«Земельна» звітність за «антикризовим» Законом — уточнювати чи як?
Закон № 1166* привніс у життя бухгалтера чимало податкових новинок. З основними з них ви, шановні читачі, напевно встигли ознайомитися, читаючи наш експрес-коментар у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 28, с. 11. Частину цих новинок до сьогодні вже встигли оновити, точніше, підкоригувати — цьому посприяв Закон № 1200**. Його, як і наш аналітичний матеріал щодо нього, ви теж мали можливість простудіювати (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 34, с. 5 і 12). Але життя не стоїть на місці — бухгалтеру постійно нагадує про це чергове наближення строків подання податкової звітності. Подивимося, що тут нового у світлі антикризового законодавства.
Ігор Хмелевський, податковий експерт
* Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 р. № 1166-VII.
** Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо усунення окремих неузгодженостей норм законодавства» від 10.04.2014 р. № 1200-VII.
Один із фрагментів відповіді на це об’ємне запитання ви, дорогі друзі, отримали зовсім недавно. Розглядаючи разом із вами нюанси декларування податку на нерухомість (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 32, с. 40), ми дійшли однозначного висновку: уточнюючу «нерухому» звітність подавати все ж доведеться. Щоправда, у Законі № 1166 немає жодного слова про строки такого уточнення, та зате є хоча б правові підстави для зазначених дій — усе-таки змінилася база оподаткування житлової нерухомості. Інші деталі, як завжди, допишуть податківці (див. на с. 4).
Сьогодні черга розібратися із «земельною» звітністю. Давайте копнемо глибше, щоб зрозуміти, що ж ховається під непомітними поправками законодавця, внесеними до розд. XIII Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ), який присвячено справлянню плати за землю. Чи містяться в них вимоги внести зміни до давно вже поданої декларації з цього податку на поточний рік? І якщо так, то до якого строку потрібно встигнути, щоб не запізнитися? СМАЙЛІК ВЕСЕЛИЙ Якщо ж ні, то теж не зайвим буде знати, чому — хоча б для того, щоб упевнено заперечувати перевіряючим.
Отже, Закон № 1166 містить усього дві «земельні» поправки до ПКУ. По одній на кожний із двох різновидів плати за землю. Хто забув, ідеться про (1) земельний податок і (2) орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності. Розглянемо їх у такій же черговості.
Земельний податок за неоцінені ділянки населених пунктів: фантом чи реальність?
Не заглиблюючись у методологію розрахунку земельного податку в цілому (бажаючим вивчити її детально пропонуємо на допомогу тематичний номер газети «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 5), зупинимося на оподаткуванні земель населених пунктів. Зрозуміло, що такий наш вибір не випадковий — «антикризові» зміни до ПКУ, що стосуються земельного податку, зачіпають саме податок за такі землі, причому тільки ті, нормативна грошова оцінка (далі — НГО) яких не проведена.
У зв’язку з цим нагадаємо, що в загальному випадку річну суму земельного податку для земель, нормативну грошову оцінку яких не проведено, визначають так: площу (у кв. м або га) множать на ставку (у грн. за 1 кв. м або га) і (за необхідності) на відповідні коефіцієнти, установлені ст. 275 і 276 ПКУ.
Тож, якщо такі ділянки розташовані в межах населених пунктів, земельний податок обчислюється із застосуванням середніх ставок податку у грн. за кв. м, наведених у п. 275.1 ПКУ. А саме цей пункт і зазнав змін у зв’язку із прийняттям Закону № 1166 (див. таблицю) — у цьому полягає та перша поправка, про яку ми обіцяли розповісти.
Ставки земельного податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, НГО яких не проведена
| Групи населених пунктів із чисельністю населення, тис. осіб | Ставка податку, гривень за 1 кв. метр | Коефіцієнт, що застосовується в містах Києві, Сімферополі, Севастополі та містах обласного значення |
| до 3 | 0,3 |
|
| від 3 до 10 | 0,61 |
|
| від 10 до 20 | 0,97 |
|
| від 20 до 50 | 1,52 | 1,2 |
| від 50 до 100 | 1,83 | 1,4 |
| від 100 до 250 | 2,13 | 1,6 |
| від 250 до 500 | 2,45 | 2,0 |
| від 500 до 1000 | 3,05 | 2,5 |
| від 1000 і більше | 4,28 | 3 |
Оскільки наведені вище ставки набрали чинності вже з 1 квітня цього року, логічно було б замислитися над їх відображенням у податковій звітності. Тим часом, прямої норми, яка зобов’язує землекористувачів у зв’язку зі змінами ставок податку підкоригувати свою звітність, у ПКУ немає. Замість цього в абзаці другому п. 286.4 Кодексу знаходимо таку вимогу:
У разі зміни протягом року об’єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни
Як бачимо, безпосередньо нашої ситуації ця норма не стосується. Адже Закон № 1166 не змінив, приміром, базу оподаткування, як це сталося з податком на нерухомість. Та й об’єкти обкладення земельним податком, визначені ст. 270 ПКУ, залишилися без змін.
Проте податківці на місцях негайно взяли процитовану вище норму на озброєння*. У результаті тих платників, які з початку року застосовували ставки з п. 275.1 ПКУ, що діяли на той час, вони зобов’язують:
— здійснити перерахунок нарахованого після 1 квітня 2014 року податку та подати нову звітну декларацію не пізніше 20 травня цього року, якщо підприємство в поточному році обмежилося річною декларацією із земельного податку;
— застосовувати після 1 квітня 2014 року нові ставки, якщо підприємство в поточному році обрало щомісячний спосіб декларування. У такому разі граничний термін подання першої щомісячної декларації, що враховує зміну ставок, — теж 20.05.2014 р.
* Див., наприклад, інформаційне повідомлення за посиланням http://lv.minrd.gov.ua/media-ark/news-ark/142585.html.
Узагалі-то, із такими вимогами податківців можна було б погодитися, коли б не одне «але»…
За інформацією з офіційного сайта Держземагентства*, у 2013 році в Україні на 100 % завершене проведення нормативної грошової оцінки земель усіх населених пунктів
* Див. за посиланням http://land.gov.ua/hroshova-otsinka-zemel/otsinka-zemel-naselenykh-punktiv.html .
Таким чином, у законодавця не було особливого сенсу змінювати п. 275.1 ПКУ — адже, дотримуючись букви закону, жоден платник податків не повинен на сьогодні його застосовувати. Напевно, і податківцям не варто було акцентувати увагу платників на нових ставках земподатку? А от тут не все так однозначно.
З одного боку, від платника, який своєчасно не отримав відповідної довідки про величину оцінки своєї ділянки, розташованої в межах населеного пункту, вони вимагають самостійно обчислити земельний податок у розмірі 1 % від базової НГО, визначеної згідно з рішенням органу місцевого самоврядування. Саме так зазначено у відповідній консультації, розміщеній у Базі знань, підкатегорія 112.05.
З іншого боку, повсюдного поширення на місцях набула практика примусу таких платників до декларування земельного податку саме за абсолютними ставками, передбаченими п. 275.1 ПКУ. Це й не дивно — сума, розрахована в такий спосіб, виходить набагато більшою, ніж визначена за відносною ставкою, встановленою ст. 274 ПКУ (тобто 1 % від НГО).
Утім, говорити про достовірність розрахунку податкового зобов’язання в такому разі не доводиться. Крім того, залишається небезпека, що після отримання зазначеної довідки податківці заперечуватимуть правомірність віднесення до витрат попередніх періодів сум земельного податку, сплачених у завищеному розмірі. При цьому вони цілком можуть опиратися зменшенню задекларованих і сплачених раніше податкових зобов’язань із цього податку.
Як же правильно вчинити таким платникам? На нашу думку, єдино правильний вихід — у найкоротші строки все ж отримати відомості про величину НГО своєї земділянки і, попри все, подати уточнюючу «земельну» звітність, у тому числі й за минулі періоди. Як це зробити, ви можете дізнатися з газети «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 25, с. 24.
До речі, як роз’яснюють самі ж контролери (див. консультацію в БЗ, підкатегорія 112.05),
право подати уточнюючу податкову декларацію з плати за землю зберігається за платником протягом 1095 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання місячної податкової декларації
Причому незалежно від того, який варіант декларування обрав такий платник у цих звітних періодах.
Крім того, фахівці Міндоходів у БЗ (та сама підкатегорія 112.05) зазначили, що до 01.01.2015 р. подається стара форма податкової звітності з плати за землю, затверджена наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1015 (див. замітку в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 28, с. 4). Для нас у цій консультації зараз важливим є те, що виправлення помилок у податковій звітності за попередні звітні (податкові) періоди у 2014 році також проводиться за допомогою старої декларації.
Орендна плата за землю: за ПКУ чи за обопільною згодою?
Друга «антикризова» поправка, внесена до розд. XIII ПКУ, порушує питання, доволі болюче для багатьох орендарів земельних ділянок державної та комунальної власності. Його ми винесли в підзаголовок цього розділу статті, а відповідь ви, дорогі друзі, з нашою допомогою нещодавно отримали «з вуст» самого Верховного Суду України (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2014, № 12, с. 40). Але не забігатимемо наперед…
Отже, нова редакція п.п. 288.5.1 ПКУ, що діє з 1 квітня, прямо впливає, насамперед, на розмір орендної плати за державно-комунальні землі сільськогосподарського призначення. Чому так? Давайте подивимося разом.
Як і раніше, розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути менше:
було:
— для земель сільськогосподарського призначення — розміру земельного податку, встановленого розд. ХІІІ ПКУ;
— для інших категорій земель — трикратного розміру земельного податку, встановленого розд. ХІІІ ПКУ
стало:
— 3 відсотків нормативної грошової оцінки землі
Якщо пригадати методику обчислення земельного податку для сільгоспземель, то мінімальний розмір орендної плати (ОПmin) за такі землі:
— до 01.04.2014 р. становив ОПmin = 0,1 % х НГО;
— після 01.04.2014 р. став дорівнювати ОПmin = 3 % х НГО.
Не розмірковуватимемо, хто з орендарів таких земельних ділянок і наскільки більше повинен тепер сплачувати до бюджету. За інформацією, що є в нас, і раніше умови договорів оренди держкомсільгоспземель були досить жорсткими. Через це мало кому вдавалося закріпити в них ті мінімальні показники, на які вони могли б розраховувати зважаючи на ліберальний п.п. 288.5.1 ПКУ, що діяв у той період. Утім, якщо такі випадки і були, на сьогодні їм покладено край.
Тим часом, постраждали від «антикризової» поправки в п.п. 288.5.1 ПКУ не тільки орендарі земель сільськогосподарського призначення. Для землекористувачів, які орендують ділянки, що належать до інших категорій земель, заміна трикратного розміру земельного податку трьома відсотками нормативної грошової оцінки землі теж далася взнаки. Адже тільки в загальному випадку, врегульованому п. 274.1 ПКУ, ставка за оцінені земельні ділянки встановлена в розмірі 1 % від їх НГО. Для такого випадку дотримується відповідність між старим і новим мінімальним розміром орендної плати, оскільки трикратний розмір земельного податку і 3 % нормативної грошової оцінки — одна і та сама величина.
Однак при цьому не можна забувати, що при розрахунку земельного податку широко застосовуються ще й так звані додаткові коефіцієнти, як підвищуючі, так і знижуючі (їх повний перелік та діючі значення ви можете побачити в табл. 2 на с. 32 у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 88). Саме цей фактор призводить на сьогодні до того, що з 01.04.2014 р. розрахунковий мінімальний розмір орендної плати може як зрости, так і зменшитися.
Як же тепер бути орендарю земель державної та комунальної власності, якщо шляхом зазначеної поправки до ПКУ законодавець наказав йому сплачувати орендну плату в сумі, що відрізняється від зазначеної в договорі оренди? Свідомо ухилимося від розгляду ситуації зі зменшенням мінімального розміру орендної плати — Закон № 1166 приймався не з цією метою, тому навряд чи комусь вдасться легально зменшити орендний платіж. Зупинимося на протилежній ситуації, яка має фіскальну спрямованість.
Ви чудово розумієте, що рекомендації податківців у цьому випадку передбачити нескладно. Щоправда, у відомчому виданні «Вісник Міністерства доходів і зборів», 2014, № 15, с. 21 чорним по білому написано — річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, що підлягає перерахуванню до бюджету, з 01.04.2014 р. має відповідати вимогам п.п. 288.5.1 ПКУ. Але ми впевнені: якщо раптом ваші податкові зобов’язання зменшилися, контролери одразу нагадають вам про іншу вимогу — «розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди» (див. п. 285.1 ПКУ) — і платити менше, звісно ж, не дозволять…
Цілком передбачуваними є й вислови регіональних міндоходівців у повідомленні за посиланням, наведеним у виносці на с. 21. Більше того, як і в ситуації зі збільшенням ставок земельного податку, вони вимагають від орендарів дежкомземлі аналогічних дій — не пізніше 20 травня подати нову звітну декларацію з плати за землю. І, зрозуміло, йдеться про самостійний перерахунок орендної плати в такій декларації у бік збільшення.
А як має бути насправді? Відповідь, повторимо, надана у згаданій вище постанові ВСУ від 11.06.2013 р. у справі № 21-166а13:
законодавчі зміни в порядку обчислення орендної плати є лише підставою для перегляду її встановленого розміру шляхом унесення коректив до договору оренди землі його учасниками
Такі зміни самі по собі не спричинюють автоматичного збільшення договірної величини орендної плати. Отже, подавати нову «орендно-земельну» звітність у цьому випадку не потрібно. Спочатку вам слід дочекатися від орендодавця (органу державної влади або місцевого самоврядування) пропозицій про відповідні корективи до договору оренди землі. І тільки після того, як ці пропозиції втіляться в додаткову угоду до договору оренди, вносити зміни до податкової декларації з орендної плати. А доти можна сміливо продовжувати сплачувати її в колишньому розмірі.
Сподіваємося, нове керівництво Міндоходів найближчим часом видасть щодо цього роз’яснення, що відповідатимуть духу і букві закону, і вам не доведеться доводити в суді очевидні речі.
| висновки |  | |
|
