Витрати підприємця-єдиноподатника: чи обов’язкове документальне підтвердження?
Підприємець — платник єдиного податку (третя група, без ПДВ) є субпідрядником платника податку на прибуток у договорі підряду. Генпідрядник (платник податку на прибуток) вимагає від єдиноподатника документального підтвердження витрат, понесених при виконанні робіт на умовах субпідряду. Чи зобов’язаний платник єдиного податку документально підтверджувати свої витрати перед підрядником і податковою?
(м. Київ)
Ні, не зобов’язаний. Давайте поглянемо, чому саме. Первинний документ є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону Укріїни «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-Х?VІV). Однак це правило не стосується підприємців-єдиноподатників, адже вони бухоблік у цьому розумінні не ведуть.
Тобто, з огляду на це, порядок ведення обліку підприємцем-єдиноподатником визначає виключно розд. XIV Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ). Погляньмо на цей розділ, зокрема на п.п. 296.1.1 ПКУ. Відповідно до цього підпункту підприємці-єдиноподатники третьої групи, які не є платниками ПДВ, ведуть облік виключно доходів.
Такий висновок випливає не лише власне з формулювання п.п. 296.1.1 ПКУ, який говорить про щоденне, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів (без жодної згадки про витрати). Аналогічний висновок можна зробити і з форми Книги обліку доходів, затвердженої наказом Мінфіну від 15.12.2011 р. № 1637 для єдиноподатників-безПДВшників третьої групи. Адже ведення обліку витрат не передбачене ані формою Книги обліку доходів, ані порядком її заповнення.
Далі пам’ятаймо, що єдиноподатник третьої групи у ситуації, вказаній у запитанні, не є платником ПДВ. Тому ПДВ-обліку в нього немає, й облік витрат йому ні до чого. От якби єдиноподатник був платником ПДВ, йому потрібно було б вести облік витрат, аби підтвердити своє право на податковий кредит. Але для єдиноподатників — платників ПДВ облік витрат передбачено законодавством — їх витрати відображаються у розд. II Книги обліку доходів і витрат. І такі витрати дійсно вимагають документального підтвердження (див. консультацію у БЗ, підкатегорія 107.07).
Витрати ж підприємців-безПДВшників не впливають на визначення об’єкта оподаткування — ані з єдиного податку, ані з ПДВ. Тому облік таких витрат вести не потрібно.
З такою позицією погоджуються також і суди. Зокрема, Дніпропетровський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що положення п. 44.1 ПКУ єдиноподатнику-безПДВшнику слід застосовувати з огляду на п.п. 296.1.1 ПКУ. Тобто обов’язково вести документально підтверджений облік лише доходів, а не доходів і витрат (див. постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2013 р. у справі № 804/11602/13-а). Зовсім недавно підтримав цей позитивний для платників висновок і ВАСУ (див. постанову ВАСУ від 19.11.2013 р. у справі № К/800/22104/13 // «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 13, с. 33).
Щоправда, користуватися цими роз’ясненнями рекомендуємо лише за умови, що ви готові обстоювати свою позицію в суді. Ймовірність того, що податківці пристануть на неї при перевірці є вельми невисокою. Зазвичай у таких випадках податківці говорять, що:
1) товари, не підтверджені документами, куплені у фізосіб. Про це свідчить і консультація в БЗ, підкатегорія 107.11, в якій податківці наполягають на штрафові за неутримання ПДФО і за неправильне заповнення Податкового розрахунку за формою № 1ДФ;
2) виявлений у підприємця товар, походження якого не підтверджене документами, є безоплатно отриманим, тому потрібно нарахувати дохід.
Звичайно, аргументи в обох випадках доволі сильно «притягнуті за вуха», однак на практиці переконати податківців у цьому допоможе хіба що суд. Якщо ви не хочете йти до суду — краще все-таки мати документи на товар. Тим паче, що походження товару ви як підприємець, який не веде обліку витрат, можете підтверджувати не лише первинними документами. Для цього досить і звичайного товарного чека, який видають торгівці на ринках.
Що ж стосується власне обліку витрат, то їх облік єдиноподатник-безПДВшник не веде. Адже у Книзі обліку доходів для них просто немає місця. Тому й вимагати у підприємця-безПДВшника документи з ознаками первинних на такі витрати нелогічно. Визнають це подекуди й самі податкові органи. Зокрема, ДПС у Херсонській області свого часу визнала: якщо підприємець-безПДВшник купує товари, наявність підтверджуючих документів на таку закупівлю товарів ПКУ не передбачена*. Щоправда, такі позитивні консультації місцевих податківців з’являються поряд із традиційними фіскальними**.
* Див. запитання 20 у роз’ясненнях ДПС у Херсонській області, присвячених розд. XIV ПКУ. Ознайомитися із цими роз’ясненнями ви можете за адресою http://buhgalter911.com/ShowArticle.aspx?a=18713.
** Див., наприклад, роз’яснення Тернопільської ДПІ: http://at.zavantag.com/docs/11/index-7832.html.
Не зобов’язаний підприємець-єдиноподатник надавати первинні документи, що підтверджують витрати, і на вимогу свого контрагента. У гл. 61 «Підряд» Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (далі — ЦКУ) не зазначено, що субпідрядник повинен звітувати про свої витрати (див. ст. 838 ЦКУ).
Візьмемо для прикладу ситуацію, описану в запитанні: генпідрядника, який залучив єдиноподатника за договором субпідряду. Коли генпідрядник придбаватиме у єдиноподатника певні роботи, виконані на умовах субпідряду, єдиноподатник надасть йому акт виконаних робіт. Саме цей акт і буде первинним документом для генпідрядника та підставою для відображення витрат у його «прибутковому» обліку.
Максим Нестеренко, податковий експерт
