Важливі новини мобілізації

Важливі новини мобілізації

Олександр Голенко, шеф-редактор

Почнемо з того, що 08.06.2014 р. набрав чинності Закон № 1275, офіційно опублікований в газеті «Голос України» від 07.06.2014 р. № 109. Його сьогодні ми з Вами й аналізуватимемо.

Законом № 1275 унесено зміни одразу до 10 інших законів! Зрозуміло, всі новації ми не обговорюватимемо, а розглянемо тільки найважливіші. Для зручності давайте систематизуємо ці новації з точки зору тих, кого вони зачіпають, зокрема:

— підприємств;

— працівників, мобілізованих на особливий період;

— самозайнятих осіб (у тому числі підприємців — ФОП).

А тепер про найважливіше по черзі.

«Ми говоримо працівник, маємо на увазі — підприємство, ми говоримо підприємство, маємо на увазі — працівник»…

Оскільки підприємство і його працівник, мобілізований на особливий період, пов’язані нерозривно (ст. 119 КЗпП и ст. 39 Закону № 2232), присвятимо їм перший розділ статті.

Щоб освіжити в пам’яті мобілізаційні нюанси, можна перечитати окремі публікації на цю тему в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 28, с. 40; № 38, с. 45 і № 42, с. 37.

А тепер найважливіша новина для підприємств! Неодноразово згадану раніше в контексті збереження за «солдатом підприємства» місця роботи, посади та середнього заробітку ст. 119 КЗпП доповнено нормою, що кардинально змінює колишню ситуацію:

Виплата в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів державного бюджету України в порядку, визначеному КМУ

Чи дає ця новина підставу підприємству негайно припинити такі виплати? На нашу думку, не дає. Ну, не міг же розумний законодавець раптом позбавити таких солдатів та їх родини матеріальної підтримки на, скажемо відверто, дуже довгий час! Коли ж ще КМУ затвердить порядок і в бюджеті знайдуть гроші та відкриють рахунки...

Як додатковим аргументом скористаємося аналогією із ситуацією виплати середнього заробітку «партизану» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 24, с. 36). Дивіться: відповідний за змістом фрагмент ч. 13 ст. 29 Закону № 2232, яка регламентує питання виплати середнього заробітку «партизану», буквально слово в слово повторює процитований тут фрагмент ст. 119 КЗпП! А як ми твердо знаємо з «партизанської» статті, порядок здійснення виплати в реальності такий: середній заробіток спершу виплачує підприємство, а потім чекає відшкодування цих виплат із держбюджету (від відповідного військкомату).

Саме такий порядок прямо встановлено постановою КМУ «Про порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення військовозобов’язаних та резервістів» від 23.11.2006 р. № 1644. Зверніть увагу! Зазначена постанова прийнята на виконання саме Закону № 2232, і в цьому контексті вона встановлює такий порядок для виплат середнього заробітку саме «партизанам»! Тому сьогодні ми не беремося вгадувати, яким шляхом піде Кабмін — чи то затвердить окремий порядок здійснення виплат для «солдатів підприємства», чи то поширить на них дію згаданої вище постанови…

Наразі зрозуміло одне: виплати середнього заробітку цим працівникам потрібно продовжувати. І чекати відшкодування з держбюджету цих виплат. Сподіваємося, що Кабмін внесе визначеність раніше тримісячного строку, наданого йому Законом № 1275.

Інша важлива новина для підприємств пов’язана з гарантованим «солдату підприємства» згідно зі ст. 119 КЗпП збереженням місця роботи.

По-перше, нарешті усунена колізія, на яку ми давно вказували у своїх публікаціях (див., зокрема, «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 28, с. 40) і через яку «крокував не в ногу» з іншими законами п. 3 ст. 36 КЗпП.L Тепер його приведено у відповідність до ст. 119 КЗпП і ст. 39 Закону № 2232: у зв’язку із призовом за мобілізацією на особливий період, але не довше за рік, звільняти працівника таки не потрібно!

Одночасно законодавець вніс до КЗпП, прямо скажемо, дискримінаційні зміни щодо найманих працівників ФОП, але про це ми розповімо пізніше — у відповідному розділі.

По-друге, — бухгалтери, тримайтеся міцніше за стільця! — гарантіям для «солдатів підприємства», установленим ст. 119 КЗпП і ст. 39 Закону № 2232, надається зворотна сила! Тобто ті працівники, які у зв’язку із призовом за мобілізацією на особливий період згідно з Указом № 303 були звільнені між 18 березня і 1 квітня 2014 року на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП (зауважимо: звільнені цілком законно на той момент!), тепер вважаються НЕзвільненими! Мало того: оскільки вони не звільнені, то мають право отримати середній заробіток за весь час починаючи з дати звільнення у зв’язку із призовом за мобілізацією та аж до сьогодні! І далі протягом строку своєї військової служби, але не довше за рік.

Зрозуміло, що це — великий головний біль для бухгалтера. Зрозуміло, що це — додаткові витрати для підприємства (які, повторимо, колись усе ж будуть відшкодовані з бюджету). Але у цьому контексті в цій ложці дьогтю є й бочка меду: ми вважаємо, що згідно з п. 2 розд. II «Прикінцеві положення» Закону № 1275 зворотна сила надається саме новій редакції ст. 119 КЗпП, тому не тільки ці суми донарахованої заробітної плати поновленим на роботі «солдатам підприємства», а й узагалі всі суми раніше виплаченого підприємствами середнього заробітку «солдатам підприємства» в особливий період тепер підлягають відшкодуванню з держбюджету!

Але на цьому законодавець — поки не зовсім зрозуміло, на щастя чи на жаль, — не зупинився.

По-третє, — якщо бухгалтери ще при тямі, увага! — згідно з новим п.п. «и» п.п. 165.1.1 ПКУ не обкладаються ПДФО

…компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період

А ось як виглядає формулювання нової норми ч. 7 ст. 7 Закону № 2464 :

Не нараховується єдиний внесок на виплати, які компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період

Як бачите, тут не обійшлося без неоднозначності. Адже якщо стосовно виплат «солдатам підприємства» діятиме порядок, аналогічний «партизанському», — коли спочатку середній заробіток виплачує підприємство, а потім вже воно очікує компенсації цієї виплати із бюджету, то процитовані слова п.п. «и» п.п. 165.1.1 ПКУ можна трактувати як звільнення від обкладення ПДФО саме сум компенсації. Але, пробачте, компенсацію з бюджету за такого порядку виплати отримує не працівник, а підприємство!

Зате процитовані слова ч. 7 ст. 7 Закону № 2464 важко зрозуміти інакше, як припис не нараховувати ЄСВ уже при первісній виплаті підприємством мобілізованому працівнику суми його середнього заробітку! А оскільки законодавець напевно ці дві норми тісно пов’язав, то виглядає логічно, що при такій виплаті не лише не нараховується (і не утримується) ЄСВ, але й не утримується ПДФО!

Більше того: оскільки цим нормам також надана зворотна сила, з’явилися підстави не тільки не обкладати ані ПДФО, ані ЄСВ поточні нарахування середнього заробітку «солдатам підприємства» зараз, а також відповідні донарахування заробітку тим із них, кого поновлено на роботі на підставі Закону № 1275, але й відсторнувати суми ПДФО та ЄСВ за вже здійсненими виплатами з дати першої мобілізації — 18.03.2014 р. Ось чому вище ми сказали про компенсацію з бюджету саме виплаченого середнього заробітку, а не взагалі витрат на виплату середнього заробітку.

Що стосується «податкововитратної» долі таких «компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку», то тут все залежатиме від того, який порядок їх виплати пропише Кабмін. Якщо за цим документом вони наберуть статусу транзитних сум, то питання їх участі в податковому обліку підприємства взагалі втратить свою гостроту. Тому поки що ми не бачимо кращого виходу, як дочекатися відповідної урядової постанови… І, звісно ж, ми одразу напишемо про все це детальніше в окремій статті.

Є й ще один «солодкий пряник» для служивих, який стосується як їх — з одного боку, так і підприємств (а також банків) — з іншого. Утім, солодкий він тільки для перших… Узагалі-то, цей «пряник» адресовано не тільки «солдатам підприємства», а й усім громадянам, призваним на службу за мобілізацією в особливий період, а також усім військовослужбовцям (отже, ми вимушені дещо відступити від заявленого на самому початку порядку, але так приємно поспішити, щоб сказати приємне…

Увага! За весь строк військової служби за мобілізацією на особливий період таким особам не нараховуються ані штрафні санкції та пеня — за будь-якими їх зобов’язаннями, ані проценти за кредитами*! Військовослужбовцям така радість дарована взагалі на весь особливий період!.. Наші поздоровлення!☺ А також співчуття кредиторам… Хоча до доходів банку такі ненараховані проценти теж не підуть — про це тепер прямо зазначено в п. 137.8 ПКУ. Що ж стосується власне фізосіб, то законодавець не забув відрегулювати питання податкоНЕобкладення відповідних сум. Зокрема, у ПКУ:

— новий п.п. 165.1.53 ПКУ виводить з-під обкладення ПДФО у позичальника суми ненарахованих процентів за його кредитом;

— новий п.п. «и» п.п. 165.1.1 ПКУ звільняє від ПДФО вартість допомоги (у будь-якій формі), отриманої власне мобілізованою особою або членами її сім’ї.

Не встигли мобілізовані «одинокі» ФОП порадіти появі неочікувано лояльної УПК від 06.05.2014 р. № 276 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 40, с. 5), і ось ми радуємо їх знову: панове, ви зірвали «джек пот»! По-іншому не назвеш супер-лояльні новації, подаровані щедрою рукою ВРУ, причому подаровані набагато більшому колу мобілізованих ФОП і в набагато більшому обсязі, ніж якоюсь жалюгідною УПК!☺

Давайте розберемося, що змінилося для підприємців і самозайнятих осіб щодо ПДФО та ЄП (зміни внесено до ПКУ), а також щодо ЄСВ (зміни внесено до Закону № 2464). Головне, що описаним нижче нормам Закон № 1275 прямо надає зворотну силу, тобто вони діють із моменту призову самозайнятої особи та ФОП навіть за першою мобілізацією, оголошеною Указом № 303!

1. Усі мобілізовані на особливий період самозай­няті особи (див. п.п. 14.1.226 ПКУ) — увага! — саме «всі», тобто як ті, що не використовували працю найманих працівників, так і ті, які її використовували, — на весь строк своєї військової служби звільнені від обов’язків нарахування і сплати таких податків: єдиноподатники — ЄП, решта — ПДФО, а заразом і подання податкової звітності за ними. Від сплати деяких інших податків (крім ЄСВ) законодавець звільнити забув…

Аналогічно, якщо ФОП не використовував працю найманих працівників, то на весь строк служби за мобілізацією протягом особливого періоду він звільняється від усіх обов’язків, установлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464. Тобто не нараховує ЄСВ, не сплачує його, не подає звіти тощо.

2. Якщо мобілізований ФОП використовував працю найманих працівників, то на час своєї служби він має право уповноважити іншу особу виплачувати таким працівникам зарплату, але тоді така уповноважена особа зобов’язана за нього утримувати з таких виплат ПДФО, нараховувати «зверху» і «знизу» ЄСВ (але поки не сплачувати ані ПДФО, ані ЄСВ — про це далі), вести облік та зберігати документи, подавати звітність і допускати перевіряючих, видавати працівникам довідки про заробіток тощо (див. пп. 1 — 6, 10 і 12 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464).

Ми вважаємо, що ця ситуація підпадає під дію ст. 244 «Представництво за довіреністю» ЦКУ і можна спрогнозувати, що податківці з цим теж погодяться (за аналогією із ситуацією, викладеною в листі Міндоходів від 11.04.2014 р. № 2259/Н/99-99-17-02-02-14 // «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 44, с. 7). Звертаємо увагу мобілізованих самозайнятих осіб на ч. 3 ст. 245 ЦКУ, що встановлює особливості посвідчення такої довіреності військовослужбовців, під рукою в яких немає нотаріуса: посвідчити її має право командир (начальник) частини, з’єднання (під час лікування — начальник лікувального закладу або його заступник з медчастини, старший або черговий лікар).

3. Зверніть увагу: всі ці звільнення не автоматичні! Щоб звільнитися, самозайнятій особі потрібно подати за місцем податкової реєстрації заяву та копію військового квитка чи іншого документа, де є дані про її призов під час мобілізації на особливий період. Як ми розуміємо, потрібні дані, що підтверджують факт призову і строк військової служби. Увага! Строк подання такої заяви — протягом 10 днів ПІСЛЯ демобілізації (або після подальшого лікування/реабілітації, якщо такі мали місце). Форму заяви не встановлено, тому залишається подавати її в довільному вигляді. Оце так фокус! Невже фіскали протягом усього строку такого звільнення будуть вимушені ворожити на солдатській каші — чи то ФОП «лоба поголили», чи то він, пробачте, «забив» на свої обов’язки як платника податків?..☺

4. Сплату таких утриманих із працівників сум ПДФО, а також нарахованих (і утриманих) сум ЄСВ за весь час своєї служби здійснить вже особисто самозайнята особа, але — увага! — за такою сплатою їй фактично надається розстрочення (без штрафів і пені!) на 180 календарних днів починаючи з дати демобілізації. Проте відомості про такі суми ПДФО і ЄСВ вона повинна вказати набагато раніше — в тій заяві, про яку зазначено вище.

На завершення цього розділу адресуємо кілька слів найманим працівникам ФОП. «Завдяки» змінам, унесеним Законом № 1275 до КЗпП, у разі призову роботодавця-ФОП на строкову військову службу його працівник може бути звільнений на підставі п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП, а в разі призову такого роботодавця за мобілізацією — на підставі ст. 40 КЗпП (з ініціативи роботодавця), причому без згоди профспілки (ст. 43¹ КЗпП). Мало того: на видачу трудової книжки і повний розрахунок (згідно зі ст. 47 КЗпП) йому в гіршому разі доведеться чекати ще цілий місяць після демобілізації роботодавця. Ну, грець із тим розрахунком, але, вважаємо, щодо трудової книжки звільнений працівник ФОП може не чекати біля моря погоди, а взяти розірваний із ФОП договір і одразу ж самому вирішити у Фонді зайнятості питання запису у трудовій книжці…

Зауважимо, що в ч. 5 другого «мобілізаційного» Указу № 454 приписано місцевим органам влади із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності забезпечити тимчасове виділення, зокрема, транспортних засобів (ТЗ) для військових потреб — увага! — відповідно до мобілізаційних планів.

Ми недарма робимо акцент саме на ТЗ, хоча в Указі № 454 в такому контексті зазначається ще й про багато що інше — будівлі, споруди, земельні ділянки, послуги. Річ у тім, що у профільному мобзаконі (Законі № 3543) задовго до сьогоднішніх новацій була, так би мовити, «окрема» ст. 6 «Військово-транспортний обов’язок». Це свідчить про особливу увагу мобілізаторів саме до ТЗ.L А тепер ця ст. 6 і, відповідно, можливості мобілізувати ТЗ підприємств стали дещо ширшими.

Чому ширшими? Ми вважаємо, що до внесення обговорюваних тут змін закон дозволяв мобілізацію власності підприємств і громадян для військових потреб (у тому числі — ТЗ) виключно в разі оголошення воєнного стану. Із нашої колишньої статті (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 28, с. 40) ви вже знаєте, що згідно з абзацом п’ятим ст. 1 Закону № 3543 так званий особливий період складається із трьох частин: мобілізації, воєнного стану і демобілізації.

Тепер же ст. 6 Закону № 3543 надає право військкоматам на підставі рішень місцевих держадміністрацій безоплатно залучати ТЗ підприємств і громадян для військових потреб фактично на весь особливий період — тобто починаючи вже з етапу мобілізації. Цьому, безумовно, важливому питанню ми присвятимо окрему статтю в одному з найближчих номерів газети, а поки що одне «але»…

Зазначене не слід розуміти так, що воєнкоми тепер мають право хапати на вулиці перший же скромний «Бентлі» вашого директора, який впав в око!☺ Це можна буде зробити тільки згідно з Мобілізаційним планом України. Включення підприємства до цього мобплану не повинне бути для нього несподіванкою, а участь держадміністрації у процесі повинна гарантувати, щоб подібне «залучення» ТЗ не стало фатальним для бізнесу.

А ще транспортникам важливо знати, що тепер ст. 21 Закону № 3543, крім колишніх мобобов’язків підприємств, установ та організацій, вимагає від власників ТЗ, уключених до мобпланів, у разі реєстрації, перереєстрації та зняття їх з обліку в органах МРЕО ДАЇ забезпечити наявність у документах на такі ТЗ відмітки військкомату про взяття на військовий облік/зняття з військового обліку.

До речі, обидві ці новели Закону № 3543 (про залучення ТЗ у період мобілізації та відмітки військкомату) зовсім не нові! Вони давно «покривалися пилом» у Положенні про військово-транспортний обов’язок, затвердженому постановою КМУ від 28.12.2000 р. № 1921. Чому «покривалися пилом»? Див. преамбулу… А детальніше про порядок вилучення, нюанси оформлення і повернення ТЗ — в обіцяній «авто-мобілізаційній» статті.

	висновки
	Суми середнього заробітку, виплаченого підприємствами працівникам, мобілізованим починаючи з 18.03.2014 р., компенсуватимуться з держбюджету. Звільнених у період 18.03.2014 р. — 31.03.2014 р. мобілізованих працівників доведеться поновити на роботі та виплатити їм середній заробіток. Такий середній заробіток не обкладається ПДФО і ЄСВ. За строк військової служби за мобілізацією на особливий період громадянам не нараховуються ані штрафні санкції, ані пеня — за будь-якими зобов’язаннями, ані проценти за кредитами. «Одинокі» ФОП на весь період служби за мобілізацією на особливий період звільнені від окремих податків та подання податкової звітності, а за наявності найманих працівників ФОП можуть уповноважити на виплату їм зарплати іншу особу. Заяву про це ФОП подає вже після демобілізації, також після подаються звіти про нараховані (за період служби ФОП) уповноваженою особою податки, а їх сплата може бути відстрочена на півроку. Тепер ТЗ підприємства згідно з мобілізаційними планами можуть бути безоплатно тимчасово залучені для військових потреб уже починаючи з моменту оголошення мобілізації.

Документи статті

1. КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.

2. ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

3. ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

4. Закон № 1275 — Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20.05.2014 р. № 1275-VII.

5. Закон № 2232 — Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.92 р. № 2232-XII.

6. Закон № 3543 — Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.93 р. № 3543-XII.

7. Закон № 2464 — Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI.

8. Указ № 303 — Указ Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 р. № 303/2014, затверджений Законом України від 17.03.2014 р. № 1126-VII.

9. Указ № 454 — Указ Президента України «Про часткову мобілізацію» від 06.05.2014 р. № 454/2014, затверджений Законом України від 06.05.2014 р. № 1240-VII.