Добровільна ліквідація: «step by step»

Добровільна ліквідація: «step by step»*

Віталій Смердов, податковий експерт

Ліквідація юрособи — трудомісткий процес. При цьому, щоб спростити завдання, на нього краще дивитися як на низку послідовних етапів:

— 1 етап — прийняття рішення про ліквідацію (у тому числі призначення ліквідаційної комісії, ліквідатора);

— 2 етап — держреєстрація такого рішення (запис в Єдиному держреєстрі «в стані припинення»);

— 3 етап — процедура ліквідації (інвентаризація, розрахунки з дебіторами, кредиторами, закриття рахунків тощо);

— 4 етап — держреєстрація ліквідації (запис в Єдиному держреєстрі «припинено»).

Тепер розглянемо всі ці етапи детальніше.

Орган, який має право прийняти це рішення, як і форма такого рішення, залежить від організаційно-правової форми юрособи, що ліквідується. Зокрема, таким органом можуть бути загальні збори (при ліквідації ТОВ, ТДВ, АТ) або власник (якщо ліквідується приватне підприємство). Про це ви могли прочитати у статті на с. 4 цього номера. Що стосується форми рішення, то в першому випадку — це протокол, у другому — наказ або розпорядження. Чи є вимоги до цього рішення? Так, є. Їх можна розмежувати на вимоги (1) до порядку його прийняття і (2) до його вмісту. Давайте подивимося на них.

Вимоги до порядку прийняття рішення. Для приватних підприємств особливих вимог немає (вони можуть передбачатися статутом), а от у частині господарських товариств майте на увазі декілька нюансів:

1) таке рішення може бути прийняте як на чергових, так і на позачергових загальних зборах. Головне, щоб це питання фігурувало в їх порядку денному. Якщо його там немає, то в ТОВ/ТДВ рішення з цього питання можна прийняти тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах (ст. 61 Закону № 1576), а в частині АТ приймати такі рішення взагалі заборонено (ч. 6 ст. 42 Закону про АТ);

2) як ви вже знаєте, щоб прийняти таке рішення, в загальному випадку буде потрібна кваліфікована більшість — не менше 3/4 голосів, а для АТ — більше 3/4 голосів;

3) потрібно дотримуватись усіх інших вимог до проведення загальних зборів (зокрема, щодо кворуму) та прийняття рішення.

Запам’ятайте це! Адже якщо зазначені вимоги порушити, то в майбутньому це може призвести до визнання рішення про ліквідацію незаконним у судовому порядку.

Вимоги до змісту. Таких вимог декілька, причому вони не залежать від організаційно-правової форми юрособи, що ліквідується.

По-перше, рішення потрібно викласти українською мовою (ч. 1 ст. 8, ч. 7 ст. 34 Закону № 755)

Якщо ви захочете скласти його іншою мовою, наприклад російською, то одночасно доведеться затвердити й автентичний його примірник українською мовою. Причому в такому разі держреєстратору потрібно подати примірник українською мовою (про це поговоримо в наступному розділі статті)

По-друге, таке рішення повинне містити:

1) власне рішення ліквідувати юрособу. Воно має бути чітким і безумовним. Наприклад: «Припинити Товариство шляхом його ліквідації»;

2) підставу для ліквідації (п. 1 ч. 1 ст. 110 ЦКУ);

3) факт призначення ліквідаційної комісії, голову комісії або ліквідатора. Про те, що це за орган, ми поговоримо далі. Тут же вкажемо, що в рішенні потрібно зафіксувати:

3.1) персональний склад цього органу. Узагалі-то, достатньо поіменного переліку — про це свідчить і форма відповідного повідомлення, затверджена наказом Мін’юсту від 01.06.2013 р. № 1035/5. Водночас на практиці зазначають також і паспортні дані;

3.2) реєстраційні номери облікових карток платників податків членів ліквідаційної комісії, голови комісії або ліквідатора*;

3.3) дату призначення цього органу. Якщо цю інформацію не зазначити, то такою датою вважатиметься дата прийняття рішення про ліквідацію (див. лист ДРСУ від 16.01.2012 р. № 37-7-25-12);

4) порядок і строк заявлення кредиторами юрособи своїх вимог. Зверніть увагу, цей строк ви встановлюєте самостійно. Головне, щоб він вписувався в установлені законом межі: від двох до шести місяців включно (ч. 5 ст. 105 ЦКУ). Відлічуватися цей строк почне із дня опублікування повідомлення про ліквідацію (див. лист ДРСУ від 16.01.2012 р. № 37-7-25-12);

5) інші відомості, які залежать від форми рішення. Наприклад, якщо рішення оформлене протоколом загальних зборів, то він повинен містити, зокрема, відомості про кількість присутніх учасників, результати голосування тощо.

Тож рішення прийняте. Що далі?

Після того як рішення про ліквідацію буде прийнято, про це потрібно повідомити держреєстратора. Для цього ви повинні подати йому оригінал або нотаріально посвідчену копію цього рішення (ч. 1 ст. 34 Закону № 755). Жодних інших документів у загальному випадку подавати не потрібно** (ч. 4 ст. 34 Закону № 755). Нагадаємо, раніше в таких випадках потрібно було подавати і документ, що підтверджує внесення плати за публікацію цих відомостей. Сьогодні цього робити вже не потрібно, публікація таких відомостей стала безоплатною (ч. 5 ст. 22 Закону № 755).

Тепер подивимося на типові запитання, що виникають при поданні зазначених документів.

Кого саме повідомляти? Держреєстратора за вашим місцезнаходженням. Причому зверніть увагу, що орієнтуватися потрібно не на фактичне місцезнаходження, а на те, яке зафіксоване в Єдиному держреєстрі. За загальним правилом ці адреси повинні збігатися (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 38, с. 14). Але, наприклад, якщо ви переїхали і ще не встигли внести зміни до Єдиного держреєстру, повідомляти доведеться держреєстратора за старим місцезнаходженням (тобто за тим, яке включене до Єдиного держреєстру).

І ще один нюанс: не забувайте, що сьогодні держреєстратор — це посадова особа Державної реєстраційної служби України (або скорочено — ДРСУ), а не виконкому місцевої ради або державної адміністрації. З їх адресами і телефонами ви можете ознайомитися на офіційному сайті цієї служби за адресою www.drsu.gov.ua/show/11245.

У який строк повідомляти? Зробити це потрібно протягом 3-х робочих днів із дати прийняття рішення про ліквідацію (ч. 1 ст. 105 ЦКУ). Про правила обчислення строків ви могли прочитати в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 64, с. 41. Тут же нагадаємо, що згаданий строк повинен відлічуватися з наступного робочого дня після прийняття рішення. Наприклад, якщо рішення прийняте 6 червня 2014 року (п’ятниця), то подати документи держреєстратору необхідно до 12 червня (четвер) включно***.

І ще одне: цього строку, звісно, потрібно дотримуватись. Але якщо його порушити, відмовити у прийнятті відповідних документів держреєстратор не має права (ч. 7 ст. 34 Закону № 755).

У який спосіб повідомити держреєстратора? Подати зазначені документи ви можете в один із двох способів: безпосередньо чи поштою. Причому в першому випадку це може зробити (ч. 5 ст. 34 Закону № 755):

1) особа, яка за даними Єдиного держреєстру має право вчиняти юридично значимі дії від імені юрособи без довіреності (зокрема, директор****). Йому доведеться пред’явити держреєстратору паспорт громадянина України або паспортний документ іноземця;

2) інший представник юрособи. Як і в попередньому випадку, така особа повинна пред’явити паспорт громадянина України або паспортний документ іноземця. Але додатково до цього йому доведеться подати примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально посвідчену копію) документа, який підтверджує повноваження. Зокрема, це може бути довіреність або наказ по підприємству (якщо документи подає працівник підприємства — наприклад, юрист чи бухгалтер).

Якщо ж вирішили надіслати зазначені документи поштою, то зробити це потрібно рекомендованим листом з описом вкладення.

Майте на увазі: як ми вже говорили, способів повідомлення держреєстратора всього два.

Що стосується подання зазначених документів в електронній формі, то при припиненні юрособи Закон № 755 такої можливості не передбачає

При цьому незалежно від того, який із дозволених способів повідомлення ви обрали, документи держреєстратор прийме за описом. У день їх надходження він повинен видати/надіслати поштою його копію заявнику (ч. 6 ст. 34 Закону № 755).

Чи потрібно сплачувати реєстраційний збір? Ні. У зазначеному випадку сплата реєстраційного збору не передбачена. У цьому ви зможете переконатися, якщо прочитаєте ст. 12 Закону № 755.

При цьому нагадуємо: восени цього року плата за держреєстрацію юросіб, фізосіб-підприємців та благодійних організацій буде скасована. Про це ви могли прочитати в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 40, с. 16.

Чи може держреєстратор відмовити у прий­нятті документів? Прийняти зазначені документи він зобов’язаний у будь-якому разі. От тільки потім, у разі виявлення певних підстав, він має право залишити їх без розгляду. Таких підстав усього три* (ч. 7 ст. 34 Закону № 755):

1) документи подані за неналежним місцем проведення держреєстрації припинення юрособи;

2) документи складені не українською мовою;

3) рішення не містить відомостей про ліквідаційну комісію, її голову або ліквідатора, порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог (або ж цей строк не відповідає закону).

Як бачите, з усіма цими вимогами ви вже знайомі (див. вище) і подібних порушень допустити не повинні. Але якщо це все ж сталося і держреєстратор залишив документи без розгляду, то не пізніше наступного робочого дня після їх отримання він повинен видати (надіслати поштою з описом вкладення) відповідне повідомлення із зазначенням підстав, а також документи, які ви йому подавали. У цьому випадку ви можете виправити відповідні недоліки і повторно звернутися до нього в зазначеному вище порядку (ч. 8 ст. 34 Закону № 755). Причому, судячи з усього, навіть у тому випадку, якщо з моменту прийняття рішення про ліквідацію минуло більше 3-х робочих днів (ч. 1 ст. 105 ЦКУ).

Держреєстратор прийняв документи: які наслідки? Їх декілька. Найперший і найважливіший наслідок — у день отримання зазначених документів держреєстратор повинен внести до Єдиного держреєстру запис про рішення ліквідувати юрособу** (за відсутності підстав для того, щоб залишити документи без розгляду, — див. вище).

Він виглядає так: «в стані припинення» (не плутайте його із записом «припинено», що знаменує фінал ліквідаційної процедури)

Цей запис повинен відобразитися і на сайті ДП «Інформаційно-ресурсний центр» за адресою irc.gov.ua/ua.

У чому правове значення цього запису? Із цього моменту починається «офіційна» частина держреєстрації. По-перше, з цієї дати запроваджується низка «держреєстраційних» заборон. Так, заборонено (ч. 2 ст. 35 Закону № 755):

1) проводити держреєстрацію змін до установчих документів;

2) вносити зміни до Єдиного держреєстру про відокремлені підрозділи юрособи, крім відомостей про їх закриття;

3) здійснювати держреєстрацію юрособи, засновником/учасником якої є юрособа, що ліквідується;

4) здійснювати держреєстрацію змін до відомостей Єдиного держреєстру, які стосуються місцезнаходження юрособи.

По-друге, цього ж дня держреєстратор повинен повідомити про це рішення податківців, ПФУ та органи статистики. Вам же за загальним правилом подавати їм нічого не потрібно (про це ви також прочитаєте далі).

По-третє, держреєстратор зобов’язаний забезпечити публікацію цих відомостей у спеціалізованому друкованому ЗМІ (ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 35 Закону № 755). Ідеться про видання «Бюлетень державної реєстрації» (див. лист ДРСУ від 16.01.2012 р. № 36-7-25-12). Їх повинні опублікувати протягом 10 робочих днів із дати внесення відповідних відомостей до Єдиного держреєстру. При цьому, як ми вже говорили, публікація таких відомостей є безоплатною (ч. 5 ст. 22 Закону № 755).

Не пізніше наступного робочого дня після отримання документів, розглянутих у попередньому розділі статті, держреєстратор повинен внести до Єдиного держреєстру запис про призначення ліквідаційної комісії* (ч. 6 ст. 34 Закону № 755).

Чи можна скасувати рішення? Припустимо, з якихось міркувань ви передумали ліквідовувати юрособу. Чи можна скасувати рішення? Якщо ви ще не повідомляли про нього держреєстратора, питань не виникає.

Але що, якщо ви це вже зробили? Відповіді на це запитання закон не дає. Щоправда, у цьому випадку можна скористатися підходом ДРСУ, викладеним ним у листі від 09.09.2013 р. № 458/21-13-4.2 (до речі, аналогічний підхід свого часу пропонував Держкомпідприємництва в листі від 15.05.2008 р. № 4049). У ньому чиновники повідомили, що можливість скасувати власне рішення про ліквідацію в цьому Законі дійсно не прописана. Водночас вони вказали, що подібне рішення слід вважати одностороннім правочином, тому особа має право відмовитися від нього на підставі ч. 1 ст. 214 ЦКУ. Головне, щоб така відмова була вчинена в тій же формі, що і правочин (ч. 3 ст. 214 ЦКУ). Що це означає?

Насамперед те, що у вас є право скасувати своє рішення і прибрати з Єдиного держреєстру запис «в стані припинення»

Ураховуючи висновок зазначеного листа, зробити це можна за допомогою рішення про скасування прийнятого раніше рішення про ліквідацію юрособи (хоча, як свідчить практика, може вистачити і заяви в довільній формі). При цьому порядок її подання, узагалі-то, має бути аналогічним тому, з яким ви ознайомилися вище.

На жаль, але часто держреєстратори відмовляються вносити запис про скасування (навіть усупереч висновкам ДРСУ). Роблять вони це незаконно. Отже, якщо ви зіткнетеся з такою відмовою, сміливо скаржтеся до адмінсуду. Як свідчить практика, суди подібні вимоги задовольняють (див. ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 р. у справі № 816/842/14, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.10.2010 р. у справі № 2а-20071/10/0570).

Двома словами — це орган, що здійснює ліквідацію юрособи. Призначає його орган юрособи, який прийняв рішення про ліквідацію: зокрема, загальні збори або власник (про це ви можете прочитати на самому початку цієї статті).

Для чого потрібна ліквідаційна комісія (ліквідатор)? На період ліквідації до цього органу переходять повноваження з управління справами юрособи. Голова комісії, її члени або ліквідатор представляють юрособу у відносинах із третіми особами та виступають від її імені в суді* (ч. 4 ст. 105 ЦКУ).

Простіше кажучи, на цей період ліквідаційна комісія (ліквідатор) заміщає виконавчий орган юрособи (для АТ також і наглядову раду, про що див. ч. 4 ст. 88 Закону про АТ). Фактично до неї переходять усі повноваження з управління юрособою, крім тих, які залишаються у вищого органу управління, зокрема, загальних зборів (див. лист Держкомпідприємництва від 21.04.2011 р. № 3732). Ураховуючи це, її повноваження можна розмежувати на такі:

Повноваження ліквідаційної комісії, ліквідатора

Зверніть увагу: поточна діяльність юрособи в цьому випадку вельми умовна. Вона, звісно, триває, але спрямована, швидше, не на досягнення цілей юрособи, а на її ліквідацію (див. постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.04.2014 р. у справі № 812/2034/14). Так, правочини з контрагентами якщо й укладають, то спрямовані вони, як правило, на продаж продукції та основних засобів.

При цьому до ліквідаційної комісії (ліквідатора) переходять не тільки права, а також обов’язки та відповідальність. Зокрема, на неї покладається відповідальність:

1) за бухоблік господарських операцій, пов’язаних із ліквідацією підприємства, уключаючи оцінку майна та зобов’язань, складання ліквідаційного балансу та фінзвітності (ч. 8 ст. 8 Закону № 996);

2) за погашення грошових зобов’язань або грошового боргу платника, який ліквідується (п.п. 97.4.1 ПКУ).

Кого призначати? Ви можете призначити як ліквідаційну комісію, так і одного ліквідатора.

У цьому випадку ви можете вирішити це питання на власний розсуд, тому орієнтуйтеся на доцільність

Але пам’ятайте: в разі призначення ліквідаційної комісії вам доведеться визначитися з її головою, а також із розподілом повноважень між ним та іншими членами комісії.

Хто увійде до ліквідаційної комісії або стане ліквідатором, ви також повинні визначитися самостійно. Закон це питання не регулює*. Із цим згоден і Мін’юст (див. роз’яснення на офіційному сайті міністерства за адресою http://www.minjust.gov.ua/4881). Зокрема, цю роль може зіграти орган управління юрособи (ч. 3 ст. 105 ЦКУ): наприклад, його виконавчий орган — директор або правління.

Крім того, ви можете призначити ліквідаційну комісію, ліквідатора з числа учасників товариства або навіть сторонніх осіб. Наприклад, скористатися послугами аудиторської/юридичної фірми. Але майте на увазі: такі особи не стають працівниками підприємства. Із ними укладається ЦПД.

З якої дати отримують права? Формально ліквідаційна комісія або ліквідатор отримують відповідні права з моменту їх призначення (ч. 4 ст. 105 ЦКУ). Його варто зафіксувати в рішенні про ліквідацію (про це читайте вище). Але майте на увазі: цей момент краще прив’язати до дати внесення до Єдиного держреєстру відповідних відомостей про ліквідаційну комісію (ліквідатора). Чому? Як мінімум, тому, що тільки після цього зазначений орган зможе повноцінно представляти юрособу у відносинах із третіми особами та держорганами.

Отже, ліквідаційну комісію (ліквідатора) призначено, а в Єдиному держреєстрі з’явився запис «в стані припинення». Що далі?

Насамперед повторимо: на цьому етапі юрособа свого статусу не втрачає. Вона продовжує діяти і потребує поточного управління. Але на цьому увагу не загострюватимемо. Натомість приділимо її тим завданням, які пов’язані безпосередньо з ліквідацією. Так, у цьому періоді ліквідаційній комісії (ліквідатору) потрібно здійснити низку заходів.

Провести інвентаризацію. При ліквідації юр­особи це обов’язково (ч. 4 ст. 111 ЦКУ, п. 12 Порядку № 419, п.п. «ж» п. 3 Інструкції № 69). Особливого порядку в цьому випадку немає, тому проводити її потрібно за загальними правилами. Із ними ви могли ознайомитися в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 97.

Здійснити заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості. Їм, до речі, сприятиме проведена інвентаризація (див. вище). Ліквідаційна комісія (ліквідатор) повинна письмово повідомити кожного з боржників про ліквідацію юрособи та, за необхідності, пред’являти вимоги/позови для стягнення заборгованості (ч. 1 ст. 111 ЦКУ).

При цьому зверніть увагу: за загальним правилом ліквідація юрособи — це не підстава для того, щоб вимагати дострокового погашення зобов’язань перед нею

Як же бути з такими зобов’язаннями? Не пропадати ж добру J. Давайте пригадаємо: дебіторська заборгованість вважається майновим правом юр­особи, а отже, її майном (ст. 190 ЦКУ). А як учиняють із майном ліквідованої юрособи? Найчастіше, продають або передають учасникам/власникам (детальніше про це ми ще поговоримо). Але чи можна застосувати це правило до дебіторської заборгованості? У загальному випадку так. Для цього призначено механізм заміни кредитора в зобов’язанні, якщо точніше, то відступлення права вимоги (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦКУ). Майте на увазі: зробити це можна у тому числі у процесі розрахунків із кредиторами або навіть після цього — при розрахунках із учасниками.

І ще одне: як бути, якщо з метою стягнення дебіторської заборгованості було подано позов до господарського суду, але юрособа ліквідувалася до завершення процесу? У такому разі застосовується вже згаданий механізм заміни кредитора в зобов’язанні, після чого суд повинен залучити до участі у справі правонаступника (ст. 25 Господарського процесуального кодексу України від 06.11.91 р. № 1798-XII). Отже, з ліквідацією юрособи справа не припиняється.

Розібратися з поточними рахунками юрособи. У процесі ліквідації юрособи використовується лише один поточний рахунок. Він вибирається ліквідаційною комісією, ліквідатором (ч. 3 ст. 111 ЦКУ, п. 20.4 Інструкції № 492, п. 11.16 Порядку № 1588). Із цією метою до банку потрібно подати такі документи:

1) копію рішення про ліквідацію, посвідчену нотаріально або органом, який його прийняв;

2) картку зі зразками підписів та відбитку печатки, посвідчену нотаріально. До неї включаються зразки підписів ліквідатора (уповноважених членів ліквідаційної комісії) та відбиток печатки юрособи, що ліквідується.

Інші рахунки, які не використовуються у процесі ліквідації, мають бути закриті*. Із виконанням цього завдання можуть допомогти й податківці. Якщо ви звернетеся до них, вони повинні надати перелік незакритих рахунків юрособи та/або її відокремлених підрозділів (п. 11.16 Порядку № 1588). Такі рахунки закриваються ліквідатором (ліквідаційною комісією) на підставі заяви про закриття рахунка та копії рішення про ліквідацію, посвідчену нотаріально або органом, який прийняв це рішення. Додатково подається картка зі зразками підписів та відбитку печатки, посвідчена нотаріально, якщо на рахунку є залишок коштів (п. 20.4 Інструкції № 492).

Після того як процедура ліквідації буде завершена, доведеться закрити і той рахунок, який використовувався при її проведенні. Для цього використовується заява про закриття поточного рахунка.

Провести незалежну оцінку майна юрособи, що ліквідується. Майте на увазі: це потрібно тільки у випадках, передбачених законом. Про це прямо зазначено у ч. 4 ст. 111 ЦКУ**. Такі випадки встановлюються Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. № 2658-III (про це йдеться в його ст. 3). Вони перелічені у ст. 7 цього Закону, при цьому в їх числі названа ліквідація державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств) із державною часткою майна (часткою комунального майна).

Це означає, що при ліквідації будь-яких інших юросіб незалежна оцінка майна не обов’язкова. Її можна провести лише за бажанням.

Закрити відокремлені підрозділи. Для цього потрібно буде прийняти рішення про закриття відокремленого підрозділу (філії, представництва) і повідомити держреєстратора, щоб той уніс відповідний запис до Єдиного держреєстру.

Звільнити працівників. Як правило, працівники в такому разі звільняються з ініціативи роботодавця на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП. Але не виключені й інші варіанти, наприклад, розірвання трудового договору за угодою сторін (ст. 38 КЗпП). Із порядком звільнення працівників при ліквідації юрособи ви можете ознайомитися у статті на с. 41 цього номера.

Провести роботу з податківцями. Якщо точніше, то потрібно ініціювати процедуру зняття з податкового/ЄСВ обліку (при цьому власне зняття з обліку відбудеться пізніше). Тут ми про це розповімо дуже стисло, оскільки цьому питанню присвячено окрему статтю на с. 21 цього номера. Як ми вже говорили, держреєстратор повинен повідомити податківців про прийняте вами рішення.

За загальним правилом, цього повідомлення достатньо, щоб податківці самі почали процедуру зняття з податкового обліку (пп. 11.1, 11.5 Порядку № 1588)

Тобто жодних додаткових документів їм подавати не потрібно*. Після цього податківці проведуть позапланову документальну перевірку (п.п. 78.1.7 ПКУ, п. 11.9 Порядку № 1588).

В ідеалі, після її проведення, але не пізніше закінчення граничного строку для заявлення кредиторами своїх вимог, податківці повинні видати/надіслати довідку про відсутність заборгованості зі сплати податків, зборів за формою № 22-ОПП. Її потім доведеться подати держреєстратору (див. далі). Без неї він не здійснить держреєстрацію ліквідації юрособи.

Що стосується ЄСВ, то тут діють схожі правила. Після того як податківці отримають повідомлення від держреєстратора, вони:

1) повідомлять ПФУ та фонди загальнообов’язкового державного соціального страхування;

2) проведуть документальну позапланову перевірку.

Після її проведення податківці, в ідеалі, повинні видати довідку про відсутність заборгованості зі сплати ЄСВ за формою № 3-ЄСВ.

При цьому майте на увазі: про зняття з податкового/ЄСВ обліку говорити ще зарано. Податківці зроблять це не раніше отримання повідомлення від держреєстратора про здійснення держреєстрації припинення юрособи.

Знищити печатки. Якщо у вас була печатка, то її варто знищити (хоча прямого обов’язку зробити це в законодавстві немає). Нагадаємо, що сьогодні порядок їх знищення нічим не регламентовано. Підтвердити таку ліквідацію ви можете актом у довільній формі. До речі, про це варто повідомити контролерів та зацікавлених осіб (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 28, с. 45).

Вийти зі складу господарських товариств. Якщо юрособа є учасником/власником інших юросіб, то їй доведеться вийти з їх складу або продати відповідну частку у статутному капіталі. Це зумовлено вимогами ст. 3 Закону № 1576. Нагадаємо: вона передбачає, що підприємства, установи та організації, що стали учасниками товариства, не ліквідуються як юрособи. Крім того, палиці в колеса встромляє й ч. 10 ст. 36 Закону № 755. Так, держреєстратор не зареєструє припинення юрособи, якщо в Єдиному держреєстрі містяться відомості про те, що вона є учасником інших юросіб.

Скасувати реєстрацію всіх випусків акцій (якщо йдеться про АТ). На сьогодні ці дії регулюються Порядком скасування реєстрації випусків акцій, затвердженим рішенням НКЦПФР від 23.04.2013 р. № 737. Зверніть увагу: якщо цього не зробити, у держреєстрації припинення юрособи відмовлять (ч. 10 ст. 36 Закону № 755).

Анулювати ліцензії, повернути торговий патент. Для анулювання ліцензій за загальним правилом зусиль докладати не потрібно. Якщо ви прочитаєте ст. 21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-III (далі — Закон про ліцензування), то побачите: підставою для анулювання ліцензії є, зокрема, наявність в Єдиному держреєстрі запису про перебування юрособи у стані припинення шляхом ліквідації. Отже, сам по собі запис «в стані припинення» буде підставою для анулювання ліцензії. При цьому орган ліцензування повинен прийняти рішення про таке анулювання протягом 10 робочих днів із дати встановлення зазначеної підстави. Ліцензіату воно має бути вручене/надіслане не пізніше 3 робочих днів із дати його прийняття.

Водночас це стосується лише тих ліцензій, які видають згідно із Законом про ліцензування. Що стосується ліцензій, видача й анулювання яких регулюються іншими нормативними актами, то там можуть бути свої особливості. Так, наприклад, щоб анулювати «алкогольну» ліцензію, суб’єкту доведеться подати заяву про це (ст. 3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-ВР).

Щодо торгового патенту потрібно керуватися п.п. 267.7.5 ПКУ. Так, до 15 числа місяця (тобто останній день — 14 число), який передує звітному, потрібно письмово повідомити податківців про припинення діяльності, що патентується. Торговий патент потрібно повернути податковому органу, який його видав (якщо цього не зробити, податківці не видадуть довідку за формою № 22-ОПП — п.п. 9 п. 11.27 Порядку № 1588). Вам, у свою чергу, повинні повернути надмірно сплачену суму збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Здати документи до архіву. Одним із документів, який доведеться подати для держреєстрації припинення юрособи (див. далі), є довідка архівної установи про прийняття документів, які згідно із законом підлягають довгостроковому зберіганню (ч. 1 ст. 36 Закону № 755). Такі документи відбираються за результатами експертизи на підставі Переліку видів документів, пов’язаних із забезпеченням соціального захисту громадян, що мають надходити до архівних установ у разі ліквідації підприємств, установ, організацій, які не належать до джерел формування Національного архівного фонду, затвердженого наказом Мін’юсту від 14.03.2013 р. № 430/5. Крім того, з цією метою слід використовувати і відповідний перелік, затверджений наказом Мінюсту від 12.04.2012 р. № 578/5. При цьому зрозуміло, що до архіву потрібно здати тільки ті документи, строк зберігання яких згідно зі згаданим нормативним актом ще не закінчився.

Прийняти вимоги від кредиторів. Наразі ч. 4 ст. 60 ГКУ все ще вимагає від ліквідаційної комісії письмово повідомляти кредиторів про ліквідацію суб’єкта господарювання. Але незабаром цю норму буде виключено з ГКУ. Тож різночитань у цьому питанні стане на порядок менше. Так, вам буде достатньо опублікувати відповідні відомості у спеціалізованому друкованому виданні (див. про це вище). Вашим кредиторам цього повинно вистачити (тим більше, що такі відомості розміщуються і на сайті ДП «Інформаційно-ресурсний центр»: irc.gov.ua/ua).

Після цього кредитори можуть заявляти свої вимоги.

Зверніть увагу: за загальним правилом, заявити їх вони повинні в межах строку, відведеного для цього (про те, як бути, якщо вони запізнилися, читайте далі)

Як ми вже говорили, цей строк фіксується в рішенні про ліквідацію і не може бути менше 2 і більше 6 місяців із дня опублікування (ч. 5 ст. 105 ЦКУ). При цьому майте на увазі, що:

1) у цьому випадку кредитори можуть заявити вимоги й щодо тих зобов’язань, строк виконання за якими ще не настав. Принаймні ЦКУ в цій частині жодних додаткових умов не висуває. Головне, щоб в особи в зобов’язанні був статус кредитора. У зв’язку з цим нагадаємо, що кредитор — це особа, на користь якої друга сторона (боржник — у цьому випадку юрособа, яка ліквідується) зобов’язана вчинити певні дії: зокрема, передати майно, виконати роботу, сплатити грошові кошти тощо (ч. 1 ст. 509 ЦКУ);

2) вимоги кредиторів можуть бути як грошовими, так і негрошовими. Жодних обмежень у цій частині ЦКУ не висуває.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) повинна розглянути кожну окрему вимогу кредитора. За кожною з них потрібно прийняти рішення та надіслати відповідь. Зробити це слід не пізніше 30 днів із дня отримання відповідної вимоги (ч. 5 ст. 105 ЦКУ). Але майте на увазі: роз­рахунки з такими кредиторами на цьому етапі ще не здійс­нюються.

Якщо все проходить «гладко» і вимоги кредиторів повністю задовольняються, інших запитань не виникає. Але, на жаль, так буває не завжди. На практиці можуть траплятися, зокрема, такі ситуації:

Скласти проміжний ліквідаційний баланс. Після закінчення строку для заяви вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) повинна скласти проміжний ліквідаційний баланс. Його також потрібно подати на затвердження до органу, який прийняв рішення про ліквідацію: зокрема, власнику або учасникам юрособи.

Зверніть увагу: на наше переконання, проміжний ліквідаційний баланс не є фінзвітністю. Як мінімум тому, що його склад прописано в ч. 8 ст. 111 ЦКУ. Так, він повинен уключати відомості про склад майна юрособи, яка ліквідується, перелік пред’явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду (ч. 8 ст. 111 ЦКУ). Причому пам’ятайте: затвердженої форми в нього немає, тому для цієї мети можна використовувати форми № 1 або 1-м, 1-мс.

Тож його затверджено. Що далі? Якщо на цьому етапі стане зрозуміло, що майна юрособи не вистачить для задоволення вимог усіх його кредиторів, ліквідаційна комісія (ліквідатор) повинна ініціювати процедуру банкрутства (ч. 9 ст. 111 ЦКУ). Для цього потрібно звернутися до господарського суду. Як свідчить практика, суди з таким підходом погоджуються (див., зокрема, постанову господарського суду Запорізької області від 11.02.2014 р. у справі № 908/4243/13).

Розрахуватися з кредиторами. Після затвердження проміжного ліквідаційного балансу можна починати розраховуватися із кредиторами. Але майте на увазі: порядок таких дій не довільний. Розрахунки потрібно здійснювати у чіткій черговості. У загальному випадку для виплат за грошовими вимогами потрібно орієнтуватися на черговість, установлену ч. 1 ст. 112 ЦКУ (ч. 9 ст. 111 ЦКУ):

Черговість розрахунків з кредиторами

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги. Причому врахуйте декілька нюансів:

1) хоча про це у ЦКУ і не сказано, але розрахунки за вимогами кожної наступної черги повинні здійснюватися лише після розрахунків за попередньою чергою. До речі, для АТ це правило прямо зафіксоване в ч. 2 ст. 89 Закону про АТ;

2) розрахунки за грошовими вимогами здійснюються насамперед за рахунок коштів юрособи, що ліквідується. І тільки якщо їх недостатньо, здійснюється продаж її майна (ч. 9 ст. 111 ЦКУ);

3) якщо ліквідовується АТ, то пам’ятайте: для нього передбачена спеціальна черговість (ч. 1 ст. 89 Закону про АТ). У ній усі 4 черги, за великим рахунком, повторюються. Різниця в тому, що Закон про АТ додає додаткові черги для розрахунків з акціонерами;

4) як бачите, третя черга включає вимоги з податків і зборів. Що це означає? Якщо податківці після перевірки (див. вище) винесуть податкове повідомлення-рішення, то, взагалі-то, сплатити за ним суму потрібно лише у третю чергу. До такого висновку приводить і п. 97.2 ПКУ. Ось тільки решта норм ПКУ це правило, на жаль, не враховують. Тобто, надіславши таке повідомлення-рішення, податківці, найімовірніше, вимагатимуть сплати за ним у загальний строк — протягом 10 календарних днів, наступних за його отриманням (п. 57.3 ПКУ). Якщо ж цього не зробити, вони складуть податкову вимогу і вживуть заходів щодо стягнення цієї суми. Як бути в такому разі? Це вирішувати вам, але, якщо вирішите ризикнути, майте на увазі: у цьому випадку у вас є шанс обстояти свою правоту в суді. Як свідчить практика, часто суди погоджуються з тим, що в цьому випадку потрібно орієнтуватися на черговість, установлену п. 97.2 ПКУ і ст. 112 ЦКУ (див. ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.04.2014 р. у справі № 812/2034/14). Але пам’ятайте: навіть при позитивному результаті, поки ви не сплатите належну суму, податківці не видадуть вам довідку за формою № 22-ОПП;

5) погашати заборгованість перед кредиторами можна з дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу (раніше про це було прямо зазначено у ЦКУ). При цьому виняток, що діяв раніше для кредиторів 4 черги (про те, що виплати на їх користь можна здійснювати після закінчення місяця після затвердження проміжного ліквідаційного балансу), вже не працює.

Складаємо ліквідаційний баланс. Після завершення розрахунків із кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс. Його, як і у випадку із проміжним ліквідаційним балансом, повинен затвердити орган, який прийняв рішення про ліквідацію (ч. 12 ст. 111 ЦКУ). При цьому зверніть увагу:

1) сьогодні закон не містить прямої вимоги про необхідність нотаріального посвідчення підписів на ньому. Нагадаємо, раніше це передбачалося ч. 2 ст. 36 Закону № 755;

2) у випадках, установлених законом, достовірність і повнота ліквідаційного балансу має бути підтверджена висновком аудитора (ч. 2 ст. 36 Закону № 755);

3) форму ліквідаційного балансу не затверджено, тому, ураховуючи його призначення, із цією метою можна використовувати форми № 1, № 1-м, № 1-мс;

4) на цьому етапі розрахунки з учасниками/власниками ще не проведені, тому такий баланс ще не є «нульовим». Тобто в ньому все ще може відображатися майно, яке залишилося.

Такий ліквідаційний баланс потрібно подати податківцям* (ч. 11 ст. 111 ЦКУ). Причому зверніть увагу: їм, судячи з усього, буде достатньо і його копії (п.п. 7 п. 11.27 Порядку № 1588).

Це фінальний етап ліквідації. На ньому до Єдиного держреєстру вноситься запис про ліквідацію юрособи, і, відповідно, юрособа остаточно ліквідується. Давайте подивимося, як це зробити.

Після того як процедуру ліквідації завершено (з нею ви ознайомилися вище), але не раніше закінчення строку заявлення кредиторами своїх вимог, голова ліквідаційної комісії, уповноважена ним особа або ліквідатор повинні подати держреєстратору пакет документів (безпосередньо** або надіслати поштою рекомендованим листом з описом вкладення):

1) заповнену реєстраційну картку про держреєстрацію припинення юрособи у зв’язку з її ліквідацією. Це картка за формою 7. Вона затверджена наказом Мін’юсту від 14.10.2011 р. № 3178/5 (у редакції наказу від 12.05.2014 р. № 749/5). У цій картці голова ліквідаційної комісії, уповноважена ним особа або ліквідатор письмово підтверджують своїм підписом те, що вони вчинили передбачені законодавством дії з припинення юрособи, уключаючи завершення розрахунків із кредиторами. Ця інформація вже включена до форми картки, тому від вас потрібно лише підписати її;

2) довідку податківців про відсутність заборгованості зі сплати податків і зборів. Ідеться про довідку за формою № 22-ОПП. Про те, як її отримати, ви прочитали вище, а також див. у статті на с. 21 цього номера;

3) довідку податківців про відсутність заборгованості з ЄСВ (за формою № 3-ЄСВ). Зверніть увагу: ч. 1 ст. 36 Закону № 755 все ще посилається на довідку від ПФУ. Але ця норма не враховує зміни, що відбулися восени минулого року, а саме передання повноважень зі справляння ЄСВ податківцям. Отже, таку довідку потрібно отримувати саме від них. Як це зробити, ви могли прочитати вище;

4) довідку архівної установи про прийняття документів, які згідно із законом підлягають довгостроковому зберіганню.

Зверніть увагу: за загальним правилом, це обов’язкові документи (виняток передбачено хіба що для довідок податківців — про це ми ще поговоримо). Але в деяких випадках, крім них, можуть бути потрібні й інші документи. До них належать (ч. 2 ст. 36 Закону № 755):

1) висновок аудитора щодо достовірності та повноти ліквідаційного балансу (але тільки в тому випадку, якщо це передбачено законом);

2) у разі ліквідації АТ — копія розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, посвідчена НКЦПФР;

3) у разі ліквідації емітента цінних паперів — довідка НКЦПФР про відсутність нескасованих випусків цінних паперів цієї юрособи.

Жодних інших документів, крім названих вище, держреєстратор вимагати не має права (ч. 6 ст. 36 Закону № 755).

Що буде після того, як держреєстратор отримає зазначені документи? Якщо він не виявить підстав для того, щоб залишити їх без розгляду (див. далі), то не пізніше наступного робочого дня він повинен внести до Єдиного держреєстру запис про припинення юрособи (тобто запис «припинено»).

У такому разі держреєстратор не пізніше наступного робочого дня повинен видати/надіслати поштою голові ліквідаційної комісії (ліквідатору) або уповноваженій ним особі повідомлення про здійснення держреєстрації ліквідації.

Зрозуміло, що це ідеальний варіант і так буває не завжди. У деяких випадках держреєстратор може залишити подані йому документи без розгляду. Підстави для цього перелічені в ч. 10 ст. 36 Закону № 755. У їх числі, зокрема, подання документів не в повному обсязі, їх подання раніше встановленого строку, надходження від податківців заперечення на держреєстрацію ліквідації юрособи (і воно не відкликане) тощо. Про це держреєстратор повинен повідомити вас не пізніше наступного робочого дня з дати надходження документів. Якщо це сталося, то відповідні підстави потрібно усунути. Після цього ви зможете знову подати необхідний пакет документів у загальному порядку (ч. 11 ст. 36 Закону № 755).

І ще одне: ми вже говорили, що ліквідація може здійснюватися і без довідок із податкової. У цьому випадку говорять про ліквідацію юрособи за принципом мовчазної згоди. Він полягає в такому: якщо після завершення ліквідаційної процедури, але не раніше закінчення строку заявлення кредиторами своїх вимог, податківці не видали відповідні довідки або рішення про відмову в їх видачі, голова ліквідаційної комісії чи уповноважена ним особа не раніше ніж через 10 робочих днів після завершення цього строку набуває права подати зазначені вище документи без відповідних довідок від податківців.

	висновки
	Перший етап ліквідації юрособи — прийняття відповідного рішення. При цьому про нього потрібно повідомити держреєстратора. Ліквідацію юрособи здійснює ліквідаційна комісія або ліквідатор. При добровільній ліквідації вимог до персонального складу цього органу немає. До того, як юрособа буде ліквідована, їй доведеться закрити рахунки, відокремлені підрозділи, знятися з податкового обліку та здійснити низку інших заходів. Розраховуватися із кредиторами потрібно в черговості, яку встановлено законом. Фінальний етап ліквідації — внесення запису про це до Єдиного держреєстру або, інакше кажучи, держреєстрація ліквідації.