Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо оподаткування сум страхового відшкодування, які виплачуються банку — вигодонабувачу при настанні страхового випадку із предметом застави (автомобілем), та спрямуються банком

ПДФО

Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо оподаткування сум страхового відшкодування, які виплачуються банку — вигодонабувачу при настанні страхового випадку із предметом застави (автомобілем), та спрямуються банком на погашення кредиту

Наказ Міністерства доходів і зборів України від 02.06.2014 р. № 325

Керуючись статтею 52 Податкового кодексу України, з метою забезпечення однакового підходу до практичного застосування норм податкового законодавства

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Узагальнюючу податкову консультацію щодо оподаткування сум страхового відшкодування, які виплачуються банку — вигодонабувачу при настанні страхового випадку із предметом застави (автомобілем), та спрямуються банком на погашення кредиту (додається).

…

3. Визнати такою, що втратила чинність, Узагальнюючу податкову консультацію щодо оподаткування сум страхового відшкодування, які при настанні страхового випадку із предметом застави (автомобілем) виплачуються страховою компанією за договором банку — вигодонабувачу, а не фізичній особі, що одержала в банку кредит під такий автомобіль, затверджену наказом Міністерства доходів і зборів України від 22.11.2013 № 701.

…

Перший заступник Міністра І. О. Білоус

Узагальнююча податкова консультація щодо оподаткування сум страхового відшкодування, які виплачуються банку — вигодонабувачу при настанні страхового випадку із предметом застави (автомобілем), та спрямуються банком на погашення кредиту

В Узагальнюючій податковій консультації вживаються такі скорочення:

Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI — Податковий кодекс;

Цивільний кодекс України від 16.01.2013 р. № 435-IV — Цивільний кодекс;

Закон України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» — Закон № 85/96;

Порядок застосування підпунктів 165.1.27 та 165.1.28 пункту 165.1 статті 165 розділу IV Податкового кодексу України щодо страхових виплат, страхових відшкодувань, викупних сум та пенсійних виплат, отримуваних платником податку за договорами страхування, недержавного пенсійного забезпечення, пенсійного вкладу та довірчого управління, затверджений розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 24.12.2010 р. № 997, — Порядок.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов’язані, з: володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування) (п.п. 1.2 п. 1 ст. 980 Цивільного кодексу).

Статтею 985 Цивільного кодексу передбачено, що страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов’язаний здійснити страхову виплату у разі настання іншого страхового випадку. При цьому страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Відповідно до ст. 9 Закону № 85/96 страхова виплата — це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування або законом.

Водночас, ст. 988 Цивільного кодексу передбачено, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ст. 25 Закону № 85/96).

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється Розділом IV Податкового кодексу, відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з абз. «б» п.п. 165.1.27 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається сума страхової виплати, страхового відшкодування або викупна сума, отримана платником податку за договором страхування від страховика-резидента, іншого ніж довгострокове страхування життя (у тому числі страхування довічних пенсій) та недержавне пенсійне забезпечення, у разі виконання такої умови: під час страхування майна сума страхового відшкодування не може перевищувати вартість застрахованого майна, визначену за звичайними цінами на дату укладення страхового договору, збільшену на суму сплачених страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

Порядок застосування п.п. 165.1.27 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу визначається Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (п.п. 165.1.28 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу).

Так, у разі якщо сума страхового відшкодування перевищує вартість застрахованого майна, визначену за звичайними цінами на дату укладення договору страхування, збільшену на суму сплачених страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), податковий агент від суми такого перевищення утримує та сплачує (перераховує) до бюджету податок за ставкою, визначеною у п. 167.1 ст. 167 Розділу IV Податкового кодексу (п.п. 2.2 п. 2 Порядку).

Про суму здійснених виплат страхового відшкодування податкові агенти повідомляють контролюючі органи у складі податкової звітності за черговий податковий період.

Отже, якщо у разі настання страхового випадку із предметом застави (автомобілем), під заставу якого фізичною особою отримано у банку кредит, виплата страхового відшкодування здійснюється страховою компанією такому банку — вигодонабувачу з додержанням вимог п.п. 165.1.27 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу та Порядку, а банк спрямовує ці кошти на рахунок погашення кредиту фізичної особи, отриманого під такий автомобіль, то сума такого відшкодування не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичної особи — позичальника.

В. о. директора Департаменту
доходів і зборів з фізичних осіб
 О. Р. Ревчук

коментар редакції

Можна не сплачувати ПДФО, якщо потрапив у аварію на кредитному авто: «покращення» від Міндоходів

Ситуація, якій присвячено Узагальнюючу податкову консультацію (далі — УПК), що коментується, цілком реальна. Фізична особа купує автомобіль за рахунок кредитних коштів, які надав банк. Після чого, на лихо, із кредитним авто відбувається страховий випадок (наприклад, аварія). У зв’язку з цим страхова компанія виплачує страхове відшкодування. Згідно з умовами договору страху­вання вигодонабувачем є банк-кредитор. За рахунок цих коштів він погашає частину кредиту.

Ще зовсім недавно податківці щодо такої ситуації були невблаганні. У попередній УПК на ту ж тему, затвердженій наказом Міндоходів від 22.11.2013 р. № 701 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 100, с. 10), вони висловили свою чітку позицію: якщо за умовами договору страхування вигодонабувачем виступає банк-кредитор, то сума страхового відшкодування підлягає оподаткуванню на підставі п.п. «е» п.п. 164.2.17 ПКУ. Можливість застосування в цьому випадку положень абз. «б» п.п. 165.1.27 ПКУ Міндоходів заперечувало. Аргументувалося це тим, що одержувачем страхового відшкодування фактично є банк, а не фізична особа.

Але все тече, все змінюється. І навіть податківці подобрішали, скасувавши колишню фіскальну УПК. Тепер на той самий абз. «б» п.п. 165.1.27 ПКУ вони дивляться інакше, вважаючи, що його можна застосовувати й у разі, якщо вигодонабувачем є банк-кредитор. Тобто сума страхового відшкодування не обкладається податком на доходи фізичних осіб, якщо вона не перевищує вартість застрахованого майна. При цьому така вартість визначається за звичайними цінами на дату укладення страхового договору і збільшується на суму сплачених страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

Функції податкового агента повинна виконати страхова компанія. Неоподатковувана сума страхового відшкодування в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ відображається з ознакою «151».

Закономірно виникає запитання: чи повернуть ПДФО ті банки, які, керуючись фіскальною УПК № 701, утримали його зі страхового відшкодування до 02.06.2014 р., тобто до моменту набуття чинності УПК № 325? Перш ніж відповісти на нього, заради справедливості, слід зазначити, що положення абз. «б» п.п. 165.1.27 ПКУ з 22.11.2013 р. до 02.06.2014 р. залишалися незмінними. По суті, видавши УПК, що коментується, податківці визнають помилковість минулої. І коли б не невгамовні апетити Міндоходів, то не виникло б і думки утримувати ПДФО зі страхового відшкодування, за рахунок якого банк погашає кредит фізособи. Ще один важливий момент: УПК має виключно рекомендаційний характер і не є обов’язковою до виконання для платників податків. Видаючи УПК, податковий орган не створює нову правову норму, а лише дає своє тлумачення і роз’яснення відповідним положенням податкового законодавства (див. ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 р. у справі № 826/9490/13-а).

Повертаючись до питання повернення ПДФО, зазначимо, що тут можуть бути два варіанти розвитку подій. При першому (позитивному для фізособи) варіанті банку нічого не заважає зробити добровільний пере­рахунок податку на підставі п.п. 169.4.3 ПКУ і повернути фізособі суму ПДФО, яка, до речі, може бути спрямована на погашення кредиту. Також доведеться подати уточнюючий Податковий розрахунок за формою № 1ДФ, виключивши рядок зі страховим відшкодуванням, яке було відображено з ознакою «126». Адже самі податківці при незмінності положень ПКУ визнають, що страхове відшкодування, перераховане банку, — неоподатковуваний дохід. Причому банк у цьому випадку навіть не є податковим агентом.

При другому (несприятливому для фізособи) варіанті банк може відмовити фізособі в поверненні ПДФО. Мовляв, діяв він на підставі УПК, а тому відповідальність йому не загрожує, навіть незважаючи на скасування такої УПК (див. п. 53.1 ПКУ). У такому разі питання може бути вирішене тільки в судовому порядку. Тому фізособі краще заздалегідь вирішити, чи «варта шкурка вичинки», тобто чи не перевищать судові витрати суму ПДФО до повернення. Безумовно, сьогоднішня новина порадує тих, кому не пощастило і з чиїм кредитним автомобілем стався страховий випадок. Сподіваємося й на інші зміни на краще.

Катерина Скрипкіна, податковий експерт