 | навчання за кордоном |  |
Щодо надання відпусток у зв’язку з навчанням працівника
Лист Міністерства соціальної політики України від 28.12.2013 р. № 563/13/116-13
(витяг)
<…>
Згідно зі статтею 2 Конвенції Міжнародної організації праці № 140 «Про оплачувані навчальні відпустки», ратифікованої Законом України від 26.09.2002 р. № 174-IV, кожен член організації розробляє і провадить політику, яка сприяє наданню оплачуваних навчальних відпусток, методами, що відповідають національним умовам та практиці.
Умови надання навчальних відпусток визначені статтею 15 Закону України «Про відпустки», відповідно до якої працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах із вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки, тривалість яких залежить від курсу, форми навчання та рівня акредитації навчального закладу.
Положення про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах, затверджене постановою Кабінету Міністрів від 09.08.2001 р. № 978, поширюється на вищі навчальні заклади, вищі професійні училища незалежно від форм власності та підпорядкування, які здійснюють підготовку (перепідготовку) фахівців за певними спеціальностями певних освітньо-кваліфікаційних рівнів на підставі ліцензії Міністерства освіти і науки України.
Підставою для надання такої відпустки є заява працівника та довідка-виклик навчального закладу, де мають бути зазначені: форма навчання; рівень акредитації навчального закладу; курс, на якому працівник навчається.
З урахуванням викладеного проблема щодо надання додаткових оплачуваних відпусток у зв’язку з навчанням працівникам, які працюють на підприємствах, установах, в організаціях України, а навчаються в навчальних закладах за кордоном, полягає у відмінностях законодавства про освіту, у тому числі визначення рівнів акредитації навчальних закладів, порядку їх надання (на підставі якого документа роботодавець повинен надати працівнику таку відпустку).
Тому, на нашу думку, працівникам, які навчаються в навчальних закладах за кордоном, додаткові оплачувані відпустки у зв’язку з навчанням можуть надаватися тільки за умови, що навчання здійснюється в порядку, встановленому законодавством відповідної держави, і закінчується видачею диплома, еквівалентного диплому українського вищого навчального закладу, тобто який визнається в Україні.
Видана навчальним закладом довідка-виклик є підтвердженням того, що працівник успішно навчається (тобто за ним немає академзаборгованості). Вимоги адміністрації підприємства щодо отримання від навчального закладу або працівника-студента довідок про відсутність за ним академзаборгованості, а також ненадання йому відпустки у зв’язку з навчанням у разі непред’явлення таких довідок є неправомірними.
<…>
Директор Департаменту А. Товстенко
| коментар редакції |  |
Працівник здобуває освіту за кордоном: чи надати навчальну відпустку? Мінсоцполітики — «за»!
У листі, що коментується, Мінсоцполітики фактично дозволяє надавати навчальні оплачувані відпустки працівникам українських підприємств (установ, організацій), які здобувають освіту в іноземних вищих навчальних закладах. І все б нічого, якби не одвічне «але» та пресловуті «умови».
Нагадаємо, що на навчальну відпустку мають право працівники, які працюють та паралельно успішно «черпають знання» у вищих навчальних закладах на заочній або вечірній формі навчання (ст. 216 Кодексу законів про працю України, ст. 15 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР, далі — Закон про відпустки).
При цьому тривалість навчальної відпустки* залежить від кількох факторів, зокрема рівня акредитації вищого навчального закладу, в якому працівник здобуває освіту.
* Ознайомтесь із тривалістю навчальної відпустки в спецвипуску газети «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 4.
Цікаво, що вищезгадані норми не містять вимоги про надання такої відпустки виключно при навчанні у вітчизняних вищих навчальних закладах. Взагалі у них не йдеться про поділ закладів на вітчизняні та іноземні.
Уся «заковика» криється у рівнях акредитації вищого навчального закладу. Річ у тім, що акредитуватися за вітчизняним законодавством можуть лише вищі навчальні заклади, які здійснюють діяльність на підставі ліцензії Міністерства освіти і науки України.
Виходить, що право на навчальну відпустку виникає лише у тих працівників, які здобувають освіту у вищих навчальних закладах, акредитованих відповідно до українського законодавства. Тоді як при навчанні за кордоном відповідну відпустку не надають.
Такий висновок із обґрунтуванням у прив’язці до рівнів акредитації вишів кілька років поспіль надавало профільне Міністерство праці та соціальної політики (листи від 12.03.2007 р. № 66/06/186-07 та від 07.12.2005 р. № 647/036/116-05). Можливість надання та оплати відпустки у зв’язку з навчанням за кордоном була надана лише у разі наявності прямої згадки про це у колективному договорі. На нашу думку, це справедливе тільки для госпрозрахункових підприємств. Адже у бюджетній установі, де кожна «копійка на рахунку», контролюючі органи такого не дозволять.
Але близько двох років тому в неофіційний консультації, а на цей час й у листі, що коментується, Мінсоцполітки змінило свою позицію на геть протилежну. Так, Міністерство вважає: працівникам, які навчаються у навчальних закладах за кордоном, додаткова відпустка у зв’язку із навчання може бути надана. Головна умова: навчання в іноземній державі має закінчуватися видачею диплома, еквівалентного диплому українського вищого навчального закладу, тобто такого, що визнається в Україні.
Що мається на увазі під еквівалентністю дипломів? Річ у тім, що між Україною та низкою держав існують домовленості про взаємне визнання та еквівалентність дипломів про освіту. Такі угоди укладені, наприклад, з Російською Федерацією, Білоруссю, Казахстаном, Молдовою, Азербайджаном, Угорщиною, КНР тощо.
Радимо уважно вивчити відповідну угоду щодо визнання документа про освіту.
Переконалися у визнанні диплому від іноземного вищого навчального закладу в Україні? Тоді для отримання навчальної відпустки працівник повинен надати за місцем роботи такі документи:
— заяву про надання відпустки у зв’язку із навчанням;
— довідку-виклик закладу освіти на навчання.
Щодо останнього документа зауважимо: на навчальну відпустку може претендувати лише той працівник, який успішно навчається. А підтвердженням успішності якраз і є довідка-виклик. На нашу думку, це може бути й інший інтерпретований документ від іноземного вищого навчального закладу, в якому працівника викликають на навчання. Тобто таким чином працівник підтверджує, що він дійсно продовжує навчання й має потребу у навчальній відпустці.
Роботодавець не має права вимагати від працівника довідку про відсутність академзаборгованості. Про це йдеться й листі, що коментується, а також у листі Мінсоцполітики від 02.01.2013 р. № 2/13/116-13.
Наостанок зауважимо про тривалість навчальної відпустки. Раніше ми відзначили, що вона залежить, зокрема, від рівня акредитації вищого навчального закладу. Звісно, іноземний виш такої акредитації не має. Виходить, що визначити тривалість відпустки у зв’язку із навчанням неможливо?
Ми вважаємо, що ні. Адже рівень акредитації має значення при наданні такої відпустки, якщо працівник здобуває освіту на вечірній формі навчання. При навчанні на заочній формі такий чинник вже не відіграє роль.
Погодьтеся, що працювати на теренах нашої держави та одночасно навчатися в іноземному вищому навчальному закладі можна лише на заочній формі. А тому, на нашу думку, проблем із визначенням тривалості навчальної відпустки не виникне — для цього достатньо зазирнути до ст. 15 Закону про відпустки.
Людмила Бєлєвцова
