Виправляємо самовиявлені помилки: дотримуємося правил
Ви виявили в уже поданій декларації з податку на прибуток помилку? Не біда. Її можна легко виправити. Головне — діяти за правилами. Давайте, дорогі друзі, разом розберемося, як саме це зробити.
Наталя Білова, податковий експерт
«Не помиляється той, хто нічого не робить», — зазвичай говорять, щоб виправдати якийсь недолік у своїй роботі. Але навряд чи цією відомою фразою бухгалтер підприємства, який допустив помилку в декларації з податку на прибуток, зможе викликати розуміння у податківців. Тим більше, якщо внаслідок цієї помилки податок недоплачено до бюджету. Контролери цього не схвалять. Тож покарання для підприємства у вигляді штрафу за цих умов неминуче.
А тому, якщо ви самостійно виявили таку помилку, виправте її, не випробовуйте долю. До цього закликає і п. 50.1 ПКУ. Тоді ви обійдетеся малими втратами. Тільки оберіть для себе зручний спосіб самовиправлення.
Способи виправлення самостійно виявлених помилок
Згідно з приписами п. 50.1 ПКУ виправити помилку, яку платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявив в раніше поданій ним податковій декларації, можна на вибір одним із таких способів (див. рисунок) :
Способи виправлення самостійно виявлених помилок
Яким є порядок самовиправлення?
Якщо виявлена помилка спричинила заниження податкових зобов’язань минулих податкових періодів. За таких обставин платник податків до початку його перевірки контролюючим органом зобов’язаний:
— або подати уточнюючу декларацію (далі — УД) та сплатити суму недоплати і штраф у розмірі 3 % такої суми до подання УД. Подають УД за той період, у якому були допущені виявлені помилки. Про це зазначають у полі 3 вступної частини УД. В одній УД платник може виправити помилки, допущені тільки в одній податково-прибутковій декларації;
— або відобразити суму недоплати в поточній декларації, збільшивши її на суму штрафу в розмірі 5 % такої недоплати.
Як бачимо, штраф при самовиправленні загрожує тільки тим, чиї помилки призвели до заниження податкового зобов’язання в минулих періодах
Розмір штрафу залежить від способу виправлення:
— якщо це роблять через УД, то штраф становить 3 % від суми недоплати. Його потрібно сплатити до подання УД;
— якщо для виправлення обрано поточну декларацію, будьте готові сплатити штраф у розмірі 5 %. Штраф у цьому випадку нарівні із сумою недоплати збільшує загальну суму грошового зобов’язання з податку на прибуток. Її сплачують протягом 10 ка- лендарних днів після граничного строку подання такої декларації (тобто штраф сплачується разом із поточними зобов’язаннями з податку на прибуток).
Проте одним «самоштрафом» у цьому випадку ви не відбудетеся. У разі самовиявлення заниження податкового зобов’язання платник податків повинен нарахувати відповідно до п.п. 129.1.2 ПКУ та сплатити пеню на суму такого заниження за весь період заниження (про порядок нарахування пені читайте далі).
Помилку, пов’язану із заниженням податкового зобов’язання, варто виправити якнайшвидше. Для цього в більшості випадків краще підійде спосіб коригування через УД. Чому?
Тому що із 2013 року майже для всієї гвардії платників податку на прибуток як звітний (податковий) період установлено календарний рік. Якщо платник-«річник» вирішить виправити помилку в поточній декларації, то приступити до цього він зможе не скоро — коли настане строк складання річної декларації за 2014 рік. Відповідно, результат виправлення помилки контролери відобразять в особовому рахунку підприємства одночасно з даними цієї декларації, тобто у 2015 році. Неважко зрозуміти, що чекати цього моменту в ситуації, коли сума податкового зобов’язання занижена, штрафонебезпечно. Отже, щоб скинути камінь з плечей і працювати спокійно, краще подати УД.
Хоча податківці не проти, щоб для виправлення торішніх помилок платник використовував будь-який із запропонованих п. 50.1 ПКУ способів (див. консультацію в підкатегорії 102.30.03 БЗ).
Якщо виявлена помилка не спричинила заниження податкових зобов’язань минулих податкових періодів. Платники, у яких виявлені помилки не призвели до заниження податкового зобов’язання, можуть почуватися спокійно.
Перед своїми товаришами, яким поталанило менше, у цих платників є явна перевага — 3 % або 5 % «самоштраф» та пеня їм не загрожують
У зв’язку з цим спосіб самовиправлення для них не має значення — це може бути як УД, так і поточна декларація. Причому потреби квапитися подавати УД у таких платників немає, вони цілком можуть дочекатися строку подання звітної (поточної) декларації й відобразити виправлення в ній.
Якщо помилку виявили в поданій декларації до закінчення граничного строку її подання. Щасливчиками можуть вважати себе й ті, хто виявив помилку в уже поданій декларації за звітний період до закінчення граничного строку її подання і встиг подати нову декларацію з виправленими показниками за цей же звітний період. Їм теж не загрожують ані «самоштраф» у розмірі 3 % або 5 %, ані пеня.
До того ж механізм самовиправлення тут дуже легкий. Полягає він в тому, що платники просто ставлять відмітку «Х» у комірці «Звітна нова» в по- лі 1 вступної частини нової звітної декларації і подають її у звичайному порядку.
Контролери таку декларацію (зі статусом «Звітна нова») заносять до бази даних адресата звітності, а поданій раніше помилковій декларації присвоюють статус «До відома» (див. консультацію фахівців податкового відомства в підкатегорії 135.02 БЗ).
Податкові зобов’язання за такою новою декларацією платники сплачують у звичайні строки, передбачені для податково-прибуткової звітності. Нагадаємо: відбувається це протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання декларації. На цьому виправна процедура через нову звітну декларацію завершується.
Якщо ви все-таки самовиправляєтеся за допомогою УД або поточної декларації, то пам’ятайте ось про що. Незалежно від того, до якого результату призвела помилка, — до заниження чи завищення податкових зобов’язань, виправити її дозволяється протягом строку давності, установленого ст. 102 ПКУ, тобто в межах 1095 днів. Цікаво, з якого числа цей строк починає відлічуватися, як спливає та яким числом закінчується? Давайте з’ясуємо.
Як обчислити строк давності?
Строк давності в 1095 днів, обумовлений п. 102.1 ПКУ, починають обчислювати з дати, наступної за останнім днем для подання декларації з податку на прибуток. Причому початок такого відліку прив’язується:
1) саме до тієї декларації, у якій була допущена помилка;
2) до останнього дня для подання такої помилкової декларації, а не до фактичної дати, на яку вона була подана. Із цієї причини на обчислення зазначеного строку впливає, зокрема, статус платника податку — «річник» він чи «квартальник».
Якщо, наприклад, помилкову декларацію за 2013 рік подав «річник» 23 січня 2014 року, то строк для самовиправлення в нього почав відлічуватися з 4 березня 2014 року. Якщо ж помилкову декларацію за 2013 рік теж 23 січня 2014 року подав «квартальник», то в нього строк для самовиправлення почав відлічуватися з 11 лютого 2014 року.
Нагадаємо, до речі: у 2014 році граничні строки подання річної декларації за 2013 рік і у «квартальників», і в «річників» припадали на вихідні дні — на 9 лютого і 1 березня відповідно, внаслідок чого були перенесені на наступні за вихідними робочі дні — на 10 лютого і 3 березня відповідно. Тому в цій ситуації орієнтуємося на останній день для подання декларації з урахуванням такого перенесення.
Могло трапитися й так, що декларацію з податку на прибуток ви подали пізніше граничного строку. У цьому випадку строк давності починаємо відлічувати з дати, наступної за днем її фактичного подання (п. 102.1 ПКУ). Наприклад, декларацію за три квартали 2012 року ви подали 15 листопада 2012 року. Строк для самовиправлення для вас почав відлічуватися з 16 листопада 2011 року, хоча граничний строк подання цієї декларації — 9 листопада 2012 року.
Майте на увазі декілька важливих моментів.
По-перше, для розрахунку строку давності вам доведеться використовувати загальні правила, установлені ЦКУ. Звертають на це увагу і податківці в консультації в підкатегорії 135.05 БЗ.
По-друге, строк давності в п. 102.1 ПКУ встановлено у днях: 1095 днів. Причому тут не має значення, який рік, — високосний чи ні.
Наприклад, ви допустили помилку в декларації за півріччя 2011 року. Припустимо, що подали цю декларацію своєчасно. Строк для виправлення цієї помилки почав відлічуватися з 10 серпня 2011 року, а спливе в загальному випадку 8 серпня 2014 року.
У ситуації, що розглядається, у «квартальника» є вибір — він може самовиправитися як через УД, так і за допомогою поточної декларації за півріччя 2014 року. Але якщо ви виберете поточну декларацію, то подати її доведеться не очікуючи граничного строку, який припадає на 11 серпня 2014 року (з урахуванням перенесення через вихідні), а не пізніше 8 серпня.
Гірше «річникам» — у них з вибором скрутно. Єдиний прийнятний для них варіант самовиправлення в описаному випадку — це УД, яку потрібно подати не пізніше 8 серпня 2014 року. А от виправитися за допомогою поточної декларації не вдасться, оскільки за 2013 рік декларація вже давно подана, а чекати моменту декларування прибутку за 2014 рік не варто, адже строк давності на той час вже спливе.
Отже, якщо в «річника» закінчення строку для самовиправлення припадає не на період, установлений для подання річної декларації, виправитися можна тільки за допомогою УД
По-третє, виправляти помилки, щодо яких до моменту їх виявлення закінчився 1095-денний строк, взагалі не варто. Адже, виходячи з п. 102.1 ПКУ, після закінчення зазначеного строку платник податків вважається вільним від грошового зобов’язання. Спори ж щодо застарілої помилкової декларації не підлягають розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Ті, хто свого часу занизив податкове зобов’язання і не встиг досі це виправити, такому стану справ можуть тільки порадіти — із закінченням строку давності вони стають «чистими» перед податківцями.
Тим же, хто колись помилково завищив податкове зобов’язання (наприклад, через заниження податкових витрат) і не виявив цю помилку до спливання 1095 днів, співчуваємо — вони втратили шанс зменшити оподатковуваний прибуток назавжди. Такий висновок випливає з листа ДПСУ від 23.05.2012 р. № 8803/6/15-1415.
Чи можна самовиправитися під час/після податкової перевірки?
Виправити помилки шляхом подання УД у той час, коли податківці проводять у вас документальну планову або позапланову перевірку, не вдасться. Заборону на це встановлено в п. 50.2 ПКУ.
Проте до початку таких перевірок (у тому числі і після отримання письмового повідомлення із зазначенням дати початку проведення документальної планової перевірки відповідно до норм п. 77.4 ПКУ) подати УД платник податків цілком може.
Не поширюється заборона на виправлення помилок за допомогою УД і в період проведення камеральной перевірки (див. консультацію податківців у підкатегорії 135.02 БЗ).
Цікаво, а чи можна подати УД, якщо раптом виявили помилку в декларації за вже перевірений період? Так, можна. Але тільки пам’ятайте, що після цього до вас із візитом, найімовірніше, завітають контролери. Вони захочуть провести позапланову перевірку за відповідний звітний період (п. 50.3, п.п. 78.1.3 ПКУ). Хоча якщо ви виправите таку помилку через поточну декларацію, то підстав для позапланової перевірки в податківців не буде, оскільки цей випадок п. 50.3 ПКУ не обумовлено.
До речі, проінформуємо: за винятком того єдиного випадку, який зазначено в п. 50.3 ПКУ, самовиправлення — не привід для податкової перевірки. Цієї підстави у ст. 75 ПКУ просто немає. Отже, не бійтеся виправляти свої помилки.
Якщо в результаті самовиправлення зменшено «мінус»
Чи є «самоштраф»? Помилка, в результаті виправлення якої зменшується від’ємне значення податку на прибуток («мінус» у рядках 14/16* декларації), не призводить до заниження податкових зобов’язань. Це зрозуміло як двічі по два. Тому в такій ситуації платник, імовірно, не повинен нараховувати ані «самоштраф», ані пеню.
* Для «річників» — рядок 14, для «квартальників» — рядок 16.
Та ось невдача — при заповненні декларації в електронній формі програмне забезпечення все ж нараховує «самоштраф» у відповідному рядку в автоматичному режимі. Що робити? Радимо прибрати звідти нараховану суму штрафу вручну. Думаємо, податківці не будуть проти і не дадуть вашій безштрафній декларації «відкоша». Адже вони самі стверджують, що зменшення від’ємного показника в рядку 14 декларації безпечно з точки зору штрафів (див. консультацію в підкатегорії 102.30.03 БЗ).
Єдине, що буде потрібно від платника, який виправився, — подати разом з УД або з поточною декларацією пояснення проведених коригувань. У цьому документі варто навести суму від’ємного показника, який зменшився у зв’язку із самовиправленням помилки, і причину зменшення (див. ту ж консультацію контролерів).
Як виправитися «річнику»? Із помилками, у результаті самовиправлення яких зменшується від’ємне значення податку на прибуток («мінус» за рядками 14/16 декларації), зазвичай вчиняють так:
— якщо для самовиправлення використовується поточна декларація, то в рядках 14/16 додатка ВП зазначають правильну суму податку з «мінусом»;
— якщо використовується УД, то її рядки 14/16 теж заповнюють так, як нібито в них не було помилок.
А ще суму коригування «від’ємного» податку помилкового звітного періоду залежно від способу самовиправлення записують:
— до рядка 01 таблиці 2 додатка ВП — якщо обрали поточну декларацію;
— до рядка 24 УД — якщо використовують саме її.
Заглянемо у наведені в цих рядках формули. Згідно з ними сума податкового зобов’язання помилкового звітного періоду є різницею між значеннями рядка 16 додатка ВП (або відповідно рядка 16 УД) і рядка 16 помилкової декларації.
Ось тут у річних платників виникає дилема. Річ у тім, що рядок 16 декларації заповнюють тільки «квартальники», про що свідчить виноска «2» у кінці цієї форми звітності. «Річникам» же заповнювати цей рядок ні до чого — вони чудово обходяться рядком 14 (див. лист Міністерства доходів і зборів України від 07.03.2014 р. № 5699/7/99-99-19-03-01-17 // «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 30, с. 8).
Що ж виходить — скористатися формулами для коректного виправлення помилок фактично можуть тільки квартальні платники? А «річники», які припустилися помилки, не мають механізму, щоб це виправити? Зовсім ні.
Абсолютно зрозуміло, що в річних платників у формулах рядка 01 таблиці 2 додатка ВП і рядка 24 декларації на місці значень рядків 16 повинні фігурувати значення рядків 14. Із цього принципу і потрібно виходити при самовиправленні цим платникам.
Щоб нічого не переплутати, дивіться, які дані насправді мають бути в «річника» в рядках декларації, які нас цікавлять:
Код рядка | Назва рядка | Формула розрахунку з декларації (неправильна) | Правильна формула розрахунку |
01 таблиці 2 додатка ВП | Збільшення податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду, що уточнюється | Додатне значення (ряд. 16 додатка ВП - ряд. 16 помилкової декларації) + додатне значення (ряд. 22 додатка ВП - ряд. 22 помилкової декларації) | Додатне значення (ряд. 14 додатка ВП - ряд. 14 помилкової декларації) + додатне значення (ряд. 20 додатка ВП - ряд. 20 помилкової декларації) |
24 декларації | Збільшення податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду, що уточнюється | Додатне значення (ряд. 16 декларації - ряд. 16 помилкової декларації) + додатне значення (ряд. 22 декларації - ряд. 22 помилкової декларації) або рядок 01 таблиці 2 додатка ВП | Додатне значення (ряд. 14 декларації - ряд. 14 помилкової декларації) + додатне значення (ряд. 20 декларації - ряд. 20 помилкової декларації) або рядок 01 таблиці 2 додатка ВП |
Отже, «річники», не хвилюйтеся! Ваші коригувальні дії знайдуть розуміння у контролерів, адже вони і самі підкреслюють: щоб визначити значення рядків 24 і 27 декларації, а також рядків 01 і 05 таблиці 2 додатка ВП, річні платники використовують показник рядка 14 декларації (див. консультацію в підкатегорії 102.30.03 БЗ).
Як визначити розмір «самопені»?
Як ми вже сказали вище, в разі самовиявлення помилки, пов’язаної із заниженням податкового зобов’язання, платник повинен не лише сплатити суму заниженого податкового зобов’язання і «самоштрафу», а також нарахувати на суму заниження та сплатити пеню. Підтверджують це і податківці в листах від 03.06.2011 р. № 15666/7/16-1517-26 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 55, с. 18) та від 29.08.2011 р. № 23178/7/15-3417-26 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 73, с. 11).
Пеню нараховують із розрахунку 120 % річних облікової ставки НБУ, яка діє на день заниження (п. 129.4 ПКУ).
Контролери роз’яснюють, що пеню при самовиправленні потрібно нараховувати на суму заниження податкового зобов’язання і за весь період заниження з дня настання строку погашення податкового зобов’язання відповідно до п. 57.1 ПКУ за податковою декларацією, в якій виявлено таке заниження, по день фактичної сплати (включно) суми заниженого податкового зобов’язання.
Щоб зрозуміти, як саме визначити кількість днів заниження, фахівці податкового відомства радили скористатися прикладом, наведеним у додатку 2 до Інструкції № 953. Згідно із зазначеним прикладом цей період обчислюється з останнього дня строку сплати податкового зобов’язання за декларацією і закінчується днем, що передує сплаті пені.
Однак, на наш погляд, кількість календарних днів заниження слід обчислювати з першого дня, наступного за днем сплати податкового зобов’язання за декларацією, показники якої уточнюються, до дня фактичної сплати донарахованого податкового зобов’язання (включно)*.
* У цьому випадку кількість календарних днів заниження залишається однаковою (як за розрахунком, запропонованим податківцями, так і за нашим розрахунком), тільки зі зсуненням на один день.
Інакше кажучи, період заниження відлічується з першого робочого дня, наступного за днем закінчення граничного строку сплати податкового зобов’язання за помилковою декларацією, до дня його фактичної сплати (включно). До речі, тепер податківці дотримуються такої ж думки (див. роз’яснення Міндоходів від 16.05.2014 р. на його сайті: http://minrd.gov.ua/nove-pro-podatki—novini-/147107.html).
Приклад 1. Підприємство в червні 2014 року виявило помилку, допущену в декларації з податку на прибуток за 2013 рік: податкове зобов’язання занижене на 2000 грн. УД за 2013 рік платник подав 11 червня 2014 року. Цього ж дня до подання УД були сплачені «самоштраф» та пеня.
Облікова ставка НБУ на день заниження — 6,5 %.
У цьому випадку пеню розраховуємо за період з 12 березня по 11 червня 2014 року (включно). Кількість днів прострочення сплати податкового зобов’язання — 92. З урахуванням наведених вище даних сума пені становить:
2000 грн. : 365 дн. х 92 дн. х 6,5 % : 100 % х 1,2 = 39,32 грн.
Увага! Шкода, але «самоштраф» і пеню при самостійному виправленні помилки, пов’язаної із заниженням податкового зобов’язання, вам доведеться нарахувати. Не врятує від цього навіть наявність на момент заниження переплати за особовим рахунком.
Утім, тут є один плюс — сплачувати суми недоплати, «самоштрафу» та пені вам не доведеться, позаяк вони можуть бути погашені за рахунок наявної переплати з податку на прибуток автоматично. На це звертають увагу податківці в консультаціях у підкатегорії 135.04 БЗ.
Якщо у вас значиться переплата з іншого податку, то потрібно буде подати заяву про «перекидання» відповідних сум у рахунок погашення податково-прибуткової недоплати, штрафу та пені. Вона складається в довільній формі, але повинна містити відомості про напрям перерахування коштів (п. 43.4 ПКУ).
А ось інформація, яка точно припаде вам до душі: якщо ви подали УД після граничного строку подання помилкової декларації, але до граничного строку сплати сум податкового зобов’язання за нею, то пеню вам нараховувати не потрібно (див. консультацію контролерів, розміщену в підкатегорії 139.01 БЗ).
Чи виправляти помилки, які не вплинули на показники декларації?
Уявимо ситуацію: ви виявили в себе помилки, які не впливають на суму задекларованих у минулому податкових зобов’язань, тобто не призвели ані до недоплати, ані до переплати податку на прибуток. Наприклад, неправильно зазначили суму у графі 1 «Балансова вартість основних засобів на початок звітного (податкового) року» таблиці 2 додатка АМ до декларації, тоді як сума амортизації була нарахована правильно. Або переплутали номер договору з контрагентом, який наводять у графі додатка СБ до декларації.
Що в цьому випадку робити? Чи виправляти подібні неточності?
За правилами п. 50.1 ПКУ будь-які помилки, які платник виявив у раніше поданій ним декларації, слід виправити. Формально це потрібно зробити одним із традиційних способів — або за допомогою УД, або через поточну декларацію, додавши до них супутні «виправлені» додатки. Адже не даремно ж кожний додаток має у вступній частині поле «Уточнююча».
Проте податківці не настільки безжальні, щоб чіплятися до платників щодо таких дрібниць. Вони за те, щоб додатки до рядків, на які є посилання в додатку ВП (за логікою, і УД), платники не заповнювали і не подавали (див. консультацію в журналі «Вісник Міністерства доходів і зборів України», 2014, № 20, с. 56).
Отже, оскільки в цьому випадку неточності не вплинули на об’єкт оподаткування, цілком можна обійтися без коригування за суворими правилами. Буде достатньо, якщо ви при складанні чергової поточної декларації просто відобразите в зазначених додатках (у нашому випадку — у додатках АМ і СБ) уже правильні дані. Та й то це актуально тільки для «квартальників», адже вони складають декларацію наростаючим підсумком. А в «річників» з нового звітного року почнеться нова історія.
Єдине, що може вам загрожувати, — це адмінштраф за порушення ведення податкового обліку згідно зі ст. 1631 КпАП.
Яку ставку податку застосовувати при самовиправленні?
Не думайте, що при виправленні помилок, які спричинили недоплату, ви можете орієнтуватися на ставку податку на прибуток, що діє на момент виявлення і виправлення таких помилок. У жодному разі.
Застосовуйте ставку, яка діяла на момент виникнення недоплати
Нагадаємо, що п. 10 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ передбачив поетапне зниження ставки податку на прибуток, установивши її в таких розмірах:
— з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно — 23 %;
— з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно — 21 %;
— з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно — 19 %;
— з 1 січня 2014 року — 18 %.
Припустимо, ви в червні 2014 року виявили недоплатну помилку, допущену в декларації за півріччя 2012 року. Щоб виправити цю помилку, використовуйте ставку податку на прибуток 21 % (яка діяла на момент виникнення недоплати), а не нинішню — 18 %. Тільки так суму податку, яку фактично не доплачено в минулих періодах, ви визначите правильно.
Як виправити помилки різних звітних періодів із різними знаками?
Уявіть: ви виявили, що в одному звітному періоді допущена вами помилка призвела до заниження податкових зобов’язань, а в іншому — до завищення. Ви хочете виправити обидві помилки одночасно. Дивіться, як це потрібно зробити.
Якщо для самовиправлення ви оберете УД, то за кожен звітний період, у якому допущена помилка, вам потрібно буде подати окрему УД, тобто в цьому випадку їх повинно бути дві.
Через поточну декларацію ви можете виправити помилку лише одного помилкового періоду, тобто разом із поточною декларацією можна подати лише один додаток ВП. А от помилки за іншими помилковими періодами (якщо їх було декілька) у цьому випадку доведеться виправляти вже за допомогою УД. Причина цього — поле 3 «Звітний (податковий) період, що уточнюється» вступної частини декларації (детальніше з цього приводу див. «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 9, с. 10).
І будьте уважні: «самоштрафу» за заниження податкових зобов’язань в одному звітному періоді, навіть якщо в іншому звітному періоді у вас виникла переплата податку, вам не уникнути.
Приклад 2. Припустимо, що підприємство — квартальний платник податку на прибуток у квітні 2014 року виявило, що воно:
— у декларації за три квартали 2012 року занизило витрати на 3000 грн.;
— у декларації за півріччя 2013 рік занизило доходи на 2000 грн.
Виправити одну помилку (заниження доходів) було вирішено за допомогою УД, а другу (заниження витрат) — в декларації за I квартал 2014 року . Платник подав УД 22 квітня 2014 року. Цього ж дня до подання УД були сплачені «самоштраф» та пеня.
У результаті підприємство повинне було заповнити:
— УД, де навести суму збільшення податкових зобов’язань (рядок 24) на 380 грн. (2000 грн. х 19 % : 100 %). У ній обов’язково потрібно було відобразити суму штрафу (рядок 25) у розмірі 11,40 грн. (380 грн. х 3 % : 100 %) і суму пені (рядок 26) у розмірі 19,98 грн. (380 грн. : 365 дн. х 246 дн. х 6,5 % : 100 % х 1,2);
— додаток ВП до декларації за I квартал 2014 року із сумою зменшення податкових зобов’язань (рядок 04 таблиці 2) на 630 грн. (3000 грн. х 21 % : 100 %). Дані з додатка ВП слід було перенести до рядка 27 розділу «Самостійне виправлення помилок» декларації за I квартал 2014 року.
До речі, «загублені» торішні податкові витрати платник цілком може відновити і через п. 138.11 ПКУ. Для цього достатньо просто включити їх до складу інших витрат (рядок 06.4.43 додатка ІВ до рядка 06.4 звітної декларації). Добро на це дає Міністерство доходів і зборів України в листі від 08.01.2014 р. № 58/6/99-99-19-04-02-15 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 16, с. 6).
Такими є загальні принципи виправлення податково-прибуткових помилок. Далі запрошуємо розібратися у нюансах самокоригування через УД та через поточну декларацію.
висновки | | |
|