вважати безумовною підставою для звільнення члена виконавчого органу. Про це, головним чином, свідчить конструкція «припинення повноважень», а також ідентичність формулювань ч. 3 ст. 99 ЦКУ і п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП. Нагадаємо: у минулому в ч. 3 ст. 99 ЦКУ говорилося про відкликання, яке не було самостійною підставою для припинення трудового договору (про це ви могли прочитати в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 27, с. 14);
3) окрім рішення про припинення повноважень, загальні збори/уповноважений орган можуть прийняти рішення про тимчасове відсторонення від виконання повноважень члена виконавчого органу. У такому разі, судячи з усього, настають наслідки, передбачені ст. 46 КЗпП. Тим більше, що у визначенні підстав для такого відсторонення ця стаття посилається у тому числі на випадки, передбачені законодавством (таким випадком буде саме ч. 3 ст. 99 ЦКУ). Прийняти таке рішення можуть також у будь-який момент часу.
* У тому числі це стосується установчих документів, які вже діють. Якщо таке застереження до них включене, скористатися ним уже не вдасться.
По-п’яте, нардепи не полінувалися прописати механізм, який дозволить захистити права членів виконавчого органу від безпідставних звільнень. Він полягає в тому, що при звільненні на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП особі належить вихідна допомога в сумі не меншій, ніж шестимісячний середній заробіток**. Ця сума може виявитися вельми значною, тому це змусить тричі замислитися, перш ніж розпрощатися із членом виконавчого органу в такий спосіб.
** Для його розрахунку потрібно орієнтуватися на Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабміну від 08.02.95 р. № 100.
По-шосте, отримувати згоду профспілки на звільнення за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП за загальним правилом не потрібно. Про це свідчить ч. 3 ст. 41 КЗпП, а також ст. 431 КЗпП.
Посилення матвідповідальності директорів
Як ми вже говорили, Закон № 1255 вніс і інші зміни. Вони стосуються матеріальної відповідальності посадових осіб (про те, кого до них відносити, ви могли прочитати вище). Їх ми назвемо лише тезово.
Вам, мабуть, відомо, що в межах матвідповідальності за КЗпП стягнути з працівника суму неотриманого прибутку не можна.
Нардепи підкоригували це правило: тепер стягнення такої суми допускається, але тільки з посадових осіб
Отже, для них матвідповідальність максимально наблизилася до цивільно-правової. Але якщо вже законодавець заговорив про це, йому було б непогано прописати і порядок визначення такого неотриманого прибутку. На жаль, він цього не зробив, що розв’язує руки для зловживань. У будь-якому разі потрібно буде довести, що неотримання прибутку прямо пов’язане з порушенням трудових обов’язків.
Утім, це далеко не все біди, які очікують на посадових осіб. Не секрет, що за загальним правилом працівники несуть обмежену матвідповідальність і тільки в окремо обумовлених випадках — повну. Для посадових осіб це правило, судячи з усього, зміниться. Причому з точністю до навпаки. Тобто в загальному випадку вони тепер повинні нести повну матвідповідальність (ч. 1 ст. 132 КЗпП), а у випадках, обумовлених у п. 2 ч. 1 ст. 133 КЗпП, — обмежену*. До останніх випадків належить заподіяння шкоди зайвими грошовими виплатами працівникам, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових або культурних цінностей, невжиттям заходів для запобігання простоям.
* На жаль, бути упевненим у тому, що нардепи хотіли саме цього, не можна. Так, зміст пояснювальної записки свідчить про те, що вони мали намір вивести з-під обмеженої матвідповідальності не будь-які збитки, завдані посадовими особами, а тільки частину, яка виключена з п. 2 ч. 1 ст. 133 КЗпП.
І ще одне. Відповідальність за шкоду, завдану діями посадових осіб, тепер не можна фіксувати в установчих документах (відповідні зміни внесено до ч. 4 ст. 89 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV). Те ж саме стосується членів наглядової ради акціонерних товариств — тепер їх відповідальність не можна прописати у статуті (ч. 3 ст. 51 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. № 514-VI). Зверніть увагу: якщо ваші установчі документи не відповідають зазначеним положенням, до них бажано внести зміни. Але, навіть якщо цього не зробити, застосовувати відповідні положення все одно не можна.
Детальніше про нюанси, пов’язані із притягненням посадових осіб до матвідповідальності, ви зможете прочитати в одному з найближчих номерів. А на завершення цієї статті одне-єдине запитання: хтось із вас усе ще мріє обійняти місце директора?☺
