Закон про окупацію «запрацював»: як змінився статус Криму?
У першій половині 2014 року в Україні відбулося стільки подій державного (та що там, світового!) масштабу, скільки не налічити за весь час її незалежності. У числі перших, як за порядком, так і за значимістю, — події у Криму. Але не вдаватимемося до їх оцінки або інших подібних подробиць. Натомість нагадаємо, що наприкінці минулого місяця набрав чинності Закон, який встановлює на території півострова правовий режим тимчасово окупованої території. Про те, до чого це призведе, ви зможете дізнатися з цієї статті.
Віталій Смердов, податковий експерт
З 27 квітня 2014 року на території Криму «запрацював» особливий правовий режим — тимчасово окупованої території. Він триватиме доти, доки на півострові не буде повністю відновлено конституційний лад України.
Що це означає? Головним чином те, що в цей період усім нам доведеться враховувати вимоги Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 р. № 1207-VII (далі — Закон про окупацію). Його опубліковано в газеті «Голос України» від 26.04.2014 р. № 83. Причому запам’ятайте: цей Закон є спеціальним щодо будь-яких інших нормативно-правових актів. Інакше кажучи, якщо його норми суперечитимуть іншим нормативно-правовим актам, застосовувати потрібно норми цього Закону* (див. п. 2 розд. II Закону про окупацію).
* Це правило не повинне поширюватися на Конституцію та міжнародні договори. Водночас законодавець про це змовчав.
Цілком імовірно, дещо про згадані вимоги Закону про окупацію ви вже знаєте. Прочитати про це ви могли у статті «Кримська криза»: як тепер працювати з кримськими контрагентами?» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 28, с. 29). Щоправда, в ній ми використовували положення проекту цього Закону, поданого на друге читання (на момент підготовки тієї статті нардепи його ще не прийняли). Тепер же, коли текст Закону нарешті перед очима, виявилося, що він містить низку помітних відмінностей. Давайте подивимося яких.
В’їзд/виїзд із території півострова
На щастя, нардепи обійшлися без запровадження надмірно жорстких правил перетину «кордону» півострова. Нагадаємо, спочатку вони мали намір зобов’язати всіх осіб (крім кримчан), які перетинають цю ділянку, пред’являти спеціальний дозвіл. У тексті Закону це правило сформульоване «м’якше».
Громадянам України для в’їзду на територію/виїзду з території півострова достатньо пред’явити лише документ, який посвідчує особу та підтверджує громадянство України (ч. 1 ст. 10 Закону про окупацію). Як правило, це паспорт громадянина України. Жодних дозволів додатково подавати не потрібно.
Але майте на увазі: власне в’їзд/виїзд, як і очікувалося, можна здійснювати виключно через спеціальні контрольні пункти
Запам’ятайте це, адже порушення цього правила може:
1) призвести до застосування адмінсанкцій, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-Х. Якщо точніше, його ст. 202 (за порушення режимних правил у контрольних пунктах*), ст. 2042 (за порушення порядку в’їзду на територію/виїзду з території півострова). Такі справи розглядають, відповідно, органи Державної прикордонної служби та суди;
2) стати підставою для підозри у кримінальному злочині. Це встановлено ст. 3321 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 р. № 2341-III — за порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї з метою заподіяння шкоди інтересам України.
* Ці правила встановлює Державна прикордонна служба (п. 131 ст. 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 р. № 661-IV).
Іноземцям та особам без громадянства складніше: от вони перетинати «кордон» Криму можуть лише за спеціальними дозволами. Причому так само, як і громадяни України, робити вони це мають право тільки через спеціальні контрольні пункти. Порядок в’їзду на територію Криму та виїзду з неї для іноземців та осіб без громадянства найближчим часом повинен затвердити Кабмін**. Майте на увазі: якщо така особа спробує виїхати з території півострова через контрольний пункт без зазначеного дозволу, то її в найкоротший строк повернуть до держави, яка видала паспортний документ, або на окуповану територію. При цьому в її паспортному документі зроблять відмітку про тимчасову заборону в’їзду на територію України (ст. 141 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 р. № 3773-VI).
** Може здатися, що це правило має діяти тільки для тих осіб, які в’їжджають на територію півострова з материкової частини України. Проте майте на увазі: текст Закону підстав для таких висновків не дає. Інакше кажучи, якщо, наприклад, громадянин РФ потрапить на територію півострова безпосередньо з території РФ, а не через спеціальний контрольний пункт, і без дотримання зазначеного Порядку, то, взагалі-то, він порушить законодавство України.
Підсумовуючи це питання, зауважимо, що з 30 квітня 2014 року Кабмін тимчасово закрив низку контрольних пунктів (див. розпорядження від 30.04.2014 р. № 424-р). Перелік таких пунктів наведено в додатку до зазначеного документа. Утім, майте на увазі: це здебільшого стосується пунктів морського і повітряного сполучення.
Свобода економічної діяльності
Для вас, мабуть, не стане відкриттям те, що Закон про окупацію мав установити спеціальні вимоги до провадження господарської діяльності на півострові. Нагадаємо, що законодавець, зокрема, збирався заборонити/обмежити на території півострова провадження окремих видів госпдіяльності: яка ліцензується, патентується тощо.
В остаточному варіанті Закону подібних вимог немає. Але чи означає це, що можна зітхнути спокійно?
На жаль, ні, оскільки, судячи з усього, у майбутньому ВРУ має намір урегулювати це питання на рівні самостійного закону. Про це свідчить ч. 1 ст. 13 Закону про окупацію.
Зараз невідомий навіть приблизний зміст подібного Закону. Але сподіваємося, що нардепи підійдуть до його наповнення більше з розумом, ніж з емоціями, і врахують, зокрема:
1) проблему з розрахунками між українськими суб’єктами господарювання та їх кримськими контрагентами. Зокрема, якщо такі контрагенти захочуть перевести розрахунки на рублі. Про це ви могли прочитати в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 37, с. 31;
2) питання про те, яке законодавство застосовувати при вчиненні правочинів із кримськими контрагентами. На перший погляд, проблеми в цій частині виникнути не повинно. Адже Крим — це частина території України, тому застосовувати при вчиненні таких правочинів потрібно саме українське законодавство (без урахування норм Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 р. № 2709-IV). От тільки не зрозуміло, чи стосується це суб’єктів господарювання, які створені на території Криму після встановлення правового режиму окупації, а також тих із них, які зареєстровані в органах РФ, але діяльність провадять на території Криму. Водночас, цілком імовірно, що нардепи роблять прив’язку не до статусу контрагента, а до місцезнаходження майна. Тобто якщо воно знаходиться на території Криму, то щодо правочинів із ним має застосовуватися українське законодавство. Про це свідчать ч. 3 — 5 ст. 11 Закону про окупацію.
На завершення розділу приділимо увагу підприємцям, які після відомих подій вирішили виїхати з території півострова. Якщо продовження такої підприємницької діяльності неможливе, вони можуть припинити її у спрощеному порядку. Його найближчим часом повинен затвердити Кабмін (ч. 6 ст. 7 Закону про окупацію). Якщо ж такі особи мають намір продовжити підприємницьку діяльність, їм, зокрема, потрібно внести зміни до Єдиного держреєстру та стати на податковий облік за новим місцезнаходженням. Реєстрацію зміни місцезнаходження в такому разі здійснюють держреєстратори в областях і м. Києві (п. 1 наказу Мін’юсту від 14.03.2014 р. № 525/5). Що стосується взяття на податковий облік, то податківці дохідливо розповіли про це в підкатегорії 119.14 БЗ. Про інші нюанси, пов’язані зі зміною місцезнаходження суб’єктами господарювання (не тільки кримчанами), читайте на с. 14 сьогоднішнього номера.
Купівля/продаж майна, розташованого у Криму
Право власності/інші речові права на майно (у тому числі на нерухомість), розташоване на території півострова, зберігається за фізособами та підприємствами, якщо вони придбали його згідно із законами України. Зрозуміло, що ця норма запроваджена насамперед для того, щоб захистити права на майно, які набувалися до встановлення режиму тимчасової окупації. Але, на жаль, вона може породити і певні проблеми. Наприклад, вони можуть виникнути в тих, хто набуде права на розташоване у Криму майно за правилами, установленими законодавством РФ (якщо правила обігу такого майна, передбачені законодавством України, істотно відрізняються від них).
Окрему увагу нардепи приділили і набуттю/припиненню права власності на кримську нерухомість. Вони передбачили, що такі дії потрібно здійснювати за межами тимчасово окупованої території за законодавством України. Судячи з усього, ідеться, зокрема, про Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV і Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952-IV. Що стосується держреєстратора, зобов’язаного зареєструвати відповідні права, то його доведеться визначати в порядку, затвердженому Кабміном*. Майте це на увазі, оскільки порушення цих правил призведе до нікчемності правочину (ч. 5 ст. 11 Закону про окупацію).
* Цей порядок повинен застосовуватися лише в разі неможливості здійснення держреєстратором повноважень із держреєстрації на території півострова.
Інші зміни
Територіальна підсудність. Законодавець змінив територіальну підсудність у справах, які повинні були розглядати суди, розташовані на півострові. Такі справи залежно від юрисдикції мають розглядатися судами міста Києва та Київської області (ст. 12 Закону про окупацію).
Кримінальна відповідальність юросіб. Ви, ймовірно, знаєте, що з 1 вересня цього року законодавець планував запровадити кримінальну відповідальність для юросіб. Причому це ніяк не пов’язано з «кримським питанням». Але нардепи, мабуть, вирішили не зволікати і пересунули цю дату на 27 квітня 2014 року (тобто на день набрання чинності Законом про окупацію). Більше того, вони помітно підправили умови та наслідки притягнення до такої відповідальності. Так, зокрема, розширено перелік:
1) злочинів, вчинення яких може стати підставою для притягнення юрособи до кримінальної відповідальності;
2) юросіб, яких можна притягнути до такої відповідальності. Так, тепер до їх числа потрапляють і юрособи публічного права, у тому числі державні органи.
Нагадаємо, що одним із можливих наслідків притягнення юрособи до кримінальної відповідальності є її ліквідація. Очевидно, що це питання заслуговує на особливу увагу. Тому йому буде присвячений окремий матеріал, з яким ви зможете ознайомитися в найближчому майбутньому.
| висновки |  | |
|
