Мобілізація транспорту: взяти на певний час чи забрати назавжди?

Мобілізація транспорту: взяти на певний час чи забрати назавжди?

Олександр Голенко, шеф-редактор

Зі статті-коментаря до Закону № 1275* (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 48, с. 19) вам добре відомо, що мобілізувати для воєнних потреб держави включені до мобілізаційних планів транспортні засоби (ТЗ) підприємств відтепер можна не тільки в період воєнного стану, але й під час мобілізації (див. нову ч. 3 ст. 6 Закону № 3543).

Здавалося б, навіщо законодавцю обтяжувати себе внесенням нових норм до профільного Закону № 3543, якщо там давно були (див. ч. 1 і 2 ст. 6) «схожі» норми, а вже в першому мобілізаційному Указі № 303** теж неначе «все було» для того, щоб одразу ж мобілізувати ТЗ? До речі, і ті ТЗ, які належать не тільки юрособам, а й громадянам (див. абзац третій ч. 1 ст. 22 Закону № 3543)…

Навіщо? Мабуть, і сам законодавець був спантеличений відсутністю законних підстав для вилучення техніки саме в період мобілізації (але не в періоди воєнного чи надзвичайного стану — там усе врегульовано).

Не забиватимемо вам баки багатослівним аналізом, а просто констатуємо. На нашу думку, про вилучення (примусове відчуження) майна (зокрема — ТЗ) підприємств, установ, організацій та громадян для воєнних потреб на підставі закону говорити можна, але не під час мобілізації і не протягом усього особливого періоду (який, як відомо, включає час мобілізації, воєнного стану і демобілізації), а тільки після оголошення воєнного стану.

Стисло скажемо про це — раптом НЕ знадобиться…☺

Режим воєнного стану оголошується аналогічно мобілізації (ст. 5 Закону № 1647), і при цьому військовому командуванню у взаємодії з місцевими органами влади і самоврядування надається право вилучати (державне) та примусово відчужувати (комунальне чи приватне) майно (пп. 3 і 19 ч. 1 ст. 15 Закону № 1647).

Примусове відчуження передбачає (ст. 23 Закону № 1647) попереднє (якщо є така можливість ☺) або наступне (будемо реалістами ) відшкодування вартості майна — усе це згідно із Законом № 4765. Варте уваги, що таке майно підлягає оцінці згідно із законодавством про оцінку майна (ст. 8 Закону № 4765). Шкода лише, що не визначено, хто саме за таку оцінку заплатить. У разі неможливості дотримання встановлених процедур у ролі оцінювача може виступати місцевий орган влади або самоврядування (ч. 2 ст. 8 Закону № 4765).

Зауважимо також, що постановою КМУ від  31.10. 2012 р. № 998:

— затверджено форму акта про примусове відчуження або вилучення майна;

— затверджено Порядок розгляду заяв та здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану (до речі, конкретну форму самої заяви не затверджено, а лише визначено, які відомості в ній мають бути зазначені);

— установлено, що компенсації виплачуються на підставі висновків уповноваженого органу, у порядку черговості за рахунок бюджетних призначень.

От і вся «військова таємниця»…

Але це ми розповіли про те, чого допоки немає (і, сподіваємося, не буде) — воєнний стан, на щас­тя, не запроваджено ані в країні в цілому, ані в окремих її регіонах. А от мобілізація йде повною ходою, причому не тільки щодо «живої сили», а й техніки теж.

Повернемося до ст. 6 «Військово-транспортний обов’язок» Закону № 3543.

Структура цієї статті прозора, як шоферська сльоза.

Так, ч. 1 ст. 6 Закону № 3543 визначає, що:

Військово-транспортний обов’язок установлюється з метою задоволення потреб Збройних Сил України <…> на особливий період транспортними засобами і технікою…

Тепер пильніше придивимося до нової ч. 3 ст. 6 Закону № 3543 — що в ній головне для бухгалтера? А ось що.

При оголошенні мобілізації (навіть часткової — як сьогодні):

(1) якщо ТЗ підприємства включено до мобілізаційного плану,

(2) то на підставі розпорядження місцевої державної адміністрації

(3) такий ТЗ може бути тимчасово і безоплатно залучений військкоматом

(4) з оформленням спеціального акта приймання-передачі,

(5) але у 30-денний строк після оголошення демобілізації цей ТЗ має бути повернено підприємству

(6) із компенсацією завданої такому ТЗ шкоди (якщо вона мала місце).

Тепер детальніше розглянемо ці пункти.

1. Мобілізаційний план доводиться до підприємства місцевою державною адміністрацією.

2. Залучення ТЗ згідно з моб-планом має бути оформлено розпорядженням місцевої державної адміністрації.

3. Для залучення ТЗ (уключеного до моб-плану) військкомат повинен надати підприємству відповідне розпорядження місцевої державної адміністрації.

4. Конкретну форму акта приймання-передачі ТЗ не затверджено (і Закон № 3543 цього навіть не вимагає). Проте в ч. 3 ст. 6 цього Закону прямо встановлюється необхідність зазначення в такому акті (певних) відомостей, що дозволяють ідентифікувати конкретний ТЗ: про власника, технічний стан, залишкову (балансову) вартість, а також — увага — «інших необхідних»… ☺

Дозволимо собі підказати, які такі «інші» відомості про ТЗ, на нашу думку, є необхідними (без лапок). Звісно ж, це реєстраційні реквізити ТЗ згідно з абзацом п’ятим п. 33 Порядку № 1388: марка (модель), колір, рік випуску, ідентифікаційні номери (двигуна, шасі). Ми вважаємо, що оскільки обговорюване тимчасове залучення ТЗ відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону № 3543 не пов’язане зі зміною власника, то для проведення перереєстрації ТЗ підстав немає (держномери не замінюються), а для підтвердження права військових на володіння і користування цим ТЗ можна оформити на нього в ДАІ тимчасовий реєстраційний талон згідно з абзацом четвертим п. 16 Порядку № 1388.

Хоча навряд чи військові захочуть із цим морочитися, тим більше, що на сьогодні така процедура зовсім не обов’язкова. Якщо власник автотранспорту передає автомобіль в управління іншій особі, цілком достатньо передати разом із ним свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (техпаспорт) (читайте про це детальніше в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 88, с. 44).

До речі, що стосується форми акта приймання-передачі ТЗ, то за його основу цілком можна взяти додаток 2 до Порядку № 1388 (Акт приймання-передачі транспортного засобу), доповнивши його реквізитами, що відображають як технічний стан ТЗ (на нашу думку — це дані про фактичний пробіг), так і величину його балансової (залишкової) вартості.

5. З тим, як оформити повернення «демобілізованих» ТЗ, розберемося свого часу — давайте, як мовиться, доживемо…

6. Знову ж таки, як тільки дочекаємося відповідного документа від Кабміну, одразу напишемо про порядок компенсації завданої шкоди та про відображення цього в обліку. Але краще, звісно, щоб усі ваші ТЗ повернулися з фронту цілими й непо­шкодженими.

На завершення — кілька слів про облікові нюанси мобілізації ТЗ, яка вже зачепила низку підприємств.

Зауважимо, що взагалі-то ніхто не забороняє використовувати в цьому випадку той же акт приймання-передачі ОЗ за типовою формою № ОЗ-1, затвердженою наказом Мінстату від 29.12.95 р. № 352 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 94, с. 36). Просто нам здається, що ця форма занадто «бухгалтерська» і недостатньо «військова», щоб бути рекомендованою до використання саме для оформлення тимчасової мобілізації ТЗ військкоматом. Навряд чи приймаюча сторона захоче ставити підпис під усією цією «китайською грамотою»…

У будь-якому разі факт тимчасового передання ТЗ військовим потрібно засвідчити відповідною позначкою в типовій формі № ОЗ-6 (затверджена тим же документом). При цьому з балансу такий ТЗ ніхто не списує!

Власне ж передання вашого ТЗ військовим у податковому обліку (ані з податку на прибуток, ані з ПДВ) ніяк не відображається, оскільки не охоплюється визначенням продажу (постачання) товарів. Адже, ще раз підкреслимо, на сьогодні йдеться не про вилучення (відчуження), а про тимчасове безоплатне залучення транспортних засобів, що виключає перехід права власності на них.

Що стосується бухгалтерської амортизації такого ТЗ, тут потрібно зазначити, що п. 23 П(С)БО 7* не дає підстав говорити про будь-яке «призупинення» її нарахування, тож у цьому сенсі продовжуйте виконувати наказ «так тримати!».

Що ж до амортизації податкової, то внаслідок невикористання такого ТЗ у власній госпдіяльності платника ст. 144 ПКУ змушує бухгалтера припинити нараховувати амортизацію в податковому обліку (у складі групи 5) з місяця, наступного за місяцем передання ТЗ військовим (див. п. 146.15 ПКУ). І відновити її нарахування лише з місяця, наступного за місяцем «демобілізації» ТЗ.

Сподіваємося, що до вашого підприємства справа не дійде, але якщо таки це станеться — ось вам примірна форма акта приймання-передачі (див. на с. 18).

	висновки
	Вилучення (примусове відчуження) майна (зокрема — ТЗ) підприємств, установ, організацій та громадян для воєнних потреб на підставі закону дозволяється тільки при оголошенні воєнного стану. Тимчасове безоплатне залучення ТЗ підприємств у період мобілізації допускається тільки щодо ТЗ, уключених до мобілізаційного плану, і потребує відповідного розпорядження місцевої державної адміністрації. При такому залученні ТЗ не потрібна його перереєстрація (держномери не замінюються), а для підтвердження права військових на володіння і користування цим ТЗ достатньо передати їм свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (техпаспорт). У податковому обліку нарахування амортизації припиняється з місяця, наступного за місяцем передання ТЗ військовим. У бухгалтерському — продовжується без перерви.

Документи статті

1. ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

2. Закон № 3543 — Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.93 р. № 3543-XII.

3. Закон № 4765 — Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» від 17.05.2012 р. № 4765-VI.

4. Закон № 1647 — Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 06.04.2000 р. № 1647-III.

5. Порядок № 1388 — Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напів­причепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджений постановою КМУ від 07.09.98 р. № 1388.