Теми статей
Обрати теми

Час ділити пиріг: як нарахувати і виплатити дивіденди

Редакція ПБО
Стаття

Час ділити пиріг: як нарахувати і виплатити дивіденди

Перша половина календарного року — це період, який традиційно відводять для проведення загальних зборів. Якщо підприємство належить до «щасливців», то на його загальних зборах буде розглянуто й питання розподілу прибутку, у тому числі на виплату дивідендів. Як правило, у процесі такого розподілу виникає багато запитань. Але не засмучуйтеся! Відповіді на більшість із них ви знайдете у пропонованій статті.

Віталій Смердов, податковий експерт

Хто може виплачувати дивіденди

Виплата дивідендів — це результат розподілу прибутку. Тому щоб юридична особа змогла це зробити, вона має відповідати одночасно двом умовам:

1) діяльність такої юридичної особи має бути спрямована на отримання прибутку. Проте однієї лише спрямованості замало. Щоб виплатити дивіденди, вона, крім цього, має фактично отримати прибуток;

2) учасники такої юридичної особи повинні мати право розподіляти її прибуток між собою.

Кому це притаманно? По-перше, будь-яким господарським товариствам. До них належать акціонерні товариства (далі — АТ), товариства з обмеженою відповідальністю (далі — ТОВ), товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Це також стосується зазначених товариств, що мають одного учасника, і тих, у статутному капіталі яких є частка держави.

По-друге, виробничим кооперативам. Зверніть увагу: кооперативи, які не є виробничими, дивіденди виплачувати не можуть. Це пов’язане з тим, що метою таких кооперативів не є отримання прибутку (ст. 23 Закону № 1087).

По-третє, дивіденди можуть виплачувати й інші юридичні особи (тобто ті, які не є господарськими товариствами або виробничими кооперативами), що відповідають зазначеним вище умовам. Їх найяскравіший представник — приватне підприємство (ч. 1 ст. 113 ГКУ). У межах інших юридичних осіб ми зосередимося саме на цій організаційно-правовій формі. При цьому нагадаємо: порядок діяльності приватних підприємств у законодавстві прописано дуже скупо, тому в цій частині потрібно орієнтуватися на загальні норми ЦКУ, ГКУ та законів, а також положення статуту (див. рішення Хмельницького районного суду від 24.11.2011 р. у справі № 2-2218/2786/11).

Зауважте: право на виплату дивідендів не залежить від системи оподаткування. Інакше кажучи, їх можуть виплачувати як загальносистемники, так і спецрежимники: зокрема єдиноподатники та платники ФСП. Є тільки один виняток — «нульовики» з податку на прибуток, але про них ми поговоримо пізніше.

Що таке дивіденди

img 1У Законі про АТ визначення дивіденду сформульоване як частина чистого прибутку*, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну акцію певного типу та/або класу, яка йому належить (ч. 1 ст. 30 Закону про АТ). Для решти товариств та приватних підприємств визначення дивідендів у спеціальному законодавстві немає, але сутність цього платежу для них, великою мірою, та сама. Це частина прибутку, що розподіляється між учасниками товариства/приватного підприємства (п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦКУ і п. «б» ч. 1 ст. 10 Закону № 1576).

* Якщо відійти від буквального прочитання Закону про АТ, то в цьому місці варто було б додати: «та/або нерозподіленого прибутку». Але про це ви прочитаєте далі.

Визначення дивідендів дає і п.п. 14.1.49 ПКУ. Це платіж юридичної особи — емітента корпоративних прав або інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що підтверджують право інвестора на частку/пай у майні емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухобліку. Незважаючи на те що це визначення використовується тільки для податкових цілей, суть зазначеної виплати воно відображає точно.

Навіщо вам потрібно це знати? Перш за все, щоб не змішувати дивіденди з іншими платежами. Наприклад, якщо ТОВ викуповує в учасника його частку в статутному капіталі (ч. 4 ст. 147 ЦКУ), вартість такої частки — не дивіденд. Те саме справедливо і стосовно майна, яке він отримує при виході з ТОВ (ч. 2 ст. 148 ЦКУ).

Тепер розглянемо декілька платежів, що належать до дивідендів. Це, наприклад, частина прибутку, що отримується вкладником командитного товариства (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦКУ). Навіть незважаючи на те, що в зазначеній нормі про це прямо не сказано. Складніша справа з виробничими кооперативами. Вони можуть виплачувати кооперативні виплати (залежать від участі в господарському товаристві) та виплати на паї (залежать від розміру паю). Але, враховуючи визначення дивідендів із п.п. 14.1.49 ПКУ, є підстави вважати, що з податкової точки зору, кооперативні виплати дивідендами не є.

Окрім іншого, розмежовувати дивіденди та інші виплати, що ними не є, потрібно з податкових міркувань

Адже в загальному випадку при виплаті дивідендів вам потрібно сплатити «дивідендний» авансовий внесок (п.п. 153.3.2 ПКУ). Причому пам’ятайте: обов’язок зі сплати «дивідендного» авансового внеску покладається на будь-якого резидента — емітента корпоративних прав, у тому числі на єдиноподатників. Виняток з цього правила становлять платники ФСП та страховики. Крім того, сплачувати «дивідендний» авансовий внесок не потрібно й у випадках, перелічених у п.п. 153.3.5 ПКУ (зокрема, при виплаті дивідендів фізичним особам). Докладніше про це читайте у статті на  с. 11 цього номера.

Виплата дивідендів: право чи обов’язок?

Відповідь на запитання, винесене в заголовок цього розділу, залежить від того, про що ми говоримо: (1) про ухвалення рішення щодо виплати дивідендів або (2) про виплату дивідендів на підставі такого рішення. Зараз пояснимо.

Рішення про виплату дивідендів. Прийняти це рішення — це виключно право, а не обов’язок вищого органу управління (для господарських товариств це, як правило, загальні збори). Це стосується всіх названих вище юридичних осіб, у тому числі АТ, ТОВ, приватних підприємств.

Але, попри це, питання про виплату дивідендів загальним зборам доведеться виносити на порядок денний майже завжди. Для АТ обов’язковість подібних дій прописано у ч. 2 ст. 32 Закону про АТ. Що стосується ТОВ і товариств із додатковою відповідальністю, то тут це питання має бути розглянуте на вимогу будь-якого учасника. Головне, щоб він заявив його не пізніше ніж за 25 днів до початку загальних зборів (ст. 60 Закону № 1576).

Тепер звернемо увагу на кілька нюансів:

1) змусити загальні збори прийняти рішення про виплату дивідендів, у тому числі в судовому порядку, не можна (див. п. 35 постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2008 р. № 13). При цьому майте на увазі: якщо прибуток є, але дивіденди не виплачуються, «дивідендний» авансовий внесок сплачувати не потрібно. Податківці про це інколи забувають, але суди, на щастя, виправляють їх (див. ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012 р. у справі № 0670/9171/11, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.05.2012 р. у справі № 25025/12);

2) рішення про суму прибутку, який буде спрямовано на виплату дивідендів, перебуває в повному віданні вищого органу управління юридичної особи. Отже, він може спрямувати на цю мету 100 % прибутку, а може і 1 %;

3) неприйняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів — це не причина для того, щоб подавати позов для його скасування. Звернутися до суду для визнання такого рішення недійсним варто лише в тому випадку, якщо його прийняли з порушенням законодавства (див., зокрема, пп. 17 — 18 постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2008 р. № 13). Наприклад, якщо рішення прийняте за відсутності кворуму (для ТОВ — це присутність учасників/їхніх представників, котрі володіють понад 60 % голосів) або в разі відсутності на порядку денному загальних зборів АТ питання про розподіл прибутку (ч. 2 ст. 32 Закону про АТ) тощо.

Ви ознайомилися із загальним правилом. Тепер же пропонуємо вам подивитися на декілька винятків.

Виняток перший. Виплата дивідендів за привілейованими акціями (на відміну від їх виплати за простими акціями) — обов’язок АТ. Отже, прийняти рішення про невиплату дивідендів за такими акціями загальні збори не можуть. Навіть якщо його не прийняти, обов’язок зі сплати дивідендів за цими акціями не зникне (виплатити їх потрібно у строк, що не перевищує 6 місяців після закінчення звітного року, — ч. 2 ст. 30 Закону про АТ).

Причому зауважте: це правило не залежить від того, отримало АТ у звітному році прибуток чи ні (в останньому випадку дивіденди виплачуються за рахунок коштів резервного капіталу або спецфонду — про це ви прочитаєте далі).

Виняток другий. Для державних унітарних підприємств виплата дивідендів — це не право, а обов’язок (ст. 111 Закону № 185). Це ж стосується господарських товариств з держчасткою та комунальних підприємств. Прочитати про це ви можете в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 8, с. 31.

Виняток третій. У деяких випадках нарахування й виплата дивідендів обмежуються. Наприклад, загальні збори не мають права прийняти рішення про виплату дивідендів у випадку зменшення вартості чистих активів до розміру меншого, ніж розмір статутного капіталу та резервного фонду (п. 2 ч. 3 ст. 158 ЦКУ). Про це ви прочитаєте далі.

Виплата дивідендів. Якщо рішення про виплату дивідендів прийняте, то юридична особа зобов’язана виплатити їх. Якщо ж дивіденди вона не виплачує або виплачує не в повному обсязі (строк виплати фіксується в рішенні, причому для АТ він не може перевищувати 6 місяців після його прийняття), то цим така особа порушує свої грошові зобов’язання.

У цьому випадку учасник отримує право вимагати виплати таких дивідендів у судовому порядку (п. 35 постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2008 р. № 13)

Окрім цього, він може розраховувати на отримання неустойки, процентів та інфляційних (щодо інфляційних та процентів див., наприклад, постанову ВГСУ від 16.11.2011 р. у справі № 42/95).

Хто має право отримати дивіденди

Отримати дивіденди можуть акціонери/учасники товариства або приватного підприємства. При цьому нагадуємо: акціонерами/учасниками можуть бути фізична та юридичні особи*, а в деяких випадках — держава і територіальні громади (ч. 1 ст. 114 ЦКУ, ст. 3 Закону № 1576, ч. 1 ст. 4 Закону про АТ, ч. 1 ст. 63 ГКУ). Далі розглядатимемо це питання в розрізі організаційно-правових форм.

* Для юридичних осіб винятки з цього правила можуть передбачатися законодавством, зокрема Декретом Кабміну «Про впорядкування діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, створених за участі державних підприємств» від 31.12.92 р. № 24-92.

Акціонерні товариства. Особи, які мають право отримати дивіденди, вносяться до спеціального переліку. Його має скласти наглядова рада (ч. 4 ст. 30 Закону про АТ):

1) за простими акціями — після того, як загальні збори приймуть рішення про виплату дивідендів;

2) за привілейованими акціями — протягом одного місяця після закінчення звітного року.

Зауважте: якщо акціонер продасть акції після затвердження такого переліку, але до виплати дивідендів, право на їх отримання залишається за ним (ч. 4 ст. 30 Закону про АТ). Тож прив’язка робиться насамперед до відомостей, зафіксованих у переліку.

При цьому у вас може виникнути запитання: чи всі акціонери повинні отримати дивіденди в однаковій пропорції?

Для відповіді на нього пригадаємо, що акції бувають двох типів: прості та привілейовані (ч. 3 ст. 20 Закону про АТ). Прості акції емітуються обов’язково, а привілейовані — за бажанням засновників, але в сумі, що не перевищує 25 % статутного капіталу (відомості про це вказуються у статуті). Причому прості акції не поділяються на класи, а тому розмір дивідендів за ними з розрахунку на одну акцію буде однаковим для всіх акціонерів (ч. 1 ст. 30 Закону про АТ).

Щодо привілейованих акцій діє інше правило. Річ у тім, що АТ може емітувати декілька класів привілейованих акцій (ч. 3 ст. 20 Закону про АТ). При цьому права за кожним із них, у тому числі в частині розміру дивідендів, можуть відрізнятися. До речі, інформація про це має фіксуватися у статуті (п. 6 ч. 2 ст. 13, ч. 3 ст. 30 Закону про АТ). Таким чином, розмір дивідендів за привілейованими акціями може відрізнятися як від розміру дивідендів за простими акціями, так і від розміру дивідендів за привілейованими акціями іншого класу.

Інші господарські товариства. При виплаті дивідендів такими товариствами, на відміну від АТ, жодних переліків складати не потрібно. Право на отримання дивідендів мають усі особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів**, зафіксованого в рішенні про їх виплату (п. «б» ч. 1 ст. 10 Закону № 1576). Отже, наприклад, якщо особа продасть свою частку після прийняття рішення про виплату дивідендів, але до настання строку їх виплати, дивіденди вона вже не отримає. Як бачите, це правило відрізняється від того, з яким ви ознайомилися вище в частині АТ.

** Законодавство не містить визначення цього строку. Про це свого часу повідомила Професійна асоціація реєстраторів та депозитаріїв (див. лист від 21.09.99 р. N 01-03/870). Їх висновок стосувався тільки АТ, але він здебільшого справедливий і для інших товариств. Так, початок такого строку варто зафіксувати в рішенні про їх виплату і, крім того, в установчих документах. При цьому початок такого строку найкраще встановлювати як перший день виплати дивідендів.

При цьому тут виникає те саме запитання: чи всі учасники повинні отримати однаковий із роз­рахунку на свою частку в статутному капіталі розмір дивідендів? Щоб відповісти на нього, потрібно пригадати: одне з прав учасників господарських товариств — отримувати дивіденди пропорційно своїй частці (п. «б» ч. 1 ст. 10 Закону № 1576). Це загальне правило, і його потрібно застосовувати в усіх випадках, якщо закон не допускає іншого. До речі, у частині ТОВ те, що всі його учасники мають рівні права, підтверджують і суди (див. постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 р. у справі № 32/178-57/180-26/236). Таким чином, у загальному випадку розмір дивідендів щодо кожного учасника має визначатися в однаковій сумі пропорційно його частці.

Але попереджаємо: як ми вже говорили, це загальне правило. Тепер пропонуємо вам ознайомитися з кількома нюансами.

По-перше, окремі організаційно-правові форми не зобов’язані виплачувати дивіденди в однакових пропорціях. Це стосується:

1) повних та командитних товариств. Так, у ч. 1 ст. 123 ЦКУ зазначено, що засновницький договір може передбачати й інші правила, у тому числі різні пропорції виплати дивидендів*. Наприклад, залежно від ступеня участі в господарській діяльності товариства. Головне, пам’ятайте: повністю позбавити учасника права на участь у розподілі прибутку не можна (ч. 2 ст. 123 ЦКУ);

2) виробничих кооперативів. Як ми вже говорили, розмір кооперативних виплат залежить від участі в господарській діяльності кооперативу (ст. 26 Закону № 1087).

* Інші правила можна передбачити і за домовленістю учасників (головне, щоб вони не суперечили правилам, зафіксованим у засновницькому договорі).

По-друге, на практиці може виникнути запитання щодо ТОВ і товариств з додатковою відповідальністю: як бути з учасниками, які не оплатили або не повністю оплатили свої частки? Чи можуть вони брати участь у загальних зборах та отримувати дивіденди? На жаль, прямої відповіді на це запитання немає. Якщо прочитати п. 2.6 Рекомендацій Президії ВГСУ від 28.12.2007 р. № 04-5/14, то закономірний висновок, що учасники, які не оплатили або не повністю оплатили свої частки, не повинні позбавлятися подібних прав. Водночас, ураховуючи торішнє рішення КСУ від 05.02.2013 р. № 1-рп/2013 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 18, с. 5), цей висновок безумовно є справедливим тільки в межах першого року з дня держреєстрації товариства.

Приватні підприємства. У цьому випадку складати списки також не потрібно. При цьому право на дивіденди, як і в попередньому випадку, буде в особи, яка володіє часткою на початок строку виплати дивідендів.

Що стосується пропорцій виплати дивідендів, то нагадаємо: як ми вже говорили, порядок діяльності приватних підприємств, у тому числі розподілу прибутку, чітко ніде не прописано. З цією метою потрібно орієнтуватися на загальні норми та положення статуту. У зв’язку з цим ніщо, імовірно, не забороняє вказати у статуті правила розподілу прибутку без прив’язки до пропорцій у статутному капіталі.

Із чого виплачувати дивіденди (база їх нарахування)

У загальному випадку дивіденди виплачуються з чистого прибутку юридичної особи. Причому зауважте: не податкового, а саме бухгалтерського прибутку. Якщо точніше, з того, який зафіксовано:

1) у гр. 3 ряд. 2350 ф. № 2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)» (складається в загальному випадку);

2) у гр. 3 ряд. 2350 ф. № 2-м «Звіт про фінансові результати»;

3) у гр. 3 ряд. 2350 ф. № 2-мс «Звіт про фінансові результати».

Водночас для повноцінного розуміння картини потрібно зробити кілька уточнень.

По-перше, у вас може виникнути запитання: а що, як за результатами року ви отримали прибуток, але на балансі у вас значиться непокритий збиток? Ця ситуація може статися, якщо, наприклад, діяльність за попередній рік була збитковою. Чи можна виплатити дивіденди в подібному випадку? Зауважте: будь-яких заборон на це немає. Як і обов’язку спрямовувати прибуток поточного року на покриття збитків минулих років. Отже, якщо за підсумками року ви отримали прибуток, то рішення про виплату дивідендів може бути прийняте навіть за наявності в балансі непокритого збитку.

По-друге, якщо в попередніх роках ви отримували прибуток і він при цьому залишився нерозподіленим, ви можете розподілити його за підсумками поточного року. Тут обмежень також немає. При цьому для АТ можливість використання такого нерозподіленого прибутку для виплати дивідендів прямо зазначена в ч. 2 ст. 30 Закону про АТ.

По-третє, якщо прибуток в поточному році ви не отримали (і при цьому у вас немає нерозподіленого прибутку минулих років), то й дивіденди виплатити нема з чого. Це загальне правило, але на дивіденди за привілейованими акціями воно, як ви вже знаєте, не поширюється. Дивіденди за ними потрібно виплатити обов’язково. Для цього використовуються кошти резервного капіталу або спецфонду для виплати дивідендів. Про те, як формується резервний капітал, читайте в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 34, с. 28.

Що стосується спецфонду, то він створюється в разі, якщо це передбачає статут. Формується він за рахунок щорічних відрахувань із чистого прибутку або за рахунок нерозподіленого прибутку. Розмір таких відрахувань визначають загальні збори. Використовувати кошти такого фонду для інших цілей заборонено (див. Порядок формування та використання спеціального фонду для виплати дивідендів за привілейованими акціями, затверджений рішенням ДКЦПФР від 29.09.2011 р. № 1376).

По-четверте, власне наявність чистого/нерозподіленого прибутку не означає, що дивіденди можна буде фактично виплатити

Річ у тім, що дивіденди виплачуються акціонерам/учасникам не абстрактним прибутком, а реальними грошима або майном (про це поговоримо пізніше). Водночас прибуток може бути сформовано, наприклад, за рахунок проданих, але не оплачених товарів, робіт або послуг.

Таким чином, після того як рішення про виплату дивідендів буде прийнято, доведеться потурбуватися про те, щоб у вашому розпорядженні перебувала достатня сума грошових коштів або вартість майна. Адже, як ми вже говорили, якщо у строк, установлений для виплати дивідендів, дивіденди так і не виплачені, акціонери/учасники набувають права вимагати сплати неустойки, інфляційних та процентів річних.

У якій формі виплачувати дивіденди

Для АТ відповідь на це запитання міститься в законі (ч. 1 ст. 30 Закону про АТ). Такі товариства можуть виплачувати дивіденди (як за простими, так і за привілейованими акціями) виключно в грошовій формі.

Для інших товариств та приватних підприємств законодавство в цій частині лаконічніше. Якщо точніше, то воно взагалі не висуває вимог до форми виплати дивідендів. Отже, по суті, вона може бути будь-якою, у тому числі натуральною* (хоча переважно дивіденди виплачують усе-таки у грошовій формі). Головне, щоб в установчих документах товариства/приватного підприємства не було заборони на таку негрошову форму.

* Якщо дивіденди виплачуються в негрошовій формі, то суму «дивідендного» авансового внеску потрібно розраховувати виходячи з вартості такої виплати, розрахованої за звичайними цінами (п.п. 153.3.2 ПКУ). При цьому зі зрозумілих причин з реалізацією цієї норми можуть виникнути проблеми.

До речі, для виробничих кооперативів можливість виплати дивідендів у негрошовій формі прямо підтверджує ст. 26 Закону № 1087. У ній зазначено, що виплати на паї (як ми вже говорили, вони є дивідендами) можуть здійснюватися у грошовій формі, товарами, цінними паперами, а також в інших формах, передбачених статутом.

Як підсумок до цього розділу зауважимо: незважаючи на те, що в деяких випадках дивіденди можна виплатити в натуральній формі, форма їх нарахування завжди грошова.

З якою періодичністю виплачувати дивіденди

У загальному випадку дивіденди виплачуються за підсумками діяльності за рік. Але інколи при цьому запитують: чи можна робити це частіше? Наприклад, за підсумками діяльності за квартал. Давайте розглянемо його в розрізі організаційно-правових форм.

Акціонерні товариства. Як правило, АТ можуть виплатити дивіденди тільки за підсумками року. Цей висновок підтверджується, зокрема, тим, що вони виплачують дивіденди з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку (ч. 2 ст. 30 Закону про АТ).

Інші господарські товариства. Можливість виплати дивідендів частіше, ніж раз на рік, для ТОВ і товариств із додатковою відповідальністю свого часу прямо підтвердив Мін’юст (див. лист від 10.06.2011 р. № 379-0-2-11-8.1, на с. 43). Обмеження в цій частині може передбачати лише статут. До речі, з цієї причини проблеми можуть виникнути у ТОВ, що діють на підставі модельного статуту (затверджено постановою Кабміну від 16.11.2011 р. № 1182). Це пов’язане з тим, що його п. 3 вказує: виплата частини прибутку здійснюється один раз на рік за підсумками календарного року протягом I кварталу.

Для повних/командитних товариств це питання має вирішуватися аналогічно. Також читайте про це в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 92, с. 42.

Приватні підприємства. Вимог до періодичності виплати дивідендів приватними підприємствами в законодавстві немає. Отже, тут усе залежить від того, чи прописано заборону на це у статуті підприємства.

Обмеження на виплату дивідендів

Спочатку подивимося на загальні обмеження, що діють незалежно від організаційно-правової форми.

По-перше, це включення майна платника, яким планувалося виплатити дивіденди, до складу податкової застави. Нагадуємо: майно, що потрапило до податкової застави, перелічується в акті опису (п. 89.3 ПКУ). Якщо це сталося, то пам’ятайте: відчужувати такі кошти/майно, у тому числі для виплати дивідендів, можна тільки за попередньою згодою контролерів*.

* Зробити це можна і в тому випадку, якщо податківці не дадуть відповіді на ваш запит протягом 10 днів.

По-друге, якщо платник є «нульовиком» з податку на прибуток. У цілому виплата дивідендів такими особами не заборонена, однак це призведе до втрати платником свого статусу як «нульовика» (п. 154.6 ПКУ).

З рештою обмежень розберемося в розрізі організаційно-правових форм.

Акціонерні товариства. Загальні збори не можуть прийняти рішення про виплату дивідендів:

1) у частині акцій, викуплених АТ. Це пов’язане з тим, що такі акції в разі розподілу прибутку не враховуються (ч. 3 ст. 66 Закону про АТ);

2) до повної сплати всього статутного капіталу;

3) при зменшенні вартості чистих активів до розміру меншого, ніж розмір статутного капіталу та резервного фонду;

4) в інших випадках, установлених законом. Такі випадки передбачені Законом про АТ, зокрема його ст. 31. Давайте подивимося на ці обмеження.

Обмеження на виплату дивідендів згідно зі ст. 31 Закону про АТ

№ з/п

Прості акції

Привілейовані акції

Загальні збори не мають права прийняти рішення про виплату дивідендів, якщо:

1

Звіт про результати розміщення акцій не зареєстровано

2

Власний капітал АТ менший, ніж статутний капітал, резервний капітал та розмір перевищення ліквідаційної вартості привілейованих акцій над їх номінальною вартістю

АТ не має права виплатити дивіденди, якщо:

1

АТ має зобов’язання щодо викупу акцій у випадках, перелічених у ст. 68 Закону про АТ

Поточні дивіденди за привілейованими акціями, власники яких мають перевагу в черговості їх отримання, ще не повністю виплачені

2

Поточні дивіденди за привілейованими акціями ще не повністю виплачені

 

Інші господарські товариства. ТОВ і товариства з додатковою відповідальністю не можуть виплатити дивіденди в частині часток, викуплених самим товариством (ст. 53 і 65 Закону № 1576).

Загальний порядок виплати дивідендів

У найзагальнішому вигляді виплата дивідендів складається з декількох етапів:

1) загальні збори або інший вищий орган управління (залежно від організаційно-правової форми юридичної особи) приймають рішення про виплату дивідендів. Особливості такого прийняття залежать від організаційно-правової форми юридичної особи;

2) вищий виконавчий орган юридичної особи на підставі такого рішення видає наказ про на рахування та виплату відповідної суми дивідендів;

3) здійснюється виплата дивідендів: на поточний рахунок акціонера/учасника або з каси. Нагадуємо: виплатити дивіденди потрібно у строк, установлений рішенням загальних зборів чи іншого вищого органу управління. Причому для АТ він не може перевищувати 6 місяців з дати прийняття рішення, а за привілейованими акціями — 6 місяців після закінчення звітного року.

Наочно ця процедура має такий вигляд:

 

img 2

Процедура виплати дивидендів

 

Як бачите, замало тільки отримати прибуток. Щоб скористатися його плодами, вам доведеться виконати низку правил та вимог. Але це якраз той випадок, коли шкурка вичинки варта. Тим більше що після ознайомлення з цим матеріалом проблем з цим у вас уже не виникне.

 

висновки


img 3
 
 
  • Зобов’язати загальні збори виплатити дивіденди не можна. Це їх виключне право. Виняток — дивіденди за привілейованими акціями.

  • Якщо рішення про виплату дивідендів прийняте, але в належний строк вони так і не виплачені, їх виплати можна вимагати в судовому порядку.

  • Акціонерні товариства виплачують дивіденди за підсумками року. У свою чергу, у інших юридичних осіб періодичність їх виплати не обмежується.

  • У деяких передбачених законом випадках виплата дивідендів обмежується.

 
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі